802/849/17-а Про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень за платежем мито на товари, що ввозяться суб`єктами підприємницької діяльності, та за платежем податок на додану вартість з ввезених натериторію України товарів - 11.12.2019 Прийняття

ф

ПОСТАНОВА

Іменем України

11 грудня 2019 року

Київ

справа №802/849/17-а

адміністративне провадження №К/9901/27397/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючої судді - Блажівської Н.Є.(суддя -доповідач),

суддів: Білоуса О.В., Желтобрюх І.Л.,

за участі:

секретаря судових засідань: Хлуд Т.Ю.,

позивача: ОСОБА_1,

представника позивача: Піпка А.М.,

представника відповідача: Тимошеської Ю.Й.,

розглянувши у судовому засіданні в режимі відеоконференції касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 3 травня 2019 року (головуюча суддя - Воробйова І. А.),

та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 28 серпня 2019 року (головуючий суддя - Матохнюк Д.Б., судді: Боровицький О. А. Шидловський В.Б.),

у справі за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Головного управління ДФС у Вінницькій області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

В С Т А Н О В И В:

1. ІСТОРІЯ СПРАВИ

1.1. Короткий зміст позовних вимог

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1, позивач) звернувся до суду із позовом до Головного управління ДФС у Вінницькій області (далі - ГУ ДФС у Вінницькій області, контролюючий орган, відповідач), в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 13 травня 2017 року:

- № 0002151306 за платежем мито на товари, що ввозяться суб`єктами підприємницької діяльності на загальну суму 843 864 грн. 60 коп., з них сума основного платежу становить 675 091, 68 грн., сума штрафних санкцій становить 168772, 92 грн.;

- № 0002131306 за платежем податок на додану вартість з ввезених натериторію України товарів на загальну суму 202527 грн. 51 коп., з них сума основного платежу становить 135 018, 34 грн., сума штрафних санкцій становить 67 509, 17 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що висновки контролюючого органу про необхідність донарахування податку на додану вартість та мита на підставі оскаржуваних індивідуальних актів не відповідають вимогам чинного законодавства, оскільки відповідними документами підтверджено країну походження ввезеного ним товару; на думку позивача, твердження відповідача про те, що сертифікат походження товару є сфальсифікованим, не підтверджується відповідними доказами, оскільки переклад листа Китайської Народної Республіки (уповноважених органів Китаю) не є офіційним.

1.2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 21 червня 2017 року, яка залишена без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 21 вересня 2017 року, позов задоволено.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 27 листопада 2018 року касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області задоволено частково. Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 21 червня 2017 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 21 вересня 2017 року скасовано. Передано справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

3 травня 2019 року Вінницький окружний адміністративний суд прийняв рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову, яке залишено без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 28 серпня 2019 року.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суди першої та апеляційної інстанції виходили із того, що відсутність належним чином оформленого сертифіката про походження товару, навіть якщо у всіх товаросупровідних документах зазначена країна походження імпортованого позивачем товару, підтверджує те, що податкове зобов`язання суб`єкта, яке визначене податковим органом за результатами перевірки з питань державної митної справи є обґрунтованим, а тому податкові повідомлення-рішення є правомірними.

1.3. Короткий зміст касаційної скарги та відзиву на неї

Не погоджуючись із рішенням судів першої та апеляційної інстанцій, позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення суддів першої та апеляційної інстанцій та винести нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги.

У відзиві на касаційну скаргу Головне управління ДПС у Вінницькій області (яке, в силу вимог статті 52 Кодексу адміністративного судочинства України, є процесуальним правонаступником Головного управління ДФС у Вінницькій області) з доводами та вимогами скаржника не погоджується, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанції - без змін. Вказує, що судами при ухваленні оскаржуваних рішень не допущено порушень норм матеріального та процесуального права.

У судовому засіданні суду представники сторін підтримали свої вимоги.

2. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Згідно із встановленими судами попередніх інстанцій обставинами, за результатами проведеної ГУ ДФС у Вінницькій області планової документальної виїзної перевірки ФОП ОСОБА_1 складено акт від 3 квітня 2017 року №167/13/2827/60/6850, згідно з яким позивачем порушено вимоги:

- пункту 3 статті 43, пункту 2 статті 48 Митного кодексу України (надалі також - МК України (4495-17) ; тут і надалі - в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин);

- пункту 190.1 статті 190 Податкового кодексу України (надалі також - ПК України (2755-17) ; тут і надалі - в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Висновки відповідача про порушення позивачем наведених норм ґрунтуються на тому, що під час митного оформлення товарів з метою застосування ставок ввізного мита, встановлених Митним тарифом України позивачем надано сертифікат про походження товарів загальної форми від 30 червня 2015 року № ССРІТ700 1400369163 (15С4403А2156/15893), який відповідно до відповіді уповноважених органів Китаю від 24 березня 2016 року є сфальсифікованим.

Надаючи оцінку висновкам відповідача, судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що між фірмою "Oingdao Aisenlin Industry and Trade Co...Ltd." та ФОП ОСОБА_1 укладено контракт від 23 грудня 2014 року №766-2014UA щодо купівлі продажу товару - рукавички, країна походження Народна Республіка Китай, кількість згідно інвойсу, термін поставки 2014- 2019 роки.

Підпунктом 7.2 контракту визначено, що продавець зобов`язаний подати з кожною партією виробів наступні документи: рахунок-фактуру, пакувальний лист, сертифікат країни походження виробів, оформлений належним чином, сертифікат країни походження буде оформлений уповноваженим представником продавця (відповідно до підпункту 7.2.1 контракту), сертифікат якості китайського виробника виробів, протоколи випробувань на товар згідно з рахуноком-фактурою, коносамент, копія експортної декларації. Протягом 7 днів після відвантаження товару продавець повинен направити копії зазначених вище документів електронною поштою або факсом.

Так, відповідно до митної декларації № 40109000/2/2015/016466 від 12 серпня 2015 року проведено митне оформлення товарів, ввезених ФОП ОСОБА_1 на митну територію України на підставі зовнішньоекономічного контракту від 23 грудня 2014 року №766-2014UA та відповідно до міжнародної автомобільної накладної №1078 від 11 серпня 2015 року та №QD20150507.

Згідно з цією декларацією позивачем ввозились - рукавички промислові, трикотажні, покритті латексом, торгівельної марки "Aisenlin":WN-1002, трикотажні рукавички, матеріал поліестер білого кольору модель 13G, покриті синтетичним латексом сірого кольору - 2100 пар; WN-1005, трикотажні рукавички, матеріал поліестер червоного кольору, модель 13G,, покриті синтетичним латексом чорного кольору-18000 пар; WN-1007, трикотажні рукавички, матеріал бавовна білого кольору, модель Jersey, покриті синтетичним латексом синього кольору -8280 пар; WN-1008-1, трикотажні рукавички, матеріал бавовна білого кольору, модель Jersey, покриті синтетичним латексом синього кольору - 4680 пар; WN-1010, трикотажні рукавички матеріал бавовна білого кольору покриті синтетичним латексом жовтого кольору - 24000 пар; WN-1002, трикотажні рукавички, матеріал поліестер жовтого кольору, модель 13G, покриті синтетичним латексом чорного кольору - 12000 пар; WL -1008, трикотажні рукавички, матеріал полікотон жовтого кольору, модель 10 G, покриті синтетичним латексом чорного кольору-12000 пар; WL - 1015, трикотажні рукавички, матеріал бавовна сірого кольору, модель 10 G, посилені двошарові, покриті латексом синього кольору - 12000 пар; WL - 1022, трикотажні рукавички, матеріал поліестер червоного кольору, модель 13G, покриті синтетичні спіненим латексом синього кольору - 12000 пар; WL - 1024,трикотажні рукавички матеріал бавовна білого кольору, модель 10 G, посилені, двошарові, покриті латексом червоного кольору -12000 пар; WL - 1018, трикотажні рукавички матеріал поліестер червоного кольору, модель 13G, покриті спіненим латексом чорного кольору - 12000 грн. пар; WL-1020, трикотажні рукавички, матеріал поліестер жовтого кольору, модель 13G, покриті спіненим латексом червоного кольору -6000 пар; WL-1021, трикотажні рукавички, матеріал поліестер сірого кольору, модель 13G, покриті спіненим латексом синього кольору - 6000 пар; WL-1055, трикотажні рукавички, матеріал поліестер сірого кольору, модель 10 G, покриті спіненим латексом синього кольору - 9000 пар; WS-1001, трикотажні рукавички, матеріал полікатон синього кольору, модель 10 G, покриті латексом червоного кольору - 31200 пар; WV -1003, трикотажні рукавички матеріал бавовна білого кольору, модель Anti Oil, покриті синтетичним латексом червоного кольору -20160 пар;WV - 1005, трикотажні рукавички матеріал бавовна білого кольору, покриті синтетичним латексом червоного кольору -18000 пар; Використовуються для захисту агресивних хімічних, механічних пошкоджень. Всього 238320 пар. Країна виробник Китай (СN) Торгівельна марка "Aisenlin", виробник "Oingdao Aisenlin Industry and Trade Co...Ltd." Китай. Код згідно з УКТЗЕД 6116102000, митна вартість -1892930,43 грн. Пільгова ставка ввізного мита 5%. Сплачено митних платежів -605737,73 грн., у тому числі ввізне мито 94646,52 грн. додатковий імпортний збір - 94646,52 грн., податок на додану вартість - 416444,69 грн.;

