2-1/654-2008 Про стягнення частки власності у статутному фонді - 23.09.2009 Прийняття

ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 звернулись до суду з позовом до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю (надалі СТОВ) "Дружба народів" та просили стягнути з відповідача у зв'язку з виходом позивачів з учасників товариства належні їм частки власності у статутному фонді у грошовій формі відповідно: - 6 623,46грн., - 35 700,90 грн., - 28 815,85 грн., - 8400 грн. Позивачі також просили стягнути на їх користь належні їм частини прибутку за 2004 рік з урахуванням індексу інфляції, а саме: : ОСОБА_2 –1 268,12 грн., ОСОБА_4 –1 061,48 грн., ОСОБА_1. - 235,20 грн. та ОСОБА_3 - 652,68 грн.

В подальшому позивачі доповнили позовні вимоги та просили визнати виключеними їх зі складу Товариства з моменту подачі заяви про це - 20 травня 2004 року.

Рішенням Красногвардійського районного суду АР Крим від 26.03.2006р. у справі №2-68/2007 рік у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 18.06.2007 р. у справі №2-68/07 (22-ц-3803/07) рішення Красногвардійського районного суду АР Крим від 26.03.2007 р. залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 19.12.2007 р. постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 18.06.2007р. у справі №2-68/07 (22-ц-3803/07) та рішення Красногвардійського районного суду АР Крим від 26.03.2007 р. скасовані, справу направлено на новий розгляд до господарського суду АР Крим.

При новому розгляді справі присвоєний номер №2-1/654-2008 і рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 30.09.2008 року (суддя Ковтун Л.О.) позов задоволений частково, зі СТОВ "Дружба народів" стягнуто:

- на користь ОСОБА_1. –6 623,46 грн. частки в статутному фонді, 96 грн. прибутку, 14,84 грн. втрат від знецінення коштів внаслідок інфляції, відповідні витрати з державного мита;

- на користь ОСОБА_2 –35 700,90 грн. частки в статутному фонді, 517,44 грн. прибутку, 79,99 грн. втрат від знецінення коштів внаслідок інфляції, відповідні витрати з державного мита;

- на користь ОСОБА_3 –18 400,50 грн. частки в статутному фонді, 266,56 грн. прибутку, 41,21 грн. втрат від знецінення коштів внаслідок інфляції, відповідні витрати з державного мита;

- на користь ОСОБА_4 –28 815,85 грн. частки в статутному фонді, 417,48 грн. прибутку, 64,54 грн. витрат від знецінення коштів внаслідок інфляції, відповідні витрати з державного мита.

В решті частини позову відмовлено.

Судове рішення мотивоване посиланням на норми ст. 148 Цивільного кодексу України, ст. 54 Закону України "Про господарські товариства", Постанови Кабінету Міністрів України від 25.05.1998р. №740 (740-98-п) та тим, що правовим наслідком виходу учасника є виникнення у товариства зобов'язань щодо здійснення з ним розрахунків у грошовій формі пропорційно належної йому частки у статутному фонді. Учасник товариства також має право на частку прибутку, отриманого товариством за відповідний рік. В частині відмови в позові судове рішення мотивоване тим, що позивачами неправильно визначено їх частки прибутку за 2004 рік, в цій частині позов задоволений відповідно до розрахунку, здійсненого судом.

За апеляційною скаргою СТОВ "Дружба народів" судове рішення переглянуте в апеляційному порядку і постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 20.01.2009 року (судді: Черткова І.В., Волков К.В., Гоголь Ю.М.) скасоване в частині стягнення на користь позивачів частини прибутку за 2004 рік та втрат від знецінення коштів внаслідок інфляції. В решті рішення залишене без змін.

В частині скасування постанова мотивована тим, що рішення про виплату прибутку за 2004 рік товариством – відповідачем не приймалось. В решті суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції.

Не погоджуючись з прийнятими у справі рішенням та постановою, СТОВ "Дружба народів" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову в позові повністю. Вимоги касаційної скарги мотивовані тим, що позивачі увійшли до складу товариства, внісши внесок у вигляді майнового паю, отже, при виході з товариства позивачі повинні були отримати майновий пай, а не грошові кошти; судами не перевірено належним чином розмір статутного капіталу товариства на час виходу позивачів, крім того позивачами пропущений строк позовної давності, про що зазначав відповідач у своїх пояснення у справі, що є підставою для відмови у позові відповідно до ч.4 ст. 267 Цивільного кодексу України. В частині відмови у позові щодо стягнення частини прибутку за 2004 рік постанова не оскаржується.

У відзиві на касаційну скаргу позивачі просять касаційну скаргу залишити без задоволення як безпідставну, а оскаржену постанову –без змін як законну та обґрунтовану.

Заслухавши в судовому засіданні пояснення представників сторін, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, судова колегія Вищого господарського суду вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Господарськими судами під час розгляду справи встановлено, що на підставі заяв від 03.03.2000 року ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 стали учасниками СТОВ "Дружба народів", внісши як внесок до статутного фонду товариства належні їм майнові паї КСП "Агрофірма – колгосп "Дружба народів".

