Вищий господарський суд України у складі колегії:

Комунальне підприємство транспортування покупної теплової енергії "Теплотранс" (далі –КП "Теплотранс") звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі –ФОП ОСОБА_1) про спонукання укласти договір № 523-т від 30.09.2008 на відпуск теплової енергії з КП "Теплотранс" (відповідно до уточнення до позовної заяви).

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 23.04.2010 порушено провадження у справі № 30/126-10 за позовом КП "Теплотранс" до ФОП ОСОБА_1 про зобов'язання укласти договір на відпуск теплової енергії.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 22.06.2010 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Комунальне житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство "Південне" Дніпропетровської міської ради (далі –КП "Південне").

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області (суддя Євстигнеєва Н.М.) від 20.07.2010 в задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду мотивоване тим, що проект договору № 523-Т від 30.08.2008 не відповідає Типовому договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, а саме не містить ряду обов'язків виконавця.

При цьому, судом також враховано, що в матеріалах справи містяться докази відключення нежитлового приміщення, яке належить на праві власності ФОП ОСОБА_1

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: головуючий суддя Кузнецова І.Л., судді Верхогляд Т.А., Сизько І.А.) від 12.10.2010 рішення господарського суду Дніпропетровської області від 20.07.2010 залишено без змін, а апеляційну скаргу КП "Теплотранс" без задоволення.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 20.07.2010 та постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.10.2010, КП "Теплотранс" подало касаційну скаргу, в якій просить рішення та постанову, як такі, що прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, скасувати і прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 08.02.2011 касаційну скаргу прийнято до розгляду та призначено на 23.02.2011.

На адресу суду 22.02.2011 від ФОП ОСОБА_1 надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому вона зазначає, що вважає оскаржувані судові рішення обґрунтованими та прийнятими без порушень норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування норм матеріального і процесуального права вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Як встановлено господарськими судами та вбачається з матеріалів справи КП "Теплотранс" 30.09.2008 отримало від ФОП ОСОБА_1 заяву з пропозицією укласти договір на поставку теплової енергії за адресою: АДРЕСА_1 (вх.№1442), яка, згідно з свідоцтвом про право власності на нерухоме майно № 2502 від 09.08.2007, є власником нежитлового приміщення офіс-магазину непродовольчих товарів, розташованого за вказаною адресою.

КП "Теплотранс" підготувало проект договору №523-Т від 30.09.2008 на відпуск теплової енергії для потреб опалення, відповідно до п.1 якого зобов'язалося проводити відпуск теплової енергії для потреб центрального опалення по об'єкту, розташованому за адресою: вул. Робоча, 99 та згідно листа № 1484 від 13.10.2008 направило примірник договору на відпуск теплової енергії для потреб опалення ФОП ОСОБА_1 для підписання та повернення протягом 20 днів.

Зазначений примірник договору був отриманий 17.10.2008 Кручинкіним А.В., про що свідчить відмітка про отримання.

Позовні вимоги КП "Теплотранс" мотивовані тим, що представник відповідача не прибув для укладення договору на відпуск теплової енергії та не направляв на його адресу підписаний примірник договору.

Статтею 181 ГК України визначено загальний порядок укладення господарських договорів, який передбачає, що проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках.

Разом з тим, господарськими судами встановлено, що матеріали справи не містять доказів фактичного направлення ФОП ОСОБА_1 проекту договору та отримання нею останнього. При цьому, в матеріалах справи також відсутні докази того, що Кручинкін А.В., який отримав проект договору на відпуск теплової енергії, є особою уповноваженою ФОП ОСОБА_1 на вчинення від її імені відповідних дій.

Статтею 24 Закону України "Про теплопостачання" передбачено, що одним із основних обов'язків споживача теплової енергії є своєчасне укладання договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії.

Відповідно до ч. 2 ст. 179 ГК України Кабінет Міністрів України, уповноважені Президентом України міністерства, інші центральні органи виконавчої влади можуть рекомендувати суб'єктам господарювання орієнтовні умови господарських договорів (примірні договори), а у визначених законом випадках - затверджувати типові договори.

Згідно з п. 4 ст. 179 ГК України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору, зокрема на основі типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови .

Типові умови договору в силу їх імперативності є обов'язковими для майбутніх сторін господарських договірних зобов'язань і не підлягають зміні ними. Сторони можуть тільки конкретизувати такі умови без відступу від змісту типового договору.

Типовий договір про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630 (630-2005-п) (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2009 № 933 (933-2009-п) ).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що проект договору № 523-т на відпуск теплової енергії для потреб опалення від 30.08.2008 не відповідає умовам типового договору, зокрема в частині обов'язків виконавця.

Окрім того, господарськими судами встановлено, що на момент розгляду справи позивачем не було надано доказів того, що відповідач є споживачем теплової енергії.

Відповідно до ст. 111-7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи КП "Теплотранс", викладені у касаційній скарзі, колегією суддів відхиляються оскільки вони зводяться передусім до переоцінки доказів та не спростовують висновків судів попередніх інстанцій.

З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини були встановлені місцевим та апеляційним господарськими судами, на підставі всебічного, повного і об’єктивного дослідження поданих доказів в їх сукупності, висновки судів відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для зміни чи скасування оскаржуваних рішень суду.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 –11111 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України,

Касаційну скаргу Комунального підприємства транспортування покупної теплової енергії "Теплотранс" Дніпропетровської міської ради залишити без задоволення, а рішення господарського суду Дніпропетровської області від 20.07.2010 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12.10.2010 у справі № 30/126-10 –без змін.