Вищий господарський суд України у складі колегії:

головуючого - судді Козир Т.П.,

Мамонтової О.М.,

суддів: Малетича М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 02.06.2009р. у справі № 20/301 за позовом Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" до Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Донецькоблгаз" про стягнення суми та зустрічним позовом Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Донецькоблгаз" до Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" про визнання недійсними додаткових угод до договору,

за участю представників:

Позивача: Лебедюк Ю.А., довіреність № 194/10 від 26.12.2008р.,

Відповідача: не з’явився.

Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (далі –ДК "Газ України", Позивач) звернулась до господарського суду Донецької області з позовом до Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Донецькоблгаз" (далі –ВАТ "Донецькоблгаз", Відповідач) про стягнення 1 967 023,44 грн. основного боргу, 164 128,44 грн. пені, 268 441,33 грн. інфляційних втрат і трьох процентів річних в розмірі 70 163,73 грн., у зв’язку із неналежним виконанням умов договору № 06/05-2034 від 30.12.2005р. на постачання природного газу.

У свою чергу, ВАТ "Донецькоблгаз" звернулось до господарського суду Донецької області із зустрічним позовом про визнання недійсними додаткових угод № 1 від 25.01.2006р., № 2 від 17.02.2006р. до договору №06/05-2034 від 30.12.2005р. на постачання природного газу, у частині включення до ціни газу податку на додану вартість.

Рішенням господарського суду Донецької області від 13.03.2008р., залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 02.06.2009р., первісний позов ДК "Газ України" залишено без розгляду, на підставі п. 5 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК України (1798-12) ), а в задоволенні зустрічного позову ВАТ "Донецькоблгаз", відмовлено.

В поданій касаційній скарзі Позивач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, просить прийняті у справі судові рішення, в частині залишення без розгляду позову ДК "Газ України", скасувати, а справу в цій частині направити для розгляду по суті до господарського суду Донецької області.

Заслухавши пояснення представника Позивача, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як видно з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 30.12.2005р. між ДК "Газ України" (Постачальник) та ВАТ "Донецькоблгаз" (Покупець) було укладено договір № 06/05-2034 на постачання природного газу (далі –Договір), відповідно до умов якого (п.п. 1.1., 1.2.) Постачальник зобов’язався передати у власність Покупця у 2006 році природний газ (далі –газ) для потреб промислових споживачів, а Покупець зобов’язався прийняти та оплатити газ на умовах даного Договору. Газ, що постачається за даним Договором, отриманий НАК "Нафтогаз України" за зовнішньоекономічними контрактами, укладеними на виконання міжнародних договорів України та переданий Постачальнику за договором купівлі-продажу між НАК "Нафтогаз України" та Постачальником.

Згідно п. 3.1. Договору, Постачальник передає Покупцю газ в загальному потоці газу на газовимірювальних станціях, що знаходяться на кордоні України в пунктах приймання-передачі газу в газотранспортну систему ДК "Укртрансгаз".

Відповідно до п.п. 3.3., 3.4. Договору, кількість газу, поставленого Покупцю, закріплюється щомісячними актами приймання-передачі газу, які підписуються повноважними представниками Постачальника і Покупця на підставі наданих Покупцем розподільчих відомостей споживання газу споживачами. Не пізніше сторін 5 числа місяця наступного за місяцем поставки газу, Покупець зобов’язується надати Постачальнику два примірники акту приймання-передачі газу, підписані та скріплені печаткою. Акти приймання-передачі газу є підставою для остаточних розрахунків.

В п. 5.1. Договору сторони визначили, що ціна за 1000,0 кубічних метрів газу на момент укладання даного Договору без врахування вартості транспортування газу територією України для платників податку на додану вартість становить 422,10 грн., крім того ПДВ-0%.

При цьому, в п. 5.2. Договору сторони передбачили, що ціна за 1000,0 кубічних метрів газу у відповідному періоді споживання газу без врахування вартості транспортування газу територією України встановлюється на рівні граничної ціни, затвердженою Національною комісією регулювання електроенергетики України для категорії споживачів, до якої належить Покупець. Крім того, Покупець сплачує всі податки і збори встановлені чинним законодавством України.

