Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

за участю представників сторін:

Перший заступник прокурора Приморського району міста Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради, Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до Фізичної особи підприємця Доповідач: ОСОБА_2

ОСОБА_1 про розірвання договору оренди №909/ж/3 від 07.08.2006 року нежилого приміщення, площею 37,7 кв.м., розташованого за адресою: м.Одеса, вул. Буніна, 19, укладеного між Представництвом по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради та фізичною особою підприємцем ОСОБА_1.

Заявою від 25.02.2009 року №Н-20/09 прокурор уточнив позовні вимоги та просив суд виселити фізичну особу підприємця ОСОБА_1 з нежилого приміщення. Стягнути на користь Представництва заборгованість з орендної плати у сумі 4817,50 грн. та пеню в розмірі 262,90 грн.

Рішенням господарського суду Одеської області від 06.03.2009 року уточнені позовні вимоги задоволено.

Розірвано договір оренди нежитлового приміщення №43/9 (909/ж/З) від 07.08.2006 року, укладений між Представництвом по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1.

Виселено відповідача з нежилого підвального приміщення, загальною площею 37,7 кв.м., розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Буніна, 19.

Стягнуто з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на користь Представництва суму заборгованості з орендної плати у розмірі 4817,50 грн. та пені у розмірі 262, 90 грн.

За апеляційною скаргою Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 судове рішення переглянуте в апеляційному порядку і постановою Одеського апеляційного господарського суду від 12.05.2009 року скасоване.

Позов Першого заступника прокурора Приморського району міста Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради, Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради залишено без розгляду.

Заступник прокурора Одеської області звернувся до Вищого господарського суду України із касаційним поданням, в якому просить скасувати постанову Одеського апеляційного господарського суду від 12.05.2009 року, а рішення господарського суду Одеської області від 06.03.2009 року залишити без змін.

На думку прокурора постанова апеляційного суду винесена з порушенням статті 121 Конституції України, статей 2, 29 Господарського процесуального кодексу України, статей 20, 361 Закону України "Про прокуратуру".

Також прокурор зазначає, що апеляційний суд, залишаючи позов без розгляду на підставі пункту 1, частини 1 статті 81 Господарського процесуального кодексу України, дійшов до необґрунтованого висновку, оскільки у позові прокурор зазначив, що несвоєчасна сплата орендної плати за користування нежилими приміщеннями –об'єктами комунальної власності призводить до ненадходження до місцевого бюджету коштів, що не дає можливості в повній мірі фінансувати соціальні потреби населення та реалізовувати програми по захисту соціально незахищених верств населення. Це також порушує державні інтереси в частині формування доходів місцевих бюджетів, а також ставить під загрозу засади здійснення ефективного контролю за їх витрачанням.

Крім того, прокурор вважає, що суд апеляційної інстанції дійшов до невірного висновку щодо неповідомлення відповідача про місце засідання суду, оскільки у матеріалах справи містяться докази направлення судових ухвал.

Заслухавши суддю –доповідача, присутніх у судовому засіданні представника відповідача та прокурора, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в постанові у даній справі, колегія суддів вважає, що касаційне подання підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно до вимог статей 108, 1117 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція рішення місцевих господарських судів та постанови апеляційних господарських судів переглядає за касаційною скаргою (поданням) та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається із матеріалів справи предметом спору у даному випадку є розірвання договору оренди, виселення та стягнення заборгованості за договором.

Задовольняючи позов суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, встановивши, що відповідачем протягом дії договору оренди договірні зобов'язання по сплаті орендних платежів виконувались неналежним чином (орендна плата сплачувалась несвоєчасно та не у повному обсязі), а протягом вересня-грудня 2008 року та січня-лютого 2009 року взагалі не виконувались, внаслідок чого за орендарем станом на 16.02.2009 року утворилась заборгованість у сумі 4817,15 грн.

Апеляційний господарський суд, скасовуючи рішення та залишаючи позовні вимоги без розгляду на підставі пункту 1 частини 1 статті 81 Господарського процесуального кодексу України виходив з того, що поданий прокурором позов пред'явлений в інтересах Одеської міської ради в особі Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради, а згідно Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (280/97-ВР) рада являється представницьким органом, але лише відповідної територіальної громади та їй, у спірних правовідносинах, не надані законом функції органу.

Також апеляційний суд дійшов висновку, що прокурор вийшов за межі наданих йому державою представницьких повноважень, оскільки він не наділений правом підписувати позовні заяви замість інших юридичних осіб, крім органів.

Касаційна інстанція не може погодитись з таким висновком апеляційного суду оскільки його здійснено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Згідно зі статтею 121 Конституції України одним із завдань прокуратури України є представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.

Статтею 361 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом. Однією з форм представництва є звернення до суду з позовами або заявами про захист прав і свобод іншої особи, невизначеного кола осіб, прав юридичних осіб, коли порушуються інтереси держави, або про визнання незаконними правових актів, дій чи рішень органів і посадових осіб. Підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчинюються у відносинах між ними або з державою.

Частина 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України, в якій визначено підстави порушення справ у господарському суді, відносить до таких підстав позовні заяви прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Відповідно до положень частини третьої цієї статті прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, у позовній заяві самостійно визначає, у чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Зі змісту частини 1 статті 29 цього Кодексу вбачається, що прокурор може вступити у справу на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадянина або держави, подати апеляційне, касаційне подання, а також подання про перегляд рішення за нововиявленими обставинами.

Як зазначено в пункті 5 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 року №3-рп/99 (v003p710-99) (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді), поняття "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах", що міститься в частині другій статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України, означає орган, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави.

Отже апеляційний суд дійшов помилкового висновку, що у даному випадку позову заяву підписано особою, яка не має право її підписувати та безпідставно залишив позовні вимоги без розгляду.

Крім того, відповідно статті 101 Господарського процесуального кодексу України в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі, що судом зроблено не було.

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що господарським судом апеляційної інстанції при розгляді справи та прийнятті судового рішення не взято до уваги та не надано належної правової оцінки всім доказам у справі в їх сукупності, що, враховуючи суть спору, свідчить про не з’ясування судом всіх обставин, які мають суттєве значення для правильного вирішення господарського спору. Відповідно до роз’яснень Пленуму Верховного суду України, викладених у пункті 1 Постанови від 29.12.1976 року № 11 "Про судове рішення (v0011700-76) ", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Неповне з'ясування всіх обставин справи, які мають значення для справи, дає підстави для скасування ухваленої у справі постанови та передачі справи на новий розгляд до апеляційного господарського суду.

Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями чи відхилені ними, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, постанова у справі підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до господарського суду апеляційної інстанції. Під час нового розгляду справи апеляційному господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з’ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об’єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись статтями 1117, пунктом 3 статті 1119, статтями 11110, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 12.05.2009 року у справі № 34/225-08-5412 господарського суду Одеської області скасувати.

Справу направити на новий розгляд до Одеського апеляційного господарського суду.

Касаційне подання Заступника прокурора Одеської області задовольнити частково.