Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

за участю представників: ФО СПД ОСОБА_1,

розпорядника майна –Сидорчука А.А.,

Сквирської МДПІ в Київській області Попової О.В.,

ПАТ "Банк Кіпру" Лавриновича В.О.,

Ухвалою господарського суду Київської області від 26 жовтня 2009 року за заявою ФО СПД ОСОБА_1 порушено провадження у справі № Б3/306-09 про банкрутство ТОВ фірма "Адат" ЛТД за приписами ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі –Закон).

Постановою господарського суду від 19 листопада 2009 року ТОВ фірма "Адат" ЛТД визнано банкрутом, відкрита ліквідаційна процедура на підставі ст. 52 Закону, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Косинську Л.В.

Ухвалою господарського суду Київської області від 10 серпня 2010 року у справі № Б3/306-09 (суддя Лопатін А.В.) затверджено додаткову винагороду ліквідатору ТОВ фірми "Адат" ЛТД у розмірі 10% від суми реалізації майна, включеного до складу ліквідаційної маси, яка надійде на розрахунковий рахунок банкрута за результатами провадження ліквідаційної процедури, задоволено клопотання ліквідатора ТОВ фірми "Адат" ЛТД Косинської Л.В. про скасування обмеження у вигляді заборони на нерухоме майно ТОВ фірми "Адат" ЛТД, скасовано заборону відчуження нерухомого майна, що належить на праві власності ТОВ фірмі "Адат" ЛТД, залишено без задоволення скаргу ПАТ "Банк Кіпру" на дії арбітражного керуючого Косинської Л.В.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 30 листопада 2010 року (колегія суддів: Дзюбко П.О. –головуючий, Сотніков С.В., Сулім В.В.) частково задоволено апеляційну скаргу ПАТ "Банк Кіпру" на ухвалу господарського суду Київської області від 10 серпня 2010 року, скасовано вказану ухвалу та постанову господарського суду Київської області від 19 листопада 2009 року, матеріали справи № Б3/306-09 повернуто до господарського суду Київської області на стадію здійснення розпорядження майном.

Не погоджуючись з винесеною постановою суду апеляційної інстанції боржником, в особі ліквідатора, подано касаційну скаргу з вимогою постанову скасувати, ухвалу місцевого господарського суджу від 10 серпня 2010 року залишити в силі.

Касаційна скарга мотивована порушенням судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права: ст.ст. 31, 52 Закону, ст. 43 ГПК України.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про відмову у задоволенні скарги виходячи з наступного.

В апеляційній скарзі ПАТ "Банк Кіпру" заявляло вимоги про скасування ухвали господарського суду Київської області від 10 серпня 2010 року в частині залишення без задоволення скарги ПАТ "Банк Кіпру" на дії арбітражного керуючого. Просило також прийняти нове рішення, яким скаргу ПАТ "Банк Кіпру" на дії арбітражного керуючого задовольнити частково, а саме: усунути арбітражного керуючого Косинську Л.В. від виконання обов’язків у справі № Б3/306-09, визнати загальні збори кредиторів від 19 січня 2010 року такими, що не відбулись, призначити у справі нового арбітражного керуючого та зобов’язати його провести повторні збори кредиторів, в порядку визначеному ст. 16 Закону, зобов’язати арбітражного керуючого провести повторні біржові торги з продажу майна боржника.

В доповненнях та змінах до апеляційної скарги банк просив ухвалу скасувати частково, а саме в частині залишення без задоволення скарги ПАТ "Банк Кіпру" на дії арбітражного керуючого, прийняти нове рішення, яким скаргу ПАТ "Банк Кіпру" на дії арбітражного керуючого задовольнити, а саме: усунути арбітражного керуючого від виконання ним обов’язків у справі № Б3/306-09 та призначити нового арбітражного керуючого, визнати загальні збори кредиторі від 19 січня 2010 року такими, що не відбулися, зобов’язати арбітражного керуючого провести збори кредиторів, в порядку визначеному ст. 16 Закону з обов’язковим повідомленням ПАТ "Банк Кіпру" про час і місце проведення таких зборів, зобов’язати арбітражного керуючого замовити оцінку майна боржника у Київському науково-дослідному інституті судових експертиз Міністерства юстиції України та провести біржові торги з продажу майна боржника.

