Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

За участю представників:

Від Драбівська РДА: Чуркіна О. І.

В провадженні господарського суду Дніпропетровської області знаходиться справа про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "ФСВ-ІннаД" порушена за заявою Управління пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Дніпропетровська.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 15.06.2009 року зобов'язано УМВС України Черкаської області взяти під особистий контроль розгляд питання щодо рейдерського захвату земельної ділянки та цеху по розливу мінеральної води, яке належить підприємству ТОВ "ФСВ-ІннаД", м. Дніпропетровськ, зобов'язано начальника Драбівського РВ УМВС України Черкаської області направити господарському суду Дніпропетровської області по справі № Б24/115-09 результат розгляду письмової заяви ліквідатора Мішина В.П. 30.05.09р. щодо рейдерського захвату земельної ділянки та цеху по розливу мінеральної води у строк до 15.07.09 року, зобов'язано голову Безбородьківської сільської ради Черкаської області повідомити господарський суд Дніпропетровської області, чи розторгнутий договір оренди землі від 30.03.2006 року з ТОВ "ФСВ-ІннаД" строком на 49 років. До з'ясування всіх обставин справи та отримання відповіді від начальника Драбівського РВ УМВС України Черкаської області, голови Безбородьківської сільської ради Черкаської області: заборонено Драбівському підрозділу Черкаського обласного об'єднаного Бюро технічної інвентаризації Черкаської області вчиняти дії щодо перереєстрації прав власності на майно ТОВ "ФСВ-ІннаД", м. Дніпропетровськ, до отримання ухвали господарського суду Дніпропетровської області щодо зняття заборони.

Безбородьківська сільська рада Драбівського району Черкаської області не погодилась з рішенням суду першої інстанції та звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 15.06.2009 року у справі № Б24/115-09 в якій просить повністю скасувати вищезазначену ухвалу суду першої інстанції.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 30.07.2009 року була прийнята до провадження касаційна скарга Безбородьківської сільської ради Драбівського району Черкаської на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 15.06.2009 року у справі № Б24/115-09 та призначена до розгляд на 18.08.2009 року на 10-50.

У зв'язку з нез'явленням в судове засідання представника скаржника колегія суддів дійшла висновку про необхідність відкладення розгляду касаційної скарги на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 15.06.2009 року у справі № Б24/115-09 на 29.09.2009 року на 10-50.

До початку розгляду касаційної скарги Безбородьківської сільської ради Драбівського району Черкаської області на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 15.06.2009 року у справі № Б24/115-09 надійшли відзиви Управління пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Дніпропетровська та ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "ФСВ-ІннаД" в яких зазначено, що останні просять залишити ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 15.06.2009 року без змін, а касаційну скаргу Безбородьківської сільської ради Драбівського району Черкаської області без задоволення з мотивів зазначених у відзивах.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку ухвалу суду першої інстанції, на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши застосування судами норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, про часткове задоволення касаційної скарги, виходячи з такого.

Згідно ч. 2 ст. 4-1 ГПК України, господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) .

Пункт 1 ст. 5 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 14.05.1992 року № 2343-XII (Далі –Закон) встановлює, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України (1798-12) , іншими законодавчими актами України.

Згідно зі ст.ст. 4, 43 ГПК України судове рішення є законним та обґрунтованим лише у випадку всебічного повного та об’єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності у відповідності з нормами матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Виходячи зі змісту ст. 66 ГПК України та ст. 12 Закону господарський суд має право за клопотанням сторін або учасників провадження у справі про банкрутство або за своєю ініціативою вжити заходів щодо забезпечення вимог кредиторів. При цьому господарським судом можна заборонити укладати без згоди арбітражного керуючого угод, а також зобов'язань боржника передати цінні папери, валютні цінності і інше майно на зберігання іншим особам або вжити інших заходів для зберігання майна, про що виноситься ухвала (ч. 1 ст. 12 Закону).

Вичерпний перелік заходів щодо забезпечення таких вимог визначений ст. 67 ГПК України.

Господарський суд при розгляді клопотання про вжиття заходів забезпечення позову і вирішення питання про вжиття таких заходів мав здійснювати оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів і не перевірив чи не порушуються у зв'язку з із вжиттям таких заходів право та охоронюваних законом інтересу осіб, що не є учасником цього судового процесу.

Отже, господарський суд у справі про банкрутство може вжити заходи забезпечення передбачених Законом та ст. 67 ГПК України та не позбавлений можливості застосувати інші заходи, які за переконанням суді є необхідними у конкретній справі. Однак такі заходи мають відповідати цілям відновлення платоспроможності боржника та не перешкоджати здійсненню діяльності осіб, що не є учасником судового провадження у справі.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову відповідно до ст. 66 ГПК України, суд має з урахуванням доказів, наведених позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з’ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася із такою заявою, позовним вимогам.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як гарантія реального виконання рішення суду.

Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 р. (va009700-06) , розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Керуючись наведеними нормами процесуального законодавства та враховуючи роз'яснення Верховного Суду України, при вирішенні питання про забезпечення позову суди мають здійснити оцінку обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

В п. 1, 2, 3, резолютивної частини оскаржуваної ухвали зобов'язано УМВС України Черкаської області взяти під особистий контроль розгляд питання щодо рейдерського захвату земельної ділянки та цеху по розливу мінеральної води, яке належить підприємству ТОВ "ФСВ-ІннаД", м. Дніпропетровськ, зобов'язано начальника Драбівського РВ УМВС України Черкаської області направити господарському суду Дніпропетровської області по справі № Б24/115-09 результат розгляду письмової заяви ліквідатора Мішина В.П. 30.05.09р. щодо рейдерського захвату земельної ділянки та цеху по розливу мінеральної води у строк до 15.07.09 року, зобов'язано голову Безбородьківської сільської ради Черкаської області повідомити господарський суд Дніпропетровської області, чи розторгнутий договір оренди землі від 30.03.2006 року з ТОВ "ФСВ-ІннаД" строком на 49 років, однак вищезазначені зобов'язання не відповідають вимогам ст. 67 ГПК України.

Також слід звернути увагу суду, що відповідно вимог ст. 90 ГПК України господарський суд виявивши при вирішенні господарського спору порушення законності або недоліки в діяльності підприємства, установи, організації, державного чи іншого органу, виносить окрему ухвалу, яка за змістом повинна відповідати вимогам ст. 86 ГПК України.

Статтею 111-7 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що п. 1, 2, 3 резолютивної частини ухвали господарського суду Дніпропетровської області від 15.06.2009 року у справі №Б24/115-09 не відповідають вимогам чинного законодавства тому підлягають скасуванню.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

1. Касаційну скаргу Безбородьківської сільської ради Драбівського району Черкаської області на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 15.06.2009 року у справі №Б24/115-09 задовольнити частково.

2. Пункт 1, 2, 3 резолютивної частини ухвали господарського суду Дніпропетровської області від 15.06.2009 року у справі №Б24/115-09 скасувати, а в іншій частині ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 15.06.2009 року у справі №Б24/115-09 залишити без змін.

3. Матеріали справи повернути до господарського суду Дніпропетровської області.