22/14-09-346 Про стягнення страхового відшкодування - 17.09.2009 Прийняття

Ухвалою від 21.08.09 колегії суддів Вищого господарського суду України у складі головуючого –Першикова Є.В., суддів –Муравйова О.В., Жаботиної Г.В. касаційну скаргу Страхової компанії "Княжа" № 3514 від 10.07.09 було прийнято до провадження, справу призначено до розгляду у судовому засіданні.

У зв'язку з перебуванням судді Ходаківської І.П. у відпустці та виходом з відпустки судді Данилової Т.Б., розпорядженням від 10.09.09 заступника Голови Вищого господарського суду України для розгляду справ, призначених до перегляду в касаційному порядку на 17.09.09 колегією суддів у складі: головуючого –Першикова Є.В., суддів –Муравйова О.В., Жаботиної Г.В., створено колегію суддів у наступному складі: головуючий –Першиков Є.В., судді –Данилова Т.Б., Муравйов О.В., яка переглядає справу по суті.

Про вказані обставини присутніх представників повідомлено на початку судового засідання 17.09.09. Відводів складу колегії суддів Вищого господарського суду України, яка переглядає справу в касаційному порядку по суті, не заявлено.

За згодою представників, відповідно до ч. 2 ст. 85 та ч. 1 ст. 111-5 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 17.09.09 було оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови Вищого господарського суду України.

Рішенням від 13.03.09 господарського суду Одеської області (суддя Торчинська Л.О.) позовні вимоги Страхової компанії "Оранта" задоволено.

З Страхової компанії "Княжа" на користь Страхової компанії "Оранта" стягнуто 18 381,52 грн. страхового відшкодування, 183,82 грн. державного мита та 118,00 грн. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою від 11.06.09 Одеського апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: головуючого –Поліщук Л.В., суддів –Бандури Л.І., Туренко В.Б.) рішення від 13.03.09 господарського суду Одеської області залишено без змін, а апеляційну скаргу Страхової компанії "Княжа" – без задоволення.

Вказані судові рішення мотивовані тим, що постановою районного суду водія автомобіля, застрахованого Страховою компанією "Княжа", визнано винним у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди, за наслідками якої проводилось страхове відшкодування, у зв'язку з чим суди дійшли до висновку про можливість застосування до спірних правовідносин ст. 993 Цивільного кодексу України.

Не погодившись з рішеннями попередніх судових інстанцій, Страхова компанія "Княжа" звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою в якій просить рішення від 13.03.09 господарського суду Одеської області та постанову від 11.06.09 Одеського апеляційного господарського суду скасувати, та прийняти по справі нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Страхової компанії "Оранта" відмовити.

Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що при винесенні оскаржених судових актів було порушено норми матеріального та процесуального права, а саме: ст.ст. 22, 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", ст.ст. 3, 4, 5, 6, 9, 12, 15 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", ст. 25 Закону України "Про страхування", ст. 15 Господарського процесуального кодексу України.

Присутній у судовому засіданні 17.09.09 представник Страхової компанії "Оранта" щодо доводів скаржника заперечував, вважаючи їх безпідставними, у зв'язку з чим просив касаційну скаргу Страхової компанії "Княжа" залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення –без змін.

Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, суддю-доповідача по справі, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла до висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями на підставі матеріалів справи, 14.09.07 між Страховою компанією "Оранта" (в особі Одеської обласної дирекції) та страхувальником –громадянином Сапон А.Д. було укладено договір добровільного страхування транспортних засобів № 2007/27/378 з терміном дії з 16.09.07 до 15.09.08.

При цьому, встановлено, що страхова сума (дійсна вартість) за вказаним Договором складає 65 650,00 грн., безумовна франшиза за ризиком ДТП –1%, що складає 656,50 грн. Об'єктом страхування є майнові інтереси страхувальника (Сапон А.Д.), що не суперечать чинному законодавству, пов'язанні з володінням, користуванням і розпорядженням застрахованим транспортним засобом марки FORD FIESTA 2006 року випуску (державний реєстраційний помер ВН 7130 АТ).

Разом з тим, встановлено, що згідно п. 1.2.1 такого Договору, страховим випадком вважаються події, які виникають внаслідок настання страхових ризиків, яким серед інших є дорожньо-транспортна пригода.

Вирішуючи спір суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що 09.04.08 громадянин Левін Є.М., керуючи автомобілем Тойота (державний номер ВН 2385ВТ), не вибрав безпечної швидкості руху, не врахував дорожньої обстановки та можливостей транспортного засобу, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем FORD FIESTA (державний номер ВН 7130ВТ) під керуванням водія Сапон Д.А. В результаті ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження.

