Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Розпорядженням №02.03-10/529 від 16.09.2009р. у зв'язку з відпусткою судді Ходаківської І.П. та виходом з відпустки судді Першикова Є.В. змінено склад колегії суддів у справі №8/20-09 призначеної до розгляду у складі: головуючий суддя – Ходаківська І.П., судді Данилова Т.Б., Ковтонюк Л.В. утворено колегію суддів у наступному складі: головуючий суддя –Першиков Є.В., судді Данилова Т.Б., Муравйов О.В.

У грудні 2008 року державне підприємство "Придніпровська залізниця" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення з відповідача на користь позивача 47 336,67грн. неустойки за ухилення від звільнення орендованого приміщення.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 12.02.2009р. (суддя Дубінін І.Ю.), залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.05.2009р. (судді Тищик І.В., Чимбар Л.О., Чоха Л.В.) позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 18 878,60грн. неустойки за ухилення від звільнення орендованого приміщення. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено, посилаючись на те, що позивачем вимоги чинного законодавства та договору не виконано.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення та постанову по справі та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Заслухавши пояснення присутніх в судовому засіданні представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні і постанові та доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, що протягом 2004-2008 років фізична особа-підприємець ОСОБА_1 на підставі договору оренди державного майна №ПР/ДН-2-04-002/НЮ від 01.02.2004р., укладеного з державним підприємством "Придніпровська залізниця", користувався частиною приміщення будівлі овочесховища овоче-заготівельного комплексу загальною площею 306 м2, розміщеного за адресою: м. Кривий Ріг, АДРЕСА_1.

Пунктом 9.2 вказаного договору сторони встановили відповідальність за несвоєчасне звільнення приміщення у вигляді сплати неустойки у розмірі 10% від місячної орендної плати за кожен день використання приміщення згідно чинного законодавства та визначилися, що орендна плата за кожний наступний місяць розраховується шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції, відповідно до п.3.2 договору.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно рішення господарського суду Дніпропетровської області від 08.02.2008р. у справі №3/521-07, яке надрало законної сили, дія договору оренди державного майна №ПР/ДН-2-04-002/НЮ від 01.02.2004р. закінчилась 25.01.2008р., а тому фізична особа-підприємець ОСОБА_1 зобов'язаний звільнити займану ним частину орендованого приміщення до 25.02.2008р.

Ухвалою від 29.05.2008р. у справі №3/521-07 виконання вказаного рішення про виселення було відстрочено до 16.06.2008р., таким чином, господарським судом було визначено граничний строк для звільнення спірного приміщення.

Обов'язковість виконання рішення суду встановлена ст. 124 Конституції України та ст. 115 Господарського процесуального кодексу України.

Окрім того, обов'язок орендаря повернути майно орендодавцю передбачений як загальними, так і спеціальними нормами чинного законодавства. Відповідно до ст. 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути річ наймодавцеві. З зазначеною нормою кореспондується приписи ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Судами встановлено, що в порушення норм чинного законодавства частина орендованого приміщення не була звільнена ОСОБА_1. до встановленого судом строку - 16.06.2008р, а умовами договору та нормами чинного законодавства передбачена відповідальність наймача за невиконання обов'язку щодо повернення речі, а тому позивачем відповідно до умов договору за несвоєчасне звільнення приміщення відповідачу була нарахована неустойка за період з січня 2008 року по жовтень 2008 року у сумі 47 336,67грн.

За таких підстав, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що період, за який було нарахована неустойка, безпідставно завищений та визначили період нарахування з 17.06.2008р. по 31.10.2008р., стягнувши неустойку в розмірі 18 878,60грн.

Однак, судами попередніх інстанцій неповно встановлені обставини справи та судові рішення прийняті з порушенням вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, а також з невірним застосуванням норм матеріального права.

Так, п.4 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором, але ст. 785 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за весь час прострочення.

За таких обставин у суду не було підстав в супереч ст. 785 Цивільного кодексу України застосовувати відповідальність та стягувати неустойку за несвоєчасне повернення предмета оренди в розмірі, встановленому договором.

Окрім того, судами попередніх інстанцій невірно визначений період, за який нараховується неустойка, так-як вони виходили із строку, встановленого відстрочкою виконання судового рішення по справі №3/521-07 про виселення ОСОБА_1, а ст. 785 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Статтею 111 -7 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, оскільки судами попередніх інстанції не було повно та всебічно з'ясовано обставини, що мають значення для даної справи, та невірно застосовано норми матеріального права.

Під час нового розгляду справи господарському суду слід взяти до уваги викладене, вжити передбачені законом заходи для всебічного, повного і об'єктивного встановлення обставин справи, прав і обов'язків сторін і в залежності від встановленого та у відповідності з чинним законодавством вирішити спір.

Враховуючи наведене, та керуючись ст.ст. 111 -5, 111 -7, 111 -9, 111 -10, 111 -11, 111 -12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.05.2009р. у справі №8/20-09 та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 12.02.2009р. скасувати.

Справу №8/20-09 направити на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області.