812/550/17 Про визнання протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції щодо ненарахування та невиплати особі винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції за відповідний період, зобов'язання провести нарахування та виплатити особі винагороду за безпосередню участь в антитерористичній операції - 20.06.2019 Прийняття

ПОСТАНОВА

Іменем України

20 червня 2019 року

Київ

справа №812/550/17

адміністративне провадження №К/9901/23601/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Єресько Л.О.,

суддів: Загороднюка А.Г., Соколова В.М.,

розглянувши у письмовому провадженні у касаційній інстанції адміністративну справу №812/550/17

за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Луганській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії

за касаційною скаргою Головного управління Національної поліції в Луганській області

на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 31 травня 2017 року, прийняту суддею Чернявською Т.І.

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 09 серпня 2017 року, постановлену у складі колегії суддів: головуючий - Блохіна А.А., суддів: Гаврищук Т.Г., Сухарька М. Г.

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування.

1.12 квітня 2017 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Луганській області (далі - відповідач), в якому просив суд:

1.1. визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції за період з 07.11.2015 по 20.01.2016 на суму 15846,19 грн;

1.2. зобов`язати відповідача провести нарахування та виплату позивачу винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції за період з 07.11.2015 по 20.01.2016 в сумі 15846,19 грн.

2. В обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначає, що він з 07.11.2015 по 27.09.2016 проходив службу в Головному управлінні Національної поліції в Луганській області. В період з 07.11.2015 по 27.09.2016 безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районах проведення АТО на території Луганської області, про що свідчить довідка Головного управління Національної поліції в Луганській області від 24.10.2016 № А-6295.

2.1. Оскільки Національна поліція України по виконанню своїх функцій та завдань є правоохоронним органом, позивач стверджує, що на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 31.01.2015 № 24 "Про особливості виплати винагород військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу в особливий період та під час проведення антитерористичних операцій" (24-2015-п) йому мала виплачуватись винагорода за безпосередню участь в антитерористичній операції у відсотках місячного грошового забезпечення. У період з 07.11.2015 по 20.01.2016 позивач проходив службу, брав безпосередню участь в антитерористичній операції на території Луганської області, у відпустці та на лікарняному в цей період не перебував, проте винагорода за безпосередню участь в антитерористичній операції відповідачем не нарахована та не виплачена.

2.2. Грошове забезпечення позивача за спірний період складає 15846,19 грн. Відповідно й розмір винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції за період з 07.11.2015 по 20.01.2016 складає 15846,19 грн.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

3. 31 травня 2017 року постановою Луганського окружного адміністративного суду у справі № 812/550/17 позов задоволено частково.

3.1. Стягнуто з Головного управління Національної поліції в Луганській області на користь ОСОБА_1 винагороду за безпосередню участь в антитерористичній операції за період з 07 листопада 2015 року по 20 січня 2016 року в сумі 15846,23 грн, з відрахуванням установлених законом податків та інших обов`язкових платежів.

3.2. У задоволені решти позовних вимог відмовлено.

4. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що матеріалами справи, зокрема наказами Антитерористичного Центру при Службі безпеки України (керівника АТО на території Донецької та Луганської областей) та довідками ГУНП в Луганській області підтверджено факт безпосередньої участі позивача в АТО, а тому відповідно до приписів постанови Кабінету Міністрів України "Про особливості виплати винагород військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу в особливий період та під час проведення антитерористичних операцій" від 31 січня 2015 року № 24 (24-2015-п) , позивач має право на належну йому винагороду.

4.1. З посиланням на частину другу статті 11 КАС України суд першої інстанції дійшов висновку про можливість вийти за межі позовних вимог в частині застосування більш ефективного способу захисту, а саме не зобов`язання відповідача провести нарахування та виплату позивачу винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції, а стягнення з відповідача на користь позивача винагороду за безпосередню участь в антитерористичній операції. При цьому, судом першої інстанції було враховано, що позивачем будо допущено помилку та вирішено замість 15846,19 грн. стягнути вірну суму 15846,23 грн.

5. Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 09 серпня 2017 року постанову Луганського окружного адміністративного суду від 31 травня 2017 року у справі № 812/550/17 залишено без змін.

6. Апеляційний суд мотивував свою ухвалу тим, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийняте на підставі з`ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для його скасування.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги

7. 21 серпня 2017 року до Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга Головного управління Національної поліції в Луганській області.

8. У касаційній скарзі скаржник просить скасувати постанову Луганського окружного адміністративного суду від 31 травня 2017 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 09 серпня 2017 року, ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

9. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 27 вересня 2017 року відкрито касаційне провадження за скаргою Головного управління Національної поліції в Луганській області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 31 травня 2017 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 09 серпня 2017 року.

10. 15 лютого 2018 року вказана касаційна скарга передана до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах.

11. Касаційна скарга обґрунтована тим, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягають скасуванню.

12. Скаржник зазначає, що в поліції відсутні спеціальні звання саме осіб рядового та начальницького складу, а тому посилання судів на той факт, що постанова Кабінету Міністрів України від 31 січня 2015 року № 24 "Про особливості виплати винагород військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу в особливий період та під час проведення антитерористичних операцій" (24-2015-п) поширюється на поліцейських є хибною, оскільки виплата винагороди в особливий період та під час проведення АТО регулюється постановою Кабінету Міністрів України від 20 січня 2016 року № 18 "Деякі питання грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та поліцейських" (18-2016-п) , яка в свою чергу не була чинною у той період, за який позивач просить суд стягнути винагороду.

13.Також, позивачем не надано належних доказів того, що він брав безпосередню участь в антитерористичній операції, що дає йому право на отримання відповідної винагороди.

Позиція інших учасників справи

14. Від позивача відзиву не надходило, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає касаційному перегляду справи.

Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи

15. Позивач, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, у період з 01.08.1996 по 27.09.2016 проходив службу в органах внутрішніх справ на посадах атестованого складу. Зокрема, у період з 07.11.2015 по 30.12.2015 на посаді оперуповноваженого Сєвєродонецького відділу поліції Головного управління Національної поліції в Луганській області, у період з 30.12.2015 по 27.09.2016 на посаді оперуповноваженого кримінальної поліції Головного управління Національної поліції в Луганській області, про що свідчить довідка про проходження служби, видана управлінням кадрового забезпечення Головного управління Національної поліції в Луганській області листом від 24.02.2017 за № 651/111/19-2017.

16. Відповідно до наказів Антитерористичного Центру при Службі безпеки України (по стройовій частині) від 12.12.2014 № 97, від 24.06.2015 № 175, від 17.11.2015 № 321, від 07.12.2015 № 341, від 13.10.2016 № 287дск та довідок Головного управління Національної поліції в Луганській області від 28.07.2016 № А-5188, від 24.10.2016 № А-6295 та від 18.05.2017 № А-8492 про безпосередню участь особи в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України позивач брав участь в антитерористичній операції на території Луганської області, забезпеченні її проведення в період з 07.07.2014 по 07.11.2015, з 07.11.2015 по 27.09.2016.

17. Відповідно до довідки про грошове забезпечення по видам доходу за період проходження служби в Головному управлінні Національної поліції в Луганській області від 24.10.2016 № 1478/14/22-2016 позивачу нараховано грошове забезпечення:

за листопад 2015 року (з 07.11.2015 по 30.11.2015) в сумі 5152,00 грн;

за грудень 2015 року в сумі 6449,03 грн;

за січень 2016 року в сумі 6580,00 грн.

18. Винагорода за безпосередню участь в антитерористичній операції згідно з довідкою Головного управління Національної поліції в Луганській області від 24.10.2016 № 1478/14/22-2016 за період з 07.11.2015 по 20.01.2016 позивачу не нараховувалась.

