233/6303/16-а Про визнання дій УПФУ неправомірними, скасування рішення та зобов`язання призначити пенсію на пільгових умовах - 12.12.2019 Прийняття

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного Управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на постанову Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 07 серпня 2017 року (суддя Малінов О.С.) та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 05 жовтня 2017 року (колегія суддів: Міронова Г.М., Арабей Т.Г., Геращенко І.В.) у справі № 233/6303/16-а за позовом ОСОБА_1 до Головного Управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Костянтинівського об`єднаного Управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання дій неправомірними, скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії,

В грудні 2016 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Костянтинівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області та Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, в якому просив: визнати рішення Комісії з питань підтвердження пільгового стажу при головному Управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області від 07.09.2016 року № 42/364 та рішення Костянтинівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 30 вересня 2016 року незаконними та скасувати їх; зобов`язати Костянтинівське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області призначити йому пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п. "б" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" з 04.07.2016 року з урахуванням пільгового стажу роботи за Списком № 2 з 14.01.1980 року по 02.01.1991 року на посаді "шліфувальника скловиробів" в Костянтинівському державному підприємстві "Завод "Автоскло" ім. К.Т. Бондарева".

Постановою Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 07 серпня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 05 жовтня 2017 року, адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись із судовими рішеннями, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить судові рішення скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що посада, на якій працював позивач, не віднесена до Списку виробництв, цехів, професій і посад, робота в яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах й в пільгових розмірах, затвердженого наказом ради Міністрів СРСР від 22 серпня 1956 року № 1173 (чинного в період роботи позивача) та не дає права на призначення пенсії відповідно до пункту "б" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення"; до цього ж, первинні документи по підприємству відсутні, а тому перевірити достовірність та відомості зазначені в довідці особливий характер роботи від 05.05. 2004, на яку посилається суд та яка викликає сумнів, немає можливості.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 03 листопада 2017 року відкрито касаційне провадження.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Справу передано до Верховного Суду.

У зв`язку із відсутністю клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю, ця справа розглядалася в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до пункту 1 частини першої статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України (2747-15) ).

Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судами встановлено, що ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 . У зв`язку з досягненням пенсійного віку, 04.07.2016 року ним була подана заява до Костянтинівського УПФУ про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. "б" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" з 04.07.2016 року.

Рішенням від 07.09.2016 року №42/364 Комісією з питань підтвердження пільгового стажу при Головному управлінні Пенсійного фонду України позивачу було відмовлено у зарахуванні до стажу за п. "б" ст.13 ЗУ "Про пенсійне забезпечення" періоду роботи з 14.01.1980 року по 02.01.1991 року на посаді "шліфувальника скловиробів" в Костянтинівському державному підприємстві Завод "Автоскло ім.К.Т.Бондарева" у зв`язку з відсутністю цієї посади у Списку №1173 від 22.08.1956 року.

30 вересня 2016 року Костянтинівським об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України Донецької області винесено рішення про відмову в призначенні пільгової пенсії за віком. Рішення Костянтинівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 30 вересня 2016 року про відмову в призначенні пільгової пенсії мотивоване тим, що позивач не має достатнього пільгового стажу за Списком №2. Згідно розрахунку стажу відповідача пільговий стаж ОСОБА_1 становить 0 років 1 місяць 06 днів. До пільгового стажу відповідачем зараховано період роботи з 15.05.2016 року по 21.06.2016 року на посаді "шліфувальника скловиробів" на КНВП "Кварсит".

Не погоджуючись з рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Задовольняючи позов суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив з того, що пільговий стаж позивача по списку № 2 підтверджений належним чином, а тому рішення про відмову у призначенні позивачу пенсії за віком на пільгових умовах є протиправним та підлягає скасуванню.

Дослідивши спірні правовідносини, колегія суддів зазначає наступне.

Підпунктом 1 п.2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) визначено, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України "Про пенсійне забезпечення" (1788-12) .

Пунктом "б" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (далі Закон) передбачено, що на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, зокрема, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого ст. 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення", на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи - жінкам.

