Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

ТОВ "Тернопільінструмент'' звернулося до господарського суду Тернопільської області із позовом до СПД - фізичної особи ОСОБА_1 про відшкодування збитків в сумі 32 370 грн., із них 27000 грн. збитків у вигляді упущеної вигоди, спричинених внаслідок незаконного займання приміщень торгівельних кіосків та 5370 грн. збитків, спричинених витратами на юридичну допомогу.

Рішенням господарського суду Тернопільської області від 23 грудня 2008 року у справі №11/37-683 (суддя Сидорук А.М.) позов задоволено частково, стягнуто з відповідача 40 500 грн. заподіяних збитків, в частині стягнення 5370 грн. витрат на юридичну допомогу відмовлено.

Рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову мотивоване тим, що за час неправомірного зайняття спірного приміщення позивачем, що підтверджується матеріалами справи, відповідач міг розраховувати на отримання прибутків у вигляді орендної плати шляхом передачі спірного приміщення в оренду іншим суб'єктам господарювання. Щодо відмови в частині заявлених до стягнення витрат на юридичну допомогу суд посилається на неправомірність віднесення їх до складу збитків.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 19 травня 2009 року у справі №11/37-683 (головуючий суддя Скрипчук О.С., судді Процик Т.С., Дубник О.П.) рішення господарського суду Тернопільської області від 23 грудня 2008 року в частині стягнення 40 500 грн. заподіяних збитків скасовано; прийнято нове рішення, яким в позові в цій частині відмовлено; в решті рішення господарського суду залишено без змін.

У касаційній скарзі позивач вважає постанову у даній справі такою, що прийнята з порушенням норм матеріального права, зокрема, вказує на ст.ст. 22, 386 ЦК України, ст. 226 ГК України, вважає доведеним нанесення збитків відповідачем, просить скасувати постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 28 травня 2009 року у справі № 11/37-683 та залишити без змін рішення господарського суду Київської області від 10 грудня 2008 року.

Вищим господарським судом України ухвалою від 30 липня 2009 року у справі №11/37-683 порушено касаційне провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, правильність застосування норм матеріального та процесуального права місцевим та апеляційним господарським судом, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 22 ЦК України збитками, зокрема, є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

За ст. 283 ГК України до відносин оренди застосовуються відповідні положення ЦК України (435-15) з урахуванням особливостей передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язується повернути наймачеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу. Дана норма встановлює обов'язки наймача у відносинах найму, що не обмежуються строком дії договору найму, а існують після його припинення.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено наступні обставини у даній справі.

Відповідно до договору оперативної оренди майна від 30.12.2006 з метою використання майна орендарем і здавання його у піднайм (суборенду) фізичним та юридичним особам та згідно акту передачі-приймання майна від 01.01.2007 позивач передав в строкове платне користування фізичній особі - підприємцю ОСОБА_2 приміщення торгових кіосків на першому поверсі торгівельного комплексу за адресою м. Тернопіль, вул. Оболоня, 2 згідно п.4.1 додатку №1 до договору від 30.12.2006 на строк до 30.04.2007.

На виконання п.2.1 договору оперативної оренди фізичною особою –підприємцем ОСОБА_2 28.02.2006 укладено договір оренди №57 із відповідачем про передачу останньому на правах оренди торгового кіоску №82.

Відповідно до п. 6.1 договору оренди №57 термін його дії встановлений сторонами до 30.04.2007.

Суди встановили, що за актом передачі-приймання об'єкту оренди від 30.04.2007, підписаного позивачем та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2, вбачається, що приміщення торгових кіосків на першому поверсі критого торгівельного комплексу за адресою: м. Тернопіль, вул. Оболоня, 2, прийняті позивачем.

Рішенням господарського суду Тернопільської області від 06.08.2007 у справі №17/148-2596, що набрало законної сили, встановлено незаконність зайняття відповідачем у даній справі приміщення торгового кіоску №82 в критому торгівельному комплексі по вул. Оболоня, 2 в м. Тернополі та зобов'язано звільнити його в примусовому порядку.

Відповідно до акту державного виконавця від 17.06.2008 виселення відповідача відбулось при примусовому виконанні рішення суду від 06.08.2007, у зв'язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача збитки за період з 01.05.2007 по 17.06.2008, тобто до моменту примусового виселення.

