Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

В засіданні взяли участь представники:

В липні 2008 року фізична особа –підприємець ОСОБА_2 звернувся до господарського суду Сумської області з позовом до фізичної особи –підприємця ОСОБА_3 про визнання права власності. Предметом позовних вимог є визнання за позивачем та відповідачем прав власності на окремі частини нежитлового приміщення, а також за позивачем разом з відповідачем права сумісної власності на частини нежитлового приміщення, відповідно до умов договору про спільне фінансування будівельних робіт від 15.10.2004 року.

31.07.2008 року під час розгляду справи, фізична особа –підприємець ОСОБА_3 звернувся до місцевого господарського суду із зустрічним позовом про визнання за ним права власності на окремі частини нежитлового приміщення згідно з умовами договору про спільне фінансування будівельних робіт від 15.10.2004 року.

Рішенням господарського суду Сумської області від 31.07.2008 року первісний позов задоволено частково. За фізичною особою –підприємцем ОСОБА_2 визнано право власності на частину нежитлового приміщення загальна площа якого складає 1712,4 кв.м., розташованого за адресою: м. Суми, вул. Харківська між будинками вул.Харківська 101 та вул.Харківська 103, на земельній ділянці, що розташована за адресою: м. Суми, вул. Харківська між будинками вул.Харківська 101 та вул.Харківська 103, а саме на: приміщення 4 (підвал) площею 191,7 кв.м. у підвалі; приміщення 7 (торгова зала) площею 179,1 кв.м. на першому поверсі; приміщення 1 (підсобне приміщення) площею 148,5, приміщення 5 (кабінет) площею 21,7 кв.м., приміщення 3 (вбиральня) площею 2,6 кв.м., приміщення 4 (вбиральня) площею 2,5 кв.м. на другому поверсі; приміщення 1 (підсобне приміщення) площею 168,4 кв.м., приміщення 2 (коридор) площею 14,8 кв.м., приміщення 3 (вбиральня) площею 2,8 кв.м., приміщення 4 (вбиральня) площею 2,5 кв.м., приміщення 5 (адміністративне приміщення) площею 23,9 кв.м. на третьому поверсі. Також визнано за ним право спільної сумісної власності з суб'єктом підприємницької діяльності-фізичною особою ОСОБА_3 на частину нежитлового приміщення загальна площа якого складає 1712,4 кв.м., розташованого за адресою: м. Суми, вул. Харківська між будинками вул.Харківська, 101 та вул.Харківська 103 на земельній ділянці, що розташована за адресою: м. Суми, вул. Харківська між будинками вул.Харківська, 101 та вул.Харківська 103, а саме на: приміщення 3 (підвал) площею 25,8 кв.м. у підвалі; приміщення 2 (коридор) площею 38,7 кв.м., приміщення 7 (топочна) площею 15,8 кв.м., приміщення 8 (пожежний вихід) площею 14,6 кв.м. на першому поверсі; приміщення 2 (коридор) площею 39,1 кв.м., приміщення 7 (пожежний вихід) площею 14,8 кв.м. на другому поверсі; приміщення 6 площею 25,7 кв.м., приміщення 8 (пожежний вихід) площею 14,8 кв.м. на третьому поверсі. В решті частини позовних вимог провадження у справі припинено.

Поряд з цим, згідно оскаржуваного рішення, зустрічний позов задоволено повністю, визнано за суб’єктом підприємницької діяльності –фізичною особою ОСОБА_3. право власності на частину нежитлового приміщення загальна площа якого складає 1712,4 кв.м., розташованого за адресою: м. Суми, вул. Харківська між будинками вул. Харківська 101 та вул.Харківська 103 на земельній ділянці, що розташована за адресою: м. Суми, вул. Харківська між будинками вул.Харківська 101 та вул.Харківська 103, а саме на: приміщення 1 (підвал) площею 148,3 кв.м. та приміщення 2 (підвал) площею 45,3 кв.м у підвалі, приміщення 1 (торгова зала) площею 149,7 кв.м., приміщення 3 (вбиральня) площею 3,5 кв.м., приміщення 4 (вбиральня) площею 2,1 кв.м., приміщення 5 (кабінет) площею 22,7 кв.м. на першому поверсі, приміщення 6 (підсобне приміщення) площею 192 кв.м. на другому поверсі, приміщення 7 (підсобне приміщення) площею 201 кв.м. на третьому поверсі.

