Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

в судовому засіданні взяли участь представники:

У квітні 2008 р. заступник прокурора м. Одеси звернувся в інтересах держави в особі Виконавчого комітету Одеської міської ради (далі –Комітет) з позовною заявою до господарського суду Одеської області, у якій просив стягнути з Закритого акціонерного товариства "Золота Осінь Плюс" (далі –Товариство) на рахунок Управління капітального будівництва Одеської міської ради (далі – Управління) заборгованість у розмірі 730 580,60 грн. (з урахуванням пені, інфляційних збитків та 3% річних).

Позовні вимоги заступник прокурора м. Одеси, посилаючись на норми Цивільного кодексу України (435-15) та Господарського кодексу України (436-15) , обґрунтовував тим, що рішенням Комітету № 1263 від 01.11.2007 р. "Про надання дозволу Закритому акціонерному товариству "Золота Осінь Плюс" на подальше проектування та будівництво торгово-офісного комплексу за адресою: м. Одеса, вул. 25-ї Чапаєвської дивізії, 20" було затверджено договір пайової участі замовників у розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Одеси (далі –Договір), укладений між Комітетом та Товариством, згідно з умовами якого Товариство зобов'язувалось протягом двох місяців після прийняття вказаного рішення перерахувати 659 593,00 грн. на рахунок Управління, проте вказаних коштів не перерахувало.

У ході розгляду справи Товариство здійснило оплату основної суми заборгованості за Договором у розмірі 659 593,00 грн., у зв'язку з чим ухвалою господарського суду Одеської області від 22.05.2008 р. провадження у відповідній частині було припинено. При цьому представник Прокуратури м. Одеси, Комітету та Управління підтримали позовні вимоги про стягнення з Товариства пені у розмірі 29 563,00 грн., інфляційних збитків у розмірі 36 937,20 грн. та 3% річних у розмірі 4 487,40 грн.

Рішенням господарського суду Одеської області від 22.05.2008 р. (суддя Рога Н.В.) позовні вимоги задоволено: з Товариства на користь Управління стягнуто пеню у розмірі 29 563,00 грн., інфляційні збитки у розмірі 36 937,20 грн. та 3% річних у розмірі 4 487,40 грн. Рішення прийнято з мотивів, наведених заступником прокурора м. Одеси у позовній заяві.

В апеляційному порядку рішення господарського суду Одеської області від 22.05.2008 р. не переглядалось.

Товариство звернулось до Вищого господарського суду України з позовною заявою, у якій просить рішення господарського суду Одеської області від 22.05.2008 р. скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог заступника прокурора м. Одеси. Викладені у касаційній скарзі вимоги Товариство обґрунтовує тим, що місцевим господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення було порушено ст. 87 Господарського процесуального кодексу України та не було дано оцінки листу Управління № 2559/07 від 02.12.2007 р.

Інші особи, які беруть участь у справі, не скористались правом, наданим ст. 1112 Господарського процесуального кодексу України, та відзивів на касаційну скаргу Товариства до Вищого господарського суду України не надіслали, що не перешкоджає касаційному перегляду судового акту, який оскаржується.

За розпорядженням в.о. Голови судової палати Вищого господарського суду України від 09.09.2009 р. розгляд касаційної скарги здійснюється Вищим господарським судом України у складі колегії суддів: Кравчука Г.А. –головуючого, суддів Мачульського Г.М. та Олійника В.Ф.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставини справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга Товариства не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Господарським судом Одеської області встановлено та матеріалами справи підтверджується, що між Товариством та Комітетом укладено Договір, який було затверджено рішенням Комітету № 1263 від 01.11.2007 р. "Про надання дозволу Закритому акціонерному товариству "Золота Осінь Плюс" на подальше проектування та будівництво торгово-офісного комплексу за адресою: м. Одеса, вул. 25-ї Чапаєвської дивізії, 20", п. 3.2 якого передбачав обов'язок Товариства перерахувати на рахунок Управління 659 593,00 грн. протягом двох місяців після прийняття рішення Комітету № 1263 від 01.11.2007 р., проте вказаний обов'язок Товариство виконало лише 06.05.2008 р., тобто з порушенням строку виконання зобов'язання.

Місцевим господарським судом на підставі матеріалів справи також встановлено, що п. 4.2.1 Договору передбачав обов'язок Товариства у разі несвоєчасної або неповної сплати грошових коштів, передбачених п. 3.2 Договору, сплатити на рахунок Управління пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від неперерахованої суми за кожен день прострочення.

Частина перша ст. 193 Господарського кодексу України передбачає, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Ст. ст. 525 та 526 Цивільного кодексу України встановлюють, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу (435-15) , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Беручи до уваги викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що господарський суд першої інстанції обґрунтовано стягнув з Товариства на користь Управління пеню, інфляційні збитки та 3% річних за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання за Договором (п. 3.2).

Посилання Товариства у касаційній скарзі на те, що господарські суди першої та другої інстанції не надали оцінки листу Управління № 2559/07 від 02.12.2007 р., у якому йдеться про інший ніж визначений у п. 3.2 Договору строк перерахування грошових коштів, є безпідставним, оскільки Управління не є стороною вказаного Договору, а відтак не може змінювати його умов.

Твердження Товариства у касаційній скарзі про порушення місцевим господарським судом ст. 87 Господарського процесуального кодексу України спростовується матеріалами справи, які свідчать, що копії ухвали про порушення провадження у справі та ухвали про відкладення розгляду справи надсилались на адресу Товариства: 65016, м. Одеса, пров. Ванний, 5. Саме така адреса зазначена як адреса Товариства у Договорі, Свідоцтві про державну реєстрацію юридичною особи від 10.07.2003 р. та у позовній заяві.

На підставі викладеного колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що відповідно до вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду Одеської області від 22.05.2008 р. ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги Товариства не спростовують висновків господарського суду Одеської області, у зв'язку з чим підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11110 та 11111 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Золота Осінь Плюс" залишити без задоволення, а рішення господарського суду Одеської області від 22.05.2008 р. у справі № 30/76-08-1444 –без змін.