15/314-07-8194 Про зобов'язання знести будівлю - магазин, що є самочинним будівництвом, оскільки проводиться на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, та відновлення становища, що існувало до будівництва зазначеної будівлі - 22.09.2009 Прийняття

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ломан Інвест Групп" звернулося до господарського суду Одеської області з позовом до Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 і просило суд зобов'язати останнього знести будівлю, розташовану між будинком АДРЕСА_1 в м.Одесі, та відновити становище, що існувало до будівництва зазначеної будівлі.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що вказана будівля (магазин) є самочинним будівництвом, оскільки проводиться на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, без належного дозволу та належно затвердженого проекту, а також з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Відповідач, заперечуючи заявлений позов, посилається на те, що ніякого самочинного будівництва ним не проводилось та стверджує, що придбав як фізична особа у власність нежитлове приміщення АДРЕСА_1 в м.Одесі на підставі договору купівлі-продажу від 12.06.2007р., яке не використовується у підприємницькій діяльності.

Рішенням господарського суду Одеської області від 21.03.2008р. (суддя Петров В.С.) у задоволенні позову відмовлено з мотивів безпідставності позовних вимог, оскільки відповідач на законних підставах набув право власності на нежитлове приміщення (магазин) загальною площею 129,1 кв.м., яке знаходиться за адресою: м.Одеса, АДРЕСА_1.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, заступник прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Одеської міської ради вніс до Вищого господарського суду України касаційне подання, в якому просить суд скасувати рішення суду як таке, що ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційного подання, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваного судового акта, знаходить касаційне подання таким, що не підлягає задоволенню з таких підстав.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач стверджує про самочинне будівництво відповідачем нерухомого майна (магазину) без належних дозвільних та проектних документів, а тому просить суд зобов'язати останнього знести цю будівлю.

Відповідно до ч.1 ст. 376 ЦК України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотним порушенням будівельних норм і правил.

Частиною 7 названої статті передбачено, що у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил, суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.

Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов'язана відшкодувати витрати, пов'язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.

Таким чином, обставинами, з якими законодавець пов'язує можливість знесення самочинного будівництва, є факт існування у відповідача проекту зведеної будівлі, наявність відхилення від цього проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, чи істотного порушення будівельних норм і правил.

Окрім того, правовий аналіз наведеної норми свідчить, що орган державної влади або орган місцевого самоврядування, у разі виявлення підстав, передбачених у частинах 1, 7 ст. 376 ЦК України, може звернутися до суду про зобов'язання особи, яка здійснила будівництво, провести відповідну перебудову і лише у разі, коли проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво.

Між тим, позивачем у даному спорі не є орган державної влади, чи орган місцевого самоврядування.

Заступник прокурора Одеської області вніс касаційне подання у даній справі, де позивачем не є відповідний орган, який наділений правом звернення до суду з даним позовом.

Окрім того, розглядаючи даний спір по суті заявлених вимог, суд першої інстанції, використавши свої процесуальні права у повному обсязі шляхом надіслання відповідних запитів до ДПІ, БТІ, Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю, встановив таке.

У 1999 році квартира АДРЕСА_1 у м.Одесі належала на праві власності громадянці ОСОБА_2, за заявою якої розпорядженням Центральної районної адміністрації виконкому Одеської міської ради №151 від 18.02.2000р. затверджено проект реконструкції квартири АДРЕСА_1 (а.с.76-77).

10.03.2000р. Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю м.Одеси було видано гр.ОСОБА_2 дозвіл на виконання будівельних робіт №60 (а.с.74), яким надано дозвіл на реконструкцію АДРЕСА_1 з улаштуванням входу по АДРЕСА_1, відповідно до проектної документації, затвердженої та зареєстрованої Управлінням архітектури та містобудування виконкому Одеської міської ради за №996/99 від 04.01.2000р. (а.с.75).

20.12.2004р. між гр.ОСОБА_2 та ТОВ "Італія-Стиль" укладено договір купівлі-продажу, відповідно до якого товариство набуло право власності на АДРЕСА_1.

Рішенням господарського суду Одеської області від 23.09.2006р. у справі №1/331-06-8601, яке набрало законної сили, за ТОВ "Італія-Стиль" визнано право власності на нежиле приміщення (магазин), загальною площею 129,1 кв.м, розташоване по АДРЕСА_1 у м.Одесі (а.с.79).

При цьому, судом першої інстанції в межах названої справи було встановлено, що на підставі виданих громадянці ОСОБА_2 дозвільних документів, новий власник - ТОВ "Італія-Стиль" здійснило реконструкцію зазначеного приміщення та в установленому порядку отримало технічний висновок про стан і можливість експлуатації реконструкції нежилого приміщення під салон-магазин. Також цим рішенням було встановлено, що згідно виготовленого 03.08.2006р. КП "Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості" технічного паспорту жилі та підсобні приміщення реконструйованого об'єкту розміщені на першому поверсі одноповерхового будинку і являють собою окреме приміщення загальною площею 129,1 кв.м., у т.ч.117,9 кв.м. - основне приміщення та 11,2 кв.м. –підсобні.

У подальшому ТОВ "Італія-Стиль" відчужило вказане нежитлове приміщення (магазин) громадянину ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу від 27.02.2007р. (а.с.80).

На підставі вказаного договору КП "Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості" виготовило Сердюку Д.І. технічний паспорт станом на 14.03.2007р. на нежиле приміщення (магазин) (а.с.98-103).

У свою чергу, гр.ОСОБА_3. відчужив вказаний магазин ОСОБА_1 (відповідачу) на підставі договору купівлі-продажу від 12.06.2007р. (а.с.55-56).

КП "Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості" станом на 30.04.2007р. на вказаний магазин виготовлено технічний паспорт на підставі договору купівлі-продажу, де власником вказано ОСОБА_1. (а.с.104-105).

Отже, як вірно встановлено судом, позивач набув право власності у передбачений законом спосіб на вже реконструйоване нежитлове приміщення (магазин). При цьому, дозвіл на таку реконструкцію було надано відповідними органами попередньому власнику цього нерухомого майна –ОСОБА_2 (а.с.74-76), а фактично реконструкцію приміщення здійснено ТОВ "Італія-Стиль", як встановлено судом в іншій справі №1/331-06-8601.

Наведене спростовує доводи касаційного подання відносно того, що відповідач збудував нежитлове приміщення (магазин) за адресою: АДРЕСА_1 в м.Одесі, без належним чином затвердженого проекту, без отримання належним чином оформленого дозволу на виконання будівельних робіт з реконструкції.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини були встановлені судом першої інстанції на підставі всебічного, повного і об’єктивного дослідження поданих сторонами доказів, а також доказів, витребуваних судом в інших установах, висновки суду відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 –11111 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , колегія суддів

Касаційне подання заступника прокурора Одеської області залишити без задоволення, а рішення господарського суду Одеської області від 21.03.2008р. у справі №15/314-07-8194 - без змін.