826/9614/17 Про визнання протиправним і скасування наказу Міністерства юстиції України "Про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень" - 19.06.2019 Прийняття

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Желєзного І.В., судді Чиркіна С.М., розглянувши у письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства "БМ Банк" до Міністерства юстиції України, треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма Міг", ОСОБА_1, ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії за касаційними скаргами Міністерства юстиції України та Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Міг" на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва у складі колегії суддів: Келеберди В.І., Качура І.А., Федорчука А.Б. від 29 жовтня 2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Кучми А.Ю., Аліменка В.О., Безименної Н.В. від 13 лютого 2019 року,

В С Т А Н О В И В :

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2017 року Публічне акціонерне товариство "БМ Банк" (01032, місто Київ, бульвар Тараса Шевченка, 37/122, код ЄДРПОУ: 33881201) (далі - ПАТ "БМ Банк", позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Міністерства юстиції України (01001, місто Київ, вулиця Городецького, 13, код ЄДРПОУ: 00015622) (далі - МЮУ, відповідач), треті особи без самостійних вимог на предмет спору: Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма Міг" (18002, Черкаська область, місто Черкаси, бульвар Шевченка, 161/1, код ЄДРПОУ: 21389433) (далі - третя особа 1), ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) (далі - третя особа 2), ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ) (далі - третя особа 3), у якій просить:

визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України від 24 липня 2017 року № 2336/5 "Про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень";

зобов`язати Міністерство юстиції України вчинити дії щодо поновлення в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно записів стосовно рішень про державну реєстрацію прав, які були скасовані наказом Міністерства юстиції України від 24 липня 2017 року № 2336/5, а саме:

- від 03 квітня 2017 року №№ 34589722, 34589588, 34589243, 34589132, 34589008, 34588863, 34587019, 34585934;

- від 23 червня 2017 року №№ 35837007, 35832945, 35833315.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що наказом Міністерства юстиції України від 24 липня 2017 року № 2336/5 скасовано прийняті приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Науменко Т.М. рішення від 03 квітня 2017 року №№ 34589722, 34589588, 34589243, 34589132, 34589008, 34588863, 34587019, 34585934, від 23 червня 2017 року №№ 35837007, 35832945, 35833315. Зазначає, що оскаржуваний наказ видано відповідачем на підставі розгляду скарги, який відбувся із порушенням визначеної законодавством процедури та численними порушеннями чинного законодавства, що є підставою для визнання його протиправним та скасування.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 жовтня 2018 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 лютого 2019 року, адміністративний позов задоволено.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що відповідачем порушено процедуру розгляду скарг у сфері державної реєстрації, а саме: вимоги пунктів 5, 7, 9 та 11 Порядку розгляду скарг у сфері державної реєстрації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1128 (1128-2015-п) (далі - Порядок № 1128).

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, Міністерство юстиції України та ТОВ "Фірма Міг" звернулися із касаційними скаргами до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, у яких просять скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій. Міністерство юстиції України у касаційній скарзі просить прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні адміністративного позову. ТОВ "Фірма Міг" просить направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Касаційні скарги подано 11 та 21 березня 2019 року.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18 червня 2019 року для розгляду цієї справи визначено склад колегії суддів, а саме: судді-доповідача Берназюка Я.О., суддів Желєзного І.В. та Чиркіна С.М.

Ухвалами Верховного Суду від 19 березня та 01 квітня 2019 року відкрито касаційні провадження у справі № 826/9614/17 та запропоновано сторонам надати відзиви на касаційну скаргу.

Разом з касаційними скаргами Міністерством юстиції України та ТОВ "Фірма Міг" подано клопотання про зупинення виконання оскаржуваних судових рішень до закінчення розгляду справи у касаційному порядку, у задоволенні яких було відмовлено ухвалою Верховного Суду від 18 червня 2019 року.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Судами попередніх інстанцій на підставі наявних у матеріалах справи доказів встановлено, що 09 липня 2011 року між ПАТ "БМ Банк" та ПП "Сфера-Дизель" укладено договір відновлювальної кредитної лінії № 6/45/190711 зі змінами і доповненнями внесеними додатковими договорами № 1 від 27 червня 2012 року, № 2 від 31 серпня 2012 року, № 3 від 30 серпня 2012 року.

Відповідно до умов кредитного договору, банк зобов`язався надати, а позичальник отримувати та належним чином використовувати та повернути в передбачені кредитним договором строки кредит у розмірі ліміту 4,5 млн гривень та сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених кредитним договором.

