Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

у судовому засіданні взяли участь представники:

Рішенням господарського суду Херсонської області від 21.10.2008 р. у справі №3/67-06 (суддя Гридасов Ю.В.) у задоволенні позовних вимог першого заступника військового прокурора Південного регіону України в інтересах Міністерства оборони України в особі військової частини А-0215 (Повітряні Сили Збройних Сил України) до ЗАТ "Будмеханізація" про спонукання до виконання умов договору, передачі 7квартир, стягнення 18484,63 грн. неустойки та 30313,37 грн. штрафу відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням господарського суду, військовим прокурором Південного регіону України було внесено апеляційне подання до Запорізького апеляційного господарського суду.

Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 13.01.2009 р. у справі №3/67-06 (судді: Хуторной В.М., Кагітіна Л.П., Кричмаржевський В.А.) апеляційне подання військового прокурора Південного регіону України задоволено: рішення господарського суду Херсонської області від 21.10.2008 р. у справі №3/67-06 скасовано; позов першого заступника військового прокурора Південного регіону України в інтересах держави в особі військової частини А-0215 (Повітряні Сили Збройних Сил України) Міністерства оборони України задоволено; зобов'язано Закрите акціонерне товариство "Будмеханізація" виконати належним чином умови договору №9/1-0-22д та додаткових угод до нього за №1-7 і передати пайовику —військовій частині А-0215 (Повітряні Сили Збройних Сил України) Міністерства оборони України 7 квартир загальною площею 377,6 кв.м: №1 (однокімнатна, поверх перший, загальна площа 42,3 кв.м), №2 (двокімнатна, поверх перший, загальна площа 58,2 кв.м), №3 (однокімнатна, поверх перший, загальна площа 37,5 кв.м), №4 (однокімнатна, поверх перший, загальна площа 56,7 кв.м), №17 (однокімнатна, поверх третій, загальна площа 58,8 кв.м), №20 (однокімнатна, поверх четвертий, загальна площа 66,2 кв.м), №24 (однокімнатна, поверх четвертий, загальна площа 57,9 кв.м), що знаходяться в житловому будинку у місті Херсоні по проспекту 200 років Херсону, 23 на загальну суму 433 048,27 грн.; стягнуто з Закритого акціонерного товариства "Будмеханізація" на користь військової частини А-0215 (Повітряні Сили Збройних Сил України) Міністерства оборони України 18 484,63 грн. пені та 30 313,73 грн. штрафу; стягнуто з Закритого акціонерного товариства "Будмеханізація" на користь Державного бюджету 572,98 грн. державного мита за подання позову, 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 286,49 грн. державного мита за подання апеляційної скарги; скасовано заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою господарського суду Херсонської області у справі №3/67-06 від 03.03.2006 р. з урахуванням змін, внесених постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 16.05.2006 р. В задоволені позову першого заступника військового прокурора Південного регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України відмовлено.

У касаційній скарзі ЗАТ "Будмеханізація" просить скасувати постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 13.01.2009 р. у справі №3/67-06 та залишити в силі рішення господарського суду Херсонської області від 21.10.2008 р. у справі №3/67-06, посилаючись на порушення господарським судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: ст. 4-2, п. 2 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 239, 856, 876 Цивільного кодексу України, оскільки: по-перше, апеляційний господарський суд без відповідного клопотання позивача безпідставно вийшов за межі позовних вимог, зобов'язавши відповідача передати військовій частині А-0215 конкретні квартири: №№1–4, 17, 20, 24 в житловому будинку в м.Херсоні по просп.200 років Херсону, 23; по-друге, не застосувавши ст. 239 Цивільного кодексу України (відповідно до якої правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє), апеляційний господарський суд дійшов безпідставного висновку про те, що Міністерство оборони України не є стороною за договором і неправильно визначив належного позивача у справі, що призвело до неправильного вирішення спору по суті, оскільки згідно з договором від 16.06.2000 р. №9/1-0-22д та додатками до договору №1–6 пайовиком є Міністерство оборони України в особі уповноважених осіб, які діють на підставі відповідного доручення Міністерства оборони України; по-третє, на момент подання апеляційної скарги та винесення Запорізьким апеляційним господарським судом постанови відповідач уже виконав свої зобов'язання за договором у повному обсязі, що підтверджено додатковою угодою від 24.11.2008 р. №8, укладеною між відповідачем та Міністерством оборони України, та актом приймання-передачі квартир від 24.11.2008 р.; по-четверте, відповідач не має будинку №23 по просп.200 років Херсону та не має у власності квартир у вказаному будинку, оскільки зведений відповідачем будинок прийнято до експлуатації та йому присвоєно адресу будинок №25 (а №23 —це був будівельний номер), у зв’язку з чим рішення апеляційного господарського суду виконати неможливо.

