П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 червня 2019 року

м. Київ

Справа № 824/1751/14-а

Провадження № 11-291апп19

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача Князєва В. С.,

суддів Антонюк Н. О., Анцупової Т. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Кібенко О. Р., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Ситнік О. М., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.

розглянула в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до реєстраційної служби Чернівецького міського управління юстиції Чернівецької області, державного реєстратора реєстраційної служби Чернівецького міського управління юстиції Чернівецької області Леорда Миколи Аркадійовича, треті особи - ОСОБА_2, ОСОБА_3, про визнання незаконними та скасування рішень

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 05 липня 2016 року (судді Курко О. П., Совгира Д. І., Білоус О. В.),

У С Т А Н О В И Л А :

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

1. ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до реєстраційної служби Чернівецького міського управління юстиції Чернівецької області (далі - реєстраційна служба Чернівецького МУЮ), державного реєстратора реєстраційної служби Чернівецького МУЮ Леорда М. А. (далі - державний реєстратор), треті особи - ОСОБА_2, Українець М. І ., в якому, з урахуванням уточнення позовних вимог, просила визнати протиправними та скасувати рішення державного реєстратора:

- від 11 січня 2013 року № 26482 про державну реєстрацію за ОСОБА_2 права власності на 49/100 частин житлового будинку по АДРЕСА_1 ;

- від 01 квітня 2014 року № 12085122 про відмову в державній реєстрації за ОСОБА_1 права власності на 49/100 указаного житлового будинку.

2. Позов мотивовано тим, що прийняті державним реєстратором рішення про реєстрацію за третьою особою права власності та про відмову позивачу у такій реєстрації на спірну частину будинку порушують права позивачки як власниці цього нерухомого майна та суперечать вимогам чинного законодавства.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

3. Чернівецький окружний адміністративний суд постановою

від 18 квітня 2016 року позов задовольнив.

4. Вінницький апеляційний адміністративний суд постановою

від 05 липня 2016 року постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 18 квітня 2016 року скасував, прийняв нову постанову, якою у задоволенні позову відмовив.

5. Судове рішення мотивовано тим, що дії відповідача при прийнятті оскаржуваних рішень є правомірними та вчиненими відповідно до вимог чинного законодавства, а підстав для задоволення позову немає, оскільки відповідачем на підставі належних документів зареєстровано право власності на нерухоме майно за третьою особою, а також правомірно відмовлено позивачу у реєстрації права власності на те ж саме нерухоме майно.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги

6. У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

7. Зазначає, зокрема, про порушення судом апеляційної інстанції правил предметної юрисдикції, вважаючи, що при розгляді справи судом надавалась оцінка правовим підставам набуття права власності на нерухоме майно третьою особою ОСОБА_2 та відповідного припинення права на це майно позивачкою.

Позиція інших учасників справи

8. Відзиву на касаційну скаргу не надходило.

Рух касаційної скарги

9. Суддя Вищого адміністративного суду України ухвалою

від 12 вересня 2016 року відкрив провадження за касаційною скаргою

ОСОБА_1 .

10. 15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) , яким Кодекс адміністративного судочинства України (2747-15) викладено в новій редакції.

11. Підпунктом 4 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) (далі - КАС) визначено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

12. Суддя Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду ухвалою від 15 березня 2019 року прийняв до провадження цю справу та призначив її до розгляду.

13. Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою

від 20 березня 2019 року передав указану справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини шостої статті 346 КАС, а саме у зв`язку з тим, що учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної юрисдикції.

14. Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 27 березня 2019 року прийняла та призначила цю справу до розгляду в порядку письмового провадження.

Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи

15. ОСОБА_3 04 січня 1997 року придбано незакінчений будівництвом житловий будинок, який знаходиться в АДРЕСА_1, про що укладено договір купівлі-продажу серії ААЕ №711693, посвідчений приватним нотаріусом Козловою Н. В. та зареєстрований в реєстрі №дс-33.

