Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Державна екологічна інспекція в Хмельницькій області звернулась до Господарського суду Хмельницької області з позовом до Міського комунального підприємства "Хмельницькводоканал" про стягнення 64 583 грн.

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 06.08.2008 року по справі № 14/18/1161 (суддя Гладюк Ю. В.) в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 23.04.2009 року по справі № 14/18/1161 (головуючий суддя Іоннікова І. А., судді Веденяпін О. А., Черпак Ю. К.) апеляційну скаргу Державної екологічної інспекції в Хмельницькій області задоволено, рішення Господарського суду Хмельницької області від 06.08.2008 року по справі № 14/18/1161 скасовано та прийнято нове рішення, яким позов задоволено: вирішено стягнути з Міського комунального підприємства "Хмельницькводоканал" на користь держави в особі Державної екологічної інспекції в Хмельницькій області 64 583,00 грн. шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, в дохід державного бюджету 645,83 грн. держмита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Міське комунальне підприємство "Хмельницькводоканал" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою на постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 23.04.2009 року, в якій стверджує про порушення судом норм матеріального та процесуального права, Національного стандарту України відбирання проб (частина 10 настанови щодо відбирання проб стічних вод ISO 5667-10:1992, IDT) ДСТУ ISO 5667-10:2005, п. п. 8, 5.1.3 Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, ст. 43 ГПК України, у зв'язку з чим просить скасувати оскаржену постанову та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Відзив на касаційну скаргу не надходив, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Відводів складу суду не заявлено.

Представники відповідача в судове засідання касаційної інстанції не з'явились, хоча про дату, час та місце розгляду скарги повідомлені заздалегідь належним чином.

Враховуючи особливості розгляду справи в касаційній інстанції, передбачені ст. ст. 111-5, 111-7 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами без участі представників відповідача.

За згодою представника позивача в судовому засіданні 22.09.2009 року оголошені вступна та резолютивна частини постанови Вищого господарського суду України.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні у даній справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог статей 108, 111-7 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України переглядає за касаційною скаргою (поданням) рішення місцевих господарських судів та постанови апеляційних господарських судів та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Підставою для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального права.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, Господарський суд Хмельницької області виходив з того, що позивач не дотримувався порядку відбору проб води, тобто відбирав проби не через визначені нормативами інтервали часу та не в межах максимально допустимого річного строку, що призвело до необґрунтованого завищення розміру шкоди.

Колегія суддів погоджується з висновком апеляційного суду, що суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку, виходячи наступного.

Відповідно до підпункту 9 п. 5 Положення про Державну екологічну інспекцію в областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 19.12.2006р. № 548 (z0119-07) , із змінами і доповненнями, внесеними наказами Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 12.11.2007р. № 568 (z1313-07) , від 12.05.2008р. № 242 (z0661-08) , інспекція має право подавати позови про відшкодування втрат і збитків, завданих внаслідок порушення вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 110 Водного Кодексу України передбачено, що відповідальність за порушення водного законодавства несуть особи, винні у забрудненні та засміченні вод.

Відповідно ч. 1 ст. 111 Водного Кодексу України підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземні юридичні та фізичні особи без громадянства зобов'язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень водного законодавства України.

В обґрунтування касаційної скарги заявник стверджує про правомірність застосування місцевим судом ч. 3 п. 5.2.2. та ч. 7 п. 5.2.3. Національного стандарту України відбирання проб (частина 10 настанови щодо відбирання проб стічних вод ISO 5667-10:1992, IDT) ДСТУ ISO 5667-10:2005, в якому передбачено, що аналізи води треба ґрунтувати на пробах, відібраних через визначені інтервали часу (тобто за контрольний період).

Колегія суддів відхиляє дане посилання, оскільки суд апеляційної інстанції вірно зазначив, що у даному стандарті порядок відбирання носить рекомендаційний характер, як і строк відбирання проб. Даний стандарт не містить як нормативного обмеження періодів відбирання проб води, так і нормативно не обмежує період контролювання.

Місцевий господарський суд дійшов висновку, що державна екологічна інспекція у Хмельницькій області не дотримувалась порядку відбору проб води, тобто не відбирала проби через визначені інтервали часу та в межах максимально допустимого річного строку.

Суд апеляційної інстанції встановив, що Державною екологічною інспекцією в Хмельницькій області під час відбору проб застосовувався Керівний нормативний документ (КНД) 211.1.0.009-94 Гідросфера. Відбір проб для визначення складу і властивостей стічних та технологічних вод, затверджений 28.12.1994р., який набрав чинності 01.07.1995 року.

Відповідно до ч. 2 КНД 211.1.0.009-94 Гідросфера положення цього керівного нормативного документу розповсюджуються на відбір проб стічних та технологічних вод, що підлягають державному та відомчому контролю.