В якості забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором між банком та ТОВ "Фірма Міг" 19 липня 2011 року укладено договір іпотеки нерухомого майна № 6/45/190711-1, зі змінами та доповненнями до нього, внесеними додатковими договорами № 1 від 27 липня 2012 року, № 2 від 30 серпня 2012 року.

Згідно підпунктів 1.1, 1.2-1.2.9 вказаного договору іпотеки, ТОВ "Фірма Міг" передала в іпотеку Банку нерухоме майно, а саме:

- нежитлове приміщення - торговий павільйон (літера А1), загальною площею 21.5 кв. м, що знаходиться за адресою: місто Черкаси, бульвар Шевченка, 161 /1 ;

- частину нежитлового приміщення - торговий павільйон (приміщення № 2-1, 2-2 в літері А-1, загальною площею 18,7 кв. м, що знаходиться за адресою: місто Черкаси, вулиця Смілянська, 42/3 ;

- частину нежитлового приміщення - торговий павільйон (приміщення № 1-1, 1-2, 1-3 в літері А-1, загальною площею 31,9 кв. м, що знаходиться за адресою: місто Черкаси, вулиця Героїв Сталінграду, 43 ;

- частину нежитлового приміщення - торговий павільйон (приміщення № 1-1, 1-2, 1-4 в літері А-1, загальною площею 78,6 кв. м, що знаходиться за адресою: місто Черкаси, вулиця Благовісна, 455/5 ;

- частину нежитлового приміщення - торговий павільйон (приміщення № 1-1, 1-2, 1-3 в літері А-1, загальною площею 34,7 кв. м, що знаходиться за адресою: місто Черкаси, вулиця Енгельса, 54/5 ;

- частину нежитлового приміщення - торговий павільйон (приміщення № 1-1, 1-2, 1-3 в літері А-1, загальною площею 43,5 кв. м, що знаходиться за адресою: місто Черкаси, вулиця Енгельса, 160/5 ;

- частину нежитлового приміщення - торговий павільйон (приміщення № 2-1, 2-2, 2-3 в літері А-1, загальною площею 37,5 кв. м, що знаходиться за адресою: місто Черкаси, вулиця 30-річчя Перемоги, 1/3 ;

- частину нежитлового приміщення - торговий павільйон (приміщення № 1-1, 1-2 в літері А-1, загальною площею 28,3 кв. м, що знаходиться за адресою: місто Черкаси, вулиця Громова, 29/ 7 .

У відповідності до пункту 6.2 договору іпотеки ПАТ "БМ Банк", як іпотекодержатель, має право звернути стягнення на предмет іпотеки будь-яким способом, не забороненим законодавством, в тому числі на підставі рішення суду чи на підставі виконавчого напису нотаріуса у встановленому чинним законодавством України та договором порядку, в тому числі відповідно до застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься у підпункті 6.6 договору.

У зв`язку із невиконанням позичальником - Приватним підприємством "Сфера-Дизель" своїх зобов`язань за договором відновлювальної кредитної лінії № 6/45/1907/11-1 від 19 липня 2011 року та утворенням заборгованості, банк звернувся до Придніпровського районного суду міста Черкаси із позовними вимогами до вказаного підприємства та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 6/45/190711 відновлювальної кредитної лінії від 19 липня 2011 року.

Рішенням Придніпровського районного суду міста Черкаси від 23 березня 2014 року позовні вимоги задоволено частково, зокрема:

стягнуто солідарно із Приватного підприємства "Сфера-Дизель" та ОСОБА_3 на користь ПАТ "БМ Банк" заборгованість за кредитним договором № 6/45/190711 відновлювальної кредитної лінії від 19 липня 2011 року в сумі 4 706 674 грн 67 коп.

15 липня 2016 року банком на адресу ТОВ "Фірма Міг" направлено вимогу від 14 липня 2016 року № 3118-05/5 про виконання зобов`язання за договором іпотеки, яку отримано ТОВ "Фірма Міг" 18 липня 2016 року за підписом ОСОБА_4 .

15 липня 2016 року банком також направлено вимогу від 14 липня 2016 року № 3117/05/5 на адресу ПП "Сфера-Дизель", яку ним отримано 20 липня 2016 року за підписом ОСОБА_3

Відповідно до вимоги, банком запропоновано протягом 30 днів з моменту її отримання, повернути в повному обсязі на рахунок № 3739614501 суму заборгованості. Водночас повідомлено, що у разі невиконання вимоги, банк може скористатися правом на звернення стягнення на предмет іпотеки з метою задоволення своїх вимог за кредитним договором за рахунок іпотечного майна.

