)

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

у судовому засіданні взяли участь представники:

Відповідно до розпорядження Заступника Голови Вищого господарського суду України Москаленка В.С. від 29.09.2009 № 02.02-10/431, розгляд справи № 14/160 господарського суду міста Києва здійснюється у складі колегії суддів: Губенко Н.М. –головуючий суддя, судді Барицька Т.Л., Мирошниченко С.В.

Державне акціонерне товариство "Будівельна компанія "Укрбуд" (далі –позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Відкритого акціонерного товариства "Медпромпроект" (далі –відповідач) про стягнення 84 070,83 грн. основного боргу, 5 884,96 грн. штрафу, 2 606,20 грн. пені та 2 438,05 грн. інфляційних втрат за договорами на створення (передачу) науково-технічної продукції № 2443-20 від 01.11.1995, № 2443-21 від 12.12.1995, № 2443-22 від 21.12.1995 та № 2443-26 від 20.09.1996.

Рішенням господарського суду міста Києва від 28.11.2008 у справі № 14/160 (суддя Нарольський М.М.) позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 84 070,83 грн. основного боргу, 2 438,05 грн. інфляційних втрат, 865,08 грн. державного мита, 107,45 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; в іншій частині в позові відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.05.2009 у справі № 14/160 (колегія суддів у складі: Шипко В.В. – головуючий суддя, судді Борисенко І.В., Скрипка І.М.) апеляційну скаргу відповідача задоволено, рішення господарського суду міста Києва від 28.11.2008 скасовано повністю та прийнято нове рішення про відмову у позові повністю, стягнуто з позивача на користь відповідача 475,00 грн. державного мита.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою (з врахуванням доповнень до касаційної скарги від 27.08.2009 № 05/04-351), в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.05.2009 з підстав порушення та неправильного застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, та залишити в силі рішення господарського суду міста Києва від 28.11.2008 у даній справі.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач заперечує проти доводів касаційної скарги, просить оскаржувану позивачем постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін, а вимоги касаційної скарги –без задоволення.

30.09.2009 через канцелярію Вищого господарського суду України від Першого заступника Генерального прокурора України Винокурова С. надійшла заява від 30.09.2009 № 05/1/3-10586-09, в якій повідомлялось, що відповідно до ст. 36-1 Закону України "Про прокуратуру", ст. 29 ГПК України в інтересах держави в особі Державного акціонерного товариства "Будівельна компанія "Укрбуд" у дану справу вступає прокурор.

У судове засідання 30.09.2009 з'явився представник Генеральної прокуратури України, який підтримав вимоги касаційної скарги ДАТ "Будівельна компанія "Укрбуд".

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм судами попередніх судових інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Місцевим господарським судом встановлені наступні обставини справи:

- між Державним підприємством "Державний проектний інститут "Львівський Промбудпроект" та Державним інститутом "Діпромед" були укладені договори № 2443-20 від 01.11.1995, № 2443-21 від 12.12.1995, № 2443-22 від 21.12.1995, № 2443-26 від 20.09.1996, відповідно до яких ДП "ДПІ "Львівський Промбудпроект" (субпідрядник) зобов'язалось виконати певні роботи (розробку робочої документації котельні та віварію, виробництва вакцини БЦЖ, проектні роботи (стадія Р) та корегування робочої документації корпусу медико-біологічного виробництва на будівництво Львівського підприємства лікарських препаратів в м. Винники, а ДІ "Діпромед" (генпідрядник) прийняти і оплатити їх; замовником цих робіт виступило Державне підприємство лікарських препаратів "Львівлікпрепарати";

- Державне акціонерне товариство "Будівельна компанія "Укрбуд" (позивач) у справі відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 897 від 31.12.2004 та п. 23 статуту, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1793 від 31.12.2004 (1793-2004-п) , є правонаступником Державного підприємства "Державний проектний інститут "Львівський Промбудпроект";