- рукавички промислові, трикотажні, покриті полімерним матеріалом, акрилом торгівельної марки "Aisenlin": WN-1001, трикотажні рукавички, матеріал поліестер помаранчевого кольору, модель 7G, покриті акрилом -2000 пар, WN-1002, трикотажні рукавички, матеріал поліестер зеленого кольору, модель 7G, покриті акрилом - 2000 пар. Використовуються для захисту від агресивних хімічних, механічних пошкоджень. Всього: 4000 пар. Країна виробництва Китай (CN). Торгівельна марка "Aisenlin", виробник "Oingdao Aisenlin Industry and Trade Co...Ltd." Китай. Код згідно з УКТЗЕД 6116108000, митна вартість 39268,84 грн.. Пільгова ставка ввізного мита 8%. Сплачено митних платежів 13979,71 грн., у тому числі ввізне мито - 3141, 51 грн., додатковий імпортний збір - 1963,44 грн., податок на додану вартість - 8874,76 грн.

На підтвердження країни походження імпортованого товару ФОП ОСОБА_1 додано до митної декларації від 12 серпня 2015 року №40109000/2/2015/016466 сертифікат про походження товару від 30 червня 2016 року №ССPIT700 1400369163, виданий уповноваженими органами Китайської Народної Республіки.

Митницею сформовано та направлено запит № 314/8/02-80-25 до Державної фіскальної служби України з проханням надати допомогу в проведенні перевірки сертифіката про походження товару загальної форми від 30 червня 2016 року № ССPIT700 1400369163, виданого уповноваженими органами Китайської Народної Республіки.

Листом від 6 травня 2016 року №15889/7/99-99-19-03-02-17 Державна фіскальна служба України повідомила, що відповідно до листа уповноваженого органу Китаю від 24 березня 2016 року сертифікат № ССРІТ700 1400369163 (15С4403А2156/15893) від 30 червня 2015 року є сфальсифікованим.

В матеріалах справи (том 1, а.с 56) міститься копія листа уповноваженого органу Китаю від 24 березня 2016 року, а також його переклад (том 1, а.с.57), у якому вказано номер сертифіката "ССРІТ700 1400369J63", тоді як в самому листі (англійською мовою) зазначено № ССРІТ700 1400369163.

В перекладеному на українську мову листі зазначено, що "Китайська Рада за сприяння міжнародній торгівлі (комітету), звана також Міжнародною торговою палатою Китаю, уповноважена державною владою видавати сертифікати про походження для експорту китайської продукції. Ми отримали ваш лист і перевірили регулярність і достовірність сертифікатів походження, згаданих вище. Повідомляємо Вам, що вищевказані сертифікати не видаються комітетом, Шеньчжень, всі печатки та підписи на них не є справжніми".