Оскільки станом на 30 березня 2017 року ТОВ "Фірма Міг" та ПП "Сфера-Дизель" вимоги банку не виконали, 03 квітня 2017 року за заявою ПАТ "БМ Банк" приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Науменко Т.М. зареєстровано право власності на майно, що перебуває і іпотеці банку відповідно до договору іпотеки.

У подальшому, на адресу банку 25 липня 2017 року надійшло повідомлення за підписом секретаря Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації Департаменту державної реєстрації та нотаріату Міністерства юстиції України від 18 липня 2017 року № 3/21309-0-33-17/19к з копією скарги ТОВ "Фірма Міг" на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та вимогою про скасування рішень державного реєстратора речових прав на нерухоме майно - приватного нотаріуса Черкаського міського нотаріального округу Науменко Т.М. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 03 квітня 2017 року а саме: № 34589722, № 34589588, № 34589243, № 34589132, № 34589008, № 34588863, № 34587019, № 34585954.

Того ж дня, 25 липня 2017 року позивач звернувся до відповідача з проханнями повідомити про прийняте рішення, однак станом на час звернення до суду, відповіді позивачем не було отримано.

Разом з тим, 24 липня 2017 року Міністерством юстиції України прийнято наказ № 2336/5, відповідно до якого скаргу ТОВ "Фірма Міг" задоволено та скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 03 квітня 2017 року № № 34589722, № 34589588, № 34589243, 34589132, № 34589008, № 34588863, № 34587019, № 34585954, прийняті приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Науменко Т.М., внесено записи про скасування записів про державну реєстрацію прав № 19830521, № 21078925, № 21078926, № 19830595, № 19830020, № 19829559, № 19830151, № 19830236, № 19830336, № 19830424 та записів про державну реєстрацію припинення обтяження № 19830535 та іпотеки за № 19830558.

Вказаний висновок обґрунтовано тим, що відповідно до відомостей Державного реєстру прав, приватному нотаріусу Науменко Т.М. під час проведення оскаржуваних реєстраційних дій щодо переходу права власності на об`єкти на підставі іпотечного договору, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, не подавався передбачений Законом про іпотеку документ, яким визначено вартість таких об`єктів. При цьому, повідомлення про вручення поштового відправлення не відповідають вимогам, встановленими правилами, та не підтверджують факт направлення вимоги-1 та вимоги-2, оскільки відсутній опис таких поштових відправлень, у зв`язку з чим вони не можуть вважатися документами, що підтверджують факт отримання іпотекодавцем та боржником письмової вимоги іпотекодержателя.

Таким чином, згідно вказаного висновку Комісії приватним нотаріусом Науменко Т.М. при розгляді заяв та прийняття рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 03 квітня 2017 року № 34589722, № 34589588, № 34589243, № 34589132, № 34589008, № 34588863, № 34587019, № 34585954 всупереч законодавству у сфері державної реєстрації прав: не встановлено належним чином наявність факту виконання умов договору іпотеки, з якими Закон про іпотеку та договір іпотеки пов`язують можливість переходу права власності на об`єкт, не перевірено документи на предмет наявності підстав для відмови у державній реєстрації прав (статті 10 Закону № 1952-IV, статті 35, 37 Закону України "Про іпотеку", пункту 57, 61 Порядку № 1127) та не відмовлено у державній реєстрації прав, оскільки рекомендоване повідомлення-1 та рекомендоване повідомлення-2 не відповідають вимогам встановленим Законом (статті 18, 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (далі - Закон № 1952-IV (1952-15) ), пункту 12 Порядку № 1127, пункту 89, 90, 106 Правил поштового зв`язку).

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

У касаційній скарзі Міністерство юстиції України зазначає, що суди попередніх інстанцій не надали належної правової оцінки тому, що вирішення питання про дотримання строків оскарження рішення державного реєстратора, належить до виключних повноважень Міністерства юстиції України, відтак, оскільки скаржник дізнався про порушення своїх прав 14 липня 2017 року, то Міністерство юстиції України дійшло до висновку про дотримання встановлених статтею 37 Закону № 1952-IV строків оскарження.

Також скаржник зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли до помилкового висновку з приводу порушення Мін`юстом України під час здійснення перевірки вимог Порядку № 1128, зокрема, у частині неповідомлення зацікавлених осіб про проведення засідання, оскільки відповідне оголошення із зазначенням часу та місця проведення засідання з розгляду скарги було розміщено на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України, що є належним повідомленням (дана позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 06 червня 2018 року у справі № 804/2296/17).