20.05.2004 року позивачі –вищеназвані учасники товариства звернулись до СТОВ "Дружба народів" з нотаріально посвідченими заявами про вихід зі складу учасників товариства та просили виплатити у грошовій формі вартість належних їм часток у статутному фонді.

Рішенням зборів товариства, оформленого протоколом №7 від 31.07.2004 року, позивачів виключено зі складу товариства, однак у виділенні їх часток у грошовій формі відмовлено, натомість виділені їх частки в майні згідно з затвердженим переліком. Позивачі повторно звернулись до товариства з проханням здійснити розрахунки в грошовій формі, у відповідь товариство повідомило про готовність розрахуватись у майновій формі.

Статтею 148 Цивільного кодексу України встановлено, що учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право вийти з товариства, повідомивши товариство про свій вихід не пізніше ніж за три місяці до виходу, якщо інший строк не встановлений статутом. Учасник, який виходить із товариства з обмеженою відповідальністю, має право одержати вартість частини майна, пропорційну його частці у статутному капіталі товариства. За домовленістю між учасником та товариством виплата вартості частини майна товариства може бути замінена переданням майна в натурі.

За правилами статті 54 Закону України "Про господарські товариства" при виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному фонді. Виплата провадиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу. На вимогу учасника та за згодою товариства вклад може бути повернуто повністю або частково в натуральній формі.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, Статут товариства передбачає, що при виході учасника зі складу товариства йому видається майно в натуральній формі за вартістю, рівною його частці у статутному фонді товариства, а виплата у грошовій формі вартості частини майна, пропорційної їх часткам у статутному фонді, можлива лише за згодою учасника та більшості інших учасників. Саме наведеними положеннями статуту керувалося СТОВ "Дружба народів", пропонуючи позивачам отримати належні їм частки в майновій (натуральній) формі.

Проте, як правильно відзначили суди попередніх інстанцій, вищенаведені положення Статуту товариства суперечать приписам частини першої п. 7 Положення про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.05.1998 р. №740 (740-98-п) (далі – Положення), що було чинним на момент проведення державної реєстрації нової редакції статуту Товариства, відповідно до яких установчі документи не повинні містити положень, що суперечать законодавству.

З урахуванням встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи та норм законодавства, якими встановлено порядок виходу учасника з товариства та його право на отримання частки в грошовій формі, колегія вважає, що суди попередніх інстанцій прийшли до обґрунтованого висновку про необхідність задоволення позовних вимог стягнення з товариства на користь позивачів вартості їх часток у статутному фонді.

Разом з тим при визначенні розміру часток позивачів у статутному капіталі товариства суди попередніх інстанцій виходили з того, що на час виходу позивачів зі складу товариства розмір статутного фонду СТОВ "Дружба народів" становив 135 002 832,92 грн., пославшись на належно зареєстровані зміни до установчого договору, що затверджені протоколом №6 загальних зборів товариства від 21.06.2003 року ( а. с. 65, т.1).

Суди вважали, що частки позивачів складають:

- ОСОБА_1 –0,0120%, що в грошовій формі становить 6 623,46 грн.;

- ОСОБА_2 –0,0647%, що в грошовій формі становить 35 700,90 грн.;

- ОСОБА_3 - 0,033%, що в грошовій формі становить18 400,50 грн.;

- ОСОБА_4 –0,0522%, що в грошовій формі становить 28 815, 85 грн.

Однак зі змісту рішення зборів учасників товариства від 21.06.2003 року вбачається, що було прийнято лише рішення про створення статутного фонду товариства у названому розмірі за рахунок внесків учасників. Питання виконання цього рішення судами при вирішенні спору не з’ясовувалося, як і не з’ясовувалося питання щодо дійсного розміру статутного капіталу товариства на час виходу позивачів зі складу учасників товариства, хоча розмір статутного капіталу товариства давав можливість визначення часток позивачів у цьому капіталі.

Таким чином колегія приходить до висновку, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовані зазначені вище норми матеріального права щодо визначення сум належних учасникам при виході з товариства з обмеженою відповідальністю та не повно встановлені обставини, що мають суттєве значення для правильного вирішення справи, оскільки матеріали справи взагалі не містять відомостей щодо вартості майна товариства.

Касаційна ж інстанція відповідно до частини другої статті 111-7 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З огляду на наведене судові рішення у справі підлягають скасуванню, а справа має бути передана на новий розгляд до суду першої інстанції, під час якого необхідно встановити обставини, зазначені в цій постанові, дати їм та доводам сторін належну правову оцінку і вирішити спір відповідно до вимог закону.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11110, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України, -

Касаційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Дружба народів" задовольнити частково.

Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 20.01.2009 р. у справі №2-1/654-2008 та рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 30.09.2008 року у цій же справі скасувати, а справу передати до суду першої інстанції на новий розгляд.