Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:

Головуючого судді Кузьменка М.В.,

суддів Грека Б.М.,

Палій В.М.,

розглянувши касаційну скаргу Державного підприємства "Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів" на рішення господарського суду Харківської області від 10.03.2009р. та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 26.05.2009р.

у справі №49/226-08 господарського суду Харківської області

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю

"Промгаз"

до відповідача Державного підприємства "Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів"

про стягнення 74 000,99грн.

за участю представників:

ТОВ "Промгаз" –Грунтенко Ю.В.;

ДП "Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів" –не з’явилися

Товариство з обмеженою відповідальністю "Промгаз" звернулося до господарського суду Харківської області з позовом та просило суд стягнути з відповідача –Державного підприємства "Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів" 74 000,99грн., у т.ч. 69 818,57грн. основної заборгованості, 2 662,67грн. пені, 1 186,92грн. збитків від інфляції, 332,83грн. процентів.

В обґрунтування заявлених вимог, позивач посилається на порушення відповідачем взятих на себе зобов’язань з оплати поставленого у період з квітня по вересень 2008р. природного газу у строк, встановлений договором №673 від 30.04.2008р. (т.1 а.с.2-5).

Уточнюючи заявлені позовні вимоги, позивач просив стягнути з відповідача 73 992,81грн., у т.ч. 69 818,57грн. основної заборгованості, 2655,40грн. пені, 1 186,92грн. збитків від інфляції, 331,92грн. річних (т.1 а.с.88-89).

Відповідач у справі – ДП "Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів" у відзиві на позов заявлені вимоги відхиляє, посилаючись на те, що ним не отримано акта прийому-передачі природного газу за липень 2008р. до 05.10.2008р. на підставі договору №248/08 від 21.03.2008р. (т.1 а.с.56-57,99-100).

Рішенням господарського суду Харківської області від 10.03.2009р. позов задоволено. Відповідно до рішення суду з ДП "Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів" на користь ТОВ "Промгаз" стягнуто 69 818,57грн. основної заборгованості, 2 655,40грн. пені, 1 186,92грн. збитків від інфляції, 331,92грн. процентів (т.1 а.с.140-144).

Задовольняючи заявлені позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що:

- відповідач не виконав взяті на себе зобов’язання за умовами договору щодо сплати поставленого природного газу в установлений таким договором строк;

- заборгованість за поставлений природний газ у період з квітня по вересень 2008р. становить 69 818,57грн.;

- як особа, що допустила порушення грошового зобов’язання, відповідач має сплатити суму боргу з урахуванням інфляції та процентів відповідно до ст. 625 ЦК України;

- договором встановлена відповідальність за порушення зобов’язань з оплати природного газу у вигляді пені.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 26.05.2009р. рішення господарського суду Харківської області від 10.03.2009р. залишено без змін (т.2 а.с.31-34).

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, ДП "Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою та просить їх скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Вимоги касаційної скарги мотивовані порушенням норм матеріального та процесуального права судами (т.2 а.с.75-78).

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оспорюваних судових актів, знаходить касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Під час вирішення спору по суті та перегляді прийнятого рішення в апеляційному порядку, судами першої та апеляційної інстанції встановлені наступні обставини.

21.03.2008р. між сторонами у справі –ТОВ "Промгаз Україна" та ДП "Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів" укладено договір №248/08 на постачання природного газу, у який у подальшому вносились зміни додатковими угодами.

За умовами зазначеного договору, ТОВ "Промгаз України" взяло на себе зобов’язання передати, а відповідач –ДП "Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів" –прийняти та оплати газ на умовах, визначених договором.

Укладений сторонами договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов’язань, а саме майново-господарських зобов’язань.

Так, ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України (436-15) , в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Однією з підстав виникнення господарського зобов’язання, згідно ст. 174 ГК України, є господарський договір.

При цьому, відповідно до ч.1 ст. 175 ГК України, майново-господарські зобов’язання, які є одним із видів господарських зобов’язань, - це цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Предметом спору у даній справі є обов’язок відповідача оплатити природний газ, поставлений відповідно до умов вказаного договору у період з квітня по вересень 2008р., а також застосування до нього відповідальності, встановленої чинним законодавством та умовами договору.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України (436-15) , що визначено ст. 175 ГК України.

Згідно до п.1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України (436-15) .

Так, в силу ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України (435-15) , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Вирішуючи спір у справі, суди встановили, що позивачем, на виконання умов зазначеного договору, у спірний період передано відповідачу природний газ, загальною вартістю 1 076 307,17грн.

При цьому, посилання скаржника на те, що у квітні 2008р. поставка природного газу йому здійснювалась також і ЗАТ "Укргазенерго", яке у вказаному місяці поставило 207,312тис.м3 і сукупність обсягу поставленого газу позивачем та цією особою дорівнює сумі, яка більша ніж сума обсягу протранспортовано природного газу у цьому місяці не заслуговують на увагу.