Матеріалами справи підтверджено, що постановою від 08.05.08 Суворовського районного суду міста Одеси Левіна Євгена Миколайовича, 01.08.1985 року народження, визнано винним у скоєні правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу про адміністративні правопорушення України ("Порушення правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна"), та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 40,00 гривень в доход Держави.

На підставі наданих сторонами доказів у справі судами встановлено, що 10.04.08 громадянин Сапон А.Д. звернувся до Страхової компанії "Оранта" з заявою про страхову виплату, яка реєстрована за номером № 8/727.

Місцевим та апеляційним судами встановлено, що 15.04.08 за участю страхувальника та спеціаліста Страхової компанії "Оранта" був проведений огляд пошкодженого транспортного засобу марки FORD FIESTA, 2006 року випуску, реєстраційний номер ВН 7130 АТ, про що складено протокол огляду.

При вирішенні спору по суті попередніми судовими інстанціями взято до уваги, що 28.05.08 аварійним комісаром центру врегулювання збитків Страхової компанії "Оранта" Козловим В.В., який має вищу технічну освіту і кваліфікацію аварійного комісара (свідоцтво № 774 від 03.06.08 Українського центру післяаварійного захисту "Експерт-сервіс"), за результатами огляду пошкодженого автомобіля марки FORD FIESTA було встановлено, що внаслідок аварійного пошкодження застрахованого транспортного засобу, його власнику було завдано матеріальної шкоди у розмірі 19 548,02 грн.

Судами враховано, що при розрахунку розміру страхового відшкодування бралися до уваги результати проведення огляду пошкодженого транспортного засобу, а також положення Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, затвердженої спільним наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України № 142/5/2092 (z1074-03) від 24.11.03. При здійсненні розрахунку також використовувалися дані про ціни на запасні частини та матеріали на території України, визначені для відповідної моделі транспортного засобу за даними довідкової літератури, зокрема, довідника "Бюлетень автотоварознавця" трудомісткості робіт відповідно довідника "Трудомісткості робіт по технічному обслуговуванню та ремонту автомобілів", а також вимоги до порядку та технології ремонту, встановлені заводом-виробником даної марки/моделі транспортного засобу (всі ці відомості містяться в комп'ютерній програмі для складання ремонтних калькуляцій "Аudatex" (Німеччина), яка враховує всі нормативи заводу-виробника, постійно оновлюється та використовується для визначення вартості відновлювального ремонту транспортних засобів експертними організаціями в Європі).

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що за результатами розгляду страхового випадку було складено розрахунок страхового відшкодування, який підлягає виплаті страхувальнику, розмір якого складає 18 891,52 грн. При цьому, матеріалами справи доведено, що Страхова компанія "Оранта" виплатила страхувальнику суму страхового відшкодування, що підтверджується платіжним дорученням № 2360 від 04.06.08.

Разом з тим, попередніми судовими інстанціями встановлено, що Левін Євген Миколайович відповідно до Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (1961-15) застрахував свою цивільно-правову відповідальність, яка могла виникнути в результаті використання транспортного засобу Тойота (державний номер ВН2385ВТ) у Страховій компанії "Княжа" з лімітом відповідальності 25 500,00 грн., та встановленою франшизою у розмірі 510,00 грн., що підтверджено полісом № ВВ/7586652 від 27.03.08, а отже, на момент скоєння спірного ДТП цивільна-правова відповідальність водія Левіна Є.М. була застрахована Страховою компанією "Княжа".

Судами встановлено, що згідно прибуткового касового ордеру № 3253 від 28.08.08 Левін Є.М. сплатив суму франшизи у розмірі 510,00 грн. до бухгалтерії Одеської обласної дирекції ВАТ НАСК "Оранта".

Як вбачається з матеріалів справи, 05.09.08 Страхова компанія "Оранта" в особі Одеської обласної дирекції звернулась до Страхової компанії "Княжа" із регресною вимогою № 12-03/1864 про виплату страхового відшкодування і всіма необхідними для цього документами, які одержані останньою 12.09.08, проте відповіді на таку претензію надано не було.

Колегія суддів Вищого господарського суду України враховує, що приписами ст. 1166 Цивільного кодексу України передбачені загальні підстави відповідальності за завдану шкоду згідно з якими майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. При цьому, під шкодою розуміється зменшення або втрата певного особистого чи майнового блага.

