Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П.–головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Львов Б.Ю.

розглянув касаційну скаргу приватного підприємства фірми "Антей", м. Харків (далі –ПП "Антей")

на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 22.04.2009

зі справи № 05/96-09

за позовом ПП "Антей"

до Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз імені Бокаріуса, м. Харків (далі –Харківський НДІСЕ)

про визнання інформації недостовірною та її спростування.

Судове засідання проведено за участю представників сторін:

ПП "Антей"–не з'яв.,

Харківського НДІСЕ –Ткачової Л.С.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

ПП "Антей" звернулося до господарського суду Харківської області з позовом про встановлення факту недостовірності інформації, зазначеної у висновку спеціаліста Харківського НДІСЕ від 05.02.2007 № 885.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 30.04.2009 (суддя Ольшанченко В.І.), залишеною без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 09.07.2009 (колегія суддів у складі: суддя Фоміна В.О. –головуючий, судді Кравець Т.В., Лакіза В.В.), у прийнятті позовної заяви ПП "Антей" відмовлено на підставі пункту 1 частини першої статті 62 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК України (1798-12) ). Судові акти мотивовано тим, що дана позовна заява не підлягає розгляду в господарських судах України, оскільки за змістом статті 12 ГПК України господарським судам не підвідомчі справи про встановлення фактів.

ПП "Антей" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою та доповненнями до неї, в яких просить постанову апеляційного господарського суду зі справи скасувати та передати справу на новий розгляд до господарського суду Харківської області, посилаючись на неправильне застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права. Доводи касаційної скарги зводяться до того, що предмет спору у даній справі пов’язаний із здійсненням позивачем його господарської діяльності, а саме: захистом ділової репутації, - отже, справа підлягає розгляду господарським судом.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Сторони відповідно до статті 111-4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Перевіривши правильність застосування попередніми судовими інстанціями норм процесуального права, заслухавши пояснення представника відповідача, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

У пункті 1 частини першої статті 12 ГПК України зазначено, що Господарським судам підвідомчі: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім: спорів про приватизацію державного житлового фонду; спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов; спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін; спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів; інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України та міжнародних договорів України віднесено до відання інших органів.

Відповідно до частини першої статті 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб’єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Отже, вирішуючи питання щодо підвідомчості спору господарському суду, необхідно встановити, чи може бути вирішений даний спір господарським судом з огляду на суб’єктний склад учасників спору та його предмет.

Як вбачається з позовної заяви, позивачем фактично висунуто вимогу про визнання певної інформації недостовірною.

Згідно зі статтею 94 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України (435-15) ) юридична особа має право на недоторканність її ділової репутації, на таємницю кореспонденції, на інформацію та інші особисті немайнові права, які можуть їй належати.

У частині першій статті 91 ЦК України зазначено, що юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов’язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині. Отже, юридична особа має право на спростування поширеної про неї недостовірної інформації, передбачене частиною першою статті 277 ЦК України.

Відповідно до частини четвертої статті 277 ЦК України недостовірною вважається негативна інформація, поширена про особу, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного.

Таким чином, спори про визнання інформації недостовірною та її спростування підвідомчі господарському суду. Разом з тим, встановлення факту недостовірності інформації має юридичне значення для захисту права суб’єкта господарювання на недоторканість його ділової репутації та є необхідною передумовою для її спростування.

Тому попередні судові інстанції дійшли помилкового висновку про те, що заява ПП "Антей" не підлягає розгляду в господарських судах України.

Водночас необхідно зазначити, що постановою Вищого господарського суду України від 15.09.2009 залишено без змін постанову Харківського апеляційного господарського суду від 22.04.2009 зі справи № 16/171-08 за позовом ПП "Антей" до Харківського НДІСЕ про визнання зазначеної у висновку спеціаліста Харківського НДІСЕ від 05.02.2007 № 885 інформації недостовірною та її спростування (далі –справа № 16/171-08).

З оскаржуваних судових актів вбачається, що господарськими судами у справі № 16/171-08 вже вирішено спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав: про визнання недостовірною інформації (встановлення факту недостовірності інформації), наведеної у висновку спеціаліста Харківського НДІСЕ від 05.02.2007 № 885.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 62 ГПК України суддя відмовляє у прийнятті позовної заяви, якщо у провадженні господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує господарський спір, є справа зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет із тих же підстав або є рішення цих органів з такого спору.

З огляду на викладене попередні судові інстанції дійшли обґрунтованого висновку про необхідність відмови у прийнятті позовної заяви ПП "Антей" у даній справі, хоча й з інших підстав, ніж зазначено в цій постанові касаційної інстанції. Проте помилкове посилання попередніх судових інстанцій на припис пункту 1 частини першої статті 62 ГПК України не вплинуло на правильність резолютивної частини згаданих судових актів. Відтак оскаржувана постанова апеляційного господарського суду підлягає залишенню без змін.

Керуючись статтями 111-9, 111-11 ГПК України, Вищий господарський суд України

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 22.04.2009 зі справи № 05/96-09 залишити без змін, а касаційну скаргу приватного підприємства фірми "Антей" –без задоволення.