Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Невицька сільська рада звернулась до Господарського суду Закарпатської області з позовом до Ужгородського сільського споживчого товариства про визнання безхазяйними будівель, передачу у комунальну власність безхазяйних будівель, визнання права власності та визнання права провести державну реєстрацію.

Рішенням Господарського Закарпатської області суду від 05.03.2009 року по справі № 6/187 (суддя Кадар Й.Й.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 29.04.2009 року по справі № 6/187 (головуючий суддя Мельник Г.І., судді Новосад Д.Ф., Михалюк О.В.), позов задоволено частково: визнано за територіальною громадою с. Невицьке Ужгородського району Закарпатської області право власності на об'єкти нерухомого майна, розташовані по вул. Центральній, 38а в с. Невицьке Ужгородського району; в іншій частині позову відмовлено.

Ужгородське сільське споживче товариство звернулось Вищого господарського суду України з касаційною скаргою на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 29.04.2009 року та рішення Господарського Закарпатської області суду від 05.03.2009 року, в якій стверджує про порушення судами норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим просить скасувати оскаржені судові рішення та направити справу на розгляд суду першої інстанції.

Відзив на касаційну скаргу не надходив, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Скаржником подано клопотання про долучення додаткових доказів до матеріалів справи. Колегія суддів з урахуванням положень ст. 111-7 ГПК України відмовляє в задоволенні даного клопотання.

Відводів складу суду не заявлено.

Представники позивача та третьої особи в судове засідання касаційної інстанції не з'явились, хоча про дату, час та місце розгляду скарги повідомлені заздалегідь належним чином.

Враховуючи особливості розгляду справи в касаційній інстанції, передбачені ст. ст. 111-5, 111-7 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами без участі представників позивача та третьої особи.

За згодою представника відповідача в судовому засіданні 22.09.2009 року оголошені вступна та резолютивна частини постанови Вищого господарського суду України.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні у даній справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог статей 108, 111-7 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України переглядає за касаційною скаргою (поданням) рішення місцевих господарських судів та постанови апеляційних господарських судів та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Підставою для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального права.

Господарськими судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що рішенням ІХ сесії Невицької сільської ради ХХІІ скликання від 26.12.1997 року, прийнятим за результатами розгляду заяви Ужгородського сільського споживчого товариства, визнано право власності останнього на будівлі магазину "Промтовари" та "Закусочної" в селі Невицьке та зобов’язано Ужгородське райдержінвентарбюро оформити свідоцтво на право власності на дані будівлі.

На підставі цього рішення 16.06.1998 року Ужгородське районне комунальне підприємство технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна зареєструвало за Ужгородським сільським споживчим товариством будівлю магазину "Промтовари" по вул. Центральній, 38а в с. Невицьке (основна будівля –літера "А", склад –літера "Б", навіс –літера "В"), про що було внесено запис в реєстрову книгу № 291 та видано відповідне реєстраційне посвідчення, яке в подальшому було погашено у зв’язку із виготовленням свідоцтва про право власності на вказане нерухоме майно за електронним номером 14755939. Одночасно, Ужгородське районне комунальне підприємство технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна у листі № 643 від 10.11.2006 року, адресованому Господарському суду Закарпатської області, повідомило про те, що свідоцтво про право власності Ужгородського сільського споживчого товариства на вищезазначене нерухоме майно було передано через власника для підписання та завірення печаткою сільським головою Невицької сільської ради, однак, реєстрацію даного свідоцтва БТІ не проводило.

Рішенням IV сесії Невицької сільської ради V скликання від 29.08.2006 року на підставі ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" припинено дію рішення ІХ сесії Невицької сільської ради ХХІІ скликання від 26.12.1997 року "Про надання права власності на будівлі магазину "Промтовари" та "Закусочної" в с. Невицьке".

Не погоджуючись з вказаним рішенням, Ужгородське сільське споживче товариство звернулося з адміністративним позовом до Господарського суду Закарпатської області про визнання нечинним рішення Невицької сільської ради від 29.08.2006 року "Про відміну рішення ІХ сесії Невицької сільської ради ХХІІ скликання від 26.12.1997 року "Про надання права власності на будівлі магазину "Промтовари"та "Закусочної"в с. Невицьке". Постановою Господарського суду Закарпатської області від 24.11.2006 року по справі № 3/192 позов задоволено. Проте, постановою Львівського апеляційного господарського суду від 20.02.2007 року по цій справі постанову суду першої інстанції скасовано та прийнято нову, якою у позові відмовлено. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що у відповідності до п. 15 ч. 1 ст. 26, п. 3 ч. 2 ст. 52, ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" орган місцевого самоврядування в межах однієї адміністративно-територіальної одиниці вправі самостійно, поза судовим порядком, скасовувати рішення, прийняті її органами та посадовими особами, що не відповідають Конституції України (254к/96-ВР) чи законам України, іншим актам законодавства, а також рішення відповідної ради, прийнятим у межах її повноважень. Постанова Львівського апеляційного господарського суду по справі № 3/192 у встановленому законом порядку набрала законної сили, доказів її оскарження в касаційному порядку сторони колегії не надали.