Згідно зі ст. 1192 Цивільного кодексу України існує два способи відшкодування шкоди, завданої майну потерпілого: відшкодування майнової шкоди в натурі або у вигляді збитків. При цьому, розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Відповідно до приписів ст. 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Необхідною підставою для настання цивільно-правової відповідальності за заподіяння шкоди є наявність складу правопорушення, що включає в себе певні елементи, а саме: протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи; шкідливого результату такої поведінки (шкоди); причинного зв'язку між протиправною поведінкою і шкодою. Наявність цих елементів правопорушення є необхідною вимогою для притягнення до відповідальності і відсутність хоча б одного елемента складу правопорушення виключає настання відповідальності, передбаченої ст. 1187 Цивільного кодексу України.

За змістом ст. 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Приписами ст. 1191 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування.

Також, положеннями ст. 993 цього кодексу встановлено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Оскільки необхідною умовою застосування до спірних відносин сторін приписів ч. 1 ст. 1191 Цивільного кодексу України є наявність вини особи, по відношенню до якої виникає право регресу у особи, яка відшкодувала завдану нею шкоду, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає підставним висновок попередніх судових інстанцій про задоволення позову з огляду на доведеність вини водія Левіна Є.М. постановою від 08.05.08 Суворовського районного суду м.Одеси.

Разом з тим, колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що фактично скаржником оскаржується лише розмір суми, яка підлягає виплаті в порядку регресного відшкодування, а не сам факт правомірності такої вимоги, разом з тим, свого контррозрахунку у судах першої та апеляційної інстанцій скаржник не надав.

При цьому, колегія суддів Вищого господарського суду України також бере до уваги, що п. 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що при настанні страхового випадку страховик відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Згідно із пунктом 35.1 ст. 35 вказаного Закону для отримання страхового відшкодування особа, яка має право на відшкодування, подає страховику відповідну заяву. Відповідно до п.п. 37.1, 37.2 ст. 37 зазначеного Закону виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком визначених у ст. 35 цього Закону документів.

Заперечення скаржника стосовно того, що розмір збитків, які виникли при пошкодженні автомобіля внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, може встановлювати лише експерт згідно із Законом України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" (2658-14) , а не аварійний комісар, не можуть бути прийняті до уваги з наступних підстав.

Згідно положень ст. 25 Закону України "Про страхування" здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком. Аварійні комісари –особи, які займаються визначенням причин настання страхового випадку та розміру збитків, кваліфікаційні вимоги до яких встановлюються актами чинного законодавства України. Страховик та страхувальник мають право залучити за свій рахунок аварійного комісара до розслідування обставин страхового випадку. Страховик не може відмовити страхувальнику в проведенні розслідування і повинен ознайомити аварійного комісара з усіма обставинами страхового випадку, надати всі необхідні матеріальні докази та документи.

Відповідно до п.п. 34.1, 34.2 ст. 34 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховик терміново, але не пізніше трьох робочих днів (враховуючи день отримання письмового повідомлення про страховий випадок), зобов'язаний направити аварійного комісара або експерта на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків. Якщо у визначений строк аварійний комісар або експерт не з'явився, потерпілий має право самостійно обрати аварійного комісара або експерта для визначення розміру шкоди. У такому випадку страховик зобов'язаний відшкодувати потерпілому витрати на проведення експертизи.

При цьому, слід зазначити, що Закон України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" (2658-14) не передбачає обов’язкового проведення експертизи для визначення збитків внаслідок пошкодження майна при дорожньо-транспортних пригодах.

Таким чином, спеціальне законодавство, яке регулює спірні правовідносини, передбачає, що для визначення розміру збитків при страховому випадку можуть бути залучені аварійні комісари або експерти, а отже встановлення розміру збитків при настанні страхового випадку (ДТП) аварійним комісаром, який має відповідне свідоцтво і кваліфікацію, є правомірним.

З урахуванням наведених правових положень та встановлених обставин справи колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що доводи, викладені Страховою компанією "Княжа" в касаційній скарзі, є необґрунтованими, оскільки вони спростовуються зібраними по справі доказами і не відповідають вимогам закону.

Колегія суддів Вищого господарського суду України бере до уваги, що скаржник в касаційній скарзі стверджує факти порушення судами не лише норм матеріального та процесуального права, а також і питання, які стосуються оцінки доказів, але оцінка доказів, на підставі яких судова інстанція дійшла до висновку про встановлення тих чи інших обставин справи в силу вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України здійснюється за внутрішнім переконанням суду, і їх переоцінка не віднесена до компетенції касаційної інстанції.

З врахуванням того, що з’ясування підставності оцінки доказів та встановлення обставин по справі згідно приписів ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України знаходиться поза межами компетенції касаційної інстанції, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку про неможливість задоволення касаційної скарги.

На підставі викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що судами першої та апеляційної інстанцій було повно та всебічно з’ясовано обставини, що мають значення для справи, надано їм належну правову оцінку та винесено рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що дає підстави для залишення їх без змін.