Доповідач –суддя Мележик Н.І.

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дунаєвської Н.Г. - головуючого,

Мележик Н.І.,

Владимиренко С.В.,

розглянувши у відкритому

судовому засіданні касаційну

скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області

на рішення господарського суду міста Києва

від 27.09.2010 року

та на постанову Київського апеляційного

господарського суду від 09.12.2010 року

у справі № 36/274

господарського суду міста Києва

за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Євротранстелеком"

про стягнення неустойки в розмірі 10 496,04 грн.

за участю представників:

позивача – не з'явились,

відповідача –Сизова Ю.Ю, Демчука В.М.,

В серпні 2010 року регіональне відділення Фонду державного майна по Дніпропетровській області (позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Євротранстелеком"(відповідач) про стягнення неустойки у розмірі 10 496,04 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 27.09.2010 року (суддя Трофіменко Т.Ю.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.12.2010 року (судді: Моторний О.А., Кошіль В.В., Шапран В.В.), в задоволенні позову відмовлено.

В касаційній скарзі регіональне відділення Фонду державного майна по Дніпропетровській області просить скасувати рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів у даній справі, пославшись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і порушення норм процесуального права.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників відповідача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи і повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення або постанова господарського суду прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права. Законом України "Про оренду державного та комунального майна" (2269-12) , а саме, частиною першою статті 2 встановлено, що орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, яке необхідне орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Однією з умов припинення договору оренди є закінчення строку договору, на який його укладено (ч.2.ст. 291 Господарського кодексу України).

Положеннями статті 764 Цивільного кодексу України, передбачено, що якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був встановлений договором раніше. Законом України "Про оренду державного та комунального майна" (2269-12) встановлено, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору, він вважається подовженим на той самий строк і на тих самих умовах.(ч.2.ст.17).

Як встановлено судами попередніх інстанції та вбачається з матеріалів справи, 01.06.2006 року між позивачем та відповідачем укладено договір №12/02-2511-ОД оренди нерухомого майна, що є державною власністю, за яким останньому на підставі акту прийому-передачі від 01.06.2006 року передано в оренду приміщення адміністративної будівлі, площею 8,0 кв.м., розташоване за адресою: м. Дніпропетровськ, пров. Калініна, 4, на другому поверсі 9-ти поверхового будинку, який знаходиться на балансі ДП "Придніпровська залізниця".

Термін дії Договору встановлено з 01.06.2006р. по 01.05.2007р., включно. Згідно п.10.1 Договору у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору, повній оплаті за договором і при наданні інформації щодо виконання умов цього договору, зокрема, наявності договору страхування, дозволу або декларації органами державного пожежного нагляду та узгодження балансоутримувача, договір, за заявою орендаря щодо продовження терміну дії, може бути продовжений на тих самих умовах, які у ньому передбачені.

Згідно з умовами п.2.5. договору оренди у разі припинення цього договору майно повертається орендарем балансоутримувачу.

Пунктом 5.6 договору передбачено, що у разі припинення або розірвання договору орендар зобов'язується повернути балансоутримувачу орендоване майно за актом приймання-передачі, у належному стані, не гіршому ніж на момент на момент передачі його в оренду, з врахуванням нормального фізичного зносу, та у разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) орендованого майна з вини орендаря відшкодувати балансоутримувачу збитки.

Строк дії договору пролонгований до 01.04.2008 р., та до 01.03.2009 р.

В подальшому, листом від 13.01.2009р. № 11-02-00235 регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області повідомило відповідача про розгляд поданих ним документів щодо продовження терміну дії договору, а також про необхідність його участі у конкурсі на отримання права оренди державного та комунального майна, що передбачено ст. 73 Закону України "Про Державний бюджет України на 2009 р".

ТОВ "Євротранстелеком", в свою чергу, листом від 05.02.2009р. № 144 повідомило позивача про намір подальшого використання майна на правах оренди.

23.03.2009р. регіональним відділенням Фонду державного майна України по Дніпропетровській області направлено відповідачу листа № 16-03-02248 про припинення договору оренди нерухомого майна у зв'язку з закінченням строку, на який він був укладений, та пропозицією прийняти участь у конкурсі на право оренди державного майна.

В результаті невиконання ТОВ "Євротранстелеком" вимог позивача повернути орендоване приміщення, останній звернувся до суду з позовом про стягнення неустойки в розмірі 10 496, 16 грн. за період з моменту закінчення договору оренди до укладення нового договору оренди, а саме, з 01.03.2009р. по 18.09.2009р.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суди першої та апеляційної інстанцій прийшли до вірного висновку про те, що відповідач своєчасно і в повному обсязі виконав усі залежні від нього дії та вимоги чинного законодавства для продовження дії договору оренди.

При цьому, суди попередніх інстанцій правильно послались на те, що орендоване ТОВ "Євротранстелеком" приміщення використовується згідно Угоди про співробітництво від 16.01.2002 між ДП "Придніпровська залізниця" (балансоутримувач) та ТОВ "Євротранстелеком" та з дозволу Міністерства транспорту та зв'язку України і забезпечує безперебійне функціонування сумісної із залізницею волоконно-оптичної лінії зв'язку.

Також, відповідачем зазначалось про неможливість демонтажу волоконно-оптичних ліній в день закінчення строку договору в зв'язку з тривалістю цієї процедури.

Разом з тим, на дату надання відповідачем повного пакету документів (лист № 11/04401 від 03.04.09р.) для проведення конкурсу на право оренди, позивач мав погодження органу уповноваженого управляти зазначеним державним майном, а саме, Міністерства транспорту та зв'язку України, на право користування цим майном на правах оренди.

За результатами конкурсу на право оренди майна, проведеного 07 вересня 2009р., 19.09.2009р. між сторонами у справі укладений договір оренди нерухомого майна, за яким ТОВ "Євротранстелеком" отримав в оренду спірне приміщення.

Частиною 2 статті 785 ЦК України передбачено, що якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Згідно частини першої статті 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Положеннями статті 218 ГК України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Відтак, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційний господарський суд, вірно зазначив, що з урахуванням норм статті 614 ЦК України, незалежно від фактичної відсутності договору оренди державного майна, підстави для застосування будь-яких санкцій до відповідача відсутні, оскільки останній своєчасно та в повному обсязі виконав усі вимоги чинного законодавства щодо прийняття участі у конкурсі та укладенні договору оренди державного майна.

Доводи касаційної скарги щодо порушення і неправильного застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваних рішення та постанови не знайшли свого підтвердження, а тому не заслуговують на увагу.

На підставі наведеного, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини встановлені господарськими судами на підставі всебічного, повного й об’єктивного дослідження поданих сторонами доказів, висновки судів першої та апеляційної інстанцій відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, прийняті рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів відповідають матеріалам справи та вимогам закону, а тому дані судові акти слід залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 1115 - 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) Вищий господарський суд України, -

Касаційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.12.2010 року у справі 36/274 залишити без змін.