Рішенням виконавчого комітету Невицької сільської ради Ужгородського району Закарпатської області від 27.04.2006 року № 12 будівлі по вул. Центральній, 38а в с. Невицьке були визнані безхазяйними у зв’язку з відсутністю у Невицької сільської ради правовстановлюючих документів на зазначені будівлі, про що було опубліковано оголошення у газеті "Вісті Ужгородщини" № 45-46(7376) від 10.06.2006 року.

08.08.2007 року рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області по справі № 2о-241/06 в порядку ст. 335 Цивільного кодексу України Невицьку сільську раду визнано власником безхазяйних нерухомих об’єктів, зокрема, будівель по вул. Центральній, 38а в с. Невицьке. Однак, ухвалою колегії суддів палати з цивільних справ Апеляційного суду Закарпатської області від 02.09.2008 року зазначене рішення частково скасовано, а заяву Невицької сільської ради про передачу у комунальну власність територіальної громади с. Невицьке Ужгородського району будівлі по вул. Центральній, 38а залишено без розгляду у зв’язку з тим, що право власності територіальної громади с. Невицьке на спірні будівлі заперечується Ужгородським сільським споживчим товариством.

Невицька сільська рада звернулася до Господарського суду Закарпатської області з вимогою визнати безхазяйними будівлі по вул. Центральній, 38а в с. Невицьке Ужгородського району, передати у комунальну власність територіальної громади с. Невицьке Ужгородського району Закарпатської області зазначені безхазяйні будівлі, визнати за територіальною громадою с. Невицьке Ужгородського району Закарпатської області право власності на ці об'єкти та право провести державну реєстрацію будівель по вул. Центральній, 38а в с. Невицьке Ужгородського району як об’єктів комунальної власності територіальної громади с. Невицьке Ужгородського району Закарпатської області.

Господарські суди першої та апеляційної інстанції дійшли висновку, що, враховуючи наявність спору щодо права власності на будівлі по вул. Центральній, 38а в с. Невицьке, які позивач просить визнати безхазяйними, застосування положень ст. 335 ЦК України в даному випадку унеможливлюється.

Зазначене стало підставою для відмови в задоволенні позову в частині визнання безхазяйними спірних будівель і, як наслідок, в задоволенні вимог позивача в частині передачі в комунальну власність територіальної громади с. Невицьке Ужгородського району Закарпатської області вищезазначених безхазяйних будівель.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Проте, визнаючи право власності за позивачем господарські суди першої та апеляційної інстанції в порушення вказаної норми не досліджували питання підстав набуття позивачем права власності на спірний об'єкт.

Задовольняючи позов в частині визнання права власності на спірні будівлі, суд першої інстанції зазначив, що останні фактично належали позивачу на праві комунальної власності територіальної громади.

Однак, в заяві від 02.01.09р. про уточнення позовних вимог позивач просить визнати майно безхазяйним на підставі ст. 335 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 335 ЦК України безхазяйною є річ, яка не має власника або власник якої невідомий.

Отже, це суперечить твердженню позивача про власність на спірні об'єкти та висновок суду з цього приводу.

Враховуючи те, що при розгляді даної справи судами не було встановлено всіх обставин справи, висновок судів про визнання за позивачем права власності на відповідне майно є передчасним та належно необґрунтованим.

Відповідно до роз’яснень Пленуму Верховного Суду України "Про судове рішення", обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Суд касаційної інстанції вважає, що оскаржені судові рішення прийняті з порушенням норм процесуального права, яке полягало в неповному з'ясуванні обставин справи, що згідно ч. 1 ст. 111-10 ГПК України є підставою для їх скасування.

Оскільки в силу приписів ст. 111-7 ГПК України встановлення обставин справи, збирання доказів та їх оцінка не входить до компетенції суду касаційної інстанції, під час розгляду касаційної скарги виправити зазначені недоліки оскаржених судових рішень неможливо, а тому останні підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до місцевого господарського суду.

Під час нового розгляду суду першої інстанції слід врахувати викладене, застосувати при оцінці доводів сторін норми матеріального права, які повинні бути застосовані.

За таких обставин касаційна скарга підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

Касаційну скаргу Ужгородського сільського споживчого товариства задовольнити.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 29.04.2009 року по справі № 6/187 Господарського суду Закарпатської області та рішення Господарського суду Закарпатської області від 05.03.2009 року по справі № 6/187 скасувати.

Справу передати на новий розгляд до Господарського суду Закарпатської області.