Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

В засіданні взяли участь представники:

В березні 2009 року ПП "Югдонмонтаж"звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до ВАТ "Металургійний комбінат "Азовсталь"про стягнення 31398,00 грн. заборгованості за виконані підрядні роботи, 2673,43 грн. інфляційних втрат, 397,42 грн. - 3% річних та 2593,35 грн. пені.

Рішенням господарського суду Донецької області від 23.04.2009 року позов задоволено. Стягнуто на користь позивача 31398,00 грн. боргу, 2673,43 грн. інфляційних втрат, 397,42 грн. - 3% річних, 2593,35 грн. пені. та 303,13 грн. судових витрат.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 16.06.2009 року рішення місцевого господарського суду від 23.04.2009 року залишено без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення.

Судові рішення мотивовані обґрунтованістю і доведеністю позовних вимог.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, ВАТ "Металургійний комбінат "Азовсталь"подало касаційну скаргу, в якій просить постанову Донецького апеляційного господарського суду від 16.06.2009 року та рішення господарського суду Донецької області від 23.04.2009 року скасувати, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що судами неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття незаконних судових рішень.

Судова колегія, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування норм матеріального та процесуального права вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 02.06.2008 року між відкритим акціонерним товариством "Металургійний комбінат "Азовсталь"(замовник) та приватним підприємством "Югдонмонтаж"(підрядник) було укладено договір підряду №226 ск, відповідно до умов якого, відповідач зобов’язався за завданням позивача виконати роботи по ремонту огорожі у "Західних прохідних"комбінату згідно кошторису №И125/1, передбачених графіком проведення відновленого ремонту, а відповідач –прийняти та оплатити виконані роботи на умовах, визначених договором.

Згідно з п. 4.2.1 договору, повна оплата за виконані роботи в розмірі вартості робіт здійснюється відповідачем після підписання двостороннього акту приймання-передачі виконаних робіт, шляхом сплати грошових коштів на поточний рахунок позивача протягом 20 банківських діб з дати підписання сторонами акту приймання-передачі виконаних робіт. Оплата виконаних робіт здійснюється на підставі платіжної вимоги позивача.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Аналогічні приписи містись ст. 193 ГК України.

Відповідно до ст. 837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов’язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов’язується прийняти та оплатити виконану роботу. Частиною 4 ст. 882 ЦК України передбачено, що передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформлюється актом, підписаним обома сторонами.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем на виконання умов договору були виконані роботи, обсяги та вартість яких підтверджена актами приймання виконаних підрядних робіт за липень, серпень 2008 року, підписаними сторонами без зауважень та заперечень на загальну суму 333520,80 грн. (а.с.36-44), про оплату якої були складені відповідні рахунки №47 від 31.2008 року, №37 від 20.06.2008 року, №61 від 29.08.2008 року (45-47).

Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Як було вірно встановлено судами першої та апеляційної інстанціями, в порушення своїх зобов’язань відповідач лише частково оплатив виконані роботи, в результаті чого за ним утворилась заборгованість у розмірі 31398,00 грн., яка підтверджена також актом звірки взаєморозрахунків, підписаного сторонами без зауважень та заперечень.

Враховуючи вищевикладене, приписи ст.ст. 525, 526 ЦК України, судова колегія погоджується з висновками попередніх інстанцій про стягнення з відповідача 31398,00 грн. заборгованості за виконані по договору підрядні роботи.

Відповідно до п.14.2 договору, за несвоєчасну оплату виконаних, але неоплачених робіт, передбачених договором, відповідач виплачує позивачу пеню у розмірі 0,5% від вартості несвоєчасно оплачених робіт за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який обчислюється пеня.

Оскільки, відповідач порушив умови договору щодо оплати вартості виконаних робіт, судова колегія погоджується з висновками попередніх інстанцій про стягнення з відповідача 2593,35 грн. пені, яка згідно з розрахунком позовних вимог нарахована відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України і заявлена в межах спеціального строку позовної давності, передбаченого ст. 258 ЦК України.

Згідно з приписами ч.2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи приписи зазначеної статті та порушення відповідачем своїх зобов'язань по договору щодо оплати виконаних робіт, судова колегія погоджується з висновками попередніх інстанцій про стягнення з відповідача 2637,43 грн. інфляційних втрат, 397,42 грн. - 3% річних.

Відповідно до ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. У касаційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

На підставі вищевикладеного, оскаржувані судові рішення є повними, законними та обґрунтованими, винесеними з дослідженням всіх обставин справи в сукупності, при правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права, а тому судова колегія не вбачає підстав для їх зміни чи скасування. Щодо доводів, викладених в касаційній скарзі, то вони є необгрунтованими та не підтвердженими належними доказами, а відповідно і не спростовують висновків суду покладених в основу судових рішень.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

Касаційну скаргу залишити без задоволення.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 16.06.2009 року та рішення господарського суду Донецької області від 23.04.2009 року у справі №18/57 залишити без змін.