ПОСТАНОВА

Іменем України

18 червня 2019 року

Київ

справа №808/8685/15

адміністративне провадження №К/9901/35387/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді-доповідача: Васильєвої І.А.,

суддів: Пасічник С.С., Юрченко В.П,

розглянувши у порядку письмового провадження

касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат"

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 18.02.2016 (головуючий суддя: Нестеренко Л.О.)

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 09.02.2017 (головуючий суддя: Дурасова Ю.В., судді: Баранник Н.П., Щербак А.А.)

у справі № 808/8685/15

за позовом Державної податкової інспекції у Запорізькому районі Головного управління ДФС у Запорізькій області

до Публічного акціонерного товариства "Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат"

про стягнення податкового боргу,

ВСТАНОВИВ:

Державна податкова інспекція у Запорізькому районі Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - позивач, ДПІ) звернулася до суду з адміністративним позовом до Публічного акціонерного товариства "Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат" (далі - відповідач, ПАТ), в якому просила стягнути з відповідача податковий борг із земельного податку у загальній сумі 44055,57 грн., а саме: 25961,18 грн. на користь місцевого бюджету Григорівської сільської ради Запорізької області; 1288,54 грн. на користь місцевого бюджету Степанівської сільської ради Запорізької області; 16805,85 грн. на користь місцевого бюджету Новоолексіївської сільської ради Запорізької області.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 18.02.2016, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 09.02.2017, позов задоволено: стягнуто з відповідача податковий борг із земельного податку у загальній сумі 44055,57 грн., а саме: 25961,18 грн. на користь місцевого бюджету Григорівської сільської ради Запорізької області; 1288,54 грн. на користь місцевого бюджету Степанівської сільської ради Запорізької області; 16805,85 грн. на користь місцевого бюджету Новоолексіївської сільської ради Запорізької області.

У касаційній скарзі відповідач просить скасувати ухвалені у справі судові рішення, посилаючись на порушення судами норм пункту 46.1 ст. 46, пункту 50.1 ст. 50, пункту 59.1 ст. 59, пунктів 95.4, 95.5 ст. 95 Податкового кодексу України (далі - ПК) та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову. За доводами касаційної скарги право на стягнення сум податкового боргу виникає у контролюючого органу лише після спливу строку оскарження податкової вимоги.

Позивач не реалізував своє процесуальне право подання заперечення проти касаційної скарги.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Верховного Суду приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Фактичною підставою для звернення ДПІ з адміністративним позовом до відповідача про стягнення податкового боргу у загальній сумі 44055,57 грн., стала несплата відповідачем суми податкового зобов`язання із земельного податку самостійно узгодженого відповідачем у поданих податкових деклараціях із плати за землю, із врахуванням наявної у відповідача переплати у сумі 2613,68 грн.: №9017248122 від 17.02.2015 з термінами сплати 30.06.2015 у сумі 3361,97 грн.; 30.07.2015 у сумі 3361,97 грн.; 30.08.2015 у сумі 3361,97 грн.; 30.09.2015 у сумі 3361,97 грн.; 30.10.2015 у сумі 3361,97 грн.; №9017254146 від 17.02.2015 з термінами сплати 30.06.2015 у сумі 5713,35 грн.; 30.07.2015 у сумі 5713,35 грн.; 30.08.2015 у сумі 5713,35 грн.; 30.09.2015 у сумі 5713,35 грн.; 30.10.2015 у сумі 5713,35 грн.; №9017243613 від 17.02.2015 з термінами сплати 30.06.2015 у сумі 258,53 грн.; 30.07.2015 у сумі 258,53 грн.; 30.08.2015 у сумі 258,53 грн.; 30.09.2015 у сумі 258,53 грн.; 30.10.2015 у сумі 258,53 грн.

За визначенням підпункту 14.1.175 пункту 14.1 ст. 14 ПК податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання.

Підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 ст.16 цього Кодексу встановлено, що платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно пункту 54.1 ст. 54 ПК крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Не підлягає оскарженню грошове зобов`язання, самостійно визначене платником податків (пункт 56.11 ст. 56 ПК).

Згідно з пунктом 59.1 ст. 59 ПК у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до пункту 95.1 ст. 95 ПК контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги (підпункт 95.2 цієї статті).

Як встановлено у судовому процесі позивачем було направлено відповідачу податкову вимогу за № 685-23 від 17.07.2015 на суму 6720,17 грн., яку відповідач отримав 30.07.2015.

За встановлення у судовому процесі обставин наявності у відповідача суми податкового боргу, який виник внаслідок самостійного узгодження сум податкового зобов`язання із плати за землю, отримання відповідачем податкової вимоги, суди попередніх інстанцій зробили правильний висновок про задоволення позову.

Доводи відповідача щодо того, що право контролюючого органу на звернення до суду із позовом про стягнення сум податкового боргу виникає лише після спливу строку давності на оскарження податкової вимоги не відповідає правильному змісту правового регулювання норм ПК, пункт 95.2 ст. 95 якого передбачає виникнення права на таке звернення після спливу 60 днів з дня надіслання (вручення) платнику податків податкової вимоги.

Доводи, наведені позивачем у касаційній скарзі, не спростовують правильність висновків судів попередніх інстанцій, а відтак відсутні підстави для скасування оскаржуваних судових рішень.

Відповідно до частини 1 ст. 350 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат" залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 18.02.2016 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 09.02.2017 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не підлягає оскарженню.