Крім того, Міністерством юстиції України у касаційній скарзі зазначається, що обраний судами спосіб захисту нібито порушених прав позивача не узгоджується з наданими Міністерству юстиції України повноваженнями, оскільки відповідач не має повноважень поновлювати записи про державну реєстрацію на підставі рішення суду.

У касаційній скарзі ТОВ "Фірма Міг" додатково вказує на те, що судами попередніх інстанцій не було здійснено заміну сторони у спірних правовідносинах та не розглянуто процесуальне клопотання з цього приводу, оскільки на момент прийняття судових рішень всі вимоги ПАТ "БМ Банк" були відступлені АТ "ВТБ Банк", що, на думку скаржника, є груби процесуальним порушенням.

Від ОСОБА_1 надійшов відзив на касаційні скарги Міністерства юстиції України та ТОВ "Фірма Міг", у якому зазначається, що суди першої та апеляційної інстанцій прийняли законні та обґрунтовані рішення, просить залишити їх без змін, а касаційні скарги - без задоволення, оскільки судами правильно встановлено неправомірність оскаржуваного наказу комісії Міністерства юстиції України.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Зазначеним вимогам процесуального закону рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 жовтня 2018 року та постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 лютого 2019 року відповідають, а вимоги касаційних скарг є необґрунтованими з огляду на наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з положеннями частини третьої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Так, повноваження Міністерства юстиції України у спірних правовідносинах визначаються, зокрема, Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (1952-15) , Порядком № 1128.

Відповідно до частин першої та другої статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду. Міністерство юстиції України розглядає скарги: 1) на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав (крім випадків, коли таке право набуто на підставі рішення суду, а також коли щодо нерухомого майна наявний судовий спір); 2) на рішення, дії або бездіяльність територіальних органів Міністерства юстиції України.

Пунктом 2 Порядку № 1128 встановлено, що для забезпечення розгляду скарг суб`єктом розгляду скарги утворюються постійно діючі комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації, положення та склад яких затверджуються Мін`юстом або відповідним територіальним органом.

До повноважень комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації належить розгляд скарги по суті, встановлення наявності чи відсутності обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення скаржника, та інші обставини, які мають значення для об`єктивного розгляду скарги, у тому числі шляхом перевірки відомостей, що містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Процедура розгляду скарги визначена статтею 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та Порядком № 1128.

Так, відповідно до частини третьої статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України та його територіальних органів протягом 60 календарних днів з дня прийняття рішення, що оскаржується, або з дня, коли особа дізналася чи могла дізнатися про порушення її прав відповідною дією чи бездіяльністю.

Згідно з положеннями частини шостої статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" за результатами розгляду скарги Міністерство юстиції України та його територіальні органи приймають мотивоване рішення про, зокрема, задоволення (повне чи часткове) скарги шляхом прийняття рішення про: а) скасування рішення про державну реєстрацію прав; б) скасування рішення про відмову в державній реєстрації прав та проведення державної реєстрації прав; в) внесення змін до записів Державного реєстру прав та виправлення помилки, допущеної державним реєстратором; г) тимчасове блокування доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав; ґ) анулювання доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав; д) скасування акредитації суб`єкта державної реєстрації; е) притягнення до дисциплінарної відповідальності посадової особи територіального органу Міністерства юстиції України; є) направлення до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України подання щодо анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю.

Рішення, передбачені підпунктами "а", "ґ" та "д" пункту 2 цієї частини, приймаються виключно Міністерством юстиції України.

Міністерство юстиції України та його територіальні органи відмовляють у задоволенні скарги, якщо: 1) скарга оформлена без дотримання вимог, визначених частиною п`ятою цієї статті; 2) на момент прийняття рішення за результатом розгляду скарги відбулася державна реєстрація цього права за іншою особою, ніж зазначена у рішенні, що оскаржується; 3) наявна інформація про судове рішення або ухвалу про відмову позивача від позову з того самого предмета спору, про визнання позову відповідачем або затвердження мирової угоди сторін; 4) наявна інформація про судове провадження у зв`язку із спором між тими самими сторонами, з тих самих предмета і підстав; 5) є рішення цього органу з того самого питання; 6) в органі розглядається скарга з цього питання від того самого скаржника; 7) скарга подана особою, яка не має на це повноважень; 8) закінчився встановлений законом строк подачі скарги; 9) розгляд питань, порушених у скарзі, не належить до компетенції органу; 10) державним реєстратором, територіальним органом Міністерства юстиції України прийнято таке рішення відповідно до законодавства.