Позиція Верховного Суду

Релевантні джерела права й акти їх застосування

19. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 341 КАС України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.

20. Аналізуючи доводи, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на наступне.

21. Статтею 13 Закону України "Про боротьбу з тероризмом" в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, визначено, що при проведенні антитерористичної операції використовуються сили і засоби (особовий склад, спеціалісти, зброя, спеціальні і транспортні засоби, засоби зв`язку, інші матеріально-технічні засоби) суб`єктів боротьби з тероризмом, а також підприємств, установ, організацій, які залучаються до участі в антитерористичній операції, в порядку, визначеному згідно з Положенням, зазначеним у частині другій статті 12 цього Закону.

22. За рішенням керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України, погодженим із керівництвом відповідних суб`єктів боротьби з тероризмом, до широкомасштабних, складних антитерористичних операцій у районі їх проведення залучаються та використовуються сили та засоби (особовий склад та спеціалісти окремих підрозділів, військових частин, зброя, бойова техніка, спеціальні і транспортні засоби, засоби зв`язку, інші матеріально-технічні засоби) Служби безпеки України, Міністерства внутрішніх справ України, Національної гвардії України, Збройних Сил України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері захисту державного кордону, та органів охорони державного кордону, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, Управління державної охорони України.

23. Працівники правоохоронних органів, військовослужбовці та інші особи, які залучаються до антитерористичної операції, на час її проведення підпорядковуються керівнику оперативного штабу.

24. Згідно пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 31.01.2015 №24 "Про особливості виплати винагород військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу в особливий період та під час проведення антитерористичних операцій" (24-2015-п) (далі - Постанова КМУ від 31.01.2015 №24 (24-2015-п) ), яка діяла у спірний період до 21.01.2016 (набрання чинності Постанови Кабінету Міністрів України "Деякі питання грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та поліцейських" від 20 січня 2016 № 18 (18-2016-п) ) установлено, що в особливий період або під час проведення антитерористичної операції військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів військових формувань, правоохоронних органів, Державної служби з надзвичайних ситуацій, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту за безпосередню участь у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду виплачується винагорода у відсотках місячного грошового забезпечення.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

25. Колегія суддів зазначає, що поняття правоохоронних органів міститься у Законі України "Про основи національної безпеки" (964-15) , відповідно до якого правоохоронні органи - органи державної влади, на які Конституцією і законами України покладено здійснення правоохоронних функцій.

26. Відповідно до статті 2 Закону України "Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів" правоохоронні органи - органи прокуратури, Національної поліції, служби безпеки, Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, Національне антикорупційне бюро України, органи охорони державного кордону, органи доходів і зборів, органи і установи виконання покарань, слідчі ізолятори, органи державного фінансового контролю, рибоохорони, державної лісової охорони, інші органи, які здійснюють правозастосовні або правоохоронні функції.

27. Відповідно до статті 1 Закону України "Про Національну поліцію" Національна поліція України (поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку. Діяльність поліції спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ України згідно із законом.

28. Завданнями поліції є надання поліцейських послуг у сферах: 1) забезпечення публічної безпеки і порядку; 2) охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави; 3) протидії злочинності; 4) надання в межах, визначених законом, послуг з допомоги особам, які з особистих, економічних, соціальних причин або внаслідок надзвичайних ситуацій потребують такої допомоги (стаття 2 Закону України "Про Національну поліцію").

29. Зважаючи на викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що оскільки Національна поліція є правоохоронним органом, то, позивач відповідно до постанови КМУ від 31.01.2015 року №24 (24-2015-п) мав право на винагороду, яка виплачується за безпосередню участь в антитерористичній операції у відсотках місячного грошового забезпечення.

30. Аналізуючи вищенаведені положення законодавства та обставини справи, колегія суддів вважає, що винагорода за безпосередню участь в антитерористичній операції за період з 07.11.2015 по 20.01.2016 повинна була виплачуватися позивачу на підставі постанови Кабінету Міністрів України "Про особливості виплати винагород військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу в особливий період та під час проведення антитерористичних операцій" від 31 січня 2015 року № 24 (24-2015-п) .

