Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

представники сторін в судове засідання не з'явилися

Рішенням господарського суду Харківської області від 18.03.2009 року (суддя –О.О. Мамалуй), що прийнято у справі № 27/165-08, позов відкритого акціонерного товариства "Кегичівське ремонтно-транспортне підприємство" (далі –Позивач, Підприємство) до товариства з обмеженою відповідальністю "Кегичівський агросервіс" (далі –Відповідач 1, Товариство) та до приватного підприємства "Полтавський ливарно-механічний завод" (далі - Відповідач 2, Завод) з участю третіх осіб –ОСОБА_1 та ОСОБА_2., про визнання недійсним договору та витребування майна задоволений частково: визнаний недійсним договір купівлі-продажу № 1 від 15.03.2005 року, укладений між Підприємством та Товариством; в решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, приватне підприємство "Полтавський ливарно-механічний завод" звернулося до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення господарського суду Харківської області від 18.03.2009 року та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити внаслідок пропуску строку позовної давності.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 09.06.2008 року (головуючий суддя –О.А. Істоміна, судді: Я.О. Білоусова, О.А. Пуль) апеляційну скаргу залишено без задоволення, а рішення господарського суду Харківської області від 18.03.2009 року –без змін.

Не погоджуючись з прийнятою постановою суду апеляційної інстанції, приватне підприємство "Полтавський ливарно-механічний завод" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 18.03.2009 року, постанову Харківського апеляційного господарського суду від 09.06.2008 року та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Касаційна скарга мотивована порушенням судом апеляційної інстанції норм матеріального права, зокрема, ст.ст. 17, 25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст.ст. 215, 258, 261, 267 Цивільного кодексу України, а також норм процесуального права.

Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що Позивач одночасно пред'явив вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу спірного майна № 1 від 15.03.2005 року, який був укладений між Підприємством та Товариством, а вимоги про повернення проданого за цим договором майна були пред'явлені до другого відповідача –Заводу, який не є стороною спірного договору купівлі-продажу. Задовольняючі позовні вимоги про визнання недійсною спірною угоди, суд першої інстанції також зазначив, що Відповідачем 2 спірне майно було набуте за іншим договором, про визнання недійсним якого Підприємство не зверталося, у зв'язку з чим вимоги до Заводу про повернення Позивачу спірного майна не підлягають задоволенню. Ці висновки були підтримані та визнані правомірними судом апеляційної інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови.

Заперечуючи вказані висновки судів першої та апеляційної інстанцій, заявник касаційної скарги зазначив, зокрема, про заявлення в одній позовній заяві несумісних для розгляду позовних вимог, а також про відсутність у ліквідатора Позивача права звертатися із заявленими у справі позовними вимогами тощо.

Розглядаючи касаційну скаргу, суд касаційної інстанції вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

Зазначивши в рішенні про те, що договір, на підставі якого спірне майно було придбане Заводом, не був визначений предметом спору у справі, а визнання спірного договору купівлі-продажу між Позивачем та Відповідачем 1 "не може бути підставою для витребування майна, що було його предметом, у Відповідача 2", суд першої інстанції зробив висновок, який підтримав суд апеляційної інстанції, про відмову за цих підстав у задоволенні позовних вимог. Тобто, не зазначивши про це в тексті оскаржуваних судових рішень, суди попередніх інстанцій фактично дійшли висновку про різні підстави заявлених позовних вимог щодо визнання угоди недійсною та щодо витребування майна, а також про відповідну неможливість розгляду по суті вимог щодо законності (незаконності) придбання Заводом спірного майна та підстав для його повернення Підприємству разом із вимогами про визнання недійсним договору, укладеного, між Позивачем та Відповідачем 1.

Між тим, зробивши такий висновок судами попередніх інстанцій були порушені процесуальні норми, оскільки відповідно до норм ГПК України (1798-12) неможливість розгляду по суті заявлених вимог не має своїм наслідком рішення про відмову у задоволенні таких вимог.

Так, згідно положень п. 5 ст. 63 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо порушено правила об'єднання вимог або об'єднано в одній позовній заяві кілька вимог до одного чи кількох відповідачів і сумісний розгляд цих вимог перешкоджатиме з'ясуванню прав і взаємовідносин сторін чи суттєво утруднить вирішення спору.

