Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

за участю представників сторін:

ОСОБА_1.;

Арбітражного керуючого –ліквідатора ВАТ "Балтська хутрова фабрика" Дарієнка В.Д.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 25 червня 2009 р. у справі № 2/439-09 Господарського суду Одеської області за позовом Арбітражного керуючого –ліквідатора Відкритого акціонерного товариства "Балтська хутрова фабрика" Дарієнко Віктора Дмитровича до ОСОБА_1 про визнання договору недійсним, –

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 17 квітня 2009 р. відмовлено в прийнятті позовної заяви Арбітражного керуючого –ліквідатора ВАТ "Балтська хутрова фабрика" Дарієнко В.Д. до ОСОБА_1. про визнання договору недійсним на підставі п. 1 ст. 62 ГПК України.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 25 червня 2009 р. ухвалу Господарського суду Одеської області від 17 квітня 2009 р. скасовано, матеріали справи передані на розгляд до господарського суду Одеської області.

Не погоджуючись з прийнятою постановою ОСОБА_1. звернулась до Вищого господарського суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Одеського апеляційного господарського суду від 25 червня 2009 р. та залишити в силі ухвалу Господарського суду Одеської області від 17 квітня 2009 р., посилаючись на порушення та неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права.

Заслухавши доповідь судді Білошкап О.В., пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, постановою господарського суду Одеської області від 25 вересня 2007 р. у справі № 2/181-07-6211 ВАТ "Балтська хутрова фабрика" визнане банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Дарієнка В.Д.

Арбітражний керуючий –ліквідатор ВАТ "Балтська хутрова фабрика" Дарієнко В.Д. звернувся до господарського суду з позовом до ОСОБА_1., в якому просить визнати недійсним правочин –договір купівлі-продажу від 12 грудня 2006 р. об’єкту нерухомого майна розташованого за адресою Одеська область м. Балта вул. Терешкової, 38-а.

Відмовляючи в прийнятті позовної заяви, суд першої інстанції виходив з того, що позивач звернувся до суду з позовними вимогами до фізичної особи ОСОБА_1. зі спору, який виник не з корпоративних відносин, а тому справа не підлягає розгляду в господарських судах. Також суд дійшов висновку, що заявлений позов не підлягає розгляду в межах справи № 2/181-07-6211 про банкрутство ВАТ "Балтська хутрова фабрика", оскільки розгляд господарським судом викладених в заяві вимог і здійснення відповідних процесуальних дій в межах справи про банкрутство не передбачено Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) .

Скасовуючи ухвалу Господарського суду Одеської області від 17 квітня 2009 р. апеляційний господарський суд виходив з того, що висновок місцевого суду про те, що визнання угоди недійсною має відбуватись у позовному провадженні за правилами підсудності, встановленими ЦПК України (1618-15) і не може бути предметом розгляду у справі про банкрутство, суперечить вимогам Закону.

Відповідно до п.1 ст. 62 ГПК України суддя відмовляє у прийнятті позовної заяви, якщо заява не підлягає розгляду в господарських судах України.

Відповідно до ст. 12 ГПК України, господарським судам підвідомчі, зокрема, справи про банкрутство.

Згідно ст. 4-1 ГПК України господарські суди вирішують господарські спори у порядку позовного провадження, передбаченому цим Кодексом. Крім того, вони розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) .

Відповідно до частини 11 статті 17 Закону "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" після введення процедури санації у межах справи про банкрутство господарським судом розглядаються заяви керуючого санацією про визнання недійсними угод (правочинів), укладених боржником до винесення ухвали про санацію, які мають ознаки, передбачені абзацами другим і третім частини 11 статті 17 Закону. Про визнання таких угод (правочинів) недійсними чи відмову у визнанні недійсними судом, що розглядає справу про банкрутство, виноситься ухвала.

Статтею 25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачено право ліквідатора подавати до господарського суду заяви про визнання угод Боржника недійсними з підстав, передбачених п. 10 ст. 17 Закону, укладених до порушення провадження у справі про банкрутство не виконаних повністю або частково якщо: виконання договору завдає збитків боржнику; договір є довгостроковим або розрахований на одержання позитивних результатів для боржника в довгостроковій перспективі, крім випадків випуску продукції з технологічним циклом більшим за строки санації боржника; виконання договору створює умови, що перешкоджають відновленню платоспроможності боржника.

Як вбачається з матеріалів справи, Арбітражний керуючий –ліквідатор ВАТ "Балтська хутрова фабрика" Дарієнко В.Д. звернувся до господарського суду Одеської області не з позовною заявою в порядку позовного провадження, а з заявою про визнання недійсним договору купівлі-продажу і зобов'язання вчинити дії у межах справи про банкрутство ВАТ "Балтська хутрова фабрика".

Тому суд апеляційної інстанції вірно зазначив, що заяву ліквідатора Дарієнко В.Д. помилково розглянуто саме як позовну заяву.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що Арбітражний керуючий –ліквідатор ВАТ "Балтська хутрова фабрика" Дарієнко В.Д. звернувся до господарського суду в порядку передбаченому Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) , в межах провадження по справі про банкрутство, з посиланням на ст.ст. 17, 25 цього Закону, а не в порядку позовного провадження, що в даному випадку має суттєве значення для визначення підвідомчості заявлених вимог, оскільки застосування ст. 62 ГПК України можливе лише щодо спорів, які вирішуються в позовному провадженні.

Таким чином, апеляційний господарський суд дав вірну юридичну оцінку обставинам справи та правильно застосував норми процесуального права.

постанова Одеського апеляційного господарського суду від 25 червня 2009 р. прийнята у відповідності до фактичних обставин справи та вимог чинного законодавства і підстав для її скасування не вбачається.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду, які викладені в оскаржуваній постанові суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 111 -5, 111 -7, 111 -9, 111 -11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, –

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 25 червня 2009 р. у справі № 2/439-09 залишити без змін.