Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

в судовому засіданні взяли участь представники:

У березні 2009 р. Приватна виробничо-комерційна фірма "Stella" (далі –Фірма) звернулась до господарського суду Донецької області з позовною заявою, у якій просила визнати частково недійсним укладений з Акціонерним комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк" в особі Донецької обласної філії (далі –Філія) договір відновлювальної кредитної лінії (в режимі мультивалютності) № 28/95с-8 від 24.06.2008 р. (далі –Договір № 28/95с-8 від 24.06.2008 р.), а саме –п. 6.2 щодо третейського застереження.

Позовні вимоги Фірма обґрунтовувала тим, що третейське застереження, яке міститься у п. 6.2 Договору № 28/95с-8 від 24.06.2008 р., не відповідає вимогам законодавства України.

Рішенням господарського суду Донецької області від 16.04.2009 р. (суддя Мєзєнцев Є.І.) від 16.04.2009 р. у задоволенні позовних вимог Фірми відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 02.06.2009 р. (колегія суддів: Волков Р.В., Запорощенко М.Д., Старовойтова Г.Я.) рішення господарського суду Донецької області від 16.04.2009 р. залишено без змін.

Вказані рішення та постанова мотивовані тим, що Фірма на довела обґрунтованості своїх позовних вимог.

Фірма звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить постанову Донецького апеляційного господарського суду від 02.06.2009 р. і рішення господарського суду Донецької області від 16.04.2009 р. скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги. Викладені у касаційній скарзі вимоги Фірма обґрунтовує посиланням на ст. 57 Конституції України, ст. ст. 16, 207, 215, 217 та 229 Цивільного кодексу України, ст. ст. 4, 8, 10 та 12 Закону України "Про третейські суди".

Філія скористалась правом, наданим ст. 111-2 Господарського процесуального кодексу України, та надіслала до Вищого господарського суду України відзив на касаційну скаргу Фірми, у якому просить залишити її без задоволення, а постанову Донецького апеляційного господарського суду від 02.06.2009 р. та рішення господарського суду Донецької області від 16.04.2009 р. –без змін. Викладені у відзиві вимоги Філія обґрунтовує тим, що судові акти, які оскаржуються, відповідають вимогам законодавства України.

За розпорядженням в.о. Голови судової палати Вищого господарського суду України від 09.09.2009 р. розгляд касаційної скарги здійснюється Вищим господарським судом України у складі колегії суддів: Кравчука Г.А. –головуючого, суддів Мачульського Г.М. та Олійника В.Ф.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставини справи, застосування господарськими судами першої та другої інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення та постанови, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга Філії не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Місцевим та апеляційним господарськими судами встановлено та матеріалами справи підтверджується, що між Філією та Фірмою укладено Договір № 28/95с-8 від 24.06.2008 р., п. 6.2 якого встановлює порядок врегулювання спорів, які можуть виникнути з зв'язку з укладенням та виконанням положень вказаного Договору, і передбачає, що у випадку неможливості вирішення спору шляхом переговорів, сторони, керуючись ст. 5 Закону України "Про третейські суди", передають спор на вирішення постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків.

Згідно з п. 3 частини першої ст. 3 Цивільного кодексу України однією з загальних засад цивільного законодавства є свобода договору.

Ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частина перша ст. 5 та частина перша ст. 12 Закону України "Про третейські суди" встановлюють, що юридичні та/або фізичні особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього Закону. Третейська угода може бути укладена у вигляді третейського застереження в договорі, контракті або у вигляді окремої письмової угоди.

Крім того, частина друга ст. 12 Господарського процесуального кодексу України визначає, що підвідомчий господарським судам спір може бути передано сторонами на вирішення третейського суду (арбітражу), крім спорів про визнання недійсними актів, а також спорів, що виникають при укладанні, зміні, розірванні та виконанні господарських договорів, пов'язаних із задоволенням державних потреб, та спорів, передбачених пунктом 4 частини першої цієї статті.

Беручи до уваги викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками господарських судів попередніх інстанцій про те, що п. 6.2 Договору № 28/95с-8 від 24.06.2008 р. відповідає вимогам ст. ст. 3, 6 та 627 Цивільного кодексу України, ст. ст. 5 і 12 Закону України "Про третейські суди" та ст. 12 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до частини другої ст. 12 Закону України "Про третейські суди" якщо сторони не домовилися про інше при передачі спору до постійно діючого третейського суду, а також при вказівці у третейській угоді на конкретний постійно діючий третейський суд регламент третейського суду розглядається як невід'ємна частина третейської угоди.

Як правильно зазначили господарські суди першої та другої інстанцій, вказана норма не передбачає необхідності обов'язкового ознайомлення сторін третейської угоди зі змістом регламенту третейського суду та не вимагає його включення до третейської угоди, а тому посилання Фірми на цю норму як на підставу визнання недійсним п. 6.2 Договору № 28/95с-8 від 24.06.2008 р. через неознайомлення нею з регламентом постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків є необґрунтованим.

При цьому, як встановлено місцевим та апеляційним господарськими судами, регламент постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків розміщений у загальному доступі на Інтернет-ресурсі.

Крім того, матеріали справи не містять будь-яких доказів, які б свідчили, що Фірма не була ознайомлена з вказаним регламентом.

На підставі викладеного колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що відповідно до вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України постанова Донецького апеляційного господарського суду від 02.06.2009 р. ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги Фірми не спростовують висновків господарського суду другої інстанції, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-10та 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Приватної виробничо-комерційної фірми "Stella" залишити без задоволення, а постанову Донецького апеляційного господарського суду від 02.06.2009 р. у справі № 44/79пд господарського суду Донецької області –без змін.