З метою усунення допущеної помилки щодо номера сертифіката контролюючим органом вчинено заходи з метою повторного перекладу листа уповноваженого органу Китаю від 24 березня 2016 року.

Згідно із з новим перекладом, справжність підпису перекладача якого засвідчено нотаріусом 10 жовтня 2017 року, вказано номер сертифіката ССРІТ700 1400369163, а перекладено лист наступним чином: "Китайська Рада зі сприяння міжнародній торгівлі (ССРІТ), відома також під назвою Китайська міжнародна торгово-промислова палата, уповноважена урядом видавати сертифікати походження для експортної продукції Китаю. Ми отримали Ваш лист та перевірили вірність і справжність зазначених вище сертифікатів походження. Повідомляємо Вам, що наведені сертифікати не видавались Китайською радою зі сприяння міжнародній торгівлі у Шеньчжені; всі печатки та підписи на них не справжні".

3. ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

3.1. Доводи позивача (особи, яка подала касаційну скаргу)

У касаційній скарзі, обґрунтовуючи порушення норм матеріального та процесуального права судами першої та апеляційної інстанцій, позивач зазначає, що:

- суди попередніх інстанцій, вирішуючи спір, не звернули уваги на те, що положеннями частин першої - третьої статті 43 МК України встановлено перелік документів, одним із яких є сертифікат про походження товару, тобто на думку позивача, сама по собі відсутність сертифікату про походження товару, за наявності інших документів, які підтверджують походження товару, не вказує про допущення порушень при сплаті податку на додану вартість та мита;

- у всіх товаросупровідних документах чітко визначена країна походження товару- Китайська Народна Республіка;

- на підтвердження факту походження товару позивачем надано зокрема довідку Вінницької торгово-промислової палати та додатки (лист-заяву з перекладом, лист від продавця товару, експортна митна декларація).

- відповідач в порушення вимог частини першої статті 45 Митного кодексу України обмежився запитом про достовірність інформації наданого сертифікату про походження товару, при цьому не звернувся із запитом про надання додаткових відомостей та не запитав їх у позивача, внаслідок чого зробив однобічний і необґрунтований висновок про відсутність підтвердження походження товару з Китайської Народної Республіки;

- за твердженням позивача, він не повинен нести відповідальність за те, що наданий йому експортером сертифікат походження не є належним доказом походження товару.

3.2. Доводи відповідача (особи, яка подала відзив на касаційну скаргу)

У відзиві на касаційну скаргу відповідач посилається на дотримання судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права та вказує, що:

- положення Митного кодексу України (4495-17) містить норми, якими чітко визначено обов`язковість підтвердження походження товару сертифікатом походження товару, до якого застосовуються преференційні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України;

- позиція позивача щодо протиправності дій відповідача, який обмежився запитом про достовірність наданого товару, при цьому не звернувся сам із запитом про надання додаткових відомостей та не запитав таких у позивача суперечить положенням частини п`ятої статі 45 Митного кодексу України (4495-17) та є необґрунтованою.

4. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

4.1. Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції

Відповідно до статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями щодо встановлення обставин у справі та їх переоцінки.

Так, відповідно до статті 1 Митного кодексу України законодавство України з питань митної справи складається з Конституції України (254к/96-ВР) , цього Кодексу, інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 цього Кодексу, з міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів.

Пунктом 1.1 статті 1 ПК України передбачено, що відносини, які виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства визначаються Податковим кодексом України (2755-17) .

Згідно з пунктом 190.1 статті 190 Податкового кодексу України передбачено, що базою оподаткування податком на додану вартість для товарів, що ввозяться на митну територію України, є договірна (контрактна) вартість, але не нижче митної вартості цих товарів, визначеної відповідно до розділу III Митного кодексу України (4495-17) , з урахуванням мита та акцизного податку, що підлягають сплаті і включаються до ціни товарів.

Наведена норма податкового законодавства дає підстави для висновку, що сума податку на додану вартість залежить від розміру мита, що підлягає сплаті та включається до ціни товару.