16. Рішенням виконкому Чернівецької міської ради від 19 липня 2005 року № 542/12 затверджено акти державних технічних комісій щодо прийняття в експлуатацію індивідуальних житлових будинків з належними до них надвірними спорудами й окремої квартири та видано свідоцтво про право власності, в тому числі ОСОБА_3 на вказаний житловий будинок.

17. На підставі цього рішення виконавчим комітетом Чернівецької міської ради

29 липня 2005 року ОСОБА_3 видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_1 .

18. Чернівецьким комунальним бюро технічної інвентаризації 04 серпня 2005 року на підставі виданого свідоцтва зареєстровано за ОСОБА_3 на праві приватної форми власності вказаний будинок, про що внесено запис № 14860.

19. Рішенням Апеляційного суду Чернівецької області від 15 червня 2011 року, залишеним без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 червня 2012 року, в цивільній справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_6 до ОСОБА_3 про визнання права власності та частку нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності, та його поділ; зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_6,

ОСОБА_8 та ОСОБА_9 про визнання недійсними контрактів купівлі-продажу майна та поділ майна подружжя позов ОСОБА_1 та зустрічний позов ОСОБА_3 задоволено частково.

20. Зокрема, у рахунок поділу спільного майна подружжя присуджено ОСОБА_1 частину приміщень в житловому будинку АДРЕСА_1, згідно з першим варіантом поділу спірного майна, який зазначений у висновку експертного дослідження

від 23 лютого 2010 року № 191, а саме: коридор позначений цифрами 1-10, площею 7,9 кв. м, вартістю 40 179,00 грн, передпокій 1-11, площею 22,6 кв. м, вартістю 114 942,00 грн, кухню 1-12, площею 18,4 кв. м, вартістю 93 581,00 грн, вбиральню

1-13, площею 3,6 кв. м, вартістю 18 309,00 грн, передпокій 1-16, площею 25,8 кв. м, вартістю 131 217,00 грн, кімнату 1-17, площею 17,4 кв. м, вартістю 88 495,00 грн, комору площею 2,2 кв. м, вартістю 11 189,00 грн; ванну площею 7,2 кв. м, вартістю 36 619,00 грн, веранду площею 10,6 кв. м, вартістю 53 911,00 грн, кімнату площею 24,6 кв. м, вартістю 125 114,00 грн, що складає 49/100 частини спірного нерухомого майна загальною вартістю 838 670,00 грн, приміщення магазину АДРЕСА_4, вартістю 451 972,00 грн, а всього майна на загальну суму 1 290 642,00 грн та визнано за нею право власності на це майно.

21. Крім того, з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 стягнуто 103 922,00 грн грошової компенсації за різницю у вартості поділеного майна.

22. Старшим державним виконавцем Шевченківського відділу державної виконавчої служби Чернівецького міського управління юстиції (далі - державний виконавець) 08 липня 2011 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження по примусовому виконанню виконавчого листа № 2-717, виданого Шевченківським судом м. Чернівці 25 червня 2011 року в указаній справі.

23. Державним виконавцем 26 серпня 2011 року проведено опис майна, що належить ОСОБА_1, а саме - частини приміщень в житловому будинку АДРЕСА_1 згідно з варіантом поділу спірного майна, за результатами якого складено відповідний акт опису та арешту майна, та з метою забезпечення виконання рішення Апеляційного суду Чернівецької області від 15 червня 2011 року накладено арешт на вказане нерухоме майно ОСОБА_1, про що винесено постанову від 11 липня 2012 року № 1230-8.

24. Філією 26 ПП " Нива В. -Ш." 06 серпня 2012 року проведено прилюдні торги по реалізації нерухомого майна, належного ОСОБА_1, за результатами яких переможцем визнано ОСОБА_2, який придбав належну ОСОБА_1 частину будинку.

25. Державним виконавцем 09 серпня 2012 року складено акт про реалізацію арештованого нерухомого майна, а приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Гандабурою Г. П. на підставі цього акта 10 серпня 2012 року посвідчено, що ОСОБА_2 належить на праві власності вказане нерухоме майно, про що видано свідоцтво серії НОМЕР_2 та зареєстровано в реєстрі за № 1896.

