Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

за участю представників сторін:

Громадянка ОСОБА_1 звернулася до господарського суду Одеської області із позовом до ВАТ "Одеська продовольча компанія" про стягнення 20611,75 грн. дивідендів на частку у статутному фонді товариства з нарахуванням втрат від інфляції.

Рішенням господарського суду Одеської області від 12.05.2009, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 23.06.2009, у справі №24/29-09-1208 у позові відмовлено. Рішенням зазначено, що акціонер дійсно має право на отримання дивідендів, але для цього має бути прийнято рішення загальними зборами акціонерів.

Не погоджуючись з вказаними судовими актами гр. ОСОБА_1 звернулася до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов, посилаючись на ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини", п. 1 ст. 6, ст. 13 Конвенції, ст. 41 Конституції України, ст. 167 ГК України.

Вищим господарським судом України ухвалою від 29.07.2009 у справі №24/29-09-1208 порушено касаційне провадження.

З дотриманням меж перегляду справи в касаційній інстанції, заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши правильність застосування норм матеріального і процесуального права господарськими судами попередніх інстанцій, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

За ст. 1117 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що гр.ОСОБА_1 як акціонер ВАТ "Одеська продовольча компанія" володіє 41-ю акцією номінальною вартістю 44,50 грн. за одну акцію, що складає 1824,50 грн. у статутному капіталі товариства і підтверджується сертифікатом акцій №5345.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили з того, що порядок розподілу прибутку товариства визначається ст. 15 Закону України "Про господарські товариства", ст. 9 Закону України "Про цінні папери і фондову біржу" та установчими документами. Строк і порядок виплати дивідендів визначається один раз на рік за підсумками фінансової роботи товариства.

Згідно п."д" ст. 41 Закону України "Про господарські товариства" розподіл прибутку товариства та прийняття рішення про виплату дивідендів належить виключно до компетенції загальних зборів товариства.

Касаційна інстанція вважає, що виходячи із системного аналізу зазначених норм, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку, що акціонери (учасники) товариства мають право на отримання дивідендів, але для реалізації цього права має бути прийняте відповідне рішення загальних зборів акціонерів, за умови, що товариство є прибутковим.

Оскільки, як встановлено судами попередніх інстанцій, загальні збори ВАТ "Одеська продовольча компанія" рішення про виплату дивідендів не приймали, у суду відсутні будь-які правові підстави для стягнення дивідендів у примусовому поряду.

Також, не підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення вартості акцій з урахуванням інфляції за 15 років та річних за користування цими коштами, оскільки норма ст. 625 ЦК України передбачає відповідальність боржника за прострочення виконання грошового зобов'язання і не застосовується до корпоративних правовідносин.

Доводи скаржника про збільшення номінальної вартості акцій товариства, і, як наслідок, збільшення його частки у статутному фонді не заслуговують на увагу, оскільки рішенням загальних зборів акціонерів від 31.08.0206 збільшено розмір статутного фонду не шляхом збільшення номінальної вартості акцій, а внаслідок додаткового випуску акцій за рахунок додаткових внесків.

Номінальна вартість однієї акції на теперішній час складає 44,50 грн., тому лише в межах цієї вартості має визначатися частка майна у статутному капіталі підприємства.

Відповідно до п."ї" ст. 41 Закону України "Про господарські товариства" до виключної компетенції загальних зборів належить прийняття рішення про припинення діяльності товариства, призначення ліквідаційної комісії, затвердження ліквідаційного балансу.

Суди встановили, що згідно протоколу №13 загальних зборів акціонерів "Одеська продовольча компанія" від 26.12.2008 більшістю голосів в 99,94 % від присутніх прийнято рішення про припинення діяльності підприємства у зв'язку із тим, що протягом 3-х останніх років товариство не здійснює виробничу діяльність і не має прибутку; визначено порядок ліквідації підприємства, що відповідає ст. 91 ГК України, ст.ст. 19- 22 Закону України "Про господарські товариства", п. 10.5 Статуту про порядок розподілу майна (грошових коштів) у період ліквідаційної процедури між учасниками (акціонерами) товариства.

Суди вказали, що позивач, звертаючись із позовом за захистом права власності на частку майна у статутному капіталі товариства, не довів за допомогою належних і допустимих доказів факту порушення відповідачем такого права позивача, яке б підлягало судовому захистові, оскільки розподіл майна між учасниками внаслідок ліквідації товариства ще не відбувся.

Відповідно до ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями чи відхилені ними, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

За вищенаведених встановлених судами попередніх інстанцій обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з їх висновком про безпідставність позовних вимог у даній справі громадянки ОСОБА_1, вважає правильним застосування норм матеріального і процесуального права, в т.ч. ст. 41 Закону України "Про господарські товариства", і оскільки доводи її касаційної скарги цих висновків не спростовують, підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу громадянки ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 23.06.2009 у справі № 24/29-09-1208 господарського суду Одеської області залишити без змін.