Так, вказаний обсяг природного газу, поставлений у квітні 2008р. встановлений судами, зокрема, на підставі акта прийому-передачі, який підписаний відповідачем без зауважень; реєстру фактично протранспортованих обсягів природного газу газовими мережами ВАТ "Харківгаз" підприємствам, що уклали договори з ТОВ "Промгаз України" за квітень 2008р., який підписано позивачем та ВАТ "Харківгаз".

Умовами укладеного договору сторонами визначено, що: фактична кількість поставленого природного газу визначається згідно щомісячних актів прийому-передачі природного газу між постачальником та покупцем, складених згідно реєстру фактичного споживання природного газу споживачами, узгодженого з газотранспортною організацією (п.2.3.4 договору); загальна вартість природного газу, що постачається за договором, визначається на підставі щомісячних актів приймання-передачі (п.5.4 договору).

Отже, сторонами у договорі узгоджено порядок визначення обсягу та вартості спожитого природного газу та встановлено, якими документами він підтверджується.

Зазначені докази оцінені судами у сукупності з іншими, зібраними у справі доказами відповідно до ст. 43 ГПК України.

За умовами договору відповідач мав оплатити поставлений природний газ у наступному порядку: 50% вартості заявленого місячного обсягу природного газу до 25 числа місяця, що передує місяцю поставки газу; 50% вартості заявленого місячного обсягу природного газу до 15 числа місяця поставки газу. При цьому, кінцевий розрахунок проводиться не пізніше 05 числа місяця, наступного за місяцем поставки природного газу на підставі акта приймання-передачі природного газу (п.6.1 договору),

Як встановлено судами, зобов’язання з оплати природного газу, строк виконання яких, встановлений договором, настав, відповідачем виконані лише частково; заборгованість за поставлений у спірному періоді природний газ становила 69 818,57грн.

Посилання скаржника у касаційній скарзі на те, що строк виконання зобов’язань з оплати природного газу, поставленого у липні 2008р., не настав, враховуючи отримання ним акта прийому-передачі природного газу у такому місяці лише 29.12.2008р., необґрунтовані.

Так, під час вирішення спору у даній справі судом першої інстанції встановлено, що у акті за липень помилково зазначено номер та дату іншого договору, у зв’язку з чим відповідачу позивачем 23.12.2008р. направлено виправлений акт для погодження. При цьому, акт за липень, у якому допущено помилку, підписаний, що встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, 31.07.2008р. Таким чином, є необґрунтованими твердження відповідача про неможливість виконання ним зобов’язань з оплати поставленого у липні природного газу та застосування ст. 616 ЦК України, враховуючи, що обсяг природного газу, визначений у такому акті, не змінювався.

За таких обставин, є правильним висновок суду першої інстанції, який підтриманий апеляційною інстанцією, щодо обґрунтованості заявлених вимог в частині стягнення з відповідача 69 818,57грн. основної заборгованості.

Також, колегія суддів погоджується з правильністю висновків судів щодо мотивованості заявлених вимог в частині стягнення збитків від інфляції та трьох процентів річних.

Так, відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи встановлення факту прострочення грошового зобов’язання відповідачем, суди дійшли правильного висновку щодо задоволення вимог про стягнення процентів та збитків від інфляції.

Також касаційна інстанція погоджується з висновками судів щодо обґрунтованості вимог в частині стягнення пені за порушення строків виконання зобов’язання з оплати поставленого природного газу з наступних підстав.

В силу ст. 216, ч.1 ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання. Одним з видів господарських санкцій, згідно ч.2 ст. 217 ГК України, є штрафні санкції, до яких віднесені штраф і пеня (ч.1 ст. 230 ГК України).

Відповідно до ч.4 ст. 231 ЦК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються у розмірі, передбаченому договором.

Договором передбачена відповідальність у вигляді пені у разі несплати або несвоєчасної сплати за спожитий газ у строки, визначені п.6.1 договору, у розмірі 0,1% від суми заборгованості за кожен день прострочення, однак, не більше подвійної облікової ставки НБУ (п.7.2 договору).

Розмір пені, встановлений сторонами у договорі не перевищує максимальний розмір пені, визначений ст. 343 ГК України та ст.3 Закону України "Про відповідальність за порушення грошових зобов’язань".

За таких обставин, суди дійшли правильного висновку про обґрунтованість заявлених вимог в частині стягнення пені з 06.10. 2008р. по 02.12.2008р.

Посилання скаржника у поданій касаційній скарзі на прийняття судом рішення у даній справі, яке стосується прав та обов’язків ЗАТ "Укргаз-енерго", яке до участі у справі не залучалось, безпідставні.

Як вбачається з оскаржуваного рішення воно не стосується прав та обов’язків вказаної особи, оскільки, приймаючи такий судовий акт, суд не визначався щодо наявності чи відсутності будь-яких прав та обов’язків вказаної особи.

З урахуванням наведеного підстав для зміни чи скасування прийнятих у справі судових актів не має.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9- 111-11 ГПК України, колегія суддів

постанову Харківського апеляційного господарського суду від 26.05.2009р. у справі №49/226-08 господарського суду Харківської області залишити без змін, а касаційну скаргу Державного підприємства "Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів" –без задоволення.