Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

за участю представників:

асоціації "Укрліссервіс" Чикириса А.І., Домашенка О.Є.,

ТОВ "Промислова група "Апогей" Бортнічука Л.В.,

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25 грудня 2009 року за заявою СПД ФО ОСОБА_1 порушено провадження у справі № 44/33-б про банкрутство ТОВ "Грандітас" на підставі ст. 11 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21 квітня 2010 року відкрито процедуру санації боржника, керуючим санацією призначено арбітражного керуючого Годовиченка Д.В.

Ухвалою від 19 жовтня 2010 року (суддя Чеберяк П.П.) затверджено план санації боржника.

Не погоджуючись з ухвалою місцевого господарського суду про затвердження плану санації асоціацією "Укрліссервіс" подано апеляційну скаргу. Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22 листопада 2010 року (колегія суддів: Дзюбко П.О. –головуючий, Сотніков С.В., Сулім В.В.) заявнику відмовлено у прийнятті апеляційної скарги.

Ухвалу суду апеляційної інстанції асоціацією "Укрліссервіс" оскаржено до Вищого господарського суду України з вимогою про її скасування.

В обґрунтування касаційної скарги асоціація "Укрліссервіс" посилається на порушення і неправильне застосування судом норм процесуального права, зазначає, що є учасником боржника.

Колегія суддів перевіривши матеріали справи, доводи касаційної скарги та дотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права дійшла висновку про відмову у задоволенні касаційної скарги виходячи з наступного.

Пункт 8 ч. 3 ст. 129 Конституції України встановлює серед основних засад судочинства, зокрема забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Зазначена конституційна норма конкретизована законодавцем в ст. 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", згідно з якою учасники судового процесу та інші особи у випадках і порядку, встановлених процесуальним законом, мають право на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення, а також на перегляд справи Верховним Судом України.

Отже, реалізація конституційного права на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення ставиться названим законом в залежність від положень процесуального закону.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що заявник апеляційної скарги не є учасником провадження у справі про банкрутство боржника, з кредиторськими вимогами не звертався.

Асоціацією "Укрліссервіс" не надано суду доказів того, що асоціація є стороною (кредитором), учасником провадження у справі про банкрутство ТОВ "Грандітас" (уповноваженою особою учасників товариства), у зв'язку з чим суд дійшов висновку про те, що асоціація не має права на оскарження винесених у справі судових актів на підставі чого відмовив у прийнятті апеляційної скарги вказаної особи.

Відповідно до ст. 1 ГПК України право на звернення до господарського суду мають підприємства та організації, що звертаються за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

У підпункті 4.4 рішення Конституційного Суду України від 1 грудня 2004 року № 18-рп/2004 (v018p710-04) у справі № 1-10/2004 за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень ч. 1 ст. 4 ЦПК України (справа про охоронюваний законом інтерес) Конституційний Суд України дійшов висновку про те, що акціонер може захищати свої безпосередні права чи охоронювані законом інтереси шляхом звернення до суду у випадку їх порушення, оспорювання чи невизнання самим акціонерним товариством, учасником якого він є, органами чи іншими акціонерами цього товариства; порядок судового захисту порушених будь-ким, у тому числі третіми особами, прав чи охоронюваних законом інтересів акціонерного товариства, які не можуть вважатися тотожними простій сукупності індивідуальних охоронюваних законом інтересів його акціонерів, визначається законом.

Відповідно до ст. 150 Конституції України рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України і, відповідно, до застосуваннями судами загальної юрисдикції при вирішенні підвідомчих їм спорів.

В обґрунтування касаційної скарги асоціація вказує про те, що затвердження місцевим господарським судом плану санації ухвалою від 19 жовтня 2010 року загрожує асоціації втратою вартості своєї частки в майні боржника, яка була внесена до статутного капіталу останнього з порушенням вимог закону, у зв'язку з чим асоціацією подано позов про визнання недійсними установчих документів ТОВ "Грандітас" який розглядається господарським судом міста Києва у справі № 38/286.

При цьому заявник касаційної скарги зазначив, що ним було внесено до статутного фонду ТОВ "Грандітас" майновий внесок у вигляді приміщень, які належать асоціації на праві власності.

Відповідно до ст. 5 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом (2343-12) , Господарським процесуальним кодексом України (1798-12) , іншими законодавчими актами.

Таким чином, господарські суди розглядають справи про банкрутство з урахуванням особливостей встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) .

Згідно із ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" учасниками провадження у справі про банкрутство є сторони, арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор), власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, а також у випадках, передбачених цим Законом (2343-12) , інші особи, які беруть участь у провадженні у справі про банкрутство, Фонд державного майна України, державний орган з питань банкрутства, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника.

Вказаний вище перелік учасників провадження у справі про банкрутство не є вичерпним, оскільки до учасників справи про банкрутство названа стаття відносить також інших осіб, які у випадках, передбачених Законом (2343-12) , можуть брати участь у провадженні у справі про банкрутство.

Кредитор –юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника.

Згідно приписів ст. 1 Закону уповноважена особа учасників товариства з обмеженою відповідальністю - особа, уповноважена загальними зборами учасників товариства, що володіють більш як половиною статутного капіталу товариства, представляти їх інтереси під час проведення процедур банкрутства цього товариства з правом дорадчого голосу.

Доводи касаційної скарги про те, що асоціація "Укрліссервіс" є одним із засновників боржника, про право заявника касаційної скарги на оскарження судових рішень у справі про банкрутство ТОВ "Грандітас" не свідчать.

Київським апеляційним господарським судом було правомірно відмовлено у прийнятті апеляційної скарги асоціації "Укрліссервіс" оскільки встановлено, що асоціація "Укрліссервіс" статусу учасника провадження у справі про банкрутство боржника в даній справі не має, заявником скарги не наведено доводів в підтвердження того, що оскаржувана ним ухвала суду апеляційної інстанції прийнята в порушення його прав як сторони, учасника справи про банкрутство ТОВ "Грандітас", у зв'язку з чим суд апеляційної інстанції не міг здійснювати перегляд ухвали місцевого господарського суду за апеляційною скаргою особи, яка не мала права на подання скарги.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111, 11113 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України, -

Касаційну скаргу асоціації "Укрліссервіс" залишити без задоволення.

Ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 22 листопада 2010 року у справі № 44/33-б залишити без змін.