Відповідно до розпорядження заступника Голови Вищого господарського суду України Осетинського А.Й. від 16.09.2009 р. №02.03-10/528 змінено склад колегії суддів та призначено колегію суддів у складі: головуючого—судді Бакуліної С.В., суддів: Глос О.І., Олійника В.Ф.

Заслухавши пояснення представників позивача-1, позивача-2, відповідача Генеральної прокуратури України та прокуратури Південного регіону України, перевіривши матеріали справи, повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки господарськими судами першої та апеляційної інстанцій, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій встановлено наступне.

16.06.2000 р. між Закритим акціонерним товариством "Будмеханізація" (виконавець) в особі президента Одарченка Ю.В., що діє на підставі статуту, та Міністерством оборони України (пайовик) в особі заступника міністра оборони України —Командувача Сил Протиповітряної оборони України Стеценка О.О., який діє на підставі довіреності №148/123, виданої міністром оборони України 28.01.2000 р., було укладено договір №9/1-0-22д на будівництво житла в порядку пайової участі.

Предметом договору є участь пайовика у будівництві 72-квартирного житлового будинку №23 по вул.200 років Херсону у м. Херсон з метою забезпечення житлом військовослужбовців Сил Протиповітряної оборони України (п. 1.1 договору).

Згідно з п. 1.2 договору виконавець зобов'язується збудувати та передати у власність пайовика, а пайовик —прийняти та оплатити 16 квартир загальною площею 1091,55 кв.м згідно адресного переліку в строки, що вказані в п. 2.3 і п.3.1.1 цього договору.

Відповідно до п. 2.3 договору розрахунки між сторонами здійснюються шляхом перерахування грошових коштів пайовика на розрахунковий рахунок виконавця або передачі пайовиком виконавцю інших, передбачених чинним законодавством України, засобів по мірі їх надходження пайовику та передачі виконавцем квартир пайовику на умовах даного договору, але не пізніше 01.09.2001 р.

Згідно з п. 2.4 договору після внесення пайовиком грошових коштів та/або інших, передбачених чинним законодавством України, засобів у рахунок сплати свого пайового внеску, вартість одного квадратного мета житлової площі, що має бути збудована та передана виконавцем пайовику на умовах даного договору в частині оплаченої площі, не змінюється і не підлягає будь-якому корегуванню.

Відповідно до пп. 3.1.1 договору виконавець зобов'язаний передати пайовику до 01.01.2001 р. 16 квартир загальною площею 1091,55 кв.м, та в цей же термін оформити та передати пайовику документацію на право оперативного управління даними квартирами.

У подальшому між ЗАТ "Будмеханізація" та Міністерством оборони України укладались додаткові угоди до договору від 16.06.2000 р. №9/1-0-22д на будівництво житла в порядку пайової участі, а саме від 28.07.2000 р. №1, від 07.08.2001 р. №2, від 30.04.2002 р. №3, від 14.11.2002 р. №4, від 20.03.2003 р. №5, від 15.12.2003 р. №6, якими змінювались реквізити сторін, кількість квартир, терміни передачі житла та обсяги фінансування.

