Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

в судовому засіданні взяли участь представники:

Рішенням від 12.03.2009 господарського суду Дніпропетровської області (суддя: Мельниченко І.Ф.) позовні вимоги задоволено. Стягнено з ВАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" на користь СПД-фізичної особи ОСОБА_1 126889, 93 грн. основного боргу, 1268, 90 грн. державного мита, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою від 07.05.2009 Дніпропетровського апеляційного господарського суду (судді: Голяшкін О.В.- головуючий, Білецька Л.М., Науменко І.М.) рішення від 12.03.2009 господарського суду Дніпропетровської області залишено без змін.

Судові рішення мотивовані тим, що відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов’язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Не погоджуючись з судовими рішеннями ВАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою і просить їх скасувати, посилаючись на те, що судами порушені норми матеріального та процесуального права, зокрема, ст. 612, ст. 613, 662 Цивільного кодексу України, ст. 107, 108 Господарського процесуального кодексу України.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оспорюваного судового акта, знаходить необхідним у задоволенні касаційної скарги відмовити.

Господарськими судами встановлено, що ВАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" та СПД - фізична особа ОСОБА_1 21.04.2008 уклали договір № 721д, відповідно до умов якого позивач зобов’язався передати у власність відповідача товар відповідно до додатку-специфікації до договору, а відповідач зобов’язався прийняти цей товар та оплатити його на умовах, передбачених договором.

На виконання умов договору позивач передав відповідачу товар медичного призначення на загальну суму 126889,93 грн. за накладними № 55 від 05.08.2008 на суму 43925,51 грн., № 57 від 27.08.2008 на суму 41002,22 грн. та № 69 від 29.09.2008 на суму 41962,20 грн.

Проте, як встановлено господарськими судами, відповідачем зобов’язання з оплати вартості отриманого товару не виконано та доказів погашення заборгованості не надано.

Пунктом 5.2 договору передбачено, що оплата товару здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок позивача по факту поставки протягом 5-ти банківських днів після підписання акту приймання-передачі виставлення рахунків-фактур та податкових накладних за фактично поставлений товар.

Статтями 1115, 1117 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд касаційної інстанції не має права вчиняти процесуальні дії з метою збирання доказів, встановлення обставин, їх доказування та переоцінювати докази. Перегляд здійснюється на підставі фактичних обставин, встановлених судами першої та апеляційної інстанції.

Господарські суди правомірно визнали безпідставним твердження відповідача щодо ненастання обов’язку з оплати отриманого товару у зв’язку з ненаданням позивачем доказів виставлення рахунків-фактур, оскільки факт надання відповідачу рахунків-фактур та податкових накладних підтверджується матеріалами справи. В свою чергу, саме відповідачем не надано доказів невиконання продавцем обов’язку щодо передачі документів на товар та не зроблено будь-яких зауважень щодо прийнятого товару.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 712 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов’язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином господарські суди обґрунтовано дійшли висновку, що відповідач не виконав свої зобов’язання за договором з оплати вартості отриманого товару.

Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що господарськими судами дана правильна юридична оцінка обставинам справи, тому судові рішення відповідають чинному законодавству України та обставинам справи і підстав для їх скасування немає.

На підставі викладеного, керуючись ст. 1115, п.1 ст. 1119, ст.11111 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України

В задоволенні касаційної скарги відмовити.

Постанову від 07.05.2009 Дніпропетровського апеляційного господарського суду зі справи № 11/52-09 залишити без змін.