Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Розпорядженням В.о. Голови судової палати з розгляду спорів, пов'язаних з державним регулюванням економічних відносин від 09.09.09, у зв’язку з виходом із відпустки судді Швеця В.О., для розгляду касаційної скарги у цій справі призначено колегію суддів у складі: Добролюбової Т.В.- головуючого, Гоголь Т.Г., Швеця В.О.

В судовому засіданні взяли участь представники:

від позивача: не з'явилися, належно повідомлені про час і місце розгляду касаційної скарги;

від відповідача: Махнач С.А. –за дов. від 01.07.09.

Відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в

доповідач: Добролюбова Т.В.

місті Шахтарську у січні 2008 року заявлений позов про стягнення з Відкритого акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії –Шахтарське відділення №6687 ВАТ "Ощадбанк" 530,18 грн –зайво сплачених страхових виплат. Обґрунтовуючи свої вимоги позивач посилався на те, що з 2001 року ним проводились щомісячні страхові виплати потерпілій на виробництві ОСОБА_1 на особовий рахунок НОМЕР_1, відкритий у Шахтарському відділенні № 6687. Позивач вважав, що оскільки власник рахунку помер 18.05.08, а перераховані Фондом страхові виплати в період з 19.05.08 до 31.10.08 не є спадщиною, спірні кошти підлягають поверненню як зайво сплачені, однак, відповідач безпідставно відмовляється повернути ці кошти. При цьому, позивач посилався на приписи статті 1219 Цивільного кодексу України, статей 8, 21, 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", пункт 13 Порядку виплат пенсій та грошової допомоги за згодою пенсіонерів та одержувачів допомоги через їх поточні рахунки у банках, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.99 №1596 (1596-99-п) .

Рішенням господарського суду Донецької області від 09.01.09, ухваленим суддею Радіоновою О.О., позовні вимоги задоволено. Суд визнав доведеними вимоги позивача, оскільки страхові виплати були призначені та виплачувались ОСОБА_1 персоніфіковано, і після смерті останньої не мали перераховуватися на її рахунок. Судове рішення обґрунтоване приписами статей 8, 21, 28, 40 Закону України "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", статей 316, 321, 346, частиною 2 статті 1062, статей 1071, 1216, 1218, 1219 Цивільного кодексу України, пунктом 1.39 статті 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні".

Додатковим рішенням господарського суду Донецької області від 22.01.09, ухваленим суддею Радіоновою О.О., здійснено розподіл господарських витрат шляхом стягнення з Відкритого акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії –Шахтарське відділення № 6687 ВАТ "Ощадбанк" в доход державного бюджету державне мито в сумі 102,00 грн.

Не погоджуючись з додатковим рішенням, Відкрите акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" в особі філії –Шахтарське відділення №6687 ВАТ "Ощадбанк", оскаржило його в апеляційному порядку.

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: Калантай М.В. –головуючого, Запорощенка М.Д., Старовойтової Г.Я., постановою від 02.03.09, перевірене додаткове рішення суду першої інстанції залишив без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Відкрите акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" в особі філії –Шахтарське відділення №6687 ВАТ "Ощадбанк" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову у справі скасувати, а матеріали справи просить направити для нового розгляду до суду першої інстанції. Обґрунтовуючи свої вимоги скаржник зазначає про те, що обов'язок встановлення обставин, що є підставою для припинення нарахування страхових виплат покладено на Фонд, тому заявник стверджує, що не мав законних підстав вважати операцію із зарахування коштів страхових виплат на поточний рахунок ОСОБА_1 неналежним переказом, а останню неналежним отримувачем цих сум. Скаржник наголошує на тому, що відповідно до вимог законодавства спірна сума страхових виплат може бути списана виключно на підставі рішення суду, тому вважає, що ним не було порушено зобов'язань, а в його діях щодо відмови списати страхові виплати з поточного рахунку ОСОБА_1 відсутня вина. Таким чином, на думку скаржника, суд не мав підстав для покладення на нього обов'язку зі сплати державного мита.

Від Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Шахтарську відзиву на касаційну скаргу судом не отримано.

Вищий Господарський суд України заслухавши доповідь судді Добролюбової Т.В. та пояснення присутнього у судовому засіданні представника відповідача, переглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами приписів процесуального законодавства, відзначає наступне.

Судами попередніх інстанцій установлено, і це підтверджується матеріалами справи, що предметом позову є вимога Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Шахтарську про стягнення з Відкритого акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії –Шахтарське відділення №6687 ВАТ "Ощадбанк" 530,18 грн –зайво сплачених страхових виплат. Як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги не вирішив питання про розподіл господарських витрат, тому 22.01.09 на підставі приписів статті 88 Господарського процесуального кодексу України, за власною ініціативою, ухвалив додаткове рішення про стягнення з відповідача на користь позивача 102,00 грн - державного мита.

Зі змісту касаційної скарги Відкритого акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії –Шахтарське відділення №6687 ВАТ "Ощадбанк" вбачається, що предметом касаційного оскарження є постанова суду апеляційної інстанції, якою залишено без змін додаткове рішення від 22.01.09, тобто, скаржник фактично не погоджується з розподілом судових витрат.

Відповідно до статті 88 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має право за заявою сторони, або за власною ініціативою прийняти додаткове рішення, якщо судом, зокрема, не було вирішено питання про розподіл господарських витрат або про повернення державного мита з бюджету. Додаткове рішення –це засіб виправлення неповноти судового рішення. Через незмінність судового рішення суд, який його ухвалив, не вправі його скасувати чи змінити, проте він має право виправити деякі його недоліки, зокрема, неповноту. Неповнота судового рішення може полягати в невирішенні деяких питань, що стояли перед судом, зокрема, не вирішено питання про розподіл господарських витрат або про повернення державного мита з бюджету. Відповідно до статті 45 Господарського процесуального кодексу України позовні заяви оплачуються державним митом, окрім випадків, встановлених законодавством.

Згідно з частиною 1 статті 46 вказаного Кодексу державне мито сплачується чи стягується в доход державного бюджету України в порядку і розмірі, встановлених законодавством України. Статтею 49 Господарського процесуального кодексу України передбачений порядок розподілу господарських витрат. Так, у разі задоволення позову судові витрати покладаються на відповідача. Отже, суд першої інстанції правомірно ухвалив додаткове рішення, якою усунув недоліки з розподілу господарських витрат у відповідності до приписів статті 49 Господарського процесуального кодексу України. Довід скаржника про безпідставність покладення на нього обов'язку зі сплати державного мита через відсутність його вини, не може бути підставою для скасування оскаржуваних судових актів, оскільки додаткове рішення, в даному випадку, прийнято не по суті заявлених позивачем вимог і стосується лише розподілу судових витрат. При цьому враховується, що рішення по суті не оскаржується і строк на його оскарження сплинув.

За таких обставин, колегія суддів не вбачає підстав для скасування постанови суду апеляційної інстанції та задоволення касаційної скарги.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 1115, 1117, 1118, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України, -

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 02.03.09 у справі №38/224пн залишити без змін.

Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії –Шахтарське відділення №6687 ВАТ "Ощадбанк" залишити без задоволення.