01.09.2005 р. з метою продовження розрахунків між пайовиком та виконавцем за зазначеним договором у 2005 р. та у зв'язку зі зміною пайовика у будівництві (у зв'язку зі створенням Повітряних Сил Збройних Сил України та визначенням їх відповідно до п. 3 наказу Міністра оборони України від 21.10.2004р. №471 правонаступником за всіма договірними, фінансовими та господарськими зобов'язаннями колишніх Військ Протиповітряної оборони та Військово-Повітряних Сил Збройних Сил України) між виконавцем (відповідачем) і в/ч А-0215 було укладено додаткову угоду №7 до договору від 16.06.2000 р. №9/1-0-22д на будівництво житла в порядку пайової участі, якою преамбулу договору від 16.06.2000 р. №9/1-0-22д було викладено у наступній редакції: "Військова частина А0215 в особі Командувача Повітряних Сил Збройних Сил України генерал-полковника Торопчина Анатолія Яковича, що діє на підставі довіреності міністра оборони України від 15.07.2005 р. №220/Д-295 та іменується надалі "Пайовик", з однієї сторони, та Закрите акціонерне товариство "Будмеханізація" в особі президента Тарана Володимира Івановича, який діє на підставі Статуту, та іменується надалі "Виконавець" з другої сторони (надалі "Сторони"…"), далі по тексту преамбули з урахуванням додаткових угод №№1–6, а також змінено реквізити та юридичні адреси сторін та внесено зміни до пп. 3.1.1 договору у частині, що стосується термінів передачі готового та профінансованого житла та до адресного переліку у зв'язку зі зміною пайовика.

На виконання договірних зобов'язань Міністерством оборони України у 2000–2003 рр. було перераховано ЗАТ "Будмеханізація" коштів та передано матеріальних активів на суму 941 529,37 грн.

Відповідач частково виконав свої зобов’язання за договором та відповідно до акта №2-64 прийому-передачі квартир від 20.12.2002 р. передав військовій частині А-1206 в особі командира Радченка М.М. 8 квартир у житловому будинку по просп.200 років Херсону, 23 у м.Херсоні загальною площею 536,8 кв.м на суму 508481,10 грн.

Залишок квартир (друга черга будівництва) виконавець не передав, незважаючи на претензії пайовика від 09.12.2003 р. №181/9/2/1-199 та від 20.08.2004 р. №181/9/2/1-99/1.

З огляду на викладене, перший заступник військового прокурора Південного регіону України 22.02.2006 р. звернувся до господарського суду Херсонської області в інтересах держави в особі: Міністерства оборони України та військової частини А-0215 (Повітряні Сили Збройних Сил України) з позовом до ЗАТ "Бухмеханізація" про зобов'язання відповідача виконати належним чином умови договору від 16.06.2000 р. №9/1-0-22д та додаткової угоди до нього від 01.09.2005 р. №7 і передати пайовику — військовій частині А-0215 (Повітряні Сили Збройних Сил України) 7 квартир загальною площею 377,6 кв.м у м. Херсоні по просп.200 років Херсону, 23.

У подальшому прокурор неодноразово звертався до господарського суду з заявами про зміну та уточнення позовних вимог.

Так, 17.03.2006 р. за вихідним №1056/6 перший заступник військового прокурора Південного регіону України звернувся до господарського суду Херсонської області з заявою про збільшення та уточнення позовних вимог по справі №3/67-06, в якій просив зобов'язати відповідача виконати належним чином умови договору від 16.06.2000 р. №9/1-0-22д та додаткової угоди до нього від 01.09.2005 р. №7 і передати пайовику —військовій частині А-0215 (Повітряні Сили Збройних Сил України) 7 квартир загальною площею 377,6 кв.м у м. Херсоні по просп.200 років Херсону, 23; стягнути з відповідача на користь пайовика неустойку у розмірі 18 484,63 грн. та штраф у розмірі 30 313,37 за невиконання вимог договору від 16.06.2000 р. №9/1-0-22д та додаткової угоди до нього від 01.09.2005 р. №7 (т. 1, а.с. 62–65).

