П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2019 року

м. Київ

Справа № 814/1754/16

Провадження № 11-947апп18

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача Прокопенка О.Б.,

суддів Антонюк Н. О., Анцупової Т. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Пророка В. В., Ситнік О. М., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (правонаступники ОСОБА_3 ) до Комунального підприємства "Миколаївське міжміське бюро технічної інвентаризації" (далі - БТІ), треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю "Ліман-Миколаїв" (далі - ТОВ "Ліман-Миколаїв"), Приватне сільськогосподарське підприємство імені Димитрова (далі - ПСП імені Димитрова), про скасування реєстраційного запису та зобов`язання вчинити певні дії

за касаційною скаргою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 1 березня 2017 року (судді Запорожан Д. В., Романішин В. Л., Шляхтицький О. І.),

УСТАНОВИЛА:

У вересні 2016 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом, у якому просив:

- визнати протиправними дії державного реєстратора юридичних осіб, фізичних осіб -підприємців та громадських формувань БТІ щодо проведення 5 серпня 2016 року державної реєстрації змін до установчих документів ПСП імені Димитрова;

- скасувати реєстраційний запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - Реєстр) від 5 серпня 2016 року № 14231050026000118 про внесення змін до установчих документів ПСП імені Димитрова, а саме: зміна статутного або складеного капіталу, зміна складу або інформації про засновників;

- зобов`язати державного реєстратора БТІ внести запис до Реєстру про скасування реєстраційного запису № 14231050026000118 від 5 серпня 2016 року.

Обґрунтовуючи позов, ОСОБА_3 зазначив, що згадана вище реєстраційна дія здійснена відповідачем на підставі підроблених документів, адже саме позивач є єдиним засновником і керівником ПСП імені Димитрова та не вчиняв дій по відчуженню своєї частки в ПСП імені Димитрова, будь-яких рішень щодо формування статутного фонду (капіталу) зазначеного підприємства чи затвердження нової редакції його статуту не приймав. Внесення до Реєстру оскаржуваного запису призвело до виключення ОСОБА_3 зі складу засновників (власників) ПСП імені Димитрова, натомість включено ТОВ "Ліман-Миколаїв".

Миколаївський окружний адміністративний суд постановою від 16 листопада 2016 року позов задовольнив частково:скасував реєстраційний запис від 5 серпня 2016 року № 14231050026000118 про внесення змін до установчих документів ПСП імені Димитрова та зобов`язав державного реєстратора БТІ внести запис до Реєстру про скасування зазначеного реєстраційного запису. У задоволенні решти позову відмовив.

Одеський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 1 березня 2017 року постанову суду першої інстанції скасував, провадження у справі закрив на підставі чинного на той час пункту 1 частини першої статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), оскільки справа не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

У ході розгляду справи суди встановили такі її обставини.

6 березня 2000 року зареєстровано юридичну особу ПСП імені Димитрова, адреса: Кіровоградська область, Вільшанський район, с. Добре. Основним видом діяльності ПСП ім. Димитрова є вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур.

Станом на 3 серпня 2016 року єдиним засновником ПСП імені Димитрова та його керівником був ОСОБА_3

4 серпня 2016 року ОСОБА_5 подано до БТІ заяву про державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, до заяви додано: дві квитанції від про сплату адміністративного збору на загальну суму 410 гривень; заяву ОСОБА_3 про вихід зі складу засновників ПСП імені Димитрова; рішення засновників ПП "Оленька" від 1 серпня 2016 року № 7; рішення засновників ПП "Фірма "Вант плюс" від 1 серпня 2016 № 12; протокол загальних зборів засновників ТОВ "Ліман-Миколаїв" від 1 серпня 2016 № 14; рішення засновників ПСП імені Димитрова від 2 серпня 2016 року № 24 та нову редакцію статуту ПСП імені Димитрова.

5 серпня 2016 року державним реєстратором БТІ було проведено державну реєстрацію змін до установчих документів юридичної особи за № 14231050026000118, відповідно до яких ОСОБА_3 виведено зі складу засновників підприємства та звільнено, замість нього введено засновником ТОВ "Ліман-Миколаїв".

5 серпня 2016 року за заявою ОСОБА_3 . Добровеличківським відділом Новоукраїнської місцевої прокуратури зареєстровано кримінальне провадження № 12016120240000202 за ознаками злочину, передбаченого статтями 206-2, 368 Кримінального кодексу України.

Відповідно до висновків судово-криміналістичної експертизи від 19 та 23 серпня 2016 року № 159 та № 76, яка проведена у зазначеному кримінальному провадженні, підпис ОСОБА_3 у заяві від імені керівника ПСП імені Димитрова про вихід зі складу засновників ПСП імені Димитрова та передачу належних йому прав на користь ТОВ "Ліман-Миколаїв", а також у рішенні засновника ПСП імені Димитрова від 2 серпня 2016 року, виконані не ОСОБА_3, а іншою особою. Відтиски печатки з текстом у центрі "ПСМ імені Димитрова" на рішенні засновників ПСП імені Димитрова від 2 серпня 2016 року № 24 виконані не кліше печатки цього підприємства.