Ввізне мито, відповідно до положень статті 272 МК України встановлюється на товари, що ввозяться на митну територію України. Встановлення нових та зміна діючих ставок ввізного мита, визначених Митним тарифом України, здійснюються Верховною Радою України шляхом прийняття законів України.

Стаття 276 МК України визначає платників мита, з-поміж яких: 1) особа, яка ввозить товари на митну територію України чи вивозить товари з митної території України у порядку та на умовах, встановлених цим Кодексом; 2) особа, на адресу якої надходять товари, що переміщуються (пересилаються) у міжнародних поштових або експрес-відправленнях, несупроводжуваному багажі, вантажних відправленнях; 3) особа, на яку покладається обов`язок дотримання вимог митних режимів, які передбачають звільнення від оподаткування митом, у разі порушення таких вимог; 4) особа, яка використовує товари, митне оформлення яких було здійснено з умовним звільненням від оподаткування, не за цільовим призначенням та/або всупереч умовам чи цілям такого звільнення згідно з цим Кодексом, іншими законами України, а також будь-які інші особи, які безпідставно використовують звільнення від оподаткування митом (податкову пільгу); 5) особа, яка реалізує або передає у володіння, користування чи розпорядження товари, що були випущені у вільний обіг на митній території України із звільненням від оподаткування митними платежами, до закінчення строку, визначеного законом; 6) особа, яка реалізує товари, транспортні засоби відповідно до статті 243 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 277 МК України об`єктами оподаткування митом є: 1) товари, митна вартість яких перевищує еквівалент 150 євро, що ввозяться на митну територію України або вивозяться за межі митної території України підприємствами; 2) товари, що ввозяться (пересилаються) на митну територію України в обсягах, які підлягають оподаткуванню митними платежами відповідно до розділу XII цього Кодексу, а також розділів V та VI Податкового кодексу України (2755-17) ; 3) товари, транспортні засоби, що реалізуються відповідно до статті 243 цього Кодексу.

Аналіз такого правового врегулювання дає підстави для висновку, що платники податків, визначені статтею 272 МК України, при ввезені відповідного товару (який є об`єктом оподаткування відповідно до частини першої статі 277 МК України (4495-17) ) на митну територію України зобов`язані сплачувати ввізне мито.

Частиною першою статті 280 Митного кодексу України передбачено, що в Україні застосовуються такі види ставок мита: 1) адвалорна - у відсотках до встановленої статтею 279 цього Кодексу бази оподаткування; 2) специфічна - у грошовому розмірі на одиницю бази оподаткування, встановлену статтею 279 цього Кодексу; 3) комбінована, що складається з адвалорної та специфічної ставок мита.

Відповідно до частин третьої та четвертої цієї статті ставки мита, крім сезонного та особливих видів мита, встановлюються виключно законами України з питань оподаткування. Ввізне мито на товари, митне оформлення яких здійснюється в порядку, встановленому для підприємств, нараховується за ставками, встановленими Митним тарифом України.

За змістом частини п`ятої статті 280 МК України ввізне мито є диференційованим щодо товарів, що походять з держав, які спільно з Україною входять до митних союзів або утворюють з нею зони вільної торгівлі. У разі встановлення будь-якого спеціального преференційного митного режиму згідно з міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, застосовуються преференційні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України.

До товарів, що походять з України або з держав - членів Світової організації торгівлі, або з держав, з якими Україна уклала двосторонні або регіональні угоди щодо режиму найбільшого сприяння, застосовуються пільгові ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України, якщо інше не встановлено законом.

До решти товарів застосовуються повні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України.

Таким чином, виходячи із аналізу положень статті 280 Митного кодексу України, митне законодавство виділяє 3 види ставок ввізного мита: преференційна, пільгова та повна ставка.