13.10.2006 р. за вихідним №1479/2 помічник військового прокурора Херсонського гарнізону звернувся до господарського суду Херсонської області з уточненням до позову, в якому просив визнати одного позивача —Міністерство оборони України в особі Повітряних Сил Збройних Сил України в особі військової частини А-0215 (т. 2, а.с. 22).

07.10.2008 р. за вихідним №3629/6 перший заступник військового прокурора Південного регіону України звернувся до господарського суду Херсонської області з заявою про уточнення позовних вимог по справі №3/67-06, в якій просив зобов'язати ЗАТ "Будмеханізація" виконати належним чином умови договору від 16.06.2000 р. №9/1-0-22д та додаткових угод від 28.01.2000 р. №1, від 07.08.2001 р. №2, від 30.04.2002 р. №3, від 14.11.2002 р. №4, від 20.03.2003 р. №5, від 15.12.2003 р. №6, від 01.09.2005 р. №7 і передати пайовику —військовій частині А-0215 (Повітряні Сили Збройних Сил України) 7 квартир загальною площею 377,6 кв.м на загальну суму 433 048,27 грн. у м. Херсоні по просп.200 років Херсону, 23; стягнути з ЗАТ "Будмеханізація" на користь пайовика неустойку у розмірі 18 484,63 грн. та штраф у розмірі —30 313,37 грн. за невиконання вимог договору від 16.06.2000 р. №9/1-0-22д та додаткової угоди до нього від 01.09.2005 р. №7 (т. 2, а.с. 110–113).

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог першого заступника військового прокурора Південного регіону України в інтересах Міністерства оборони України та військової частини А-0215 (Повітряні Сили Збройних Сил України) до ЗАТ "Будмеханізація" про спонукання до виконання умов договору, передачі 7квартир, стягнення 18484,63 грн. неустойки та 30313,37 грн. штрафу, господарський суд першої інстанції виходив із того, що: по-перше, діючі умови договору підряду на будівництво житла в порядку пайової участі від 16.06.2000р. №9/1-0-22д з урахуванням внесених змін містять суперечливі положення щодо вартості житла, яке відповідач має передати позивачу-2, а останній оплатити, а саме: ціну за один квадратний метр загальної площі житла у розмірі 1 150,00 грн. (п. 2.1 договору), загальну площу шести квартир у розмірі 377,37 кв.м (п. 1.2 договору) та загальну суму за договором у розмірі 433 048,27 грн. (п. 2.1. договору), при цьому 377,37 кв.м х 1 150,00 грн. = 433 975,50 грн., а не 433 048,27 грн., як це визначено у додатковій угоді №6; по-друге, відповідно до висновку №2915 судово-економічної експертизи по господарській справі №3/67-06 недофінансування спірного житла пайовиком становить 927,23 грн., а згідно зі ст. 856 Цивільного кодексу України у разі несплати замовником встановленої ціни роботи або іншої суми, належної підрядникові, підрядник має право притримати результат роботи; по-третє, з врахуванням норм ст. 613 Цивільного кодексу України (прострочення кредитора) зі сторони відповідача відсутнє прострочення виконання зобов'язань за договором від 16.06.2000 р. №9/1-0-22д, у зв’язку з чим відсутні підстави для нарахування відповідачу неустойки та штрафу відповідно до умов п. 4.2 додаткової угоди від 01.09.2005 р. №7 до договору; по-четверте, відповідачем понесені додаткові витрати, що не були передбачені проектно-кошторисною документацією, по виконанню будівельних робіт з утеплення фасаду будинку на суму 56 061,28 грн. відповідно до умов п. 2.2 договору щодо відповідності житла державним будівельним нормам та у зв'язку з листом Міністерства будівництва України від 07.03.2006р. №17/6-192 про застосування нових норм енергозбереження; по-п’яте, у позовній заяві невірно обраний спосіб захисту права у вигляді спонукання відповідача виконати умови договору та передати майно, оскільки позивач-2 як пайовик не позбавлений права на пред'явлення віндикаційного позову про витребування спірних квартир враховуючи положення ст. 876 Цивільного кодексу України.

