Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

розглянувши у відкритому судовому засіданні

за участю представників

Позивач звернувся в господарський суд Тернопільської області з позовом про визнання недійсними розпорядження відповідача-1 за №761 від 06.12.2007р., рішень відповідача-2 за №96 від 03.03.2007р. та відповідача-3 за №222 від 03.02.2007р., за якими припинено права користування попередника позивача земельною ділянкою. Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що оскаржувані розпорядження і рішення відповідачів прийняті з порушеннями вимог чинного законодавства.

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 22.12.2008р. (суддя Шумський І.П.) позов задоволено.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 25.03.2009р. (колегія суддів у складі: головуючого –судді Мельник Г.І., суддів Новосад Д.Ф., Михалюк О.В.) вказане рішення суду скасовано та прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

В касаційній скарзі позивач просить постанову Львівського апеляційного господарського суду від 25.03.2009р. скасувати, а рішення Господарського суду Тернопільської області від 22.12.2008р. залишити в силі, посилаючись на порушення апеляційним господарським судом норм матеріального і процесуального права.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач-1 просить залишити без змін оскаржену постанову суду, а касаційну скаргу без задоволення, посилаючись на те, що постанова суду є законною і обґрунтованою, а доводи, викладені в касаційній скарзі, висновків суду не спростовують.

Відповідач-2 не використав наданого законом права на участь свого представника у судовому засіданні.

Переглянувши у касаційному порядку судові рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, на підставі рішення Тернопільської обласної ради №73 від 30.08.1995 року "Про затвердження проектів відведення земель організаціям і підприємствам області для державних і громадських потреб у Збаразькому, Теребовлянському та Тернопільському районах області" Тернопільській державній інспекції по охороні та відтворенню рибних запасів і регулювання рибальства 12.12.1995 року було видано Державний акт на право постійного користування землею серії ІІ-ТР № 000114 площею 17, 1 га для будівництва державного підприємства по відтворенню аборигенних видів риби.

Згідно наказу Міністерства аграрної політики України № 161 (v0161555-05) від 20.04.2005 року на базі майна обласних інспекцій охорони, відтворення водних живих ресурсів і регулювання рибальства, в тому числі Тернопільської обласної державної інспекції охорони, відтворення водних живих ресурсів і регулювання рибальства, створено Подільське державне басейнове управління охорони водних живих ресурсів та, зокрема, його Тернопільський територіальний відділ. Згідно п. 2 цього наказу Подільське державне басейнове управління охорони водних живих ресурсів визнано правонаступником, зокрема, Тернопільської інспекції рибоохорони.

Згідно Типового положення, затвердженого начальником Держрибінспекції 25.06.2005 року державне басейнове управління охорони водних живих ресурсів було структурним підрозділом Державної інспекції охорони, відтворення водних живих ресурсів та регулювання рибальства, яка була спеціально уповноваженим органом державного нагляду у сфері охорони водних живих ресурсів та регулювання рибальства, а майно державного басейнового управління охорони водних живих ресурсів перебувало в державній власності і належало останньому на праві оперативного управління.

Відповідно до наказу Державного комітету рибного господарства України №8 від 15.02.2007 року "Про створення органів охорони, використання і відтворення водних живих ресурсів та регулювання рибальства" та наказу № 22 від 30.03.2007 року, яким внесено зміни та доповнення до першого наказу, на базі Подільського державного басейнового управління охорони водних живих ресурсів з правом юридичної особи утворено Головне державне управління охорони, використання і відтворення водних живих ресурсів та регулювання рибальства у Тернопільській області.

Спірна земельна ділянка площею 17, 1 га належить до земель водного фонду та знаходиться на території Новиківської та Колодненської сільських рад за межами населених пунктів.

Посилаючись на ліквідацією Державної інспекції охорони, відтворення водних живих ресурсів та регулювання рибальства та її відокремлених структурних підрозділів, в тому числі Подільського державного басейнового управління охорони водних живих ресурсів та його Тернопільського територіального відділу, рішеннями Колодненської сільської ради № 222 від 02.03.2007 року та Новиківської сільської ради № 96 від 03.03.2007 року "Про стан використання земель водного фонду на території відповідних рад" дано згоду на припинення права постійного користування земельними ділянками площами 13, 9 га та 3, 2 га Тернопільською обласною державною інспекцією охорони, відтворення водних живих ресурсів та регулювання рибальства на території Колодненської та Новиківської сільських рад, відповідно.

На підставі цих рішень розпорядженням голови Збаразької районної державної адміністрації № 761 від 06.12.2007 року припинено право постійного користування Тернопільською обласною державною інспекцією охорони, відтворення водних живих ресурсів та регулювання рибальства земельною ділянкою площею 17, 1 га (землі водного фонду) за межами населених пунктів на території Колодненської та Новиківської сільських рад у зв’язку з ліквідацією цієї організації, Державний акт на право постійного користування землею серії ІІ-ТР № 000114 визнано таким, що втратив чинність, а зазначену земельну ділянку переведено в землі запасу.

Перелічені рішення і розпорядження співвідповідачів оскаржуються позивачем до суду.

Місцевий господарський суд задовольняючи позов виходив з того, що оскаржувані розпорядження і рішення відповідачів прийняті з порушеннями вимог чинного законодавства.

