Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: Дерепи В.І. –головуючого (доповідача), Грека Б.М., Капацин Н.В.

за участю представників: позивача –Сальник М.А.,

відповідача –Самойленка А.В.,

розглянувши касаційну скаргу ДП "Пластмас" ТОВ "Торговий дім "Пластмас-Прилуки" на рішення господарського суду Чернігівської області від 5 лютого 2009 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 16 червня 2009 року у справі за позовом ТзОВ "Торгова група "Мартекс" до ДП "Пластмас" ТОВ "Торговий дім "Пластмас-Прилуки" про стягнення 503736,78 грн.,

Позивач звернувся до господарського суду Чернігівської області з позовом до відповідача про стягнення 339296,80 грн. відсотків за користування товарним кредитом, 13943,70 грн. З % річних, 42087,40 грн. інфляційних втрат, 108408,88 грн. пені.

Позивач, відповідно до ст. 22 ГПК України, заявою, поданою 22 січня 2009 року, уточнив позовні вимоги та просив стягнути з відповідача 327223,60 грн. відсотків за користування товарним кредитом за період з 12.02.2008 року по 28.08.2008 року, 104936,00 грн. пені за період з 12.02.2008 року по 28.08.2008 року, 31936,40 грн. інфляційних втрат за період з 12.02.2008 року по 28.08.2008 року.

Заявою від 22 січня 2009 року позивач відмовився від позову в частині стягнення 13943,70 3% річних.

Рішенням господарського суду Чернігівської області від 5 лютого 2009 року (суддя Лавриненко Л.М.) провадження у справі в частині стягнення 13943,70 грн. 3% річних припинено. Позов задоволений частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 321267,40 грн. відсотків, 51513,25 грн. пені. 6237 грн. інфляційних нарахувань, судові витрати.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 16 червня 2009 року рішення суду залишене без змін.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, ДП "Пластмас" ТОВ "Торговий дім "Пластмас-Прилуки" просить їх скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального і процесуального права.

Обговоривши доводи касаційної скарги, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами, 31 січня 2008 року між сторонами у справі був укладений договір поставки №196-ОП, згідно умов якого позивач взяв на себе зобов'язання передати у власність відповідача, а відповідач зобов'язувався прийняти та сплатити за продукцію (товар) в кількості, асортименті, по ціні та в строки відповідно до умов даного договору та додатків до нього, які є невід'ємною частиною договору.

Відповідно до умов укладеного договору, кількість, асортимент, строк постачання та умови постачання кожної окремої партії товару узгоджуються сторонами шляхом надсилання покупцем постачальнику засобами факсимільного зв'язку відповідної заявки, підписаної уповноваженою особою покупця. Прийняттям заявки до виконання є рахунок постачальника, виставлений покупцю на підставі отриманої заявки

Відповідно до пункту 3.3 укладеного договору, кількість товару, остаточно узгоджена сторонами, вказується у рахунку постачальника.

Також, сторони дійшли згоди про те, що дозволяється відвантаження товару з перевищенням кількості, узгодженої сторонами. У цьому випадку покупець зобов'язаний прийняти та сплатити зайво відвантажену кількість товару.

Згідно п.4.1 вказаного договору ціна на товар встановлюється сторонами у рахунках постачальника.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Судами першої та апеляційної інстанцій вірно встановлено, що на виконання умов укладеного договору позивач поставив відповідачу товар - ПВХ суспензію 8-70 (Тайвань) на загальну суму 7032200 грн., а відповідач його отримав, що підтверджується наявними матеріалах справи документами.

Згідно п.5.1 вказаного договору товар за даним договором продається з відстрочкою платежу і на умовах надання постачальником покупцю товарного кредиту. Під товарним кредитом сторони розуміють товар, який передається постачальником у власність покупця на умовах відстрочення кінцевого розрахунку на визначений строк. Строк товарного кредиту становить 5 банківських днів.