Підпунктом 3.2 КНД 211.1.0.009-94 Гідросфера передбачено, що систематичний відбір проб з метою контролю скидів стічних вод проводиться водокористувачем. Вибірковий або контрольний відбір проб застосовують для забезпечення контролю діяльності водокористувачів. Такий відбір проб здійснюють підрозділи аналітичного контролю органів Мінекобезпеки України на місцях.

Згідно з п. 6 КНД 211.1.0.009-94 Гідросфера час та частоту відбору проб встановлюють з метою контролю, з урахуванням особливостей об'єктів контролю, на основі наявних або спеціально одержаних даних щодо неоднорідності складу та властивостей вод об'єкту контролю. Відбір проб водокористувачем повинен здійснюватись з частотою, що дозволяє контролювати неоднорідність складу або властивостей вод у прийнятих межах з прийнятою ймовірністю. Частоту відбору зменшують до одного разу за період контролю, якщо значення показників складу та властивостей вод у заданому місці відбору стабільні за часом та не виходять за встановлені або нормативні значення припустимих розбіжностей величин показників. Якщо значення показника або групи показників вийшли за межі встановлених припустимих розходжень, для з'ясування причин розходжень частоту відбору підвищують. У період очікуваних або наявних змін складу і властивостей вод об'єкту контролю, що сталися у результаті аварії, повені, ремонту і. т. п.; проби відбирають у 2-3 рази частіше ніж звичайно, з відповідним коригуванням частоти відбору, після стабілізації значень показників, що контролюються. Час та частоту відбору проб у місцях систематичного відбору періодично коригують з урахуванням одержаних результатів а також даних щодо можливих або наявних змін у об'єктах контролю.

Нарахування збитків, заподіяних державі внаслідок скиду зворотних вод в р. П. Буг, здійснювалось відповідно до Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої постановою Міністерства охорони навколишнього середовища та ядерної безпеки України від 18.05.1995 року № 37 (z0162-95) , із змінами і доповненнями, внесеними наказами Міністерства охорони навколишнього середовища та ядерної безпеки України від 26.10.1995 року № 116 (z0477-95) , від 30.01.1996 року № 8 (z0043-96) , наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 31.01.2002 року № 48 (z0155-02) .

Згідно з п. 4.8, п.п. 5.1.3. п. 5 Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів (z0162-95) період з моменту, підтвердженого протоколом, актом або поясненнями свідків, початку скиду до його припинення, а також час самовільного водокористування вважається періодом порушення водоохоронного законодавства, за який стягуються збитки. З моменту встановлення факту скиду до повного його припинення проби відбираються не менше 3-х разів з метою одержання реальної характеристики зворотних вод протягом всього періоду скиду.

Апеляційний господарський суд встановив, що початком скиду забруднюючих речовин є момент, підтверджений актом відбору проб вод № 09 від 25.07.2005 року та протокол вимірювань № 109 від 10.08.2005 року. Разом з тим, проби відбиралися ще три рази: 28.02.2006 року, 23.07.2006 року, 11.12.2007 року.

Також судом апеляційної інстанції встановлено, що згідно з розрахунком позивача № 1449/03 від 24.03.2009 року відповідно до отриманих результатів досліджень об'єм скидів зворотних вод за період з 25.07.2005 року по 11.12.2007 року склав 29 942 700 куб. м. При встановленні граничних норм скиду зворотних вод врахована сплачена відповідачем шкода за період з 22.05.2006 року по 08.06.2006 року, відповідно до листа № 01/1617 від 10.07.2006 року Державної екологічної інспекції в Хмельницькій області в кількості 663 269 куб. м на суму 2 123,08 грн. (платіжне доручення № 22750 від 18.07.2006 року).

З урахуванням викладеного, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що відповідно до підпункту 5.2.3. п. 5 Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів при самовільних, аварійних та санкціонованих вимушених скидах зворотних вод, які визначаються за формулою № 6 розмір збитків становить 29 279 431 куб. м на суму 64 583 грн. (29 942 700 куб. м –663 269 куб. м = 29 279 431 куб. м).

Колегія суддів погоджується з висновком апеляційного господарського суду щодо необхідності скасування рішення Господарського суду Хмельницької області від 06.08.2008 року та прийняття нового про задоволення позовних вимог.

Всі інші доводи скаржника зводяться до переоцінки встановлених апеляційним судом обставин, що ст. 111-7 ГПК України не віднесено до повноважень суду касаційної інстанції.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що висновки апеляційної інстанції відповідають встановленим обставинам справи, доводи касаційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для зміни постанови апеляційного суду не вбачається.

За таких обставин касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

Касаційну скаргу Міського комунального підприємства "Хмельницькводоканал" залишити без задоволення.

Постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 23.04.2009 року по справі № 14/18/1161 Господарського суду Хмельницької області залишити без змін.