Скасовуючи рішення господарського суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову, задовольняючи позов в інтересах держави в особі військової частини А-0215 (Повітряні Сили Збройних Сил України) Міністерства оборони України та відмовляючи в задоволені позову в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, апеляційний господарський суд виходив із того, що: по-перше, відповідачем не виконано умови договору №9/1-0-22д щодо передачі спірних квартир у визначені строки за відсутності порушення умов договору пайовиком щодо фінансування проведення будівельних робіт; по-друге, оскільки додатковою угодою від 15.12.2003р. №6 було зменшено ціну договору №9/1-0-22д на суму 927,23 грн. (що не було враховано експертом у висновку про недофінансування позивачем відповідача на цю ж суму —927,23 грн.), пайовиком виконано зобов'язання за договором №9/1-0-22д у повному обсязі, у зв'язку з чим відсутнє прострочення кредитора; по-третє, в порушення ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України відповідачем не доведено факт погодження з позивачем-2 проведення додаткових робіт із утеплення фасаду будинку на суму 56 061,28 грн., тобто не виконано вимоги ч. 3 ст. 877 Цивільного кодексу України, що покладає понесення додаткових витрат будівництва на відповідача; по-четверте, посилання відповідача на додаткову угоду від 24.11.2008 р. №8 та виконання умов договору №9/1-0-22д щодо передачі квартир Міністерству оборони України є безпідставними, оскільки вказану угоду було підписано після 21.10.2008 р. —дати прийняття рішення господарським судом Херсонської області, у зв'язку з чим вказана угода не могла бути досліджена судом першої інстанції; по-п'яте, оскільки Міністерство оборони України, не є стороною договору №9/1-0-22д (із змінами, внесеними додатковими угодами), позов підлягає задоволенню лише відносно військової частини А-0215, яка є самостійною юридичною особою, а позовні вимоги в інтересах Міністерства оборони України задоволенню не підлягають.

Однак, вищезазначені висновки господарських судів не є такими, що ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права та всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, як це передбачено ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, з огляду на наступне.

Так, господарськими судами не було встановлено обставини, що мають значення для правильного вирішення спору, не надано оцінки всім наявним у справі доказам.

Предметом позову є зобов’язання відповідача виконати умови договору від 16.06.2000 р. №9/1-0-22д та додаткової угоди до нього від 01.09.2005 р. №7 щодо передачі пайовику 7 квартир загальною площею 377,6 м2 у м.Херсоні по проспекту 200 років Херсону, 23 та стягнення з відповідача неустойки у розмірі 18 484,63 грн. та штрафу в розмірі 30 313,37 грн. за невиконання вимог договору від 16.06.2000 р. №9/1-0-22д та додаткової угоди до нього від 01.09.2005 р. №7.

Враховуючи неодноразову зміну та уточнення прокурором позовних вимог (у т.ч. зміну позивача у справі), господарським судам необхідно було встановити хто є стороною (пайовиком) за договором від 16.06.2000 р. №9/1-0-22д і на користь якої особи відповідач повинен був виконати зобов’язання з передачі квартир.

Однак, ні господарський суд першої інстанції (який прийняв рішення про відмову в позові), ні апеляційний господарський суд (який прийняв рішення про задоволення позову, поданого в інтересах військової частини А-0215, і про відмову в позові, поданому в інтересах Міністерства оборони України), не встановили вказані обставини, що мають значення для правильного вирішення спору, обмежившись посиланням на те, що правонаступником Головного командування Військ Протиповітряної оборони Збройних Сил України (яке було розформовано) визначено Командування Повітряних Сил Збройних Сил України (в/ч А-0215), у зв’язку з чим останнім було укладено з відповідачем додаткову угоду №7 до договору від 16.06.2000 р. №9/1-0-22д, що (за висновком судів) є підставою для виконання відповідачем зобов’язання за договором на користь військової частини А-0215.

