Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

у січні 2008 року, ТОВ "Побут ЛТД" звернулося до господарського суду з позовом до підприємця ОСОБА_1 про розірвання договору оренди від 01.01.2002 року і повернення орендованого приміщення загальною площею 40,9 кв.м за адресою : АДРЕСА_1

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не виконує умови договору щодо внесення орендної плати, не дотримується правил та вимог протипожежної служби і не підтримує надане йому приміщення в справному стані.

Рішенням господарського суду Київської області від 23.06.2008 року в позові відмовлено.

За наслідками перегляду справи в апеляційному порядку, постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 21.04.2009 року апеляційну скаргу відповідача задоволено частково, рішення господарського суду першої інстанції змінено, позов в частині виселення відповідача задоволено та постановлено в примусовому порядку виселити СПД фізичну особу ОСОБА_1 з нежитлових приміщень загальною площею 40,9 кв.м за адресою: АДРЕСА_1В решті позові відмовлено.

Постанову апеляційного господарського суду оскаржено в касаційному порядку й ухвалою Вищого господарського суду України від 13.08.2009 року порушено касаційне провадження у справі за касаційною скаргою відповідача, у якій він посилається на порушення апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права, і просить постанову апеляційного господарського суду скасувати, а рішення господарського суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, зокрема і після оголошення у судовому засіданні перерви до 07.10.2009 року, перевіривши матеріали справи та обговоривши викладені у касаційній скарзі доводи, судова колегія не вбачає підстав для її задоволення, з огляду на наступне.

Згідно ст. 283 ГК України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Цією нормою також визначено, з урахуванням особливостей, передбачених ГК України (436-15) , до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (435-15) .

Статтею 763 ЦК України передбачено, що договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Якщо строк найму не встановлений, договір найму вважається укладеним на невизначений строк і такому випадку кожна із сторін договору найму, укладеного на невизначений строк, може відмовитися від договору в будь-який час, письмово попередивши про це другу сторону за один місяць, а у разі найму нерухомого майна - за три місяці.

Як вбачається із наявних матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, між ТОВ "Побут ЛТД" (орендодавець) та підприємцем ОСОБА_1 (орендар) було укладено договір від 01.01.2002 року, за умовами якого орендар надав орендарю платне користування приміщення загальною площею 40,9 кв.м за адресою : АДРЕСА_1 безстроково.

Зазначені умови договору надають орендодавцю право, незалежно від інших умов договору, відмовитись від такого договору у будь-який час, а тому з урахуванням цих обставин, та з огляду на те, що користування майном було безоплатним, здійснювалось відповідачем і після попередження про звільнення спірних приміщень, а власник вправі витребувати майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави володіє ним, апеляційний господарський суд обґрунтовано постановив про примусове виселення відповідача і підстав для скасування чи зміни прийнятої у справі постанови апеляційного господарського суду з наведених у касаційній скарзі доводів, судова колегія Вищого господарського суду України не вбачає.

Керуючись ст. ст. 1119, 11111 ГПК України (1798-12) , Вищий господарський суд України, -

Касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 21.04.2009 року - без змін.