Судове рішення мотивовано обґрунтованістю і доведеністю первісних та зустрічних позовних вимог.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, суб’єкт підприємницької діяльності –фізична особа підприємець ОСОБА_1 в порядку ст. 107 ГПК України подав касаційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Сумської області від 31.07.2007 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що судами неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття незаконних судових рішень.

Судова колегія, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування норм матеріального та процесуального права вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, суб’єкти підприємницької діяльності –фізичні особи ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на підставі укладеного між ними договору про спільне фінансування будівельних робіт від 15.10.2004 року набули право власності на окремі частини нежитлового приміщення, загальна площа якого складає 1712,4 кв.м., розташованого за адресою: м.Суми, вул. Харківська між будинками вул.Харківська 101 та вул.Харківська 103, на земельній ділянці, що розташована за адресою: м. Суми, вул. Харківська між будинками вул.Харківська 101 та вул.Харківська 103. При цьому, розмежування закріплених за сторонами частин нежитлового приміщення встановлено п.3.1 договору.

Розглядаючи даний спір, місцевий господарський суд не надав належної юридичної оцінки підставам для заявлених первісного та зустрічного позовів, не перевірив, чим саме (дія чи бездіяльність) були порушені права власності позивача за первісним та позивача за зустрічним позовами, а відповідно, і не встановив наявність порушеного та оспорюваного сторонами права власності на окремі частини даного приміщення, яке дає підстави звертатись за захистом своїх порушених прав до суду.

Поряд з цим, у поданій касаційній скарзі до Вищого господарського суду України, суб’єкт підприємницької діяльності –фізична особа підприємець ОСОБА_1 зазначив, що прийняте судове рішення зачіпає його права, як власника частини спірного майна нежитлового приміщення загальна площа якого складає 1712,4 кв.м., розташованого за адресою: м. Суми, вул. Харківська між будинками вул. Харківська 101 та вул.Харківська 103 на земельній ділянці, що розташована за адресою: м. Суми, вул. Харківська між будинками вул.Харківська 101 та вул.Харківська 103, на підтвердження чого він посилається на укладений між ним, позивачем та відповідачем договір від 01.04.2006 року про спільне фінансування будівельних робіт спірного об'єкта, а також на оплату генеральному підряднику ТОВ "Акцент" будівельних робіт.

Отже, за вказаних обставин, вирішення спору щодо визнання права власності на частини майна нежитлового приміщення загальна площа якого складає 1712,4 кв.м., розташованого за адресою: м. Суми, вул. Харківська між будинками вул. Харківська 101 та вул.Харківська 103 на земельній ділянці, що розташована за адресою: м. Суми, вул. Харківська між будинками вул.Харківська 101 та вул.Харківська 103 стосувалось прав і законних інтересів згадуваної особи, яка не була залучена до розгляду у справі.

Відповідно до п.3 ч.2 ст.11110 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого або постанови апеляційного господарського суду, якщо господарський суд прийняв рішення або постанову, що стосується прав і обов'язків осіб, які не були залучені до участі в справі.

Крім того, припиняючи провадження в частині первісних позовних вимог у зв’язку з відмовою позивача за зустрічним позовом від цих вимог, місцевий господарський суд не врахував приписи ст. 78 ГПК України, відповідно до якої, така відмова оформлюється письмовою заявою, що долучається до справи. Матеріали справи не містять такої заяви СПД Кохана Ю.І.

Дані обставини мають суттєве значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до приписів частини 2 статті 1117 ГПК України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Правова оцінка обставин та достовірності доказів по справі є виключна прерогатива першої та апеляційної інстанції.

За таких обставин, судове рішення підлягає скасуванню, а справа направленню на новий розгляд.

При новому розгляді суду необхідно врахувати вищевикладене, витребувати докази у відповідності з вимогами статті 36 та статті 38 ГПК України, повно, всебічно та об’єктивно дослідити всі обставини справи, перевірити доводи сторін, дати їм належну юридичну оцінку, уточнити підстави заявлених первісного та зустрічного позовів, перевірити правомірність подання цих позовів, при необхідності залучити також генерального підрядника спірного нежитлового об’єкту, обговорити питання про припинення провадження на підставі п.1 ст. 80 ГПК України та постановити законне і обґрунтоване рішення.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11112 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України,

Касаційну скаргу задовольнити.

Рішення господарського суду Сумської області від 31.07.2008 року у справі №17/481-08 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до господарського суду Сумської області.