21/57-10 Про зміну договору оренди земельної ділянки - 23.02.2011 Прийняття

Дніпропетровський міжрайонний природоохоронний прокурор звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовом в інтересах держави в особі Дніпропетровської міської ради до Закритого акціонерного товариства "Гільдія" про зміну п. 3.2 укладеного між сторонами в справі договору оренди земельної ділянки від 14.11.03, зареєстрованого 27.11.03 за №4554, шляхом його викладення в новій редакції.

Позов мотивовано посиланням на обставини внесення змін до ч.ч. 4, 5 ст. 21 Закону України "Про оренду землі" щодо мінімального розміру орендної плати за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, та необхідність приведення спірного договору у відповідність з вказаними положеннями закону.

Відповідач проти позовних вимог заперечив, посилаючись на їх безпідставність через недодержання порядку досудового врегулювання спору.

Рішенням від 07.06.10 господарського суду Дніпропетровської області (суддя Назаренко Н.Г.), яке залишено без змін постановою від 28.09.10 Дніпропетровського апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: Швеця В.В. –головуючого, Павловського П.П., Чус О.В.), позовні вимоги задоволено з підстав їх доведеності.

Ухвалою від 02.02.11 Вищий господарський суд України порушив касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, в якому заявлено вимоги про скасування вказаних рішення і постанови та відмову в позові новим рішенням.

Касатор посилається на безпідставність звернення з позовом у справі до закінчення двадцятиденного строку для надання відповідачем відповіді на відповідний лист позивача щодо внесення змін до спірного договору, а також відсутність підстав для зміни умов спірного договору, укладеного до внесення відповідних змін до Закону України "Про оренду землі" (161-14) .

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника Генеральної прокуратури України, перевіривши матеріали справи, судова колегія вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, на підставі рішення Дніпропетровської міської ради від 08.10.03 №138/12 укладено договір оренди земельної ділянки від 14.11.03, за умовами якого рада передала відповідачеві в оренду земельну ділянку кадастровий №1210100000:02:135:0082 площею 0,0291 га за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Панікахі, 15 для фактичного розміщення трансформаторної підстанції.

Згідно з п. 3.2 договору орендна плата за користування земельною ділянкою сплачується у грошовій формі в розмірі земельного податку за базовий податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця на розрахунковий рахунок Держказначейства за місцем податкового звіту і на майбутній термін не більше одного календарного року. Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" №309-VI від 03.06.08 (309-17) внесені зміни до ч.ч. 4, 5 ст. 21 Закону України "Про оренду землі", згідно з якими річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, надходить до відповідних бюджетів, розподіляється і використовується відповідно до закону і не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення –розміру земельного податку, що встановлюється Законом України "Про плату за землю" (2535-12) ; для інших категорій земель –трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим законом. Річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній бо комунальній власності, не може перевищувати 12 відсотків їх нормативної грошової оцінки. При цьому у разі визначення орендаря на конкурентних засадах може бути встановлений більший розмір орендної плати, ніж зазначений у цій частині. Вказаний закон набрав чинності з моменту опублікування 04.06.08.

У зв'язку з такими обставинами позивач прийняв рішення №39/35 від 06.08.08 "Про внесення змін до рішень міської ради та її виконавчого комітету у галузі земельних відносин і приведення деяких рішень міської ради з питань передачі земельних ділянок та діючих договорів оренди у відповідність до вимог чинного законодавства" та листом №7/5-59 від 02.02.10 повідомив відповідача про зміни в земельному законодавстві та необхідність укласти додатковий договір, для чого звернутись у двотижневий термін після отримання цього повідомлення до земельного управління Дніпропетровської міської ради. Вказаний лист отриманий посадовою особою відповідача, але обставини надіслання ним певної позитивної відповіді під час розгляду справи не доводились.

З огляду на такі обставини прокурор звернувся з позовом у даній справі, заявивши вимоги про внесення змін до п. 3.2 вказаного договору оренди шляхом викладення його в наступній редакції: "3.2. Орендна плата за користування земельною ділянкою встановлюється відповідно до Закону України "Про плату за землю" (2535-12) та не може бути меншою трикратного розміру земельного податку, що встановлюється Законом України "Про плату за землю" (2535-12) та відповідно до рішення Дніпропетровської міської ради від 06.08.08 №39/35 у розмірі мінімальної ставки орендної плати, встановленої Законом України "Про оренду землі" (161-14) ".

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічне положення закріплено в ч. 1 ст. 188 ГК України.

Відповідно до ст.ст. 651, 652 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Зокрема, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом; а також у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору. Цивільний кодекс України (435-15) у ч.ч. 1, 2 ст. 632 передбачає застосування у встановлених законом випадках цін (тарифів, ставок тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. При цьому зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Орендна плата за землю визначена у ч. 1 ст. 21 Закон України "Про оренду землі" як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Відповідно до ст.ст. 116, 121 Бюджетного кодексу України бюджетним правопорушенням визнається недотримання учасником бюджетного процесу встановленого цим Кодексом (2542-14) та іншими нормативно-правовими актами порядку складання, розгляду, затвердження, внесення змін, виконання бюджету чи звіту про виконання бюджету. Особи, винні у порушенні бюджетного законодавства, несуть цивільну, дисциплінарну, адміністративну або кримінальну відповідальність згідно з законами України.

Таким чином, встановивши підстави для зміни розміру орендної плати у договорі через його невідповідність встановленому законом розміру, позивач вправі був вимагати від орендаря приведення цього договору у відповідність до вимог законодавства шляхом внесення відповідних змін з метою усунення порушення сторонами договору вимог законодавства, обов'язкового для позивача і відповідача.

До того ж сторони у п. 3.3 договору погодили, що розмір земельного податку переглядається в разі законодавчої зміни ставок земельного податку.

З урахуванням викладеного судова колегія вважає доводи касатора невідповідними умовам договору та вимогам чинного законодавства, оскільки предметом оренди є земельна ділянка комунальної форми власності, цінове регулювання якої здійснюється за домовленістю сторін, але з урахуванням встановлених спеціальним законом меж. Доводи касатора стосовно відсутності спору між сторонами є безпідставними з огляду на наявність заперечень з боку відповідача щодо внесення відповідних змін до спірного договору.