Вищий господарський суд України в складі колегії суддів:

в судовому засіданні взяли участь представники:

позивача: ОСОБА_4, ОСОБА_5;

відповідача: не з’явились;

третя особа: ПП "Лада-2000" –Величко С.О.

Рішенням господарського суду Волинської області від 31.08.2010 р. у справі №6/78-75 задоволено позов суб’єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_4 м. Луцьк до Луцької міської ради Волинської області, за участю третьої особи із самостійними вимогами на предмет спору приватного підприємства "Лада-2000"м.Луцьк та за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору комунального підприємства "Волинське обласне бюро технічної інвентаризації"м. Луцьк, визнано за позивачем право власності на самочинне будівництво, добудову до ремонтно-механічної майстерні площею 58,4 м. кв., мийку естакаду площею 28,6 м. кв. та естакаду площею 28,6 м. кв., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1

Не погоджуючись із рішенням господарського суду Волинської області від 31.08.2010 р. ПП "Лада-2000"в частині визнання права власності за позивачем на мийку естакаду площею 28,6 м. кв. та естакаду площею 28,6 м. кв., як на самочинне будівництво, просило скасувати рішення в цій частині та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову в цій частині відмовити.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 21.10.2010 р. апеляційну скаргу ПП "Лада-2000" задоволено. Рішення господарського суду Волинської області від 31.08.2010 р. у справі №6/78-75 в частині задоволення позову про визнання за суб’єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_4 м.Луцьк права власності на мийку естакаду пл.28.6 кв.м. та естакаду пл.28,6 кв.м за адресою АДРЕСА_1, як на самочинне будівництво –скасовано. В цій частині прийнято нове рішення, яким в позові відмовлено.

Не погоджуючись постановою Львівського апеляційного господарського суду від 21.10.2010 р., позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій просив постанову Львівського апеляційного господарського суду від 21.10.2010 р. скасувати в частині скасування рішення про визнання за суб’єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_4 м.Луцьк права власності на мийку естакаду пл.28.6 кв.м. та естакаду пл.28,6 кв.м за адресою АДРЕСА_1, як на самочинне будівництво. В обґрунтування касаційної скарги скаржник посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши представників сторін, ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм господарськими судами попередніх інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга позивача задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що наказом ФДМ України №256 від 11.07.2001 р. нерухоме майно, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1, в тому числі "моєчна", було передано у власність ВАТ "Рівнешляхбуд".

Згідно договору купівлі-продажу № 02-07/2001 від 10.07.2007 р. ПП "Лада-2000"придбало у ЗАТ "Рівнешляхбуд"серед іншого майна і мийку-естакаду, яка була передана підприємству по акту приймання-передачі від 12.07.2001 р.

Згідно договору купівлі-продажу нежитлового приміщення від 08.10.2002 р., укладеного між ПП "Альфа-Плюс"та суб’єктом підприємницької діяльності-фізичною особою ОСОБА_4, останній придбав будинок ремонтно-механічної майстерні (Н-1), загальної площею 805, кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1

Крім того, згідно договору купівлі-продажу від 04.04.2003 р., укладеного між ПП "Лада-2000" та позивачем, останній придбав головний корпус РММ (котельня) загальною площею 66,5 кв.м., що знаходиться за тією ж адресою.

З довідки ЗАТ "Рівнешляхбуд"№ 419 від 21.08.2008 р. також вбачається, що мийка з естакадою була відчужена ПП "Лада-2000"в складі цілісного майнового комплексу згідно договору № 02-07/2001 від 10.07.2007 р. Рішенням виконавчого комітету Луцької міської ради № 426 від 31.07.2001 р. оформлено право власності на нерухоме майно ПП "Лада-2000"(в тому числі і мийку-естакаду), а також надано підприємству у постійне користування земельну ділянку за адресою АДРЕСА_1 площею 1,1 га для обслуговування виробничої бази.

В звіті про оцінку добудови до існуючої будівлі ремонтно-механічної майстерні та двох естакад, складеного 2008 році комерційно-експертною фірмою "Експертиза - Тоутал"на замовлення позивача, в п. 3.3. опису зносу конструктивних елементів вказано, що: "мийка-естакада та естакада мають сильне пошкодження металоконструкцій, в фундаменті присутні викривлення горизонтальних ліній цоколя без ознак збільшення деформацій осідання, тріщин; стіни та перегородки мають вивітрювання швів, тріщини в кладці до 5 см., сліди вологості, випадання окремих цеглин". Згідно п. 4.1.2. фізичний знос естакади № 1 складає 65%, мийки - естакади № 2 – 70% (а.с. 38-46)

Відповідно до висновку спеціаліста №81017/2-ФМ будівельного технічного дослідження, складеного ПП "Експерт-Рівне"18.10.2008 р., під час реконструкції мийки-естакади роботи по монтажу площадок із настилом і огорожею з листової, рифленої, просічної та круглої сталі згідно акту приймання виконаних підрядних робіт за березень 2006 року не виконувались.

Згідно до ч.1 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Частиною 3 ст. 376 ЦК України передбачено, що право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Згідно до ч.5 ст. 376 ЦК України на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Із матеріалів справи вбачається, що спільні об’єкти знаходяться на земельній ділянці, що належить до земель комунальної власності Луцької міської ради.

Рішення про надання суб’єкту підприємницької діяльності-фізичною особою ОСОБА_4 земельної ділянки у встановленому порядку під збудоване нерухоме майно Луцькою міською радою не приймалося.

Колегія суддів суду касаційної інстанції приходить до висновку, що господарський суд апеляційної інстанції правомірно відмовив в задоволенні позовних вимог про визнання права власності на добудову до ремонтно-механічної майстерні площею 58,4 м. кв., мийку естакаду площею 28,6 м. кв. та естакаду площею 28,6 м. кв., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 зважаючи на те, що спірні об’єкти не є об’єктами самочинного будівництва.

Як вбачається з касаційної скарги позивача, підставою для скасування оскаржуваної постанови господарського суду апеляційної інстанції вбачає ту обставину, що ПП "Лада-2000"не набуло права власності на спірну мийку-естакаду. Однак, наведена відповідачем обставина не є підставою для скасування оскаржуваної постанови, оскільки виходячи зі змісту ч.3 ст. 376 ЦК України необхідною передумовою визнання права власності є надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

З огляду на викладене та враховуючи, що в силу вимог ст. 1117 ГПК України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх, колегія суддів Вищого господарського суду України не вбачає підстав для скасування оскаржуваних рішень.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України,-

Касаційну скаргу Суб’єкта підприємницької діяльності –фізичної особи ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 01.12.2010р. у справі №6/78-75 залишити без змін.

Головуючий: Мирошниченко С.В.