- Відкрите акціонерне товариство "Медпромпроект" (відповідач у справі) згідно із п. 1.1 статуту створене відповідно до наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України в м. Києві від 24.04.1996 № 661 шляхом перетворення Державного інституту по проектуванню підприємств медичної промисловості "Діпромед";

- відповідно до умов зазначених договорів та актів прийняття продукції, відповідач проводить оплату після отримання коштів від ДП "Львівлікпрепарати" (замовника);

- на виконання договорів позивач виконав роботи, що передбачені договором в повному обсязі, що підтверджується підписаними сторонами актами здачі-приймання, первинними документами, актами звірки розрахунків (в матеріалах справи);

- початкова сума заборгованості відповідача перед позивачем в розмірі 168 323,41 грн. була зафіксована в акті звірки станом на 20.12.2001;

- відповідач в грудні 2002 року частково сплатив борг у сумі 84 252,58 грн., що підтверджується підписаним сторонами актом звірки взаємної заборгованості від 01.01.2003;

- таким чином, борг відповідача перед позивачем становить 84 070,83 грн.;

- у зв'язку із несплатою коштів замовником - ДП "Львівлікпрепарати", за заявою відповідача 28.04.2003 було порушено провадження у справі про визнання ДП "Львівлікпрепарати" банкрутом;

- ухвалою господарського суду Львівської області від 27.11.2007 припинено провадження у справі № 7/34 (21/110) про банкрутство ДП "Львівлікпрепарати" у зв'язку із заявою відповідача про погашення його кредиторських вимог у повному обсязі;

- дізнавшись про припинення провадження у справі про банкрутство ДП "Львівлікпрепарати" у зв'язку із погашення кредиторських вимог у повному обсязі, позивач 05.12.2007 направив відповідачу вимогу про погашення заборгованості по виконаним проектним роботам на суму 84 070,83 грн., як це і передбачено умовами договорів та актів, згідно з якими відповідач проводить оплату після отримання коштів від ДП "Львівлікпрепарати" (замовника);

- за таких обставин, місцевим господарським судом зроблено висновок, що оскільки генпідрядник отримав від замовника оплату за виконані роботи, відтак повинен оплатити позивачу виконані ним роботи за договорами;

- місцевим господарським судом відхилені посилання відповідача на пропуск позивачем строку позовної давності, з посиланням на пункти 2.3, 3.3 договорів, відповідно до яких оплата здійснюється поетапно з виплатою авансу в розмірі 80% від вартості робіт, які будуть виконуватись; завершення робіт підтверджується підписаними сторонами актами здачі-прийняття науково-технічної продукції; згідно з зазначеними актами оплата виконаних робіт проводиться після отримання коштів від ДП "Львівлікпрепарати"; тобто, обов'язок виконати зобов'язання з оплати за договорами виникає у відповідача з моменту розрахунку з ним замовником - ДП "Львівлікпрепарати";

- місцевим господарським судом на підставі дослідження наявних у матеріалах справи документів, з яких вбачається, що про здійснення замовником розрахунку з відповідачем позивач дізнався із ухвали господарського суду Львівської області від 27.11.2007 у справі № 7/34 (21/110), отже саме з цього моменту позивач довідався про порушення свого права, яке і підлягає захисту шляхом стягнення з відповідача заявленої суми основної заборгованості у розмірі 84 070,83 грн.;

- при цьому, суд дійшов до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафу та пені, заявлені на підставі ст. 231 ГК України, не підлягають задоволенню, оскільки позивачем не доведено, що він є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, при цьому, сторонами в договорах, які було укладено до набрання чинності ГК України (436-15) , не встановлена відповідальність у вигляді сплати неустойки (пені та штрафу) та не визначено її розмір;