Апеляційний господарський суд скасовуючи вказане рішення суду та приймаючи нове, про відмову у задоволенні позову, виходив, зокрема, з того, що попередники позивача ліквідовані без правонаступництва і їх ліквідація не пов’язана з реорганізацією. Також виходив з того, що висновки місцевого господарського суду про те, що припинення права власності на землю чи права землекористування має здійснюватись за позовом відповідного органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування в судовому порядку, не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.

Про те, з такими висновками суду апеляційної інстанції не можна погодитись з наступних підстав.

Із встановлених судами обставин справи вбачається, що Головне державне управління охорони, використання і відтворення водних живих ресурсів та регулювання рибальства у Тернопільській області утворено з правом юридичної особи на базі Подільського державного басейнового управління охорони водних живих ресурсів. Ця обставина встановлена також і судом апеляційної інстанції.

При цьому ж, суд апеляційної інстанції також дійшов висновку що попередники позивача були ліквідовані без правонаступництва.

Між тим, із мотивів, наведених в оскарженій постанові суду апеляційної інстанції, не вбачається, що зазначеними вище наказами власника попередники позивача були саме ліквідовані.

Так, як встановлено цим судом, а також і місцевим господарським судом, Головне державне управління охорони, використання і відтворення водних живих ресурсів та регулювання рибальства у Тернопільській області було утворено з правом юридичної особи саме на базі Подільського державного басейнового управління охорони водних живих ресурсів.

Згідно ж приписів ст. 104 ч.1 ЦК України юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або в результаті ліквідації.

Таким чином вказана норма права передбачає декілька різновидів припинення юридичної особи, у тому числі і шляхом її перетворення або в результаті ліквідації.

Відповідно до ст.108 цього кодексу перетворенням юридичної особи є зміна її організаційно-правової форми (ч.1). У разі перетворення до нової юридичної особи переходять усе майно, усі права та обов'язки попередньої юридичної особи (ч.2).

З приписів вказаних норм права вбачається, що припинення юридичної особи тягне за собою передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам –правонаступникам.

Ліквідація юридичної особи передбачена статтею 110 зазначеного кодексу. Так, юридична особа ліквідується: 1) за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, в тому числі у зв'язку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягненням мети, для якої її створено, а також в інших випадках, передбачених установчими документами; 2) за рішенням суду про визнання судом недійсною державної реєстрації юридичної особи через допущені при її створенні порушення, які не можна усунути, а також в інших випадках, встановлених законом (ч.1). Вимога про ліквідацію юридичної особи на підставах, зазначених у пункті 2 частини першої цієї статті, може бути пред'явлена до суду органом, що здійснює державну реєстрацію, учасником юридичної особи, а щодо акціонерних товариств - також Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку (ч.2).

Таким чином висновки суду апеляційної інстанції є взаємовиключними, та не спростовують висновків місцевого господарського суду щодо того, що Головне державне управління охорони, використання і відтворення водних живих ресурсів та регулювання рибальства у Тернопільській області було утворено з правом юридичної особи саме на базі Подільського державного басейнового управління охорони водних живих ресурсів.

Крім того, суд касаційної інстанції зазначає, що вирішуючи спір про припинення права користування земельною ділянкою, суд апеляційної інстанції повинен був врахувати, що орган виконавчої влади та орган місцевого самоврядування має право прийняти рішення про це лише в порядку, з підстав і за умов, передбачених статтями 140 - 149 Земельного кодексу України. У випадках, визначених цими нормами, припинення права землекористування провадиться за позовом відповідного органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування в судовому порядку, недодержання якого є підставою для визнання рішення цього органу та виданих державних актів недійсними. У разі пред'явлення до органу виконавчої влади або місцевого самоврядування позову про незаконність припинення права землекористування через відсутність судового рішення про вилучення земельної ділянки відповідач вправі пред'явити зустрічний позов про таке вилучення, а суд має розглянути його разом із первинним позовом.

Аналогічну правову позицію викладено і в постанові Пленуму Верховного Суду України №7 від 16.04.2004р. "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ" (va007700-04) .

Рішення місцевого господарського суду в цій частині обґрунтовано наведеними нормами права, відповідає умовам, визначеним у статтях 140 - 149 Земельного кодексу України, щодо порядку припинення права землекористування.

Також, суд касаційної інстанції зазначає, що попередник позивача, відносно якого і прийнято оскаржувані розпорядження і рішення, був спеціально уповноваженим органом державного нагляду у сфері охорони водних живих ресурсів та регулювання рибальства, тобто виконував державні функції, завдання в цій сфері, встановлені в тому числі і Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища" (1264-12) , які не ліквідовані, і відповідно до цього закону здійснення їх є невід'ємною умовою сталого економічного та соціального розвитку України.

За вказаних обставин постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню як незаконна, а рішення суду першої інстанції належить залишити в силі.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 п. 6, 111-10 ч.1, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

Касаційну скаргу Головного державного управління охорони, використання і відтворення водних живих ресурсів та регулювання рибальства у Тернопільській області задовольнити.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 25.03.2009р. у справі №6/136-3025 скасувати, а рішення Господарського суду Тернопільської області від 22.12.2008р. залишити в силі.