Зі змісту наведених правових норм вбачається, що зі скаргою на дії, рішення або бездіяльність державного реєстратора скаржник може звернутися протягом 60 днів з дня прийняття рішення, що оскаржується, або з дня, коли особа дізналася чи могла дізнатися про порушення її прав відповідною дією чи бездіяльністю. При цьому однією з підстав відмови у задоволенні скарги є закінчення встановленого законом строк подачі скарги.

Судами попередніх інстанцій встановлено на підставі наявних у матеріалах справи доказів, що ТОВ "Фірма Міг" звернулося до Міністерства юстиції України зі скаргою 17 липня 2017 року, у якій зазначено, що про прийняті рішення товариству стало відомо лише 14 липня 2017 року у той час, як спірна державна реєстрація здійснена 03 квітня 2017 року.

Разом з тим, суди попередніх інстанцій дійшли до висновку, що зазначені у скарзі відомості про дату, коли скаржник дізнався або міг дізнатися про порушення його прав, не відповідає дійсності, оскільки скаржником до господарського суду Черкаської області 11 квітня 2017 року та 24 квітня 2017 року подавалися позовні заяви про визнання недійними правочинів з реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна, що перебувають в іпотеці банку відповідно до договору іпотеки. Однак, ухвалами суду від 03 травня 2017 року та 24 травня 2017 року позовні заяви повернуті без розгляду.

Таким чином, про прийняття рішень щодо реєстрації за позивачем права власності за приватним акціонерним товариством "БМ Банк" товариству з обмеженою відповідальності стало відомо ще на початку квітня 2017 року.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що під час подання скарги на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав ТОВ "Фірма Міг" вказано неправдиві відомості та не дотримано вимог статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", оскільки скаргу до Міністерства юстиції подано 17 липня 2017 року, тоді як строк оскарження сплив у червні 2017 року (60 днів з квітня 2017 року).

Колегія суддів вважає необґрунтованими доводи скаржника стосовно того, що встановлення дотримання строку звернення зі скаргою є виключними повноваженнями Міністерства юстиції України, оскільки відповідно до пункту 5 Порядку № 1128, перед розглядом скарги по суті комісія вивчає скаргу для встановлення, зокрема: чи дотримано вимоги Законів щодо строків подання скарги, вимог щодо її оформлення та/або щодо документів, що долучаються до скарги.

Відповідно до пункту 7 Порядку, у разі коли встановлено порушення вимог Законів щодо строків подання скарги, вимог щодо її оформлення та/або щодо документів, що долучаються до скарги, суб`єкт розгляду скарги на підставі висновку комісії приймає мотивоване рішення про відмову у задоволенні скарги без розгляду її по суті у формі наказу.

Під час розгляду скарги по суті обов`язково запрошується скаржник та/або його представник (за умови якщо ним зазначено про це у скарзі), суб`єкт оскарження та інші заінтересовані особи, зазначені у скарзі або встановлені відповідно до відомостей реєстрів. Неприбуття таких осіб, яким було належним чином повідомлено про розгляд скарги, а також неотримання такими особами повідомлень про час та місце розгляду скарги з причин, що не залежать від суб`єкта розгляду скарги, не перешкоджає її розгляду (пункт 9 Порядку № 1128).

Відповідно до пункту 10 Порядку № 1128 суб`єкт розгляду скарги своєчасно повідомляє особам, запрошеним до розгляду скарги по суті, про час і місце розгляду скарги в один з таких способів:

1) телефонограмою (якщо номер телефону зазначено у скарзі);

2) шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті Мін`юсту;

3) засобами електронної пошти (якщо адресу електронної пошти зазначено у скарзі та/або інших документах, що додаються до скарги).

Згідно з пунктом 11 Порядку № 1128 копії скарги та доданих до неї документів надаються особам, запрошеним до розгляду скарги по суті (крім скаржника), не пізніше дня, що передує дню розгляду скарги по суті. Суб`єкт оскарження має право подавати письмові пояснення по суті скарги, які обов`язково приймаються комісією до розгляду.

У разі повідомлення скаржником та/або його представником, іншими особами, які беруть участь у розгляді скарги по суті, про наявність судового спору між тими самими сторонами, з того ж предмета, з тих же підстав, про які зазначено у скарзі, ними надається копія відповідного рішення суду на засідання комісії.