26. ОСОБА_2 13 серпня 2012 року звернувся до Чернівецького комунального обласного бюро технічної інвентаризації із заявою про державну реєстрацію придбаної ним частини житлового будинку, однак реєстратором Чернівецького комунального обласного бюро технічної інвентаризації відмовлено в державній реєстрації прав у зв`язку з тим, що подані документи не дають змоги установити відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства.

27. Рішенням виконавчого комітету Чернівецької міської ради від 14 серпня 2012 року № 503/16 погоджено здійснені перепланування та доручено Чернівецькому міському комунальному бюро технічної інвентаризації замінити наявні правовстановлюючі документи на свідоцтва про право власності, в тому числі ОСОБА_1 - на 49/100 частин житлового будинку по

АДРЕСА_3 . На підставі вказаного рішення виконавчим комітетом Чернівецької міської ради 20 серпня 2012 року ОСОБА_1 видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно - на частину (49/100) вказаного будинку, форма власності - приватна спільна часткова.

29. ОСОБА_2 04 січня 2013 року звернувся до реєстраційної служби Чернівецького МУЮ із заявою про державну реєстрацію права власності на придбану ним частину будинку.

30. Державний реєстратор 11 січня 2013 року провів державну реєстрацію права спільної часткової власності за ОСОБА_2 на 49/100 частки житлового будинку, про що винесено рішення № 264882.

31. ОСОБА_1 неодноразово в судовому порядку оскаржувала процедуру та результати проведення торгів щодо належного їй майна, а також отримане ОСОБА_2 свідоцтво про право власності на придбану частину будинку, однак за результатами розгляду цих спорів їй було відмовлено у задоволенні позовних вимог.

32. 01 квітня 2014 року ОСОБА_1 звернулася до реєстраційної служби Чернівецького МУЮ із заявою про реєстрацію права власності на спірні 49/100 частин житлового будинку.

33. Рішенням державного реєстратора від 01 квітня 2014 року № 12085122 позивачці було відмовлено у державній реєстрації права власності, оскільки заявлене право вже зареєстроване 04 січня 2013 року за № 493773101 за ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, серія НОМЕР_2, виданого приватним нотаріусом Гандабурою Г. П.

10 серпня 2012 року.

34. Не погоджуючись із рішеннями державного реєстратора від 11 січня 2013 року № 264882та від 01 квітня 2014 року № 12085122, вважаючи їх такими, що винесені всупереч вимогам законодавства та порушують її право власності на частину будинку, ОСОБА_1 оскаржила їх до суду.

ПОЗИЦІЯ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Релевантні джерела права й акти їх застосування

35. Згідно із частиною другою статті 2 КАС (тут і далі - в редакції, чинній на момент ухвалення оскаржуваних рішень) до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

36. За визначенням пункту 7 частини першої статті 3 КАС суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.

37. Відповідно до частини другої статті 4 КАС юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

38. Згідно з пунктом 1 частини другої статті 17 КАС юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

39. Наведені норми узгоджуються з положеннями статей 2, 4 та 19 КАС у чинній редакції, якими визначено завдання та основні засади адміністративного судочинства, зміст публічно-правового спору та справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.

40. Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

41. Водночас визначальними ознаками приватноправових відносин є, зокрема, наявність майнового чи немайнового особистого інтересу суб`єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням приватного права певного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин.

42. Відповідно до статті 15 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК (1618-15) , в редакції, чинній на момент ухвалення оскаржуваних рішень) суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

43. Аналогічна норма закріплена в частині першій статті 19 ЦПК у чинній редакції. Крім того, відповідно до частини другої цієї статті суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

44. Згідно з пунктом 10 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

45. Таким чином, сама по собі участь суб`єкта владних повноважень у спірних правовідносинах не дає підстав для віднесення такого спору до категорії публічно-правових, оскільки визначальною ознакою для встановлення юрисдикції, до якої має бути віднесено спір, є суть права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа.

46. Якщо порушення своїх прав позивач вбачає у наслідках, спричинених діями, бездіяльністю або рішенням органу державної влади або його посадової особи, вважаючи, що вони призвели до виникнення, зміни чи припинення її цивільних прав та/або обов`язків, унеможливлюють їх належну реалізацію тощо, то оспорювання таких дій, бездіяльності чи рішення як спосіб захисту майнових або особистих немайнових прав має відбуватись за правилами цивільного судочинства.