За змістом частини 2 статті 36 Митного кодексу України країною походження товару вважається країна, в якій товар був повністю вироблений або підданий достатній переробці відповідно до критеріїв, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини 6 статті 36 МК України положення цього Кодексу застосовуються для визначення походження товарів, на які при ввезенні їх на митну територію України поширюється режим найбільшого сприяння (непреференційне походження), з метою застосування до таких товарів передбачених законом заходів тарифного та нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

Статею 43 Митного кодексу України передбачено, що документами, які підтверджують країну походження товару, є сертифікат про походження товару, засвідчена декларація про походження товару, декларація про походження товару, сертифікат про регіональне найменування товару. Країна походження товару заявляється (декларується) органу доходів і зборів шляхом подання оригіналів документів про походження товару. Сертифікат про походження товару - це документ, який однозначно свідчить про країну походження товару і виданий компетентним органом даної країни або країни вивезення, якщо у країні вивезення сертифікат видається на підставі сертифіката, виданого компетентним органом у країні походження товару. У разі втрати сертифіката приймається його офіційно завірений дублікат. Засвідчена декларація про походження товару - це декларація про походження товару, засвідчена державною організацією або компетентним органом, наділеним відповідними повноваженнями. Декларація про походження товару - це письмова заява про країну походження товару, зроблена у зв`язку з вивезенням товару виробником, продавцем, експортером (постачальником) або іншою компетентною особою на комерційному рахунку чи будь-якому іншому документі, який стосується товару. Сертифікат про регіональне найменування товару - це документ, який підтверджує, що товари відповідають визначенню, характерному для відповідного регіону країни, та виданий компетентним органом відповідно до законодавства країни вивезення товару.

За змістом частин 8, 9 цієї статті у разі якщо в документах про походження товару є розбіжності у відомостях про країну походження товару або органом доходів і зборів встановлено інші відомості про країну походження товару, ніж ті, що зазначені у документах, декларант або уповноважена ним особа має право надати органу доходів і зборів для підтвердження відомостей про заявлену країну походження товару додаткові відомості. Додатковими відомостями про країну походження товару є відомості, що містяться в товарних накладних, пакувальних листах, відвантажувальних специфікаціях, сертифікатах (відповідності, якості, фітосанітарних, ветеринарних тощо), митній декларації країни експорту, паспортах, технічній документації, висновках-експертизах відповідних органів, інших матеріалах, що можуть бути використані для підтвердження країни походження товару.

Стаття 44 Митного кодексу України визначає порядок підтвердження країни походження товару.

За змістом частин першої, другої статті 44 МК України для підтвердження країни походження товару орган доходів і зборів у передбачених законом випадках має право вимагати та отримувати документи про походження такого товару. У разі ввезення товару на митну територію України документ, що підтверджує країну походження товару, подається обов`язково лише у разі, якщо це необхідно для застосування митно-тарифних заходів регулювання зовнішньоекономічної діяльності, кількісних обмежень (квот), інших заходів економічного або торговельного характеру, що здійснюються в односторонньому порядку або відповідно до двосторонніх чи багатосторонніх міжнародних договорів, укладених відповідно до закону, або заходів, що здійснюються відповідно до закону для забезпечення здоров`я населення чи суспільного порядку, а також у разі, якщо в органу доходів і зборів є підстави для підозри в тому, що товар походить з країни, товари якої заборонені до переміщення через митний кордон України згідно із законодавством України.

Частиною третьою статті 44 МК України визначено випадки, за яких, у разі ввезення товару на митну територію України сертифікат про походження товару подається обов`язково:

1) на товари, до яких застосовуються преференційні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України;

2) на товари, щодо ввезення яких в Україну застосовуються кількісні обмеження (квоти) або заходи, вжиті органами державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності в межах повноважень, визначених законами України "Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту" (330-14) , "Про захист національного товаровиробника від субсидованого імпорту" (331-14) , "Про застосування спеціальних заходів щодо імпорту в Україну" (332-14) , "Про зовнішньоекономічну діяльність" (959-12) ;

3) якщо це передбачено законами України та міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Аналіз наведеного правового врегулювання дає підстави для висновку, що сертифікат про походження товару - це документ, який свідчить про країну походження товару, однак положення митного законодавства надають право підтверджувати країну походження й іншими, відмінними від сертифіката про походження товару, документами, такими як: засвідчена декларація про походження товару, декларація про походження товару, сертифікат про регіональне найменування товару.