Визначена норма тлумачиться в рекомендаціях Вищого арбітражного суду України, викладених в листі від 31.01.2001 року № 01-8/98 (v8_98800-01) , згідно яких "з огляду на те, що вимоги, пов'язані із віндикацією і з визнанням угод недійсними з різних правових підстав і тягнуть за собою різні правові наслідки, об'єднання названих вимог в одній позовній заяві може суттєво утруднити вирішення спору. У разі такого об'єднання позовна заява підлягає поверненню без розгляду згідно з пунктом 5 статті 63 АПК".

У разі ж помилкового порушення провадження у справі за позовною заявою, в якій об'єднано кілька вимог і їх сумісних розгляд перешкоджатиме з'ясуванню прав і взаємовідносин сторін чи суттєво утруднить вирішення спору, господарський суд має застосувати положення п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України та припинити провадження у справі.

Крім цього, колегія суддів звертає увагу на нормативний порядок подання заяв про визнання угоди недійсною ліквідатором підприємства, яке визнано банкрутом згідно положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) . Так, відповідно до ч. 1 ст. 25 вказаного закону до повноважень ліквідатора банкрута відноситься, зокрема, подання до господарського суду заяви про визнання недійсними угод боржника з підстав, передбачених частиною десятою статті 17 цього Закону . В свою чергу, частиною 10 ст. 17 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" встановлено, що керуючий санацією в тримісячний строк з дня прийняття рішення про санацію має право відмовитися від виконання договорів боржника, укладених до порушення провадження у справі про банкрутство, не виконаних повністю або частково, якщо:

- виконання договору завдає збитків боржнику;

- договір є довгостроковим (понад один рік) або розрахованим на одержання позитивних результатів для боржника в довгостроковій перспективі, крім випадків випуску продукції з технологічним циклом, більшим за строки санації боржника;

- виконання договору створює умови, що перешкоджають відновленню платоспроможності боржника.

Між тим, як було зазначено в оскаржуваних судових рішеннях, обґрунтуванням заявлених позовних вимог було те, що спірний договір був укладений та підписаний від імені Позивача неуповноваженою на те особою та на тій самій підставі визнаний судом недійсним. Жодних підстав для звернення із позовною заявою, заявлення вимог про визнання спірної угоди купівлі-продажу недійсною та задоволення господарським судом таких вимог, визначених нормами ч. 10 ст. 17 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", в оскаржуваних судових рішеннях не наведено. З цього випливає, що ліквідатор Підприємства, звертаючись із позовними вимогами у даній справі за інших підстав, ніж визначені положеннями ч. 1 ст. 25 та ч. 10 ст. 17 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", діяв поза межами своїх повноважень, визначених спеціальним законом про банкрутство та не мав право звертатися із вимогами про визнання недійсною угоди, укладеної боржником –Підприємством, на інших підставах, ніж передбачені згаданими вище нормами ч. 10 ст. 17 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

На підставі вищевикладеного та виходячи із системного аналізу норм ГПК України (1798-12) , суд касаційної інстанції дійшов висновку, що оскаржувані судові рішення прийняті з порушенням норм господарського процесуального права, а спір по заявлених ліквідатором від імені Підприємства позовних вимогах до Товариства та Заводу про визнання недійсною угоди та витребування майна, що об'єднані в одній заяві, за визначених в такій заяві підставах, не підлягає вирішенню в господарських судах України, у зв'язку з чим провадження у справі підлягає припиненню відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, згідно положень якого господарський суд припиняє провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.

За таких обставин справи прийняті у справі рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції підлягають скасуванню, як такі, що не відповідають вимогам чинного законодавства, а провадження у справі підлягає припиненню. Дійшовши такого висновку, суд касаційної інстанції вважає, що касаційні вимоги Відповідача 2 про прийняття нового рішення та відмови у задоволенні позовних вимог задоволенню не підлягають.

З урахуванням викладеного та керуючись нормами ст.ст. 17, 25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та ст. 63, п. 1 ст. 80, ст.ст. 1115, 1117, 1119 –11111 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України, -

1. Касаційну скаргу приватного підприємства "Полтавський ливарно-механічний завод" задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду Харківської області від 18.03.2009 р. та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 09.06.2009 р. у справі № 27/165-08 скасувати.

3. Провадження у справі припинити.