Однак, господарськими судами не взято до уваги, що згідно з договором від 16.06.2000 р. №9/1-0-22д (т. 1, а.с. 7) пайовиком (стороною за договором) є Міністерство оборони України в особі заступника міністра оборони України—Командувача Сил Протиповітряної оборони України СтеценкаО.О., який діє на підставі довіреності №148/123, виданої міністром оборони України 28.01.2000 р.

В додаткових угодах №1–6 до договору від 16.06.2000 р. №9/1-0-22д пайовиком також визначено Міністерство оборони України в особі Головнокомандувача Військ Протиповітряної оборони Збройних Сил України, який діє на підставі довіреності, виданої Міністерством оборони України.

При цьому, господарськими судами не взято до уваги норми ст. 239 Цивільного кодексу України (згідно з якими правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, тобто Міністерства оборони України).

Крім того, господарські суди при вирішенні спору не звернули уваги, що додаткову угоду № 7 до договору від 16.06.2000 р. №9/1-0-22д про зміну "пайовика" укладено між відповідачем і військовою частиною А-0215 (яка не є стороною за договором); при цьому будь-яка довіреність Міністерства оборони України на вчинення даного правочину військовою частиною А-0215 в особі Командувача Повітряних Сил Збройних Сил України від імені Міністерства оборони України в матеріалах справи відсутня.

Господарський суд апеляційної інстанції, дійшовши правомірного висновку про виконання пайовиком зобов’язань з фінансування спірного житла та невиконання відповідачем зобов’язань щодо передачі пайовику спірних квартир у визначені строки, не надав належної оцінки умовам договору від 16.06.2000 р. №9/1-0-22д та додаткових угод до договору №1–7, не встановив, хто є пайовиком за договором.

Окрім того, апеляційний господарський суд не надав будь-якої оцінки на наявній у матеріалах справи додатковій угоді від 24.11.2008 р. №8 до договору від 16.06.2000 р. №9/1-0-22д та акту приймання-передачі квартир від 24.11.2008 р., укладеним між Міністерством оборони України (як пайовиком) та відповідачем (т. 3, а.с. 22–23), згідно з якими в рахунок виконання зобов’язань за договором від 16.06.2000 р. №9/1-0-22д відповідачем було передано Міністерству оборони України 5 квартир, не встановив чи дійсно було виконано відповідачем на день прийняття рішення апеляційною інстанцією зобов’язання за договором від 16.06.2000 р. №9/1-0-22д щодо передачі спірних квартир пайовику, не з’ясував взаємовідносини між Міністерством оборони України та військовою частиною А-0215 за спірним договором, з огляду на непослідовну правову позицію прокурора (який неодноразово змінював позовні вимоги, в т.ч. позивача у справі), і подання відповідачем до апеляційної інстанції доказів (копії додаткової угоди №8 та акта приймання-пере дачі квартир, підписаних Міністерством оборони України як пайовиком (стороною за спірним договором).

Викладене свідчить про те, що судами зроблено висновки при неповно встановлених обставинах справи.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у п. 1 Постанови "Про судове рішення" від 29.12.1976 р. №11 рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

У зв'язку з наведеним та врахуванням меж повноважень касаційної інстанції, встановлених ч. 2 ст. 111-5 та ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України, рішення господарського суду першої інстанції та постанова апеляційного господарського суду підлягає скасуванню, а справа —передачі на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду першої інстанції слід взяти до уваги викладене у зазначеній постанові, вжити всі передбачені чинним законодавством засоби для всебічного, повного та об'єктивного встановлення обставин справи, прав та обов'язків сторін і, в залежності від встановленого та у відповідності з вимогами закону, вирішити спір.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 3 ст. 111-9, ст.ст. 111-10, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу ЗАТ "Будмеханізація" на постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 13.01.2009 р. у справі №3/67-06 задовольнити частково.

Постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 13.01.2009 р. у справі №3/67-06 та рішення господарського суду Херсонської області від 21.10.2008 р. скасувати, а справу направити на новий розгляд до господарського суду Херсонської області.