37/141 Про стягнення заборгованості за договором поставки електроенергії - 17.09.2009 Прийняття

Рішенням господарського суду міста Києва від 23.03.2009 р. (суддя Кондратова І.Д.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.06.2009 р. (судді: Мартюк А.І., Зубець Л.П., Лосєв А.М.) позов задоволено частково: стягнено з відповідача на користь позивача 17298632,99 грн. основного боргу, 634147,77 грн. відсотків річних, 4332933,89 грн. інфляційних втрат, 500000,00 грн. штрафу.

Не погоджуючись з постановою, ВАТ "АК "Київводоканал" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції, мотивуючи скаргу порушенням і неправильним застосуванням судом норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, між Київськими кабельними мережами ВЕО "Київенерго", правонаступником якого є АЕК "Київенерго" та Бортницькою станцією, правонаступником якої є ВАТ "АК "Київводоканал", і на даний час входить до складу Департаменту експлуатації водопровідного господарства ВАТ "АК "Київводоканал" було укладено договір на користування електричною енергією № 678 від 10.01.1991 р. (надалі –Договір).

У відповідності до п.2.1 Договору електропостачальна організація зобов'язалась відпускати електроенергію, як промислову продукцію Абоненту згідно з передбаченими цим договором умовами та величинами споживання електричної енергії та потужності, зазначених в змінюваному за ініціативою сторін Додатку №1.

Згідно з п.4.1 Договору Абонент зобов'язався оплачувати спожиту електроенергію та потужність, а також вносити всі інші платежі за розрахунковий період згідно з Прейскурантом № 09-01 та цим Договором.

Пунктом 7 Договору передбачено, що розрахунки за електроенергію, потужність та інші платежі за розрахунковий період (місяць) здійснюються платіжною вимогою шляхом безакцептного списання з розрахункового (поточного) рахунку абонента по тарифам Прейскуранта № 09-01 згідно з тарифними групами кожної точки обліку (додатки №№ 3.1, 3.2, 3.3), тощо.

Відповідно до п.5.5 Договору, Абонент за несвоєчасну оплату спожитої електроенергії та потужності (безпідставну повну чи часткову відмову, ухилення від сплати, тощо) сплачує енергопостачальній організації штраф в розмірі п'яти відсотків суми, оплату якої затримано. Штраф стягується в односторонньому порядку платіжною вимогою енергопостачальної організації.

Договір вступив в силу з дня його підписання, його було укладено строком до 31.12.1991р.

При цьому судами встановлено, що в пунктами 17 та 18 Договору передбачено, що останній вважається щорічно продовженим, якщо за місяць до закінчення строку не надійде заява від однієї зі сторін про відмову від договору або щодо його перегляду. Сторони зобов'язані письмово повідомляти про всі зміни реквізитів (найменування організації, розрахунковий рахунок, тощо).

На час розгляду справи як судом першої інстанції, так і апеляційним судом Договір не припинив своєї дії.

В силу ст. ст. 4, 41, 151 ЦК УРСР між сторонами на підставі Договору виникли зобов'язальні відносини.

Згідно ст. ст. 525, 526 ЦК України (ст. ст. 161, 162 ЦК УРСР) одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно наданих споживачем звітів про використану активну електроенергію та актів приймання-передачі товарної продукції вбачається, що за період з 01.03.2007р. по 01.03.2008р. відповідачем було спожито активної електричної енергії на суму 41098103,22 грн., проте в порушення умов договору ВАТ "АК "Київводоканал" було сплачено лише 31769296,39 грн., у зв'язку із чим утворилась заборгованість у розмірі 17298632,99 грн.

Колегія суддів Вищого господарського суду України перевіривши в порядку касації прийняті у справі рішення та постанову дійшла висновку про те, що суди попередніх інстанцій належним чином дослідивши обставини справи, надавши належну юридичну оцінку відносинам сторін, врахувавши положення чинного законодавства, зокрема, Правила користування електричною енергією затверджені постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31.07.1996 р. N28 (z0417-96) , ч. 1 ст. 193 ГК України, ст. ст. 525, 526 ЦК України, врахувавши постанови Національної комісії регулювання електроенергетики України "Щодо затвердження роздрібних тарифів на електроенергію з урахуванням граничних рівнів тарифів при поступовому переході до формування єдиних роздрібних тарифів для споживачів на території України", Порядок визначення класів споживачів, диференційованих за ступенями напруги на межі балансового розподілу електропостачальних систем затверджений Постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 13.08.1998р. за № 1052 суди дійшли мотивованих висновків про наявність підстав для стягнення з ВАТ "АК "Київводоканал" 17298632,99 грн. заборгованості.

Враховуючи, що відповідачем було прострочено виконання грошового зобов'язання висновок судів попередніх інстанцій про стягнення з ВАТ "АК "Київводоканал" відсотків річних та інфляційних нарахувань є підставний та обґрунтований.

При цьому, Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується із висновками господарських судів про можливе застосування п. 3 ч.1 ст. 83 ГПК України, ч.2 ст. 233 ГК України та, як наслідок, зменшення розміру штрафу до 500 000,00 грн.

В касаційній скарзі оскаржувач посилається на те, що судами попередніх інстанцій не встановлено кількість точок підключення та з якими класами напруги по кожній точці підключення.

Проте, зазначені доводи є безпідставними оскільки судом першої інстанції встановлено, що ВАТ "АК "Київводоканал" отримує електричну енергію за декількома точками продажу з різними класами відповідно до пункту 3 Порядку визначення класів споживачів електричної енергії, диференційованих за ступенями напруги, затвердженого постановою НКРЕ від 13.08.98 N 1052 (v1052227-98) , а тому йому встановлюються різні класи окремо по кожній точці продажу електричної енергії. А отже при визначенні вартості поставленої активної енергії позивач правомірно застосовував тарифи на електроенергію як для споживача 1 - го так і для споживача 2- го класу. При цьому, позивачем вірно визначений за кожний місяць середньо розрахунковий тариф в залежності від кількості точок продажу електричної енергії (згідно звіту відповідача) та класу споживача у відповідній точці.

Отже посилання оскаржувача на неповноту встановлення обставин справи є не обґрунтованим.

Відповідно до п. 1 ст. 111-9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити постанову суду апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що постанова апеляційного господарського суду прийнята з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 111-5 ГПК України та частин 1, 2 статті 111-7 ГПК України, касаційна інстанція на підставі вже встановлених фактичних обставин справи перевіряє судові рішення виключно на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові господарських судів. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Посилання оскаржувача на інші обставини не приймаються колегією суддів до уваги з огляду на положення ст. 111-7 ГПК України та з підстав їх суперечності матеріалам справи.

Твердження оскаржувача про порушення і неправильне застосування апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті постанови не знайшли свого підтвердження, в зв’язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.