Зі змісту наведених вище положень можна дійти до висновку, що Міністерство юстиції України повинно обрати і притримуватися такої процедури розгляду скарги, за якої не тільки скаржник, але й суб`єкт оскарження та зацікавлені особи повинні бути обізнаними про подання скарги, дату, час і місце її розгляду. Інакше кажучи, обрати форму повідомлення зацікавленої особи про скаргу і порядок її розгляду, які з погляду стороннього спостерігача має свідчити про поінформованість суб`єкта оскарження чи зацікавленої особи, а також про об`єктивну спроможність суб`єктів реєстраційних відносин виразити і донести до Міністерства юстиції України свою позицію щодо доводів скарги.

Використане у нормативному приписі пункту 9 Порядку № 1128 слово "обов`язково" для вираження волі на те, що під час розгляду скарги по суті Міністерство юстиції України має запросити скаржника та/або його представника (за умови якщо ним зазначено про це у скарзі), суб`єкта оскарження та інших заінтересованих осіб, зазначених у скарзі або встановлених відповідно до відомостей реєстрів вказує на істотність, безальтернативність та необхідність вчинення дій, спрямованих на прикликання скаржника та суб`єкта оскарження (тобто особи, чиї дії оскаржуються) для розгляду скарги по суті. Таке запрошення має на меті не лише проінформувати зацікавлених осіб про розгляд скарги, але й забезпечити їм реальну можливість взяти участь у засіданні, з тим, щоб їхні пояснення були прийняті та враховані.

Закон не містить вказівки впродовж якого строку чи до якої події Міністерства юстиції має повідомити про розгляд скарги, і суд не ставить собі за обов`язок його визначити. Але попри це, суд вважає, що Міністерство юстиції України повинно його застосувати таким чином, щоб сторонній спостерігач міг упевнитись у тому, що Міністерство юстиції України вдавалось до розумних і необхідних заходів для розгляду скарги і забезпечення прав учасників реєстраційних відносин.

Повідомлення суб`єктів оскарження в надмірно стислі строки або у формі, яка не є загальноприйнятою для відповідних правовідносин, не можна визнати розумним і прийнятним, щоб вважати суб`єкта оскарження або зацікавлену особу поінформованою про надходження скарги і правоможною на участь у її розгляді.

Недотримання порядку розгляду скарги у вимірі зазначених правовідносин, мети, значення і призначення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, за наслідками якої один із суб`єктів реєстраційних дій втрачає речове право, а інший набуває, і при цьому відбувається обмеження права першого на можливість щонайменше донести свою позицію про правильність дій державного реєстратора чи суб`єкта державної реєстрації прав, не може і не повинно визнаватися формальним порушенням.

Разом з тим, неприбуття осіб, яким було належним чином повідомлено про розгляд скарги, а також неотримання такими особами повідомлень про час та місце розгляду скарги з причин, що не залежать від суб`єкта розгляду скарги, не перешкоджає її розгляду.

Отже, неприбуття лише належним чином повідомлених осіб не перешкоджає розгляду справи. Якщо на засідання не прибула особа, яку належним чином не повідомили, то це, за загальним правилом, перешкоджає розгляду скарги. Ці обставини повинні з`ясовуватися до початку розгляду скарги секретарем комісії відповідно до пункту 3 розділу ІІІ Положення про Комісію з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 12 січня 2016 року № 37/5.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 26 квітня 2019 року у справі № 821/669/17.

Як встановлено судами попередніх інстанцій на підставі наявних у матеріалах справи доказів, на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України розміщено оголошення про призначення на 21 липня 2017 року на 14.00 годину розгляд скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Міг" від 17 липня 2017 року, зареєстровану в Міністерстві юстиції України 18 липня 2017 року № 21309-0-33-17.

Разом з тим, суди дійшли до висновку про недотримання Міністерством юстиції України вимог пунктів 9-11 Порядку № 1128 щодо належного повідомлення заінтересованої особи про час і місце розгляду скарги, оскільки лист, яким Комісією було надіслано копію скарги і повідомлено, що час і місце розгляду скарги буде зазначено на офіційному сайті Міністерства юстиції України надіслано позивачу лише 21 липня 2017 року, про що свідчить відбиток штампу державного підприємства "Укрпошта", який міститься на конверті. При цьому, позивачем зазначене повідомлення отримано лише 25 липня 2017 року, тобто після розгляду скарги та прийняття наказу "Про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень". Відтак, станом на 21 липня 2017 року позивач не знав та не міг знати про наявність скарги та призначення її до розгляду на зазначену дату.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій про те, що відповідачем не було дотримано вимог чинного законодавства, оскільки позивача, який є заінтересованою особою та за яким було зареєстровано право власності на нерухоме майно, не було належним чином та своєчасно повідомлено про розгляд скарги.