47. Відповідно до статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

48. Спірні правовідносини у цій справі виникли фактично щодо права власності на частину будинку, оскільки позивачка шляхом оскарження реєстраційних дій щодо спірного майна фактично намагається встановити факт наявності у неї речового права на спірне нерухоме майно та відсутність такого права у третьої особи ОСОБА_2 .

49. Належним відповідачем у такому спорі має бути особа, реєстрацію речового права якої оскаржує позивачка. Участь державного реєстратора, який вніс відомості щодо наявності речового права на спірне майно в іншої особи, як співвідповідача в разі, якщо позивач вважає його винним у порушенні своїх прав, не змінює приватноправового характеру цього спору.

50. Розгляд цього спору в порядку адміністративного судочинства окремо від розгляду спору щодо належності речового права на спірне майно не розв`яже остаточно спір між особами, які одночасно претендують на набуття речових прав на це майно, оскільки реєстраційні дії являють собою посвідчення факту набуття певних речових прав, однак не є підставою їх набуття.

51. Спір в частині скасування рішення державного реєстратора про відмову ОСОБА_1 у вчиненні реєстраційних дій також має вирішуватись одночасно зі спором щодо належності речового права, оскільки рішення прийняте внаслідок наявності запису про вже зареєстроване право за третьою особою на це ж майно.

52. Приватноправовий характер цього спору підтверджується і наявністю судових спорів між учасниками цієї справи щодо права власності на спірну частину житлового будинку.

53. Крім того, Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на правову позицію, висловлену, зокрема, в постановах від 04 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16, від 28 листопада 2018 року у справі № 823/1508/16,

від 16 січня 2019 року у справі № 823/692/17 та інших, відповідно до якої спір про скасування рішення та/або запису про державну реєстрацію речового права на нерухоме майно за іншою особою є приватноправовим та з огляду на суб`єктний склад має бути вирішений за правилами цивільного або господарського судочинства.

Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи

54. З огляду на викладене Велика Палата Верховного Суду вважає помилковими висновки судів першої та апеляційної інстацій про те, що спір у цій справі є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів.

55. Доводи касатора щодо неналежності цієї справи до юрисдикції адміністративних судів знайшли своє підтвердження під час її розгляду в суді касаційної інстанції.

56. Водночас решті доводів касаційної скарги суд не надає оцінку з огляду на те, що такі доводи стосуються суті спору, отже - не можуть бути розглянуті в порядку адміністративного судочинства.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

57. Викладені в касаційній скаргзі доводи щодо помилковості висновків суду апеляційної інстанції підтвердилися під час перегляду справи Великою Палатою Верховного Суду.

58. Відповідно до пункту 5 частини першої статті 349 КАС (у чинній редакції) суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі чи залишити позов без розгляду у відповідній частині.

59. За правилами частини першої статті 354 КАС (у чинній редакції) суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу. Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, визначених статтею 19 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів касаційної скарги.

Висновки щодо розподілу судових витрат

60. Відповідно до частини шостої статті 139 КАС (у чинній редакції) якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

61. Оскільки Велика Палата Верховного Суду не змінює судові рішення та не ухвалює нове, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 2, 19, 345, 349, 354 356, 359 (у чинній редакції) КАС, Велика Палата Верховного Суду

П О С Т А Н О В И Л А :

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Постанову Чернівецького окружного адміністративного суду

від 18 квітня 2016 року та постанову Вінницього апеляційного адміністративного суду від 05 липня 2016 року скасувати.

3. Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до реєстраційної служби Чернівецького міського управління юстиції Чернівецької області, державного реєстратора реєстраційної служби Чернівецького міського управління юстиції Чернівецької області Леорда Миколи Аркадійовича, треті

особи - ОСОБА_2, ОСОБА_3, про визнання незаконними та скасування рішень - закрити.

4. Роз`яснити позивачу право на звернення до суду в порядку цивільного судочинства.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.