Порядок повернення майна орендареві сторони договору оперативної оренди майна від 30.12.2006 погодили в п.8 договору, положення якого кореспондуються з нормами ст. 785 ЦК України.

Господарським судом апеляційної інстанції зазначено, що беручи одночасно до уваги як доказ протиправної поведінки відповідача акт державного виконавця про примусове виселення відповідача з приміщення торгового кіоску №82 по вул.Оболоня, 2 у м. Тернополі, та акт передачі-прийому об'єкту оренди від 30.04.2007, згідно якого приміщення кіоску №82 повернуто власнику (позивачу) після спливу договору оперативної оренди з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2., господарський суд першої інстанції не врахував їх суперечливості.

Відповідно до ст. 774 ЦК України до договору суборенди застосовуються положення договору оренди.

Строк договору суборенди не може перевищувати строк дії договору оренди.

Тому передачі майна від орендаря орендодавцю має передувати передача цього майна від суборендаря орендарю.

Перед орендодавцем в даному випадку відповідальним є орендар як за договором так і за п.2 ст. 785 ЦК України.

Також апеляційний господарський суд звернув увагу на акт від 31.12.2007, що є додатком №1 до договору оперативної оренди від 24.12.2007, згідно якого власником приміщення торгових кіосків критого торгівельного комплексу в м. Тернопіль по вул. Оболоня,2 ТОВ фірмою "Тернопільінструмент'', в т.ч. кіоск №82, переданий в тимчасове платне користування фізичній особі підприємцю ОСОБА_3.

Господарським судом апеляційної інстанції встановлено, що кіоск №82 був одночасно об'єктом договору оперативної оренди майна від 30.12.2006, укладеним між позивачем та СПД - фізичною особою ОСОБА_2, відповідно до п.5.1 якого за повний календарний місяць користування майном останній сплачує орендну плату з розрахунку 1500 грн. за 100 м2, та договору оренди №57 від 28.02.2007, укладеного між відповідачем та СПД - фізичною особою ОСОБА_2, за яким розмір орендної плати становить 1000 грн. за індивідуально визначене майно - кіоск №82 торгівельного комплексу по вул. Оболоня, 2 у м. Тернополі.

Господарський суд апеляційної інстанції вважає висновки господарського суду Тернопільської області помилковими в тому, що розрахунки позивача базуються на достовірних та реальних даних, які можна враховувати при обчисленні упущеної вигоди, яку б міг отримати позивач у випадку своєчасного повернення йому кіоску №82 торгівельного комплексу по вул. Оболоня, 2 у м.Тернополі.

Відповідно до ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Суди встановили, що в даному випадку відсутні договірні відносини між сторонами по даній справі.

Елементом доказування наявності упущеної вигоди є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої сторони. Доведенню підлягає те, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки.

Неодержаний прибуток (неотриманий доход, упущена вигода) - це розрахункова величина втрати очікуваного приросту в майні, що базується на документах, які беззастережно підтверджують реальну можливість отримання потерпілим суб'єктом господарювання грошових сум (чи інших цінностей), якби учасник відносин у сфері господарювання не допустив би правопорушення.

Касаційна інстанція враховує, що для застосування позадоговірної відповідальності потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, що, як встановив господарський суд апеляційної інстанції, в даному випадку відсутнє та в порядку ст.ст. 32, 33 ГПК України позивачем не доведено в частині позовних вимог про стягнення з відповідача 40500 грн. збитків у вигляді упущеної вигоди.

Суди також правомірно відмовили в позовних вимогах про стягнення 5370 грн. витрат на юридичну допомогу як збитків, оскільки господарськими судами встановлено, що вони теж збитками не є, вказаному надано правильну правову оцінку. Такі витрати не носять обов`язкового характеру і факт їх наявності та розмір не знаходяться у причинно-наслідковому зв`язку із заявленою до стягнення сумою збитків, а здійснюється на власний розсуд.

Колегія суддів Вищого господарського суду України на підставі вищенаведених встановлених та досліджених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, вважає доводи касаційної скарги ТОВ "Тернопільінструмент" такими, що не знайшли свого підтвердження, тому погоджується з висновками Львівського апеляційного господарського суду, постанову якого залишає без змін.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Тернопільінструмент" залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 19 травня 2009 року у справі №11/37-683 залишити без змін.