Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Воскрєсєніє" звернулось до господарського суду Луганської області з позовом про стягнення 66937,98грн. боргу та штрафних санкцій за договором поставки.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 09.06.2009р. (суддя Яресько Б.В.) на підставі статті 64 Господарського процесуального кодексу України порушено провадження у справі №13/206, прийнято позовну заяву до розгляду, зобов’язано сторони надати додаткові докази, Державному реєстратору Стаханівської міської ради –відомості щодо юридичної адреси та державної реєстрації відповідача.

Не погоджуючись з ухвалою місцевого господарського суду відповідач звернувся із апеляційною скаргою на дану ухвалу.

Луганський апеляційний господарський суд(судді: Якушенко Р.Є., Медуниця О.Є., Перлов Д.Ю.) ухвалою від 01.07.2009р. відмовив у прийнятті апеляційної скарги Відкритого акціонерного товариства "Стаханівський завод феросплавів" на ухвалу господарського суду Луганської області від 09.06.2009р. з тих підстав, що статтею 64 Господарського процесуального кодексу України не передбачено оскарження ухвали про порушення провадження у справі.

Ухвала суду апеляційної інстанції вмотивована тим, що апеляційна скарга не відповідає приписам статті 64, частині 1 статті 106 Господарського процесуального кодексу України.

Не погоджуючись з ухвалою Луганського апеляційного господарського суду, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції.

Касаційна скарга вмотивована порушенням судом апеляційної інстанції норм процесуального права.

Сторони не скористались правом на участь представників у судовому засіданні.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підстав встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати чи вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або перевіряти докази.

Стаття 129 Конституції України встановлює основні засади судочинства, до яких віднесено забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Зазначена конституційна норма конкретизована законодавцем у статті 12 Закону України "Про судоустрій України", згідно з якою учасники судового процесу та інші особи у випадках і порядку, передбачених процесуальним законом, мають право на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення.

Отже, реалізація конституційного права на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення названим Законом ставиться у залежність від положень процесуального закону.

Відповідно до частини 1 статті 106 Господарського процесуального кодексу України ухвали місцевого господарського суду можуть бути оскаржені у апеляційному порядку у випадках, передбачених цим Кодексом та Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) .

Отже, оскарженню підлягають лише ті ухвали, про можливість яких прямо зазначено у відповідній статті Господарського процесуального кодексу України (1798-12) або Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) , в яких йдеться про винесення судом даних ухвал.

Господарський суд апеляційної інстанції обґрунтовано відмовив у прийнятті апеляційної скарги, оскільки апеляційну скаргу подано на таку ухвалу суду першої інстанції, яку не може бути оскаржено.

Статті 61, 64, 65 Господарського процесуального кодексу України, якими керувався суд першої інстанції при винесенні зазначеної ухвали, не передбачають можливості оскарження ухвали про призначення справи до розгляду та про зобов’язання сторін виконати певні дії.

Посилання заявника на порушення місцевим господарським судом норм Господарського процесуального кодексу України (1798-12) щодо зобов’язання Державного реєстратора Стаханівської міської ради надати докази по справі є безпідставними, оскільки виходячи із змісту статті 65 Господарського процесуального кодексу України, з метою забезпечення правильного і своєчасного вирішення господарського спору суддя вчиняє в необхідних випадках такі дії по підготовці справи до розгляду, як зобов’язує сторони, інші підприємства, установи, організації, державні та інші органи, їх посадових осіб виконати певні дії.

Відтак, правомірність таких дій не може бути окремим предметом оскарження в апеляційному порядку.

Наведені обставини виключають перегляд зазначеної ухвали в апеляційному порядку, що є підставою для відмови у прийняті апеляційної скарги.

Крім того, відповідно до роз’яснень розміщених у пункті 12 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про незалежність судової влади" від 13.06.2007 року № 8 (v0008700-07) , яким передбачено, що "оскарження ухвал або інших процесуальних актів суду, якими не завершується провадження у справі (про прийняття заяв і скарг до розгляду, про призначення судових засідань, про виклик осіб, про витребування документів та інших доказів тощо), крім випадків, прямо передбачених процесуальним законом, не допускається.

У разі подання апеляційної скарги на ухвалу, яку не може бути оскаржено, місцевий господарський суд має відмовляти у прийнятті такої скарги з посиланням на частини першу та четверту статті 106 Господарського процесуального кодексу України."

Проте, звертаємо увагу на те, що учасники судового процесу та інші особи у випадку і порядку, передбачених процесуальним законом, мають право оскаржити прийняте судове рішення по суті в апеляційному чи касаційному порядку, відповідно до статей 92, 107 Господарського процесуального кодексу України, посилаючись на порушення судом приписів процесуального законодавства, що призвело до прийняття незаконного судового рішення.

Твердження заявника про порушення і неправильне застосування апеляційним господарським судом норм процесуального права при прийнятті ухвали не знайшли свого підтвердження, з огляду на що підстав для її скасування колегія суддів не вбачає.

На підставі викладеного, керуючись статтями 111-5, 111-7, пунктом 1 статті 111-9 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Стаханівський завод феросплавів" залишити без задоволення.

Ухвалу Луганського апеляційного господарського суду від 01.07.2009р. у справі №13/206 Господарського суду Луганської області залишити без змін.