Відповідно до статті 62 цього Закону основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Питання призначення пенсій на пільгових умовах згідно зі Списками № 1 деталізоване у Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженому наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383 (z1451-05) (далі - Порядок № 383).

Пунктом 10 Порядку № 383 визначено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (637-93-п) (далі - Порядок № 637).

Відповідно до пунктів 1, 2 Порядку № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

За пунктом 20 Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5).

У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до яких включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Міністерством праці та соціальної політики України та Міністерством фінансів України.

Спірним в даній справі є правомірність дій відповідача щодо незарахування до пільгового стажу позивача за п. "б" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" періоду роботи з 14.01.1980 року по 02.01.1991 року на посаді "шліфувальника скловиробів" в Костянтинівському державному підприємстві "Завод "Автоскло" ім. К.Т. Бондарєва" та відмови у призначенні пільгової пенсії, у зв`язку з недостатністю пільгового стажу за Списком № 2.

Судами встановлено, що з трудової книжки ОСОБА_1 НОМЕР_2 вбачається, що він з 14.01.1980 року по 02.01.1991 року працював на посаді "шліфувальника скловиробів" на Костянтинівському заводі "Автоскло" та з 16.05.2016 року по 21.06.2016 року на посаді "шліфувальника скловиробів" на КДНВП "Кварсит"

Позивачем були надані довідки: № 40/12 від 05.05.2004 та від 24.06.2016 про підтвердження наявного пільгового стажу за Списком № 2, відповідно до яких ОСОБА_1 працював повний робочий день з 14.01.1980 по 02.01.1991 на заводі "Автоскло" та з 16.05.2016 по 21.06.2016 на КДНВП "Кварсит", виконував роботи за професією "шліфувальника скловиробів, зайнятого шліфуванням скловиробів ручним способом", що передбачено Списком № 2 Розділ ХVIIІ підрозділ " 1" пункт 18.1а згідно постанови Кабінету Міністрів України № 36 від 16.01.2003 (36-2003-п) року.

Колегія суддів не бере до уваги доводи відповідача стосовно того, що на час роботи позивача на Костянтинівському державному підприємстві "Завод "Автоскло" ім. К.Т. Бондарєва" з 09 січня 1980 року по 02 грудня 1990 року "шліфувальником скловиробів" діяла постанова Ради Міністрів СРСР від 22 серпня 1956 року № 1173, в якій зазначена вище професія не передбачена за Списком № 2, з огляду на наступне.

Так, Списком № 2 виробництв, цехів, професій та посад на підземних роботах, на роботах зі шкідливими умовами праці і в гарячих цехах, робота на яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах та в пільгових розмірах, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 22 серпня 1956 року № 1173, професія шліфувальника скловиробів не передбачена. Проте, професія шліфувальника скловиробів віднесена до Списку № 2 розділ ХVІІІ, підрозділ " 1а", код КП 2190100а-19669 постановою Кабінету Міністрів СРСР № 10 від 26 січня 1991 року.

Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах до пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.

Як було зазначено вище, факт роботи позивача за списком № 2 з 09 січня 1980 року по 02 грудня 1990 року на посаді "шліфувальника скловиробів" на Костянтинівському державному підприємстві "Завод "Автоскло" ім. К.Т. Бондарєва" підтверджено трудовою книжкою та довідкою уточнюючою пільговий характер роботи № 40/12 від 08 червня 2004 року.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач працював на посаді "шліфувальника скловиробів" як до внесення цієї посади до списку № 2, так і після цього на тій же посаді у КНВП "Кварсит", період роботи, на якому зарахований відповідачами до пільгового стажу позивача за Списком № 2.

Також суд зазначає, що позивач не може нести відповідальність за неналежне зберігання первинних документів, зокрема, що після скасування державної реєстрації останні не були передані до архівної установи.

На підставі викладеного колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що спірний період з 14.01.1980 по 02.01.1991 підлягає зарахування до пільгового стажу позивача за Списком № 2, а тому рішення відповідача про відмову у призначенні пенсії є протиправним.

Відповідно до статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.