Також, в п. 5.3. Договору зазначено, що ціна на газ змінена у відповідності до п. 5.2. Договору є обов’язковою для сторін за даним Договором з моменту введення її в дію. У разі зміни ціни на газ, сторонами здійснюється перерахунок за спожитий газ за новими цінами.

В п. 6.1. Договору сторони встановили, що остаточний розрахунок здійснюється на підставі акту приймання-передачі газу (за місяць поставки газу) до 10 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

При цьому, в п.п. 7.2., 7.5. Договору передбачено, що в разі неоплати або несвоєчасної оплати за спожитий газ у строки, зазначені у п. 6.1. даного Договору, Покупець сплачує на користь Постачальника, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу. Неустойка нараховується Постачальником протягом шести місяців, що передують моменту звернення з позовом.

Крім того, в п. 1. Додаткової угоди № 1 від 25.01.2006р., сторони доповнили Договір пунктом 1.3. в такій редакції: "В разі нестачі або відсутності газу, передбаченого пунктом 1.2., за даним Договором може передаватися газ іншого походження. Походження газу, що передається за даним Договором коригується Постачальником в односторонньому порядку в залежності від наявності відповідних ресурсів газу".

Згідно п. 3 Додаткової угоди № 1 п. 5.1. Договору викладено в редакції: "Ціна за 1000,0 кубічних метрів газу на момент укладання Договору без врахування вартості транспортування газу територією України становить –422,10 грн., крім того ПДВ, що визначається згідно з чинним законодавством України.

Пунктом 4 Додаткової угоди № 1 п. 11.1. Договору викладено в такій редакції: "Договір набирає чинності з моменту підписання і діє в частині поставки газу з 01 січня 2006 року до 28 лютого 2006 року (включно), а в частині проведення розрахунків за газ – до їх повного здійснення".

Відповідно до п. 5 Додаткової угоди № 1, ця угода в частині пунктів 1.3. та 5.1. поширює свою дію на відносини, що склались між сторонами з 01 січня 2006 року і діє протягом дії Договору.

Згідно п. 1 Додаткової угоди № 2 від 17.02.2006р. до Договору, з 20.02.2006р. п. 5.1. Договору викладено в наступній редакції: "Ціна за 1000,0 кубічних метрів газу, без врахування вартості транспортування газу по території України становить –548,00 грн., крім того ПДВ, що визначається згідно з чинним законодавством України".

Додатковими угодами № 3 від 23.02.2006р. та № 4 від 27.03.2006р. сторони змінили та доповнили зміст пунктів 2.1., 11.1. Договору стосовно періоду та обсягу поставок газу, а також, строку дії Договору.

Предметом спору за первісним позовом є вимоги ДК "Газ України" про стягнення з ВАТ "Донецькоблгаз" 2 469 757,60 грн., з яких: 1 967 023,44 грн. –сума основного боргу, 164 128,44 грн. –сума пені, 268 441,33 грн. –втрати від інфляції і 70 163,73 грн. –три проценти річних, у зв’язку із неналежним виконанням умов Договору № 06/05-2034 на постачання природного газу –за поставлений відповідно до умов цього Договору протягом січня-квітня 2006 року газ, в обсязі 54 419,897 тис.м3 на загальну суму 31 709 243,86 грн., з яких останнім було сплачено тільки 29 742 220,42 грн.

В той же час, предметом спору за зустрічним позовом є вимоги ВАТ "Донецькоблгаз" про визнання недійсними додаткових угод № 1 від 25.01.2006р. і № 2 від 17.02.2006р. до Договору на постачання природного газу № 06/05-2034, в частині включення до ціни газу податку на додану вартість.

Суд першої інстанції, з яким погодився і апеляційний господарський суд, посилаючись на те, що оскільки Позивач за первісним позовом документально не обґрунтував свої позовні вимоги, внаслідок чого неможливо визначити правову природу заборгованості, то такий позов слід залишити без розгляду, на підставі п. 5 ст. 81 ГПК України.

