Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дунаєвської Н.Г. - головуючого,

Мележик Н.І.,

Воліка І.М.

розглянувши у відкритому

судовому засіданні касаційну

скаргу Суб"єкта підприємницької діяльності –

фізичної особи Паньковської Людмили

Сергіївни

на рішення господарського суду Хмельницької області

від 20.03.2009 року

та на постанову Житомирського апеляційного

господарського суду від 21.05.2009 року

у справі № 19/119

господарського суду Хмельницької області

за позовом Суб"єкта підприємницької діяльності –

фізичної особи ОСОБА_1

до Суб"єкта підприємницької діяльності –

фізичної особи ОСОБА_2

про розірвання договору

за участю представників:

позивача – ОСОБА_3., ОСОБА_4

відповідача – не з"явились

В січні 2009 року Суб"єкт підприємницької діяльності –фізична особа ОСОБА_3 звернулась до господарського суду Хмельницької області з позовом до Суб"єкта підприємницької діяльності –фізичної особи ОСОБА_2 про розірвання договору оренди нежитлового приміщення –будівлі магазину, загальною площею 1 318,3 кв.м., розташованого за адресою: Грузевицька сільська рада, вулиця Садова, 5/1, масив "Дивокрай" Хмельницької області.

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 20.03.2009 року (суддя Розізнана І.В.), залишеним без змін постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 21.05.2009 року (судді: Зарудяна Л.О., Вечірко І.О., Ляхевич А.А.), в задоволенні позову відмовлено повністю.

В касаційній скарзі Суб"єкт підприємницької діяльності –фізична особа ОСОБА_3 просить скасувати рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів у даній справі, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п. 1 ст. 111 -9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення. Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення або постанова господарського суду прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Матеріали справи свідчать про те, що суди попередніх інстанцій повно та об’єктивно розглянули в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, дослідили подані, в обґрунтування вимог і заперечень, докази сторін.

Вирішуючи спір по суті заявлених вимог, місцевий та апеляційний господарські суди встановили, що 31.03.2008 року між сторонами у справі укладено договір оренди нежитлового приміщення, за яким позивач передав відповідачу в тимчасове платне користування нежитлове приміщення магазину №2, яке знаходиться за адресою: Грузевицька рада, масив "Дивокрай", вул. Садова, буд. 5/1, Хмельницького району, загальною площею 1 318,3 кв. м., для організації магазину та/чи роздрібної торгівлі продовольчими та непродовольчими товарами, виробами народного споживання, товарами широкого вжитку та ін.

Відповідно до п. 6.1. цього договору він набирає чинності з моменту підписання сторонами і діє до 31.03.2009 року.

Згідно п.п. 4.2, 4.3 договору за користування об'єктом оренди орендар сплачує орендодавцю орендну плату в готівковому або безготівковому порядку не пізніше 10 числа поточного місяця на підставі рахунків, виставлених орендодавцем.

Орендна ставка за 1 кв.м. становить 30,30 грн. без ПДВ, що еквівалентно 6 американським доларам на момент підписання договору. Розмір орендної плати підлягає коригуванню пропорційно зміні курсу гривні до американського долара, встановленого НБУ на день укладення договору до курсу гривні до американського долара, встановленого НБУ на день складання відповідного рахунку орендодавцем.

Позовні вимоги про розірвання вказаного договору оренди нежитлового приміщення мотивовані економічним спадом у виробництві, поглиблення економічної і фінансової кризи, наслідком чого стало те, що утримання названого майна позивачем призводить до значних фінансових збитків і не покривається доходами від підприємницької діяльності.

Також позивач також вважає, що настали обставини, які впливають на належне виконання договору й є форс - мажорними, внаслідок чого він на підставі п. 8.3 договору письмово повідомив відповідача про існуючі перешкоди та їх вплив на виконання зобов'язань за цим договором.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, місцевий та апеляційний господарські суди, обгрунтовано вказали на відсутність доказів щодо розірвання вказаного договору з підстав, зазначених у позовній заяві.

При цьому, суди попередніх інстанцій, пославшись на ст.ст. 174, 193 ГК України та ст.ст. 551-653 ЦК України (435-15) , зазначили про те, що зміни у економічному та фінансовому становищі господарюючих суб"єктів не є істотними обставинами для розірвання договору оренди.

Крім того, ті обставини, на які посилається позивач, не визнані місцевим і апеляційним господарськими судами форс - мажорними, оскільки відповідно до п.8.5 договору їх наявність повинна бути підтверджена компетентними органами.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обов'язок доказування визначається предметом спору. За загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Проте, позивач при розгляді справи не довів, відповідно до вимог статті 33 ГПК України, обставин, на які він посилався, як на підставу своїх вимог, та не надав доказів, що входять у предмет доказування у справах про дострокове розірвання договору, а тому колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками місцевого та апеляційного господарських судів щодо відмови в задоволенні позову.

Так, умовами п. п. 6.4., 6.4.1, 6.5 договору передбачено, що договір може бути достроково припинений з ініціативи орендаря у випадку, якщо приміщення в силу обставин, незалежних від орендаря, опиняться в стані, непридатному для його подальшого використання за цільовим призначенням. У всіх інших випадках одностороння відмова від договору не допускається.

Відповідно до статті 651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Згідно статті 784 ЦК України наймач має право вимагати розірвання договору найму, якщо наймодавець передав у користування річ, якість якої не відповідає умовам договору та призначенню речі або наймодавець не виконує свого обов'язку щодо проведення капітального ремонту речі.

Із змісту статті 652 ЦК України вбачається, що підставою для розірвання договору може бути лише істотна зміна тих обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, тобто вони повинні існувати на час укладення договору та мати безпосереднє відношення до предмета договору і його умов.

Виходячи з аналізу вказаних норм, колегія суддів Вищого господарського суду України, погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що обставини, на які посилається позивач у позовній заяві, такими не являються, подані позивачем докази не стосуються предмета та умов договору оренди, а крім того, позивачем не зазначено жодних обставин, що порушують його інтереси, як сторони за договором оренди.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини встановлені господарським судом на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих сторонами доказів, висновки суду першої інстанції відповідають цим обставинам, їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

В зв"язку з зазначеним, прийняте рішення суду першої та постанова апеляційної інстанції відповідають матеріалам справи та вимогам закону, а тому їх слід залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 111 -5, 111 -7, 111 -9, 111 -11 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України, -

Касаційну скаргу Суб"єкта підприємницької діяльності –фізичної особи ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 21.05.2009 року у справі № 19/119 залишити без змін.