Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Приватна компанія з обмеженою відповідальністю "Доксіко Лімітед" (DOXYCO LIMITED) звернулась до господарського суду з позовом про зобовязання Акціонерного банку "Український Бізнес Банк" виконати договірні зобовязання за договором на відкриття та обслуговування поточного рахунку іноземному інвестору в іноземній валюті України від 18.11.2005р. в частині виконання заявок позивача на купівлю іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку України відповідно до законодавства України без витребування платіжного доручення на сплату збору до пенсійного фонду України в розмірі 1,3% від суми купівлі валюти та без спонукання вказувати в заявці на купівлю валюти реквізитів на оплату 1,3% до Пенсійного фонду України.

Позивач вважає необґрунтованим вимоги відповідача надавати вказані вище реквізити та документи для купівлі валюти в зв'язку з повернення інвестиційних коштів, посилаючись на гарантії повернення відповідних інвестицій, передбачені статтею 4 Закону України "Про захист іноземних інвестицій на Україні".

Також позивач вказав, що він не є платником страхових внесків (у тому числі збору з операцій по купівлі валюти), оскільки положення пункту 5 статті 1 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" застосовуються в частині, що не суперечить Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) (набрав чинності з 01.01.2004р.), що не передбачає юридичну особу-нерезидента в якості платника страхових внесків. Позивач звільнений від сплати даного збору також за Угодою "Про усунення подвійного оподаткування доходів та майна", укладеною між Урядом СРСР та Урядом Республіки Кіпр".

Відповідач відхилив позов, вказавши, що позовні вимоги є безпідставними та суперечать статті 98 Закону України "Про державний бюджет України на 2006 рік", Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" (15-93) .

Рішенням Господарського суду Донецької області від 10.07.2006р. (суддя Приходько І.В.) позов задоволено; зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю Акціонерний банк "Український Бізнес Банк" виконати зобовязання за договором № 594і від 18.11.05р. в частині виконання заявки Приватної компанії з обмеженою відповідальністю "Доксіко Лімітед" (DOXYCO LIMITED), Кіпр, на покупку іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку України на підставі документів згідно з діючим законодавством України, без витребування платіжного доручення на оплату збору в Пенсійний фонд України у розмірі 1,3% від суми покупки валюти; без спонукання в заявці на покупку валюти зазначення реквізитів на оплату 1,3% в Пенсійний фонд України; з відповідача на користь позивача стягнуто 203грн. судових витрат.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 09.08.2006р. (судді: Запорощенко М.Д. –головуючий, Калантай М.В., Москальова І.Д.) рішення місцевого господарського суду залишено без змін.

До Вищого господарського суду України в інтересах держави в особі управління Пенсійного фонду України у Ворошиловському районі м. Донецька звернувся заступник прокурора Донецької області з касаційним поданням, в якому просить судові рішення у даній справі скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у позові; касаційне подання вмотивовано неналежністю правової оцінки зібраним доказам по справі та невірним застосуванням судами норм матеріального права. Судами не взято до уваги, що за частиною 8 Розділу Прикінцевих положень Закону України від 09.07.2003р. № 1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) платники збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, визначені пунктами 5-10 статті 1 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" сплачують збір в порядку та розмірах, визначених вказаним Законом, а позивач є платником збору за вказаним вище положенням чинного законодавства.

Звертаючись з касаційним поданням, прокурор посилається на порушення інтересів держави несплатою позивачем збору при здійсненні операцій з купівлі валюти внаслідок неповного формування коштів Пенсійного фонду України, чиїх охоронюваних законом інтересів стосується рішення, прийняте у даній справі.

Сторони відзив на касаційне подання не подали, не скористалися правом на участь представників у судовому засіданні.

Заслухавши доповідь судді –доповідача, пояснення прокурора, присутнього у судовому засіданні, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові, колегія суддів вважає, що касаційне подання підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Відповідно до статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція з підстав встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати чи вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або перевіряти докази.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 18.11.2005р. позивачем (Клієнтом) та відповідачем були укладені договори № 594і та № 594 на відкриття та обслуговування поточного рахунку іноземному інвестору відповідно в іноземній валюті та національній валюті України.

На підставі договору купівлі-продажу № К-20/2006-1 від 18.05.2006р. позивач придбав у Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна компанія "Укринпоекспорт" прості імені акції ВАТ "Енергоприлад" у кількості 10млн. штук номінальною вартістю 0,25грн. на загальну суму 1507374грн.

