Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П.–головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Губенко Н.М.

розглянув касаційну скаргу суб’єкта підприємницької діяльності –фізичної особи ОСОБА_1, с. Стрілкове Генічеського району Херсонської області (далі –СПД ОСОБА_1)

на постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 23.04.2009

зі справи № 14/330-08

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Залізничник", м. Херсон (далі –ТОВ "Залізничник")

до СПД ОСОБА_1

про стягнення 29 617,02 грн.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

ТОВ "Залізничник" звернулося до господарського суду Херсонської області з позовом (з урахуванням його подальшого уточнення) про стягнення з СПД ОСОБА_1 21 220 грн. основного боргу, 1 909, 8 грн. пені, 5 793, 06 грн. інфляційних втрат та 3 % річних в сумі 694, 16 грн., а всього 29 614, 02 грн.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 19.02.2009 (суддя Гридасов Ю.В) у задоволенні позову відмовлено. Рішення суду мотивовано відсутністю у відповідача грошового зобов’язання за спірним договором.

Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 23.04.2009 (колегія суддів у складі: суддя Кричмаржевський В.А. – головуючий, судді Хуторний В.М., Шевченко Т.М.), позов задоволено частково: стягнуто з СПД ОСОБА_1 на користь ТОВ "Залізничник" попередню оплату в сумі 21 220 грн., 3 % річних в сумі 649, 16 грн.; 5 793, 06 грн. інфляційних втрат. Дану постанову з посиланням на статті 693 та 538 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України (435-15) ) обґрунтовано обов’язком відповідача повернути суму попередньої плати за непоставлений товар з урахуванням процентів за користування чужими грошовими коштами та втрат від інфляції і відсутністю підстав для стягнення пені.

СПД ОСОБА_1 звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову апеляційного господарського суду скасувати, а рішення місцевого господарського суду залишити в силі, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права. Зокрема, скаржник зазначає, що у справі відсутні докази перерахування позивачем на рахунок відповідача заявленої до стягнення суми попередньої оплати.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Сторони відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК України (1798-12) ) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги. Представники сторін у судове засідання не з'явилися.

Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями фактичних обставин справи правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Господарськими судами у справі встановлено, що:

- 11.05.2006 ТОВ "Залізничник" (покупець) та СПД ОСОБА_1 (продавець) уклали договір купівлі-продажу (далі - Договір), за умовами якого

продавець зобов’язується передати покупцеві 1 300 кг олії полині, а покупець зобов’язується прийняти цей товар і сплатити за нього 156 000 грн.;

- підпунктом 3.1 пункту 3 Договору передбачено стовідсоткову попередню оплату протягом двох днів від дати підписання Договору;

- за змістом підпункту 3.2 пункту 3 Договору за користування продавцем сумою попередньої оплати з установленого Договором моменту передачі товару і до фактичної його передачі або до повернення цієї суми нараховуються проценти в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України;

- у підпункті 4.1 пункту 4 Договору зазначено, що продавець зобов’язаний передати товар протягом 30 днів з моменту укладання Договору;

- за прострочення виконання зобов’язання щодо передачі товару встановлено пеню в розмірі 5 % від суми невиконаного зобов’язання за кожен день прострочення (підпункт 6.2.2 пункту 6 Договору);

- на підставі рахунку №60 від 11.05.2006 ТОВ "Залізничник" здійснило попередню оплату товару в сумі 132 000 грн., проте СПД ОСОБА_1 товар на виконання Договору не передав, але повернув частину зазначеної суми;

- згідно зі складеним позивачем актом звірки взаємних розрахунків сторін заборгованість відповідача складає 21 220 грн., які позивач просить суд стягнути з урахуванням 3 % річних та інфляційних втрат, а також просить стягнути пеню у зв’язку з простроченням СПД ОСОБА_1 виконання договірного зобов’язання.

Причиною даного спору є питання щодо наявності правових підстав для стягнення з відповідача заявлених позивачем сум.

Відповідно до припису частин другої та третьої статті 693 ЦК України:

якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати ;

на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов’язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

У частині другій статті 536 ЦК України зазначено, що розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

З наведеного змісту частини другої статті 693 ЦК України вбачається, що передбачене цією нормою право покупця в односторонньому порядку відмовитися від виконання продавцем договірного зобов’язання та вимагати повернення попередньо сплаченої грошової суми випливає з самого лише факту порушення продавцем встановленого договором строку передачі товару. Підстави такого порушення на зазначене право покупця не впливають, оскільки за своїм змістом попередня оплата товару є комерційним кредитуванням покупця, а згідно з частиною другої статті 1057 ЦК України до комерційного кредиту (та відповідно й до зобов’язань, пов’язаних з поверненням попередньої оплати) застосовуються лише спеціальні норми параграфу 2 глави 71 ЦК України (435-15) , якщо інше не встановлено положеннями про договір, з якого виникло відповідне зобов’язання (тобто спеціальними нормами окремих видів договорів), і не суперечить суті такого зобов’язання, зокрема, не застосовуються загальні норми ЦК України (435-15) щодо правових наслідків порушення зобов’язань та відповідальності за порушення зобов’язань, якщо це прямо не передбачено відповідною спеціальною нормою.

Згідно з частиною першою статті 693 ЦК України (що регулює положення про договір купівлі-продажу, з якого виникло зобов’язання комерційного кредитування –попередньої оплати товару) якщо договором встановлений обов’язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов’язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

Частиною третьою статті 538 ЦК України встановлено, що в разі невиконання однією зі сторін у зобов’язанні свого обов’язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов’язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов’язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.

Оскільки згаданим приписом частини першої статті 693 ЦК України передбачено відповідальність покупця у зв’язку з невиконанням обов’язку щодо попередньої оплати товару, право продавця зупинити виконання договору на підставі частини третьої статті 538 ЦК України виникає лише в частині невиконаного покупцем зобов’язання щодо попередньої оплати.

З огляду на викладене апеляційний господарський суд правильно застосував норми матеріального права, які регулюють спірні відносини сторін, та дійшов обґрунтованого висновку про те, що прострочення ТОВ "Залізничник" виконання зобов’язання щодо стовідсоткової попередньої оплати товару СПД ОСОБА_1 не звільняє останнього від обов’язку повернути суму перерахованої попередньої плати у зв’язку з непоставкою товару (порушенням строку передачі товару) з урахуванням процентів та втрат від інфляції; водночас таке прострочення покупця звільняє продавця від обов’язку сплатити пеню за прострочення виконання його зобов’язання.

За таких обставин підстави для скасування законної та обґрунтованої постанови апеляційного господарського суду відсутні.

Керуючись статтями 1117, 1119 –11111 ГПК України (1798-12) , Вищий господарський суд України

Постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 23.04.2009 зі справи № 14/330-08 залишити без змін, а касаційну скаргу суб’єкта підприємницької діяльності –фізичної особи ОСОБА_1 –без задоволення.