31. Стосовно доводів скаржника щодо відсутності доказів безпосередньої участі позивача у антитерористичній операції колегія суддів зазначає наступне.

32. Судами попередніх інстанцій встановлено, що наказами Антитерористичного Центру при Службі безпеки України (по стройовій частині) від 12.12.2014 № 97, від 24.06.2015 № 175, від 17.11.2015 № 321, від 07.12.2015 № 341, від 13.10.2016 № 287дск та довідками Головного управління Національної поліції в Луганській області від 28.07.2016 № А-5188, від 24.10.2016 № А-6295 та від 18.05.2017 № А-8492 підтверджується, що позивач в період з 07.11.2015 по 27.09.2016 брав безпосередню участь в антитерористичній операції на території Луганської області, проходив службу у Головному управлінні Національної поліції у Луганській області, яке є правоохоронним органом.

33. Позивач у період з 07.11.2015 по 20.01.2016 на лікарняному та відпустках не перебував, що підтверджується довідкою Сєвєродонецького відділу поліції Головного управління Національної поліції в Луганській області від 11.01.2017 № 984/111/34-2017, витягом з наказу Головного управління Національної поліції в Луганській області від 12.05.2016 № 291 о/с, листом державної установи "Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Луганській області" від 17.03.2017 № 33/33-145.

34. Аналізуючи вищезазначене, колегія суддів дійшла висновку, що відомості, викладені у вищезазначених наказах Антитерористичного Центру при Службі безпеки України, чітко вказують на те, що позивач залучався та брав безпосередню участь в АТО на території Луганської області у період з 07 листопада 2015 року по 20 січня 2016 року, що надає йому право на отримання винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції.

35. Отже, позивачеві відповідачем неправомірно не нараховано та не виплачено винагороду за безпосередню участь в антитерористичній операції за період 07.11.2015 по 20.01.2016, загальна сума якої становить 15846,23 грн (листопад 2015 року - 5152,00 грн; грудень 2015 року - 6449,03 грн; січень 2016 року - 4245,20 грн (6580,00 грн /31 день = 212,26 грн, 212,26 грн х 20 = 4245,20 грн).

36. Крім того, такий факт підтверджується також довідкою про проходження служби, виданої управлінням кадрового забезпечення Головного управління Національної поліції в Луганській області листом від 24.02.2017 за № 651/111/19-2017 про те, що в період з 07.11.2015 по 30.12.2015, з 30.12.2015 по 27.09.2016 позивач безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районах проведення антитерористичної операції на території Луганської області.

37. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає необґрунтованими доводи скаржника про відсутність будь-яких доказів щодо безпосередньої участі позивача в антитерористичній операції.

38. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року по справі №812/927/16, від 23 жовтня 2018 року по справі №812/927/16, від 14 лютого 2019 року по справі №812/861/17.

39. Згідно із частиною 1 статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

40. Частиною 2 статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

41. Зважаючи на те, що сторонами у межах касаційного розгляду не ставиться питання щодо правильності обрахунку судами розміру винагороди позивачеві за безпосередню участь в АТО, рішення судів в цій частині не підлягають оцінці судом касаційної інстанції.

42. Частиною першою статті 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

43. З огляду на викладене, висновки судів попередніх інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

44. Доводи ж касаційної скарги не спростовують висновки судів попередніх інстанцій і зводяться до переоцінки встановлених судами обставин справи.

Висновки щодо розподілу судових витрат

45. Зважаючи на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Головного управління Національної поліції в Луганській області залишити без задоволення.

2. Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 31 травня 2017 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 09 серпня 2017 року - залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

Л.О. Єресько

А.Г. Загороднюк,

В.М. Соколов,

Судді Верховного Суду