На підставі договору купівлі-продажу № К-21/2006-1 від 19.05.2006р. позивач продав ТОВ "Викодек" прості іменні акції ВАТ "Енергоприлад" у кількості 10млн. штук номінальною вартістю 0,25грн. на загальну суму 4898567грн..

Позивач звернувся до відповідача з заявкою № 1 від 23.05.2006р. про купівлю іноземної валюти на 1515000грн.; відповідач листом від 23.05.2006р. № 13034/1820 відмовив позивачу у виконанні заявки; суд встановив, що відмова пов'язана з неперерахуванням позивачем на транзитний рахунок банку суми, необхідної для сплати збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 1,3%.

Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, прийняв до уваги, що позивач є юридичною особою –нерезидентом, що не здійснює господарську діяльність на території України, не має постійного представництва на території України, а відтак не віднесений до переліку платників страхового внеску, визначеного статтею 14 Закону України "Про збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"; інші закони України та нормативно-правові акти в силу пункту 15 Прикінцевих положень Закону України "Про збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (400/97-ВР) застосовуються в частині, що не суперечить вказаному закону.

Також судами відзначено, що спонукання позивача-інвестора нести додаткові витрати у вигляді сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є обмеженням його права на вивіз інвестиційних коштів, що суперечить Міжнародному договору між Урядом СРСР та Урядом Республіки Кіпр про запобігання подвійного оподаткування доходів та майна.

Однак колегія суддів вважає, що такого висновку господарський суд дійшов без врахування усіх обставин справи та характеру спірних правовідносин.

За правилами пункту 5 статті 1, пункту 4 статті 2 Закону України "Про збір на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" платниками збору на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування є юридичні особи, що здійснюють операції з купівлі-продажу валют; об’єктом оподаткування для таких платників є сума операції з купівлі-продажу валют.

Посилаючись на положення Міжнародного договору між Урядом СРСР та Урядом Республіки Кіпр про запобігання подвійного оподаткування доходів та майна, суди не з'ясували, чи є вказаний збір предметом цього договору відповідно до статті 2 Міжнародного договору.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 3 листопада 1998 року N 1740 "Про затвердження Порядку сплати збору на обов’язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій" (1740-98-п) здійснення контролю за сплатою збору на обов’язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу валют та надання роз’яснень з цього питання належить до компетенції Пенсійного фонду України та Національного банку України.

Згідно листа Національного банку України від 27 травня 2005 року № 25-111/818-5419 (v5419500-05) "Про питання сплати збору на обов’язкове пенсійне страхування" з метою всебічного, об’єктивного і повного розгляду спорів, що стосуються питань сплати збору на обов’язкове державне пенсійне страхування, рекомендується залучати органи Пенсійного фонду України в якості третьої особи на стороні банків.

Відповідно до статті 29 Господарського процесуального кодексу України прокурор може вступити за своєю ініціативою у справу, порушену за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів держави, подавши касаційне подання.

За змістом статей 111-9і 111-10 Господарського процесуального кодексу України прийняття судом рішення, що стосується прав і обов’язків осіб, які не були залучені до участі в справі є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського суду з передачею справи на новий розгляд.

Відповідно до статті 111-10 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновків про те, що суди в порядку статей 43, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України не розглянули всебічно, повно та об’єктивно в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; не проаналізували зміст зобов’язальних правовідносин сторін, внаслідок чого їх висновки за наслідками розгляду позову є передчасними.

Відповідно до роз’яснень, що викладені в постанові Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 р. № 11 "Про судове рішення" (v0011700-76) зі змінами та доповненнями, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Прийняті господарськими судами рішення та постанова цим вимогам не відповідають, а доводи касаційної скарги є обґрунтованими.

З огляду на межі повноважень касаційної інстанції, визначені статтею 111-7 Господарського процесуального кодексу України, рішення та постанова господарських судів підлягають скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, і в залежності від установлених обставин вирішити спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Керуючись статтями 43, 111-7, пунктом 3 статті 111-9, статтями 111-10, 111-11, 111-12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Касаційне подання Заступника прокурора Донецької області задовольнити частково.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 09.08.2006р. у справі № 10/200пн Господарського суду Донецької області та рішення Господарського суду Донецької області від 10.07.2006р. скасувати.

Справу направити на новий розгляд до Господарського суду Донецької області.