Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :

розглянув касаційну скаргу

за участю представників:

позивача: Півнюк Кост.Мих. довір. від 11.02.09 №38

відповідача 1: не з'явились

відповідача 2: не з'явились

Розпорядженням В.о. Голови судової палати ВГСУ від 25.09.09 № 02.03-10/590 у зв'язку з виходом із відпустки судді Овечкіна В.Е. змінено склад колегії суддів у справі №13-04/2890, призначеної до розгляду у складі: головуючий суддя Чернов Є.В., судді: Цвігун В.Л., Уліцький А.М. та створено колегію суддів у наступному складі: головуючий суддя Овечкін В.Е.., судді: Чернов Є.В., Цвігун В.Л.

Рішенням господарського суду Черкаської області від 12.02.2009 позовні вимоги задоволено: визнано недійсною угоду від 12.12.2005 про відшкодування власнику землі заподіяних збитків, оскільки угода суперечить вимогам чинного законодавства, а саме сторонами не було врегульовано свої правовідносини щодо справляння плати за користування земельною ділянкою в межах договору оренди землі чи на інших титулах, передбачених законодавством (суддя І. Упир).

Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 13.05.2009 рішення суду від 12.12.2009 скасовано; в задоволенні позовних вимог відмовлено. постанова мотивована тим, що позивач не є стороною у договорі від 12.12.2005. Якщо дії відповідачів порушують його права та законні інтереси, він має обирати належний спосіб захисту своїх прав, передбачений ст. 152 Земельного кодексу України.

Позивач в поданій касаційній скарзі просить скасувати постанову апеляційної інстанції від 13.05.2009 та залишити в силі рішення суду від 12.02.2009. Висновки апеляційного суду про те, що спірна угода не порушує прав позивача не відповідають дійсності і матеріалам справи. Предметом спірної угоди є земельна ділянка площею 82 кв. м., яка належить позивачу на підставі Державного акту на право постійного користування землею від 30.05.1997. Міська рада неправомірно визнала власником цієї земельної ділянки підприємця ОСОБА_1 постанова апеляційного суду не відповідає ст. ст. 125, 126, ч.1 ст. 149, 141 Земельного кодексу України. Відповідно ст. 152 ЗК України захист порушеного права на земельні ділянки може відбуватися визнанням угоди недійсною.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм попередніми судовими інстанціями належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин, дотримання норм процесуального права, згідно з вимогами ст. 111 -5 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно ст. 111 -7 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Судом першої інстанції встановлено наступне.

12.12.2005 між Черкаською міською радою та суб’єктом підприємницької діяльності –фізичною особою ОСОБА_1 було укладено угоду про відшкодування власнику землі заподіяних збитків (далі –угода), яка в цей же день була зареєстрована в управлінні земельних ресурсів та землеустрою виконавчого комітету Черкаської міської ради.

За цією угодою другий відповідач був визнаний землекористувачем земельної ділянки площею 82,0 кв. м. в м. Черкаси, вул. Гоголя, 274 (територія колгоспного ринку.

Відповідно до п. п. 1, 2 угоди приватний підприємець ОСОБА_1 зобов’язувалася до 10-го числа місяця наступного за звітним сплачувати кошти за користування земельною ділянкою площею 82,0 кв. м.

Позивач з 1987р. добросовісно, відкрито і безперервно користується земельною ділянкою, на якій розташований центральний колгоспний ринок за адресою: вул. Гоголя, 274, сплачує за неї податок на землю, що підтверджується довідкою ДПІ у м. Черкаси від 21.05.2007р. № 11055/15-3122.

25 лютого 1997 року рішенням Черкаської міської ради № 85 Черкаському обласному об’єднанню колгоспних ринків Черкаської облспоживспілки виданий Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою 6,6356 га, в тому числі по вул. Леніна та Гоголя, 274 -2,9531 га.

Згідно довідки Черкаського міського управління земельних ресурсів від 22.01.2007 № 221-25-01 земельна ділянка в м. Черкаси, вул. Леніна (в т.ч. вул. Гоголя, 274), в т.ч. земельна ділянка 82,0 кв. м., за яку сплачує збитки ПП ОСОБА_1 (кадастровий номер - 7110136400-02-32-012 обліковується за позивачем. Черкаське управління земельних ресурсів довідкою від 21.03.2005 № 413-25-2 повідомило ОСОБА_1, що земельна ділянка по вул. Гоголя, 274 обліковується за обласним об’єднанням колгоспних ринків.

Укладання угоди про справляння плати за користування земельною ділянкою, а також сплата земельного податку позивачем, свідчить про те, що сплачується подвійна плата за користування земельною ділянкою в розмірі 82,0 кв. м.

Відповідно до ст. ст. 125, 126 Земельного кодексу України позивач є належним землекористувачем спірної земельної ділянки. Вилучення земельної ділянки, згідно п.2 ст. 149 Земельного кодексу України можливе лише за згодою землекористувача. Рішення про вилучення земельної ділянки у позивача, міською радою не приймалося.

Апеляційний суд натомість зазначив, що Державний акт видавався позивачу на земельну ділянку по вул. Леніна, 30, площею 6,6356 га. Спірна угода не порушує прав позивача.

Колегія суддів не має повноважень додатково досліджувати матеріали справи, але зазначає наступне.

Відповідно ст. 152 ЗК України, захист прав на земельні ділянки здійснюється, зокрема, визнанням угоди недійсною. Правовим наслідком визнання угоди недійсною є обов’язок сторін повернути одна одній все одержане за угодою.

З наведеного слідує, що позивач у разі визнання угоди недійсною, спірну земельну ділянку від майна Драч не звільняє.

Тобто у даному випадку позивач обрав неналежний спосіб захисту своїх прав на землю, оскільки він не є стороною у спірному договорі. Апеляційний суд правильно вказав, що укладена між відповідачами угода не створює, не змінює і не припиняє жодних прав позивача.

Оскільки необхідною умовою задоволення позову є порушення прав позивача, яке судом не встановлено, в задоволенні позову апеляційним судом відмовлено обгрунтовано. постанова винесена з правильним застосуванням норм матеріального права і підстави для її скасування відсутні.

Керуючись ст. ст. 111 -5, 111 -7, 111 -9, 111 -11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

Касаційну скаргу Обласного об’єднання колгоспних ринків Черкаської обласної споживчої спілки залишити без задоволення, а постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 13.05.2009 у справі № 13-04/289 –без змін.