Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

за участю представників сторін:

розглянувши у відкритому судовому засіданні

Прокурор Козелецького району звернувся до господарського суду Чернігівської області з позовом в інтересах держави в особі Козелецької селищної ради до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки площею 0,0024 га, яка розташована: Чернігівська область, смт. Козелець, вул. Пролетарська, приведення її у придатний для використання стан шляхом знесення розташованої на ній торгової палатки та відшкодування шкоди у сумі 49,66 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що підприємець використовує названу земельну ділянку без будь-яких правовстановлюючих документів, за що неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності; самовільно зайнята земельна ділянка підлягає поверненню власнику –селищній раді.

Рішенням господарського суду Чернігівської області від 18.09.2008 року (суддя Кушнір І.В.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.02.2009 року (судді Шипко В.В., Борисенко І.В., Євсіков О.О.), позов задоволений, зобов`язано Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 звільнити та повернути Козелецькій селищній раді самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,0024га, яка розташована: Чернігівська область, смт. Козелець, вул. Пролетарська, привести цю земельну ділянку в придатний для використання стан шляхом знесення розташованої на ній торгівельної палатки; на користь Козелецької селищної ради також стягнуто з підприємця 49 грн. 66 коп. шкоди, заподіяної самовільним зайняттям земельної ділянки, та відповідні судові витрати.

Судові рішення мотивовані тим, що набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування, право на землю посвідчується відповідними документами, відповідачем не подано належних та допустимих доказів права на спірну земельну ділянку.

Не погоджуючись з прийнятими у справі рішенням та постановою, Фізична особа –підприємець (надалі ФОП) ОСОБА_1 звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати, а справу передати до суду першої інстанції на новий розгляд. Скаржник вважає, що він законно займав вказану земельну ділянку, оскільки використовував її як торгове місце, за яке сплачував ДКП "Ринок" ринковий збір.

Заслухавши присутніх в судовому засіданні представників сторін, прокурора, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, судова колегія Вищого господарського суду вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 26 березня 2008 року державним інспектором з контролю за використанням та охороною земель Чернігівської області було проведено перевірку щодо додержання ФОП ОСОБА_1 вимог земельного законодавства, в ході якої виявлено, що підприємець без правовстановлюючих документів, які передбачені ст. 126 Земельного кодексу України, самовільно зайняв земельну ділянку площею 0,0024 га під об'єкт торгівлі. Названа земельна ділянка розташована за адресою: Чернігівська область, смт. Козелець, вул. Пролетарська та належить до земель Козелецької селищної ради. За наслідками перевірки складений акт перевірки дотримання земельного законодавства від 26.03.2008 р. та видано припис №201826 від 02.04.08 р. з вимогою усунення в 30-ти денний термін порушення земельного законодавства. Постановою державного інспектора з контролю за використанням та охороною земель Чернігівської області №1 від 08 травня 2008 року підприємця притягнуто до адміністративної відповідальності.

Повторною перевіркою проведеною 13 травня 2008 року державним інспектором з контролю за використанням та охороною земель Чернігівської області встановлено, що вказаний припис відповідачем не виконано і що останній продовжує самовільно займати земельну ділянку без правовстановлюючих документів. За результатами перевірки було складено відповідний акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 13.05.08р. та внесено припис №201846 про усунення порушень земельного законодавства в 30-ти денний термін. Постановою державного інспектора з контролю за використанням та охороною земель Чернігівської області №9 від 26 травня 2008 року підприємця було притягнуто до адміністративної відповідальності.

Спірна земельна ділянка розташована в Козелецькому районі, смт. Козелець, вул. Пролетарська, тобто в межах населеного пункту, на території прилеглій до земельної ділянки Державного комунального підприємства "Ринок". Ця територія закріплена за Ринком для підтримання на ній належного санітарного стану.

Статтями 116, 125 Земельного кодексу України визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішеннями органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень. Право користування зазначеними земельними ділянками також набувається за результатами аукціону.

За правилами частини 3 ст. 125 Земельного кодексу України приступати до використання земельної ділянки можливо лише після встановлення її меж в натурі та отримання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації.

Зі змісту статей 124, 125, 126 цього Кодексу вбачається, що документами, що посвідчують право особи на земельну ділянку є, зокрема, належним чином зареєстрований договір оренди або відповідний державний акт.

Господарські суди відзначили, що відповідачем не подано жодного належного та допустимого доказу ( документу), що підтверджував би його право на спірну земельну ділянку, тобто земельна ділянка є самовільно зайнятою.

За правилами ст. 212 Земельного кодексу України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки.

Щодо посилань скаржника на сплату ним ринкового збору, що на його думку, підтверджує право відповідача на спірну земельну ділянку, то слід мати на увазі наступне.

Спільним Наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерства внутрішніх справ України, Державної податкової адміністрації України, Державного комітету стандартизації, метрології та сертифікації України від 26 лютого 2002 року N57/188/84/105 (z0288-02) затверджено Правила торгівлі на ринках.

З приписів названих Правил вбачається, що ринковий збір та плата за надані ринком послуги справляється за надання продавцю торгового місця на території ринку або на спеціально відведеній площадці, де торгівля здійснюється з транспортних засобів (автомобілів). При використанні підприємцем торгового місця протягом невизначеного часу між адміністрацією ринку та підприємцем укладається відповідна угода.

Господарськими судами встановлено, що спірна земельна ділянка не входить ні до території Ринку, ні до території автомобільної стоянки, на якій дозволена торгівля сільськогосподарською продукцією.

З огляду на наведені норми законодавства та встановлені попередніми судовими інстанціями обставини щодо відсутності права відповідача на вказану земельну ділянку, господарські суди дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позову.

В силу вимог статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. Тому доводи касаційної скарги, які вимагають додаткової оцінки доказів у справі, що не входить до повноважень касаційної інстанції, не можуть бути підставою для скасування судового рішення.

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що під час розгляду справи господарськими судами попередніх інстанцій фактичні обставини справи встановлено на основі повного і об'єктивного дослідження матеріалів справи, висновки судів відповідають цим обставинам і їм надана правильна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, тому у касаційної інстанції відсутні підстави для скасування прийнятих у справі рішень .

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України, -

Касаційну скаргу Фізичної особи –підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.02.2009 р. у справі №17/174 залишити без змін.