- в свою чергу, вимога про стягнення 2 438,05 грн. інфляційних втрат підлягає задоволенню на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Переглядаючи рішення місцевого господарського суду в апеляційному порядку та прийшовши до висновку про необхідність скасування прийнятого у справі рішення, суд апеляційної інстанції виходив з того, що договірні зобов'язання між сторонами виникли у 1995-1996 роках, тобто, під час дії ЦК УРСР (1540-06) ; матеріалами справи не підтверджуються доводи позивача, що згідно з умовами спірних договорів позивач (як субпідрядник) отримував оплату за виконані проектні роботи лише у випадку перерахування грошей замовником на рахунок генпідрядника (відповідача), оскільки, по-перше, зі змісту спірних договорів взагалі не слідує, що дані договори були укладені відповідачем, як генпідрядником, на виконання позивачем субпідрядних робіт; по-друге, той факт, що в актах здачі-приймання науково-технічної продукції після підпису замовника про прийняття роботи невизначеною особою зроблено напис: "Оплата робіт буде проведена після отримання коштів від "Львівлікпрепарати", не свідчить про те, що сторонами були внесені будь-які зміни чи доповнення до укладених договорів.

З огляду на зазначене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що оскільки порядок розрахунків за договором є істотною умовою договору, то цей порядок не може бути змінений шляхом внесення однією із сторін договору оговорки (доповнення) в акт приймання-передачі виконаних робіт.

Відтак, судом апеляційної інстанції відхилено доводи позивача про укладення між сторонами угоди з відкладальною умовою. Так, зі змісту договорів вбачається, що сторонами при їх укладенні був визначений наступний порядок розрахунків –оплата проводиться поетапно за виконані роботи з виплатою авансу (розмір якого був вказаний у кожному договорі).

З посиланням на положення ст. ст. 171, 345 ЦК УРСР та умови спірних договорів судом апеляційної інстанції зроблено висновок, що відповідач (як замовник) зобов'язаний був здійснити оплату за виконані позивачем роботи після підписання актів здачі-приймання робіт.

Враховуючи зазначене, із застосуванням норм про позовну давність (ст. ст. 71, 76 ЦК УРСР) судом апеляційної інстанції зроблено висновок, що оскільки при підписанні актів здачі-прийняття науково-технічної продукції позивач (як виконавець робіт) був повідомлений про те, що оплата відповідно до умов договору замовником (відповідачем) здійснена не буде, а отже саме з цього моменту для позивача і почався перебіг строку позовної давності, який закінчився через три роки з моменту підписання сторонами актів здачі-прийняття робіт (тобто, у 1999-2000 роках); в свою чергу, позивачем не наведено суду жодних підстав, передбачених ст. ст. 78, 79 ЦК УРСР, які б свідчили про зупинення чи перерив перебігу строку позовної давності. Той факт, що сторонами були підписані акти звірки розрахунків (станом на 20.12.2001 та 01.01.2003) не є підставою для перериву перебігу строку позовної давності, оскільки згідно із ч. 2 ст. 79 ЦК УРСР перебіг строку позовної давності переривається вчиненням зобов'язаною особою дій, що свідчать про визнання боргу, лише по спорах, в яких однією або обома сторонами є громадяни.

Таким чином, згідно із ч. 1 ст. 80 ЦК УРСР закінчення строку позовної давності до пред'явлення позову є підставою для відмови в позові.

Колегія суддів Вищого господарського суду України не може погодитись ані з позицією місцевого господарського суду, ані з позицією суду апеляційної інстанції з огляду на наступне.

