44/288-б Про визнання боржника банкрутом, затвердження ліквідаційного балансу та ліквідація банкрута - 15.09.2009 Прийняття

Постановою господарського суду м. Києва від 12.09.2008 року у справі № 44/288-б на підставі ст.ст. 22, 23, 24, 52 Закону України " Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ТОВ "Спецсервіс Альянс" визнано банкрутом; відкрито ліквідаційну процедуру; ліквідатором банкрута призначено ПП "Меридіан-Київ"; підприємницьку діяльність банкрута завершено; строк виконання усіх грошових зобов’язань вважати таким, що настав з 12.09.2008 року.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 18.11.2008 у справі № 44/288-б на підставі ст. 32 п.5,ст. 40 п. 6, ст. 52 Закону України " Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", затверджений наданий суду звіт ліквідатора і ліквідаційний баланс, ліквідовано юридичну особу –ТОВ "Спецсервіс Альянс", провадження у справі про банкрутство припинено.

Не погоджуючись з вказаною постановою, ДПІ у Шевченківському районі м. Києва звернулась до Вищого господарського суду України з касаційними скаргами, в яких просить скасувати постанову господарського суду міста Києва від 12.09.2008 та ухвалу господарського суду міста Києва від 18.11.2008, а провадження у справі припинити, посилаючись на порушення місцевим судом норм ГПК України (1798-12) , ст. 52 Закону України " Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши в касаційному порядку ухвалу та постанову місцевого господарського суду, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з такого.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 04.09.2008 порушено провадження у справі за заявою ПП "Меридіан-Київ" до ТОВ "Спецсервіс Альянс" про банкрутство, в порядку ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" .

Статтею 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачено, що у разі, якщо громадянин-підприємець - боржник або керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також, за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.

Наведена норма передбачає, що заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника є підставою для порушення провадження у справі й у випадку наявності будь-якої з підстав, передбачених статтею 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Як вбачається з матеріалів справи, в заяві про порушення справи про банкрутство ініціюючий кредитор посилається, на те що у боржника існує заборгованість перед ним, що підтверджується відповіддю на претензію.

Місцевим господарським судом в постанові від 12.09.2008, в порушення ст. 43 ГПК України, взагалі не надано оцінки та аналізу наявності у боржника ознак, передбачених ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Відповідно до вимог ст. 1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців" місцезнаходження юридичної особи –адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені ( далі –виконавчий орган).

Згідно з ст. 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців" в Єдиному державному реєстрі містяться відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням.

Відповідно до вимог ч.1 ст.18 вказаного Закону, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що, відповідно до вимог ст. 34 ГПК України, лише факт внесення відомостей про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням до реєстру може слугувати доказом відсутності боржника.

Однак, матеріали справи не містять підтвердження наявності в реєстрі запису про відсутність юридичної особи боржника за її місцем знаходження.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 6 Закону України " Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", яка регулює загальні, основні підстави для порушення справи про банкрутство, справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора ( кредиторів) до боржника сукупно складають не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку,якщо інше не передбачено цим Законом.

Відповідно до вимог ст. 1 Закону вимоги кредиторів набувають характеру безспірних якщо вони підтверджені відповідними документами, зокрема виконавчими та не були задоволені протягом трьох місяців після пред'явлення до виконання та відкриття виконавчого провадження, в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження" (606-14) .

Стаття 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", яка має назву "Особливості банкрутства відсутнього боржника", передбачає ці самі "інші випадки" та особливості порушення справи про банкрутство, про які ідеться в ч. 3 ст. 6 Закону, а саме, - у разі, якщо громадянин-підприємець - боржник або керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також, за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.

Виходячи з викладеного, ч. 3 ст. 6 Закону містить загальні норми, а стаття 52 Закону передбачає спеціальні норми, які регулюють банкрутство за спрощеною процедурою.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що Закон України " Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) не передбачає можливості порушення справи про банкрутство, як за загальною, так і за спрощеною процедурою у відсутності безспірних вимог ініціюючого кредитора.

При розгляді питання щодо безспірності грошових вимог ініціюючого кредитора у справі про банкрутство за спрощеною процедурою, існують дві особливості, які притаманні процедурі, яка регулюється ст. 52 Закону в площині безспірності грошових вимог, а саме - справа про банкрутство відсутнього боржника може бути порушена незалежно від розміру грошових вимог кредитора, які повинні мати безспірний характер,а також незалежно від спливу трьохмісячного строку, передбаченого ч. 3 ст.6 Закону, встановленого для їх погашення, з моменту відкриття виконавчого провадження - всі інші підстави для порушення провадження у справі про банкрутство, у тому числі і вимоги щодо складу грошового зобов'язання, передбаченого ст. 1 Закону України " Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", регулюються загальними нормами Закону.

В заяві про порушення справи про банкрутство ініціюючий кредитор в підтвердження наявності грошової заборгованості посилається на визнану боржником претензію.

Колегія суддів Вищого господарського суду України звертає увагу на те, що з 14.04.2006 набула чинності нова редакція Закону України " Про виконавче провадження" (606-14) , відповідно до вимог статті 3 якого, передбачений перелік документів, які підлягають виконанню державною виконавчою службою, у вказаному переліку відсутній такий документ, як визнана у встановленому порядку претензія.

Таким чином, ініціюючим кредитором при зверненні до суду з заявою про порушення справи про банкрутство за спрощеною процедурою не надано суду доказів відсутності боржника за місцезнаходженням та безспірності грошових вимог до боржника.

Виходячи з викладеного, Колегія суддів Вищого господарського суду дійшла висновку, що господарський суд м. Києва без належних правових підстав порушив провадження у справі про банкрутство відсутнього боржника за спрощеною процедурою, в порушення вимог ст. 34 ГПК України, без належних доказів відсутності боржника за місцезнаходженням та наявності безспірності вимог, незаконно продовжив процедуру банкрутства ТОВ "Спецсервіс Альянс", визнав його банкрутом та оскаржуваною ухвалою припинив провадження у справі № 44/288-б за спрощеною процедурою, незаконно ліквідував підприємство –банкрута на підставі п.6 ст. 40 Закону України " Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у зв'язку з затвердженням звіту ліквідатора.

Відповідно до вимог ст. 111 -13 ГПК України, у випадках скасування касаційною інстанцією ухвали про припинення провадження у справі, справа передається на розгляд суду першої інстанції.