Рішенням Господарського суду Кіровоградської області 10 листопада 2016 року визнано недійсним рішення засновника ПСП імені Димитрова № 24 від 2 серпня 2016 року, визнано недійсним статут цього підприємства, викладений у новій редакції, затверджений зазначеним рішенням засновника підприємства та зареєстрований державним реєстратором БТІ 5 серпня 2016 року за № 14231050026000118.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції дійшов висновку про правомірність оскаржуваних реєстраційних дій відповідача, оскільки державному реєстратору було надано повний пакет документів для їх здійснення, однакз метою поновлення прав позивача ОСОБА_3 як засновника ПСП імені Димитрова суд дійшов висновку про необхідність скасування реєстраційного запису та зобов`язання державного реєстратора внести до Реєстру запис про скасування реєстраційного запису номер № 14231050026000118 від 5 серпня 2016 року.

Закриваючи провадження у справі, суд апеляційної інстанції керувався тим, що ОСОБА_3 безпосередньо не перебував з відповідачем у публічно-правових відносинах, пов`язаних зі здійсненням оскаржуваної реєстраційної дії, а скасування згаданого вище запису у Реєстрі призведе до позбавлення ТОВ "Ліман-Миколаїв" права власності.

Не погодившись із ухвалою апеляційного суду, ОСОБА_3 подав касаційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення цим судом норм процесуального права, просив скасувати ухвалу про закриття провадження та залишити в силі постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2016 року про часткове задоволення позову.

Незгода скаржника з висновком суду апеляційної інстанції про наявність підстав для закриття провадження у справі обґрунтована тим, що він оскаржує правомірність дій та рішень державного реєстратора як суб`єкта владних повноважень, які здійснені всупереч Закону України від 15 травня 2003 року № 755-IV (755-15) "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", тому цей спір є публічно-правовим та підлягає розгляду за правилами КАС.

Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 11 березня 2019 року позивача ОСОБА_2, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, замінено його правонаступниками ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

На час розгляду справи відповідач та треті особи заперечень (відзивів) на касаційну скаргу не подали.

Дослідивши в межах, визначених частиною першою статті 341 КАС, наведені в касаційній скарзі доводи щодо порушення судом апеляційної інстанції правил предметної юрисдикції, заслухавши суддю-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення, та перевіривши матеріали справи, Велика Палата Верховного Суду зазначає таке.

Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 12 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній на час подання позову) господарським судам були підвідомчі справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між юридичною особою та її учасниками (засновниками, акціонерами, членами), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи, пов`язаними із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності такої особи, правами та обов`язками учасників (засновників, акціонерів, членів) такої особи, крім трудових спорів.

Стаття 2 КАС (у редакції, чинній на час звернення позивача до суду) завданням адміністративного судочинства визначала захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Пункт 1 частини першої статті 3 КАС (у редакції, чинній на час вирішення цієї справи судами попередніх інстанцій) справою адміністративної юрисдикції визнавав публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб`єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

За правилами частини першої статті 17 КАС (у зазначеній редакції) юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв`язку зі здійсненням суб`єктом владних повноважень владних управлінських функцій, зокрема на спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Вжитий у цій процесуальній нормі термін "суб`єкт владних повноважень" позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 3 КАС).

Таким чином, визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є наявність публічно-правового спору, тобто спору, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, який виник у зв`язку з виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій і вирішення якого безпосередньо не віднесено до юрисдикції інших судів.

Наведене узгоджується й з положеннями статей 2, 4, 19 чинного КАС, які закріплюють завдання адміністративного судочинства, визначення понять публічно-правового спору та суб`єкта владних повноважень, а також межі юрисдикції адміністративних судів.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з`ясовувати, у зв`язку з чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду.

Так, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 оскаржують до адміністративного суду дії суб`єкта владних повноважень - державного реєстратора, пов`язані з реєстрацією змін до установчих документів ПСП імені Димитрова, внесенням відомостей щодо зміни його статутного капіталу та складу учасників, посилаючись при цьому на недотримання відповідачем встановленого законом порядку проведення такої реєстрації.

Однак з висловлених позивачем мотивів звернення до суду вбачається, що незаконність, на його думку, реєстрації таких змін пов`язана з підробкою невідомими особами поданих державному реєстратору заяви ОСОБА_3 про вихід зі складу засновників ПСП імені Димитрова та передачу належних йому прав на користь ТОВ "Ліман-Миколаїв", а також рішення засновників ПСП імені Димитрова від 2 серпня 2016 року, яким ОСОБА_3 виведено зі складу засновників цього підприємства, натомість прийнято ТОВ "Ліман-Миколаїв", сформовано статутний фонд (капітал) ПСП імені Димитрова та розподілено частки учасників (засновників) у ньому й затверджено нову редакцію статуту зазначеного підприємства. Наведене позбавило позивача права управління ПСП імені Димитрова.

Тобто звернення ОСОБА_3 до суду із цим позовом покликане необхідністю захисту його прав не у сфері публічно-правових відносин, а його корпоративних та майнових прав, що виключає розгляд цієї справи в порядку адміністративного судочинства.

Таким чином, суд апеляційної інстанції, ураховуючи суть спірних правовідносин та їх суб`єктний склад, дійшов правильного висновку про непоширення на цей спір юрисдикції адміністративних судів та необхідність його вирішення в порядку господарського судочинства.

За правилами частини першої статті 350 КАС суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Ураховуючи наведене, касаційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 слід залишити без задоволення, а ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 1 березня 2017 року - без змін.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 1 березня 2017 рокузалишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.