Вказані обставини позбавили позивача права на прийняття участі у розгляді скарги, надання пояснень (заперечень) та доказів на їх обґрунтування з метою її повного та об`єктивного розгляду і прийняття законного і обґрунтованого рішення.

Зазначені процедурні порушення розгляду скарги ТОВ "Фірма Міг" обумовлюють наявність достатніх і необхідних правових підстав для визнання протиправним та скасування наказу Міністерства юстиції України від 24 липня 2017 року № 2336/5 "Про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень", яким затверджено висновок Комісії, складений за результатами її розгляду, що декларує відповідні обставини.

Тому зазначений наказ не підлягає перевірці по суті встановлених ним обставин, тобто результатів перевірки скарги ТОВ "Фірма Міг", оскільки позбавлення заінтересованої особи, за якою зареєстроване право власності на майно, можливості взяти участь у розгляді скарги, яка стосується його безпосередньо, є істотним порушенням процедури розгляду скарги, яке ставить під сумнів безсторонність (неупередженість), повноту перевірки та обґрунтованість рішення, що є достатньою підставою для визнання протиправним та скасування спірного наказу.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією, що міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 826/19452/16, від 20 травня 2019 року у справі № 826/9046/16.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що під час розгляду скарг ТОВ "Фірма Міг", відповідачем порушено процедуру розгляду скарг у сфері державної реєстрації, а саме: вимоги пунктів 5, 7, 9 та 11 Порядку № 1128, а тому спірний наказ підлягає скасуванню, оскільки відповідачем його прийнято із порушенням норм чинного законодавства.

Колегія суддів також вважає за необхідне зазначити, що порушення Комісією з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації процедури розгляду скарги, що стало підставою для скасування наказу Міністерства юстиції України у судовому порядку, не означає, що суд погоджується/не погоджується із правомірністю дій державного реєстратора під час здійснення спірних реєстраційних дій, оскільки по суті виявлених порушень у діях державного реєстратора оскаржуваний наказ у судах першої та апеляційної інстанцій не перевірявся. Необхідність у такій перевірці може виникнути, якщо під час судового розгляду буде встановлено, що Комісією дотримано процедуру розгляду скарги, однак позивач не погоджується із виявленими порушеннями по суті.

Відтак, скасування наказу Міністерства юстиції України внаслідок порушення процедури здійснення розгляду скарг у сфері державної реєстрації може бути підставою для повторного розгляду за встановленою процедурою Комісією з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації скарги з дотриманням всіх приписів та вимог Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (1952-15) та Порядку № 1128, та прийняття за результатами розгляду обґрунтованого та законного рішення.

Суд відхиляє посилання скаржника на правову позицію Верховного Суду від 06 червня 2018 року у справі № 804/2296/17, у якій нібито визнано розміщення на офіційному веб-сайті оголошення про засідання комісії достатнім способом повідомлення, оскільки у цій справі встановлено, що під час розгляду скарги були присутні як скаржники, їх представник, представник третьої особи, так і представник позивача. На цій підставі, суди у справі № 804/2296/17 дійшли до висновку, що їх фактична присутність на засіданні Комісії свідчить про те, що їм було відомо про час та місце розгляду скарги.

Отже, спірні правовідносини у справі, що розглядається, не є подібними до тих, що виникли у справі № 804/2296/17, відтак, правова позиція Верховного Суду, висловлена при розгляді справи № 804/2296/17 у касаційному порядку, не може бути застосована до спірних правовідносин у цій справі.