Винятком із вищенаведеного є обов`язкове подання сертифіката про походження товару в разі, зокрема, ввезення товарів, до яких застосовуються преференційні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України.

Натомість преференційна ставка та пільгова ставка ввізного мита не є тотожними, а відтак умова щодо обов`язкового подання сертифікату про походження товару при застосуванні пільгової ставки ввізного мита відповідно до вимог чинного на момент виникнення спріних правовіднгсин законодавства не є обов'язковою.

При застосуванні пільгової ставки ввізного мита для цілей встановлення країни походження товару дослідженню підлягають також й інші, надані платниками, передбаченими статтею 276 МК України, та іншими особами документи, перелік яких установлено статтею 43 Митного кодексу України.

Суд першої інстанції, роблячи висновки про те, що позивачем застосовано пільгову ставку, послався на лист Державної митної служби України № 11/6-21-9576 від 05 грудня 2001 року, за змістом якого Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів з питань обкладання ввізним митом товарів та інших предметів, що ввозяться на митну територію України № 170/97-ВР від 03 квітня 1997 року, затверджено перелік країни з якими Україною укладено торговельно-економічні угоди з надання режиму найбільшого сприяння або національного режиму. До зазначеного переліку країн входить Китайська Народна Республіка.

Разом з тим, в матеріалах справи відсутні жодні докази, які б підтвердили, що за ввезений позивачем товар мито сплачувалось за саме пільговими ставками та на підставі положень якого законодавства застосовані позивачем відповідні ставки.

З урахуванням наведеного, за відсутності належного встановлення обставин щодо виду ставки ввізного мита, що застосовувалась ФОП ОСОБА_1 при ввезені товару, суди попередніх інстанцій дійшли передчасного висновку про те, що лише факт дефектності сертифіката про походження товару спростовує саму поставку товару саме із Китайської Народної Республіки та походження такого товару із цієї країни.

Також з урахуванням наведеного суди попередніх інстанцій без встановлення виду ставки ввізного мита, що застосовувався позивачем, безпідставно досліджували лише сертифікат як документ, що підтверджує країну походження товару.

Суд звертає увагу на те, що позивачем під час судового розгляду надавались відповідні документи, які на його думку, підтверджують факт походження товару із Китайської Народної Республіки, зокрема: довідку Вінницької торгово-промислової палати та додатки (лист-заяву з перекладом, лист від продавця товару, експортну митну декларацію) (том 2, а.с.105-114).

Таким чином, з урахуванням наведеного, суди попередніх інстанцій при вирішенні спору повинні були зокрема перевірити обставини щодо ставки (з посиланням на відповідний нормативно-правовий акт, який встановлює можливість застосування такої ставки) ввізного мита та залежно від встановленого перевірити чи наданий ФОП ОСОБА_1 та податковим (митним) органом комплект документів підтверджує країну походження товару, що ввозився.

4.2. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно з частинами першою - третьою статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Частиною четвертою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Верховний Суд вважає висновки судів першої та апеляційної інстанцій передчасними та такими, що зроблені без повного з`ясування обставин, що мають значення для вирішення справи, а оцінка наявних у матеріалах справи доказів здійснена без дотримання положень статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, а відтак такі судові рішення не є такими, що відповідають вимогам законності та обґрунтованості, що встановлені статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судами попередніх інстанцій порушені норми процесуального права, які унеможливлюють встановлення фактичних обставин у справі, що мають значення для правильного вирішення справи внаслідок недослідження доказів у справі, що відповідно до пункту 1 частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування судових рішень і направлення справи на новий розгляд.

Під час нового розгляду справи суду слід взяти до уваги викладене в цій постанові, встановити наведені у ній обставини, що входять до предмета доказування у даній справі, дати правильну юридичну оцінку встановленим обставинам та постановити рішення відповідно до вимог статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 3, 344, 349, 353, 355, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 3 травня 2019 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 28 серпня 2019 року скасувати.

Справу №802/849/17-а направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуюча Н.Є. Блажівська

Судді О.В. Білоус

І.Л. Желтобрюх

Повний текст постанови складено 13 грудня 2019 року