Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явилися

від відповідача 1: не з'явилися

від відповідача 2: не з'явилися

У липні 2010 року товариство з обмеженою відповідальністю "Агросфера" звернулося до господарського суду з позовом до спільного сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничої фірми "Насіння-сервіс" та товариства з обмеженою відповідальністю "Гран Іновація" про стягнення 63650,15 грн. основного боргу, 9748,68 грн. пені та 210115,04 грн. процентів за користування коштами.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що в порушення умов укладеного між ним та спільним сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю науково-виробничою фірмою "Насіння-сервіс" договору купівлі-продажу та укладеного в забезпечення цього договору з товариством з обмеженою відповідальністю "Гран Іновація" договору поруки, відповідачами не здійснено повного розрахунку за отриманий товар, не сплачено пеню за прострочення оплати та проценти за користування коштами.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 07.09.2010 року (суддя Первушин Ю.Ю.) позов задоволено.

Стягнуто солідарно з спільного сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничої фірми "Насіння-сервіс" та товариства з обмеженою відповідальністю "Гран Іновація" 63650,15 грн. основного боргу, 9748,68 грн. пені, 210115,04 грн. відсотків по товарному кредиту та судові витрати.

Рішення мотивоване обгрунтованістю позовних вимог.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 06.12.2010 року (судді: Л.В.Чоха –головуючий, Л.О.Чимбар, В.В.Прудніков) рішення місцевого господарського суду в частині стягнення процентів за користування кредитом та судових витрат змінено та викладено в наступній редакції:

"Стягнути з спільного сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничої фірми "Насіння-сервіс" та товариства з обмеженою відповідальністю "Гран Іновація" солідарно 206800,04 грн. процентів за користування кредитом та пропорційний розмір судових витрат. В іншій частині в позові відмовити".

В іншій частині рішення залишено без змін.

При цьому, апеляційний господарський суд здійснив перерахунок нарахованих позивачем процентів у відповідності до умов договору.

В касаційній скарзі спільне сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю науково-виробнича фірма "Насіння-сервіс" просить рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів скасувати, а справу направити на новий розгляд до господарського суду першої інстанції. При цьому, скаржник посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, Вищий господарський суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як було встановлено господарськими судами попередніх інстанцій та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, 13.03.2009 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Агросфера" (продавець) та спільним сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю науково-виробничою фірмою "Насіння-сервіс" (покупець) було укладено договір купівлі-продажу № 2028-К, за умовами якого продавець зобов'язався передати, а покупець прийняти та оплатити вартість товару (засобів захисту рослин) згідно специфікацій, що є невід’ємними частинами договору.

У відповідності до умов договору та специфікацій до нього покупець зобов'язався у строк до дати поставки товару перерахувати на поточний рахунок продавця суму попередньої оплати у розмірі, вказаному у специфікаціях.

На залишок заборгованості продавець надає покупцю товарний кредит з відстрочкою платежу з таким графіком його оплати: 35% від суми вартості всього товару по специфікаціях покупець повинен сплатити до 25.08.2009 року, решту 35% - до 26.10.2009 року.

13.03.2009 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Агросфера" та товариством з обмеженою відповідальністю "Гран Іновація" було укладено договір поруки № 2028/2-ПОР, у відповідності до якого товариство з обмеженою відповідальністю "Гран Іновація" поручилось за належне виконання спільним сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю науково-виробничою фірмою "Насіння-сервіс" зобов'язань за договором купівлі-продажу № 2028-К від 13.03.2009 року, в тому числі за погашення товарного кредиту, за погашення суми, на яку збільшилась вартість товару в зв'язку з здійсненням індексації, за сплату процентів за користування кредитом та процентів за користування грошовими коштами, а також за сплату неустойки (штрафу, пені).

Також встановлено, що на виконання умов договору позивач передав відповідачу у власність товар на загальну суму 389225,15 грн., тоді як відповідач в період з 06.04.2009 року по 26.04.2010 року перерахував на рахунок позивача 325575,0 грн., в результаті чого станом на 12.07.2010 року утворився борг в сумі 63650,15 грн.

Доказів погашення заборгованості чи її зменшення відповідачем не подано.

Як визначено в ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу (ч.1 ст. 694 ЦК України).

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та положень ст. 193 Господарського кодексу України зобов’язання повинні виконуватись належним чином згідно умов договору та вимог діючого законодавства. Одностороння відмова від виконання зобов’язання або зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором чи законом.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст. 530 ЦК України).

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Обов'язок сплатити штрафні санкції (неустойку, штраф, пеню) у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання встановлено також в ст. 230 Господарського кодексу України.

В п.7.1 договору сторони передбачили відповідальність за порушення термінів оплати товару у вигляді сплати пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від своєчасно неоплаченої суми заборгованості за кожен день прострочення оплати.

Крім того, частиною 3 статті 962 Цивільного кодексу України визначено, що у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Можливість нарахування процентів на прострочену суму у разі прострочення оплати за товар передбачено також в ч.5 ст. 694 Цивільного кодексу України, якою врегульовано відносини з продажу товару в кредит.

У п.п.7.2, 7.3 договору купівлі-продажу сторонами погоджено, що у разі несвоєчасного погашення заборгованості за товарним кредитом згідно умов оплати з дати виникнення простроченої заборгованості на суму заборгованості нараховуються проценти за користування товарним кредитом з розрахунку 0,15% за кожен день прострочення оплати, а через 10 календарних днів з дати виникнення простроченої заборгованості –з розрахунку 1% за кожен день прострочення оплати.

Оскільки, відповідач не розрахувався з позивачем у повному обсязі та у визначений строк за отриманий на умовах товарного кредиту товар, а також, прострочивши оплату товару, не сплатив пеню та проценти за користування коштами, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що стягнення з нього пені та процентів за користування кредитом є цілком обгрунтованим.

При цьому, враховуючи положення ст. 554 Цивільного кодексу України, в якій вказано, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, та беручи до уваги укладений між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю "Гран Іновація" договір поруки, пеню та проценти слід стягнуто солідарно із спільного сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничої фірми "Насіння-сервіс" та товариства з обмеженою відповідальністю "Гран Іновація", про що правильно зазначено господарськими судами.

Посилання відповідача в касаційній скарзі на те, що судові рішення прийняті з порушенням правил територіальної підсудності, оскільки справу розглянуто за місцезнаходженням поручителя, договір з яким укладався без його відома та згоди, порушує його права, а тому є фіктивним, не заслуговують на увагу, оскільки спростовуються п.8.1 договору купівлі-продажу, в якому зазначено, що виконання зобов'язань покупця за цим договором забезпечується договором поруки № 2028-ПОР від 13.03.2009 року. Будь-яких заперечень чи зауважень до вказаного пункту спільним сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю науково-виробничою фірмою "Насіння-сервіс" при підписанні договору внесено не було. Крім того, такі доводи відповідача не є предметом розгляду даної справи.

З огляду на викладене, підстав для задоволення касаційної скарги та зміни чи скасування прийнятої апеляційним господарським судом постанови не вбачається.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу спільного сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничої фірми "Насіння-сервіс" залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 06.12.2010 року у справі № 13/202-10 без змін.