Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

представники сторін в судове засідання не з'явилися

Ухвалою господарського суду Харківської області від 14.03.2008 року порушено провадження у справі № Б-39/34-07 про банкрутство приватного сільськогосподарського підприємства "Скіф" (далі –Боржник, Підприємство) за заявою останнього в порядку ст. 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі –Закон про банкрутство).

Постановою господарського суду Харківської області від 02.04.2007 року Боржника визнано банкрутом, відносно нього відкрито ліквідаційну процедуру, а ліквідатором призначено арбітражного керуючого Альошкову Т.В.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 09.02.2009 року (суддя –С.В. Міньковський) відмовлено у задоволенні клопотань кредитора ОСОБА_1. про проведення розрахунку капіталізації платежів для задоволення вимог, що виникли із зобов'язань Боржника перед кредитором Бражком О.М., про проведення обов'язкового аудиту, незалежної оцінки об'єкта нерухомості Підприємства, про визнання недійсними угод купівлі-продажу рухомого та нерухомого майна. При цьому Харківський обласний відділ з питань банкрутства зобов'язано провести перевірку діяльності ліквідатора Боржника –арбітражного керуючого Альошкової Т.В., а розгляд звіту ліквідатора відкладений.

Не погоджуючись з прийнятою ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1. звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просив скасувати ухвалу господарського суду Харківської області від 09.02.2009 року в частині відмови у задоволенні клопотань ОСОБА_1.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 09.06.2009 року апеляційну скаргу залишено без задоволення, а ухвалу господарського суду Харківської області від 09.02.2009 року –без змін.

Не погоджуючись з прийнятою постановою суду апеляційної інстанції ОСОБА_1. звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Харківського апеляційного господарського суду від 09.06.2009 року за апеляційною скаргою на ухвалу господарського суду Харківської області від 09.02.2009 року, а справу повернути на розгляд до місцевого господарського суду Харківської області "у іншому складі".

Касаційна скарга мотивована порушенням судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, зокрема, ст.ст. 10, 11, 29 Закону про банкрутство.

Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що заявляючи в суді першої інстанції клопотання щодо зобов'язання ліквідатора Боржника виконати належним чином дії у процедурі ліквідації щодо оцінки та продажу майна Боржника, кредитор - ОСОБА_1. фактично заперечив правомірність відповідних дій ліквідатора Підприємства. При цьому, судами також встановлено, що процедура інвентаризації, оцінки виявленого майна Боржника відповідає вимогам Закону про банкрутство, а ст.ст. 22 - 32 Закону про банкрутство не передбачено можливість визнання недійсними угод купівлі-продажу.

Суд касаційної інстанції зазначає, що суть касаційної скарги зводиться не до посилань на порушення законодавства при прийнятті оскаржуваних судових рішень, а до заперечення правомірності проведених ліквідатором Боржника дій у ліквідаційній процедурі останнього.

Однак, суд касаційної інстанції не може погодитись із викладеними підставами для скасування оскаржуваних судових рішень.

Так, нормами ч. 4 ст. 25 Закону про банкрутство передбачений такий спосіб захисту кредитором порушеного, на його думку права, як право оскаржувати до господарського суду дії ліквідатора (ліквідаційної комісії). Визначеним способом захисту свого права ОСОБА_1. не скористувався, про що і було зазначено, зокрема, судом апеляційної інстанції.

Що ж до посилання на неправомірність проведення ліквідатором оцінки та продажу виявленого майна Боржника, суд касаційної інстанції погоджується із висновками судів попередніх інстанцій щодо відповідності вказаних дій ліквідатора нормам Закону про банкрутство (2343-12) .

Щодо твердження заявника касаційної скарги про обов'язкове проведення аудиту підприємства Боржника, колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до норм ч. 10 ст. 11 Закону про банкрутство провести аудит Боржника може бути зобов'язано в ухвалі про порушення провадження у справі, але відсутність такого висновку не зупиняє здійснення провадження у справі про банкрутство. Аналіз же положень ст. 10 Закону України "Про аудиторську діяльність" (сертифікація аудиторів), на яку послався заявник в касаційній скарзі, свідчить про те, що вказана стаття не містить норм щодо обов'язкового проведення аудиту у разі визнання підприємства банкрутом.

Щодо визнання недійсними укладених у справі договорів купівлі-продажу майна боржника суд касаційної інстанції зазначає, що Закон про банкрутство не містить положень щодо підстав та порядку визнання недійсними вказаних угод. Однак, норми вказаного закону також не містять прямої заборони щодо визнання згаданих угод недійсними у межах справи про банкрутство на підставі заяви відповідної особи.

На підставі вищевикладеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, який законно підтриманий судом апеляційної інстанції, про відмову у задоволенні заявлених клопотань кредитора ОСОБА_1. про зобов'язання провести незалежну оцінку майна Боржника, визнати недійсними договори купівлі-продажу вказаного майна тощо

За таких обставин доводи касаційної скарги ОСОБА_1 не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, тому оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції підлягає залишенню без змін, як така, що відповідає нормам матеріального та процесуального права. При цьому, суд касаційної інстанції зазначає, що заявник касаційної скарги не виконав вимог, викладених в ухвалі від 10.08.2009 року про порушення касаційного провадження щодо уточнення касаційних вимог стосовно залишеної без змін оскаржуваною постановою ухвали господарського суду Харківської області від 09.02.2009 року.

З урахуванням викладеного та керуючись нормами ст.ст. 24, 25- 32 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та ст.ст. 1115, 1117, 1119 –11111, 11113 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України, -

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 09.06.2009 р. у справі № Б-39/34-07 залишити без змін.