Пунктом 2 Специфікацій до укладеного договору сторони встановили, що строк товарного кредиту становить 7 календарних днів з дати постачання товару.

Як правильно встановлено судами попередніх судових інстанцій, станом на 29 серпня 2008 року відповідачем було здійснено повну оплату за отриманий товар, але з прострочкою строку товарного кредиту - 5 банківських днів, встановленого умовами укладеного договору та Специфікації до нього, що підтверджується матеріалами справи.

Звертаючись з позовом до суду, позивач просив суд стягнути з відповідача 327223,60 грн. відсотків за користування товарним кредитом за період з 12.02.2008 року по 28.08.2008 року згідно розрахунку.

Згідно ч.3 ст. 692 Цивільного кодексу України у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Відповідно до частини 5 статті 694 Цивільного кодексу України, якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати. Договором купівлі-продажу може бути передбачений обов'язок покупця сплачувати проценти на суму, що відповідає ціні товару, проданого в кредит, починаючи від дня передання товару продавцем.

Згідно статті 536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

На підставі п.п.5.2, 5.3 укладеного договору, у разі несвоєчасного погашення товарного кредиту на суму заборгованості нараховуються відсотки за користування товарним кредитом по ставці 0,2 % за кожний день користування, сплата відсотків здійснюється в строк, протягом 3-х банківських днів після їх нарахування, а оплата товару та нарахованих відсотків проводиться в гривнях на поточний рахунок постачальника, вказаний в розділі 12 даного договору. Покупець також має право розрахуватись по даному договору достроково.

Крім того, згідно пункту 5 Специфікацій до договору, відповідач взяв на себе відповідальність сплачувати штрафні санкції за немотивовану відмову від прийняття товару.

8 серпня 2008 року позивачем на адресу відповідача була направлена вимога про сплату суми товарного кредиту за прострочку оплати отриманого товару.

Місцевий господарський суд, з яким погодилась апеляційна інстанція, приймаючи рішення, обгрунтовано визнав такими, що підлягають задоволенню вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 321267,40 грн. відсотків за користування товарним кредитом.

Стягнення неустойки є самостійним способом захисту цивільних прав і відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України є одним із видів забезпечення виконання зобов'язання. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно п.8.2 укладеного сторонами у справі договору, у випадку порушення покупцем термінів оплати, відповідно до умов договору останній сплачує постачальнику штрафну неустойку у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несвоєчасно сплаченої суми заборгованості, за кожний день прострочення оплати, за весь період нарахування пені.

Як правильно встановлено судами сума пені, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача за період прострочки становить 103026,49 грн.

На підставі ст. 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, приймаючи до уваги той факт, що оплата товару відповідачем була здійснена у повному обсязі, були допущені незначні періоди прострочки оплати кожної партії товару, а також враховуючи фінансовий стан підприємства та факт зупинення виробництва з 01.12.2008 року по 28.02.2009 року, обгрунтовано зменшив розмір пені на 50%, стягнувши з відповідача на користь позивача 51513,25 грн. пені.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми.

Як встановлено судом, розмір збитків від інфляції становить 6237 грн.

Таким чином, у рішенні, залишеним без змін постановою апеляційної інстанції, суд вірно застосував норми матеріального права і обгрунтовано стягнув з відповідача 6237 гривень збитків від інфляції, 321267,40 грн. відсотків за користування товарним кредитом, 51513,25 грн. пені, припинивши провадження у справі в частині стягнення 13943,70 грн. 3% річних на підставі п.4 ст. 80 ГПК України, у зв’язку з відмовою позивача від позову в цій частині.

За таких обставин судові рішення відповідають вимогам закону і обставинам справи, тому підстав для їх зміни немає.

Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, суд

Рішення господарського суду Чернігівської області від 5 лютого 2009 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 16 червня 2009 року залишити без змін, а касаційну скаргу ДП "Пластмас" ТОВ "Торговий дім "Пластмас-Прилуки" – без задоволення.