Щодо зустрічних позовних вимог, то в цій частині, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про безпідставність вимог ВАТ "Донецькоблгаз", а тому, відмовили у їх задоволенні.

На думку касаційної інстанції, в частині відмови в задоволенні зустрічних позовних вимог про визнання недійсними додаткових угод № 1 від 25.01.2006р. і № 2 від 17.02.2006р. до Договору на постачання природного газу № 06/05-2034, попередні судові інстанції з достатньою повнотою встановили обставини справи, дійсні права та обов’язки сторін і, виходячи від встановленого та вимог закону, дійшли до правильного висновку про відмову в позові.

Разом з тим, з висновками судів попередніх інстанцій про залишення первісного позову без розгляду, на підставі п. 5 ч. 1 ст. 81 ГПК України, погодитись не можна, оскільки такі, в порушення вимог ст. 43 ГПК України, були прийняті при неповному встановленні всіх обставин справи та, з порушенням норм процесуального права, з огляду на таке.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 81 ГПК України господарський суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору, або представник позивача не з’явився на виклик у засідання господарського суду і його нез’явлення перешкоджає вирішенню спору.

В даному випадку, залишаючи позов без розгляду на підставі наведеної норми процесуального закону, місцевий господарський суд виходив з того, що позивачем за первісним позовом не було надано суду документів, які б підтверджували постачання Позивачем природного газу на потреби Відповідача у 2006 році, в той час, як вирішення спору за цими вимогами, є неможливим без дослідження вказаних документів.

Проте, суд першої інстанції не звернув належної уваги на те, що Позивачем надавались документи, які, на його думку, є достатніми для вирішення спору і, зокрема, договір № 06/05-2034 від 30.12.2005р., на підставі якого відбувалась поставка природного газу, акти прийому-передачі природного газу, розрахунок боргу та ін. документи. При цьому, судом не було взято до уваги і не дано належної правової оцінки поясненням самого Відповідача за первісним позовом, в яких він фактично не оспорював наявність заборгованості перед Позивачем за поставлений, на підставі Договору № 06/05-2034 протягом січня-квітня 2006 року, газ.

Крім того, суд першої інстанції, залишаючи позов без розгляду зазначив, що Позивач не виконав вимог суду щодо документального обгрунтування своїх тверджень і не надав суду доказів поважності неподання матеріалів, необхідних для вирішення спору за первісним позовом, в той час, як поважність причин неподання стороною додаткових доказів, повинен був встановити сам суд.

Також, суд першої інстанції, залишаючи первісний позов без розгляду із зазначених вище причин, не врахував при цьому і приписи ст. 75 ГПК України, згідно якої, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Суд апеляційної інстанції, на вказані порушення належної уваги не звернув та, залишив без змін рішення суду першої інстанції в частині залишення без розгляду первісного позову ДК "Газ України", яким фактично було порушено право Позивача на розгляд та вирішення спору, закріплене ст.ст. 2 та 6 Закону України "Про судоустрій".

З урахуванням викладеного, судові рішення, в частині залишення без розгляду первісного позову, на підставі п. 5 ч. 1 ст. 81 ГПК України, не можна визнати такими, що постановлені за всебічного та повного встановлення всіх обставин справи, з дотриманням процесуальних норм, а тому, в цій частині, такі підлягають скасуванню, а справа –передачі на розгляд місцевого господарського суду, в іншому складі суду.

При новому розгляді справи, в частині скасування судових рішень, слід врахувати наведене, встановити фактичні обставини справи, з’ясувати характер і підстави виникнення спору, дійсні права та обов’язки сторін і, в залежності від вставленого та вимог закону, прийняти законне та обґрунтоване рішення.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7- 111-12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, –

Касаційну скаргу Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" задовольнити.

Рішення господарського суду Донецької області від 13.03.2008р. та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 02.06.2009р. у справі № 20/301, в частині залишення без розгляду позову Дочірньої компанії Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", скасувати, а справу в цій частині передати на розгляд господарського суду Донецької області.

В іншій частині, рішення господарського суду Донецької області від 13.03.2008р. та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 02.06.2009р. у справі № 20/301 залишити без змін.