Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

У жовтні 2008 року Військовий прокурор Дніпропетровського гарнізону звернувся до господарського суду Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, третя особа на стороні позивача Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області, з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Тріада" та Центрального спеціалізованого будівельного управління (госпрозрахункового) Міністерства оборони України ( з урахуванням уточнення позовних вимог) про визнання недійсним інвестиційного Договору про спільну діяльність від 21.03.2006 № 16/03-06/1Длп та Договору від 29.03.2006 № 16/03-06/2Дпл про компенсацію пайової участі Міністерства оборони України в інвестиційному договорі.

Позовні вимоги були вмотивовані правом державної власності на військове майно, відсутністю рішення Міністерства оборони України на укладення інвестиційного договору про спільну діяльність на будівництво об'єктів житлово-цивільного призначення за адресою м. Дніпропетровськ, вул. Ляшко-Попеля, 14а, відсутністю рішення Кабінету Міністрів України про відчуження майна військового містечка №14 та укладенням Договору від імені Міністерства оборони України директором філії Центрального спеціалізованого будівельного управління "Укоборонбуд" Мельніком В.Л. з перевищенням повноважень, наданих довіреністю.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 11.11.2008, (суддя Васильєв О.Ю.) позовні вимоги задоволені: визнано недійсним з моменту укладенні інвестиційний Договір від 21.03.2006 № 16/03-06/1Длп про спільну діяльність шляхом будівництва (реконструкції) об'єктів житлово-цивільного призначення, створення інженерної інфраструктури для їх будівництва (реконструкції) відповідно до розробленого і затвердженого проекту шляхом пайової участі сторін, та Договір від 29.03.2006 № 16/03-06/2Дпл про компенсацію пайової участі (паю) Міністерства оборони України в інвестиційному Договорі, укладені між державою в особі органу, уповноваженому управляти майном –Міністерством оборони України, від імені якого діяв директор філії Центрального спеціалізованого будівельного управління "Укроборонбуд" Мельник В.Л. та Товариством з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційною фірмою "Тріада".

Судові витрати покладено на Центральне спеціалізоване будівельне управління "Укроборонбуд" та Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційною фірмою "Тріада".

В апеляційному порядку справа по суті не переглядалась та Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.02.2009 апеляційне провадження було припинено, оскільки ТОВ ВКФ "Тріада" було ліквідовано як юридичну особу під час стадії апеляційного провадження. Однак, для звернення з касаційною скаргою до Вищого господарського суду Господарсько-процесуальний кодекс України (1798-12) не встановлює обов'язкове дотримання апеляційного перегляду справи.

Не погоджуючись із рішенням суду та Ухвалою апеляційного суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Група "Віват", яке не було учасником судового процесу, звернулось до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою в порядку ст. 107 Господарського процесуального кодексу України, оскільки вважає, що судом прийнято рішення, яке зачіпає майнові права ТОВ "Група "Віват" як власника (добросовісного набувача) нерухомого майна за адресою м. Дніпропетровськ, вул. Лабораторна, 1а (колишня вул. Ляшко-Попеля, 14а).

В касаційній скарзі ТОВ "Група "Віват" просило рішення господарського суду Дніпропетровської області від 11.11.2008 та Ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.02.2009 по справі № 32/149-08 скасувати та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Користуючись правами, наданими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України ТОВ "Група "Віват" уточнило касаційні вимоги та просить рішення господарського суду Дніпропетровської області від 05.03.2009 скасувати та справу направити на новий розгляд.

Регіональне відділення Фонду державного майна по Дніпропетровській області у письмових поясненнях на касаційну скаргу наполягає, що при укладанні спірних договорів сторонами було порушено порядок відчуження майна державної форми власності.

Заслухавши пояснення присутніх в судовому засіданні представників Генеральної прокуратури України, Міністерства оборони України та скаржника, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягають задоволенню.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, що 21 березня 2006 року між Міністерством оборони України, від імені якого діяв директор філії Центрального спеціалізованого будівельного управління (госпрозрахункового) Міністерства оборони "Укроборонбуд" і Товариством з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційною фірмою "Тріада" був укладений інвестиційний договір № 16/03-06/1Дпл.

Предметом вказаного договору є спільна діяльність сторін по проектуванню і будівництву (реконструкції) об'єктів житлово-цивільного призначення з вбудовано-прибудованими приміщеннями соціально-побутового, торговельного та адміністративного призначення, підземним паркінгом та інженерними мережами на будівельному майданчику, що знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Ляшко-Попеля, 14-А, шляхом пайової участі сторін, що призведе до створення спільної часткової власності сторін цього договору.

Пайовим внеском у спільну діяльність з боку Міністерства оборони стало нерухоме майно, яке знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Ляшко-Попеля, 14-А.

Відповідно до п. 10.1 договору за взаємною згодою сторін на будь-якому етапі виконання договору сторона - 2 має право здійснити викуп - дострокову компенсацію вартості пайової участі (паю) Міністерства оборони України, що полягає в укладенні цивільно-правових угод, за якими буде здійснено перехід права власності на майно, що складає розмір пайової участі (паю) сторони - 1 за даним договором.

