Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Акціонерне страхове товариства "АИС-Поліс" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Відкритого акціонерного товариства "Кредитпромбанк" 209954,09грн. (в тому числі 200000грн. депозиту, 9200грн. пені та 754,09грн.) на підставі статті 193 Господарського кодексу України, частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, посилаючись на невиконання відповідачем зобовязання за договором строкового банківського вкладу.

Відповідно до заяви від 06.02.09р. про уточнення позовних вимог заборгованість відповідача становить 20765,58грн. (20309,83грн. основного боргу та 455,75грн. пені за період з 20.01.2009р. по 22.02.2009р.).

Відповідач відхилив позов, вказавши, що депозитний вклад ним було повернуто позивачу у строк та в порядку, передбаченим договором; також Постановою Правління Національного банку України з 13.10.2008р. було постановлено виконувати банківські зобовязання за всіма типами договорів із залученням коштів у будь-якій валюті лише у разі настання строку завершення зобов'язань, тому підстави для застосування відповідальності до відповідача, який виконував постанову Правління НБУ, відсутні.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.02.2009р. (суддя Мудрий С.М.) позов задоволено частково; з відповідача на користь позивача стягнуто пеню в розмірі 8052грн., індекс інфляції в розмірі 10786,47грн., відсотки річних в розмірі 1000грн., а також 2166,53грн. судових витрат; в частині стягнення 471,36грн. пені відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.05.2009р. (судді: Кондес Л.О. - головуючий, Куровський С.В., Михальська Ю.Б.) рішення місцевого господарського суду скасовано частково; у задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені в розмірі 8052грн., інфляційних в розмірі 10786,47грн., відсотків річних в розмірі 1000грн. відмовлено; в іншій частині рішення залишено без змін.

Не погоджуючись з висновками апеляційного господарського суду, до Вищого господарського суду України звернувся позивач з касаційною скаргою, в якій просить постанову у даній справі скасувати повністю, а рішення місцевого господарського суду залишити без змін.

Касаційну скаргу вмотивовано безпідставним прийняттям до уваги апеляційним судом постанови Національного банку України від 11.10.2008р. № 319 (v0319500-08) , що не набула чинності, неправильним застосуванням судом статей 525, 526, 629, 1058 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України.

Скаржник вважає істотною ту обставину, що відмова відповідача у достроковому поверненні коштів мотивована саме постановою Національного банку України від 11.10.2008р. № 319 (v0319500-08) , інших об'єктивних причин ненадання згоди на таке повернення відповідачем не обґрунтовано.

Позивач відзив на касаційну скаргу не подав, в судовому засіданні заперечив проти доводів скаржника, вказавши на законність та обґрунтованість постанови апеляційного суду.

Заслухавши доповідь судді –доповідача, пояснення представників сторін, присутніх у судовому засіданні, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція з підстав встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати чи вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або перевіряти докази.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено апеляційним господарським судом, 09.09.2008р. позивачем (вкладник) укладено з Кременчуцькою філією ВАТ "Кредитпромбанк" договір № 10/ДС-85-08 строкового банківського вкладу в національній валюті юридичної особи –резидента, за яким вкладник передає банку вільні безготівкові кошти в сумі 200000грн., а банк приймає грошові кошти на депозитний рахунок № 26518850000007 строком до 15.12.2008р. та зобов'язується повернути вкладнику суму вкладу та відсотки на неї на умовах та в порядку, встановлених цим договором.

Пунктом 4.3.2 договору передбачено, що вкладник зобов'язаний повідомити банк письмово про свій намір отримати вклад за першою вимогою до спливу строку, встановленого в пункті 1.1 цього договору за три робочих дні до запропонованої дати дострокового витребування вкладу.

За пунктом 4.4.3 договору вкладник має право вимагати повернення вкладу до спливу строку, встановленого в пункті 1.1 договору в порядку, визначеному пунктом 1.5 договору; пунктом 1.5 договору передбачено, що витребування вкладником вкладу або його частини допускається за згодою банку та за умови надання вкладником до його банку письмової вимоги про дострокове повернення вкладу або його частини за три робочих дні до запропонованої дати повернення.

10.10.2008р. позивач направив відповідачу лист за вих. № 3172 з проханням достроково повернути депозитний вклад в сумі 200000грн.; листом від 14.10.2008р. за вих. № 5095/20-2175-01 відповідач відмовив у достроковому поверненні вкладу з посиланням на постанову НБУ від 11.10.2008р. № 319 (v0319500-08) .

15.12.2008р. банк повернув вкладнику його депозитний вклад.

Задовольняючи позов про стягнення пені, індексу інфляції та відсотків річних, місцевий господарський суд дійшов висновку, що відповідач порушив договірне зобовязання, не повернувши вкладнику достроково вклад за належно оформленою вимогою, а постанова Правління Національного банку України не зареєстрована належним чином у Міністерстві юстиції та втратила чинність за постановою Правління НБУ від 04.12.2008р. № 413 (v0413500-08) .

Переглядаючи справу за приписами статті 101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що спірний вклад було здійснено на умовах повернення, встановлених договором, що є іншими, ніж визначені частиною 1 статті 1060 Цивільного кодексу України; відтак саме умови договору є визначальними для з'ясування додержання вимог статі 526 Цивільного кодексу України (435-15) та статті 193 Господарського кодексу України.

Відмовляючи в задоволенні позову, апеляційний господарський суд виходив з підтверджених матеріалами справи обставин відсутності згоди банку на дострокове повернення вкладу.

Умовами застосування відповідальності за статтею 625 Цивільного кодексу України є неправомірна поведінка сторони, тобто, поведінка, що суперечить умовам укладеного договору та положенням чинного законодавства.

За статтею 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; підставою для застосування цивільно-правової відповідальності є порушення зобовязання, тобто, його невиконання чи неналежне виконання боржником.

Статтями 6 та 627 Цивільного кодексу України передбачено свободу договору, за якою сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу (435-15) , інших актів цивільного законодавства.

За частинами 1 та 2 статті 1060 Цивільного кодексу України договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку; договором може бути передбачено внесення грошової суми на інших умовах її повернення. За договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені сторонами в договорі.

Судова колегія погоджується з висновками апеляційного господарського суду щодо узгодження сторонами умов договору про інші умови повернення вкладу, ніж передбачено статтею 1060 Цивільного кодексу України.

Не може бути прийнято до уваги доводи скаржника про безпідставне ненадання згоди на дострокове повернення депозиту відповідачем, оскільки умови договору не містять положень, відповідно до яких ненадання згоди банком в достроковому поверненні кредиту може розцінюватися як його неправомірна поведінка залежно від підстав ненадання такої згоди.

Відповідно до статті 111-10 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Відповідно до роз’яснень, що викладені в постанові Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 р. № 11 "Про судове рішення" (v0011700-76) зі змінами та доповненнями, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновків про те, що апеляційний господарський суд в порядку статей 43, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України розглянув всебічно, повно та об’єктивно в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; проаналізував зміст зобов’язальних правовідносин сторін, внаслідок чого його висновки за наслідками розгляду апеляційної скарги є законними та обґрунтованими.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків апеляційного господарського суду, підстав для скасування прийнятої ним постанови не вбачається.

Керуючись статтями 43, 111-7, пунктом 1 статті 111-9, статтями 111-10, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Акціонерного страхового товариства "АИС-Поліс" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.05.2009р. у справі № 33/52 Господарського суду міста Києва залишити без змін.