Здійснюючи розгляд справи, місцевий господарський суд на підставі дослідження наявних у матеріалах справи документів, зокрема: договорів на створення (передачу) науково-технічної продукції № 2443-20 від 01.11.1995, № 2443-21 від 12.12.1995, № 2443-22 від 21.12.1995, № 2443-26 від 20.09.1996; протоколу наради з питань розподілу коштів на погашення заборгованості ДП "Львівлікпрепарати" за проектні роботи по проекту виробництва вакцини БЦЖ від 21.12.2001 (а.с. 50, т. І); листа відповідача № 383 від 21.12.2001 (а.с. 51, т. І); особливих умов до договору 2443-20 від 01.11.1995 (а.с. 75, т. І); протоколу розбіжностей до договору № 2443-20 від 01.11.1995 (а.с. 80, т. І); протоколу розбіжностей до додаткової угоди № 1 від 12.12.1995 до договору № 2443-20 від 01.11.1995 (а.с. 83, т. І); протоколу розбіжностей до договору № 2443-21 від 12.12.1995 (а.с. 99, т. І); листа відповідача від 25.12.1996 № 266/п-ІІ (а.с. 119, т. І), вірно встановив існування відносин "генерального підряду", тобто систему взаємовідносин між сторонами, за якою робота може виконуватись підрядником або особисто, або за допомогою інших осіб (субпідрядників), в даному випадку замовником на створення науково-технічної продукції виступило ДП "Львівлікпрепарати", тоді як генпідрядником - ВАТ "Медпромпроект", створене шляхом перетворення Державного інституту по проектуванню підприємств медичної промисловості "Діпромед" (відповідач у справі), а субпідрядником - ДАТ "Будівельна компанія "Укрбуд" (позивач у справі) як правонаступник ДП "Державний проектний інститут "Львівський Промбудпроект".

За таких обставин зроблений судом апеляційної інстанції висновок, що зі змісту спірних договорів взагалі не слідує, що дані договори були укладені відповідачем, як генпідрядником, на виконання позивачем субпідрядних робіт, є таким, що не ґрунтується на дослідженні судом апеляційної інстанції всіх обставин справи, аналізі наявних документів в їх сукупності, які дають змогу встановити, що договори на створення (передачу) науково-технічної продукції № 2443-20 від 01.11.1995, № 2443-21 від 12.12.1995, № 2443-22 від 21.12.1995, № 2443-26 від 20.09.1996 за своєю правовою природою є договорами субпідряду, за якими замовником виступило саме ДП "Львівлікпрепарати".

При цьому, принципового значення для вирішення питання чи підлягають позовні вимоги задоволенню та чи не пропущено позивачем строку позовної давності для звернення до суду за захистом своїх порушених прав, є встановлення погодженого сторонами порядку здійснення між ними розрахунку за виконані позивачем роботи.

Так, місцевим господарським судом встановлено, що оплата виконаних робіт проводиться відповідачем після отримання коштів від ДП "Львівлікпрепарати"; тобто, обов'язок виконати зобов'язання з оплати за договорами виникає у відповідача з моменту розрахунку з ним замовником - ДП "Львівлікпрепарати".

Дійсно, з таким висновком у колегії суддів суду касаційної інстанції є всі підстави погодитись, оскільки з наявних у матеріалах справи документах, досліджених судом першої інстанції, вбачається погодження договірними сторонами відкладальної умови здійснення розрахунків за виконані роботи –перерахування коштів замовником на рахунок генпірдрядника (відповідача).

Натомість, не можна погодитись із висновком суду апеляційної інстанції, що такий порядок розрахунків (відкладальна умова здійснення розрахунків) між сторонами не був погоджений, оскільки порядок розрахунків за договором є істотною умовою договору, то цей порядок не може бути змінений шляхом внесення однією із сторін договору оговорки (доповнення) в акт приймання-передачі виконаних робіт, з огляду на наступне.