19 листопада 2009 року господарським судом Київської області було винесено постанову, якою ТОВ фірма "Адат" ЛТД визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Косинську Л.В.

З матеріалів справи вбачається, що 15 березня 2010 року арбітражним керуючим Косинською Л.В. до господарського суду Київської області було подано реєстр вимог кредиторів до якого додано копію витягу з Єдиного державного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна, відповідно до якого у ТОВ фірма "Адат" ЛТД наявне майно, яке є предметом застави (т. 1 а.с. 143-148).

При винесенні ухвали від 10 серпня 2010 року, затверджуючи додаткову винагороду ліквідатору у розмірі 10% від суми реалізації майна, включеного до складу ліквідаційної маси та скасування обмеження у вигляді заборони на нерухоме майно боржника, - місцевий господарський суд послався на ст.ст. 31, 52 Закону та вказав, що Законом (2343-12) не передбачено застосування загальних судових процедур у справі про банкрутство, передбачених Законом (2343-12) .

Пунктом 6 ст. 52 Закону визначено, що за клопотанням ліквідатора у разі виявлення ним майна відсутнього боржника, визнаного банкрутом, господарський суд може винести ухвалу про припинення процедури ліквідації, передбаченої цією статтею, і переходу до загальних судових процедур у справі про банкрутство, передбачених цим Законом (2343-12) .

Судом апеляційної інстанції встановлено, що клопотання від ліквідатора про перехід на загальну процедуру банкрутства до суду першої інстанції не надходило.

В обґрунтування постанови Київський апеляційний господарський суд послався на п. 4 ч. 1 ст. 104 ГПК України і вказав, що місцевий господарський суд приписів п. 6 ст. 52 Закону не врахував, не повністю з’ясував обставини, що мають значення для справи, тоді як продовжив розгляд справи № Б3/306-09 за ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", у зв'язку з цим суд скасував також постанову місцевого господарського суду про визнання боржника банкрутом та призначення ліквідатора.

Відповідно до ст. ч. 3 ст. 52 Закону у разі виявлення ліквідатором майна відсутнього боржника, визнаного банкрутом, сума виручки від продажу такого майна направляється на покриття витрат, пов'язаних з провадженням у справі про банкрутство. Тобто, у такому випадку законодавцем не передбачено перехід до загальних судових процедур банкрутства.

У той же час, згідно з ч. 6 ст. 52 Закону за клопотанням ліквідатора у разі виявлення ним майна відсутнього боржника, визнаного банкрутом, господарський суд може винести ухвалу про припинення процедури ліквідації, передбаченої цією статтею, і переходу до загальних судових процедур у справі про банкрутство, передбачених цим Законом (2343-12) .

Отже, господарський суд здійснює перехід до загальних судових процедур у разі виявлення майна відсутнього боржника, сума виручки від продажу якого більша від суми, необхідної для покриття витрат, пов'язаних з провадженням у справі про банкрутство, а також за умови наявності клопотання про це ліквідатора.

У порушення зазначених норм Закону (2343-12) , місцевий господарський суд дослідивши факт наявності у боржника майна, не дав оцінки його вартості, не врахував відсутність подання ліквідатором заяви про перехід до загальних судових процедур при цьому вказавши про задоволення клопотання ліквідатора про зняття заборони на відчуження нерухомого майна, що належить боржнику.

Викладене свідчить про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

За таких обставин справи підстав для скасування законної та обґрунтованої постанови Київського апеляційного господарського суду від 10 серпня 2010 року немає.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України, -

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Адат" ЛТД залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 30 листопада 2010 року у справі № Б3/306-09 залишити без змін.