29 березня 2006 року між сторонами був укладений договір № 16/03-06/2Дпл про компенсацію пайової участі (паю) Міністерства оборони України в інвестиційному договорі № 16/03-06/1Дпл від 21.03.2006, за яким ТОВ ВКФ "Тріада" здійснює викуп (компенсацію вартості) пайової участі (паю) Міністерства оборони України в договорі від 21.03.2006 року № 16/03-06/1Дпл про спільну діяльність за грошові кошти.

Обидва договори (інвестиційний Договір від 21.03.2006 року № 16/03-06/1Дпл про спільну діяльність та Договір від 29.03.2006 року № 16/03-06/2Дпл про компенсацію пайової участі) підписані директором філії Центрального спеціалізованого будівельного управління Міністерства оборони України "Укроборонбуд" - Мельником В.Л. на підставі довіреності Міністерства оборони України від 09.03.2006 р. № 610, посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу.

Вирішуючи справу по суті, суд першої інстанції виходив із ст. 215 Цивільного кодексу України, згідно з якою підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, відповідно до яких зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Судом встановлено, що спірний договір укладено від імені Міністерства оборони України в особі директора філії Центрального спеціалізованого будівельного управління (госпрозрахункового) "Укроборонбуд" Мельника В.Л., який діяв на підставі довіреності від 9 березня 2006 року № 610, виданої Міністром оборони України та нотаріально посвідченої.

Судом встановлено, що директор філії Центрального спеціалізованого будівельного управління "Укроборонбуд", укладаючи інвестиційний договір від 21 березня 2006 року про спільну діяльність та договір від 29 березня 2006 року про компенсацію пайової участі, не отримав рішення Міністра оборони України та не погодив їх укладення з директором Департаменту будівництва Міністерства оборони України, тобто діяв з перевищенням повноважень.

Відповідно до ст. 241 ЦК України, правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою.

Суд визначив, що в матеріалах справи відсутні докази щодо схвалення договорів установами, передбаченими законом.

Однак, такий висновок суду першої інстанції також є передчасним, оскільки судом не з'ясовано, чи отримало Міністерство оборони України грошові кошти за договором про компенсацію пайової участі № 16/03-06/2Дпл від 29.03.2006 року, та чи не є це свідченням наступного схвалення правочину. Ця обставина залишилась поза увагою господарського суду.

Щодо касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Група "Віват", яке не було учасником судового процесу, але вважає, що судом прийнято рішення, яке зачіпає майнові права ТОВ "Група "Віват" як власника (добросовісного набувача) нерухомого майна за адресою м. Дніпропетровськ, вул. Лабораторна, 1а ( колишня вул. Ляшко-Попеля, 14а), то судова колегія зазначає, що доводи, викладені в касаційній скарзі, заслуговують на увагу.

Так, відповідно до ст. 107 Господарського процесуального кодексу України касаційну скаргу мають право подати особи, яких не було залучено до участі у справі, якщо суд прийняв рішення чи постанову, що стосується їх прав і обов'язків.

В касаційній скарзі ТОВ "Група "Віват" зазначає, що згідно Витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно, виданого КП "Дніпропетровське МБТІ" від 01.10.2008 № 20428070, власником будівель та споруд за адресою м. Дніпропетровськ, вул. Лабораторна, 1а є ТОВ "Група "Віват". Розпорядженням Дніпропетровського міського голови від 05.06.2008 за № 819-р будівлям та спорудам присвоєно адресу вул. Лабораторна, 1а ( колишня адреса вул. Ляшка-Попеля, 14а).

ТОВ "Група "Віват" придбало у ТОВ "Еланор-Гео" на підставі договору купівлі-продажу будівель та споруд від 23.09.2008, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу нерухоме майно за адресою м. Дніпропетровськ, вул. Лабораторна, 1а.

ТОВ "Еланор-Гео" вищевказане нерухоме майно було придбане у ТОВ "ВКП "Тріада" на підставі договору купівлі-продажу від 31.07.2008, також нотаріально посвідченого.

Таким чином, на час подання позову та винесення судом рішення майно було зареєстроване за ТОВ "Група "Віват", яке не було залучено до участі у справі, і визнання інвестиційного договору про спільну діяльність та договору про компенсацію пайової участі недійсними може вплинути на майнові права ТОВ "Група "Віват".

Статтею 111-7 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Група "Віват", скасуванню рішення господарського суду Дніпропетровської області від 11.11.2008 та направленню справи на новий розгляд.

Під час нового розгляду справи господарському суду слід взяти до уваги викладене, вжити передбачені законом заходи для всебічного, повного і об'єктивного встановлення обставин справи, і в залежності від встановленого та у відповідності з чинним законодавством вирішити спір.

Враховуючи наведене, та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-10, 111-11, 111-12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Група "Віват" задовольнити.

Скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 11.11.2008р. у справі № 32/149-08.

Справу № 32/149-08 передати на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області.