Стосовно доводів скаржника - Міністерства юстиції України з приводу того, зобов`язання Міністерство юстиції України вчинити дії щодо поновлення в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно записів стосовно рішень про державну реєстрацію прав, які були скасовані наказом Міністерства юстиції України від 24 липня 2017 року № 2336/5, виходить за межі повноважень Міністерства юстиції України, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 7 Закону №1952-IV Міністерство юстиції України, зокрема: забезпечує створення та функціонування Державного реєстру прав, є його держателем; здійснює контроль за діяльністю у сфері державної реєстрації прав, у тому числі шляхом проведення моніторингу реєстраційних дій відповідно до цього Закону та приймає обов`язкові до виконання рішення, передбачені цим Законом; розглядає скарги на рішення, дії або бездіяльність державних реєстраторів, суб`єктів державної реєстрації прав, територіальних органів Міністерства юстиції України та приймає обов`язкові до виконання рішення, передбачені цим Законом; здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Частиною другою статті 26 Закону №1952-IV визначено, що у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Згідно з частиною п`ятою вказаної статті внесення змін до записів Державного реєстру прав, зупинення реєстраційних дій, внесення запису про скасування державної реєстрації прав або скасування рішення державного реєстратора здійснюються у порядку, передбаченому для державної реєстрації прав (крім випадків, коли такі дії здійснюються у порядку, передбаченому статтею 37 цього Закону).

На цій підставі колегія суддів доходить до висновку, що поновлення в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно записів стосовно рішень про державну реєстрацію прав, які були скасовані наказом Міністерства юстиції України від 24 липня 2017 року № 2336/5, у спосіб, визначений Законом №1952-IV (1952-15) , здійснюється шляхом скасування запису у державному реєстрі про скасування державної реєстрації на підставі оскаржуваного наказу Мінюсту України.

Колегія суддів також відхиляє доводи скаржника - ТОВ "Фірма Міг" про те, що судами першої та апеляційної інстанцій не здійснено, у силу вимог статті 52 КАС України, процесуальної заміни учасника справи, зокрема, позивача - ПАТ "БМ Банк" на АТ "БМ-2018", який став правонаступником всього майна ПАТ "БМ Банк", оскільки таку заміно фактично здійснено Шостим апеляційним адміністративним судом під час розгляду справи у судовому засіданні, про що зазначено в оскаржуваній постанові Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 лютого 2019 року.

Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що здійснення правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів, спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статей 1 та 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (995_004) та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Так, одним із суттєвих елементів принципу верховенства права є принцип юридичної визначеності. Цей принцип має різні прояви. Зокрема, він є одним з визначальних принципів "доброго врядування" і "належної адміністрації" (встановлення процедури і її дотримання), частково співпадає з принципом законності (чіткість і передбачуваність закону, вимоги до "якості" закону).

Наприклад, у пунктах 70-71 рішення по справі "Рисовський проти України" (заява № 29979/04) Європейський Суд з прав людини, аналізуючи відповідність мотивування Конвенції, підкреслює особливу важливість принципу "належного урядування", зазначивши, що цей принцип передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах "Беєлер проти Італії" (Beyeler v. Italy), заява № 33202/96, пункт 120, "Онер`їлдіз проти Туреччини" (Oneryildiz v. Turkey), заява № 48939/99, пункт 128, "Megadat.com S.r.l. проти Молдови" (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), № 21151/04, пункт 72, "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, пункту 51). Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, пункт 74, "Тошкуца та інші проти Румунії" (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, пункт 37) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах "Онер`їлдіз проти Туреччини" (Oneryildiz v. Turkey), пункт 128, та "Беєлер проти Італії" (Beyeler v. Italy), пункт 119).

Принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (див. зазначене вище рішення у справі "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland),заява № 10373/05, пункт 73). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам (там само). З іншого боку, потреба виправити минулу "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (рішення у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" (Pincova and Pine v. the Czech Republic), заява № 36548/97, пункт 58). Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (див. зазначене вище рішення у справі "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), пункту 74). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (рішення у справах "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" (Pincova and Pine v. the Czech Republic), пункт 58, "Ґаші проти Хорватії" (Gashi v. Croatia), заява № 32457/05, пункт 40, "Трґо проти Хорватії" (Trgo v. Croatia), заява № 35298/04, пункт 67). У контексті скасування помилково наданого права на майно принцип "належного урядування" може не лише покладати на державні органи обов`язок діяти невідкладно, виправляючи свою помилку (наприклад, рішення у справі "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland), пункту 69), а й потребувати виплати відповідної компенсації чи іншого виду належного відшкодування колишньому добросовісному власникові (зазначені вище рішення у справах "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" (Pincova and Pine v. the Czech Republic), пункт 53 та "Тошкуце та інші проти Румунії" (Toscuta and Others v. Romania), пункт 38).

Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

За таких обставин, колегія суддів дійшла до висновку про те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі є законними та обґрунтованими і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, в судових рішеннях повно і всебічно з`ясовані обставини в адміністративній справі з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційних скарг їх не спростовують.