Даний висновок суду апеляційної інстанції зроблено без врахування наявних у матеріалах справи документів, як-то: особливих умов до договору 2443-20 від 01.11.1995 (а.с. 75, т. І); протоколу розбіжностей до договору № 2443-20 від 01.11.1995 (а.с. 80, т. І); протоколу розбіжностей до додаткової угоди № 1 від 12.12.1995 до договору № 2443-20 від 01.11.1995 (а.с. 83, т. І); протоколу розбіжностей до договору № 2443-21 від 12.12.1995 (а.с. 99, т. І); листа відповідача від 25.12.1996 № 266/п-ІІ (а.с. 119, т. І), аналіз яких дає підстави прийти до беззаперечного висновку про зміну сторонами порядку розрахунку, який спочатку був погоджений сторонами при підписанні договорів на створення (передачу) науково-технічної продукції. В мотивувальній частині постанови немає жодних посилань на протоколи розбіжностей до вказаних договорів (при тому, що в матеріалах справи наявні протоколи розбіжностей тільки до договору № 2443-20 від 01.11.1995 та до договору № 2443-21 від 12.12.1995, тоді як судом не витребувано від сторін пояснень щодо підписання сторонами протоколів розбіжностей до інших договорів № 2443-22 від 21.12.1995 та № 2443-26 від 20.09.1996 та у випадку їх наявності безпосередньо самих протоколів розбіжностей).

Разом з тим, слід визнати помилковим висновок місцевого господарського суду, що про здійснення замовником розрахунку з відповідачем позивач дізнався із ухвали господарського суду Львівської області від 27.11.2007 у справі № 7/34 (21/110), отже саме з цього моменту, на думку суду першої інстанції, позивач довідався про порушення свого права.

З даного приводу слід зазначити, що для правильного встановлення часу, з якого слід вважати, що позивач довідався про порушення свого права, суд повинен був дослідити обставити справи, пов'язані з фактом перерахування коштів замовником –ДП "Львівлікпрепарати" на рахунок генпідрядника - ВАТ "Медпромпроект" з дослідженням наявних у матеріалах справи документів, так і з одночасним витребуванням первинних доказів перерахування грошових коштів замовником на рахунок генпідрядника (банківські виписки з особового рахунку).

Відповідно до абзацу 1 ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін); зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (ч. 1); якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ч. 2).

Встановивши, що про порушення свого права позивач дізнався у листопаді 2007 року та направив на адресу відповідача 05.12.2007 вимогу про погашення заборгованості по виконаним проектним роботам на суму 84 070,83 грн., поза увагою та правовим дослідженням суду першої інстанції залишилось питання наявності доказів направлення такої вимоги - листа від 05.12.2007 № 07/01-626 (а.с. 43, т. І) (фіскальний чек з описом вкладення у цінний лист, докази вручення листа наручно із зазначенням дати, прізвища та посади особи, яка уповноважена відповідачем на отримання адресованої йому кореспонденції). Без дослідження даних обставин справи є неможливим встановити час, з якого слід вважати, що у відповідача виник обов'язок здійснити розрахунок за виконані позивачем субпідрядні роботи.

За таких обставин, суд касаційної інстанції визнає юридично неспроможним висновок суду апеляційної інстанції про пропуск позивачем строку позовної давності для звернення до суду за захистом свого порушеного права.

Отже, як місцевий, так і апеляційний господарські суди припустились неправильного застосування приписів ч. 1 ст. 47 ГПК України (1798-12) щодо прийняття судового рішення суддею за результатами обговорення усіх обставин справи та ч. 1 ст. 43 цього Кодексу стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, що відповідно до ч. 1 ст. 111-10 ГПК України є підставою для скасування судового рішення у справі.

Касаційна ж інстанція відповідно до ч. 2 ст. 111-7 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З огляду на наведене справа має бути передана на новий розгляд до суду першої інстанції, під час якого необхідно встановити обставини, зазначені в цій постанові, дати їм та доводам сторін належну правову оцінку, і вирішити спір відповідно до вимог закону.

Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9- 111-12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Державного акціонерного товариства "Будівельна компанія "Укрбуд" задовольнити частково.

Скасувати рішення господарського суду міста Києва від 28.11.2008 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.05.2009 у справі № 14/160.

Справу № 14/160 направити на новий розгляд до господарського суду міста Києва в іншому складі суду.